ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2016 р.
м. Одеса
Справа № 814/4170/15
Категорія: 9.2.1
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Шеметенко Л.П.
За участю: секретаря - Вишневської А.В.
представника апелянта - ОСОБА_2 (договір від 11.05.2016 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.07.2015 року №00000/14-07-14/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у сумі 17 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями не відповідають дійсності. Позивач провадить свою підприємницьку діяльності, зокрема, що продажу алкогольних напоїв за наявності відповідної діючої ліцензії, отже з дотримання вимог та установлених правил Закону. Застосування фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення ґрунтується лише на неправильному застосуванні контролюючим органом вимог чинного законодавства, а рішення не відповідає встановленій податковим законодавством формі рішень контролюючих органів про застосування санкцій. Зазначені обставини свідчать, що застосування фінансових санкцій відбулось не у відповідності до вимог Закону, що є безумовною підставою для скасування рішення податкового органу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.07.2015 року ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в господарській одиниці магазин «Ветеран» за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Чорноморське, вул. Гвардійська, 28, за результатами якої складено акт від 06.07.2015 року №147/15-17-21-01-16 (а.с. 13-14).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
На підставі виявленого порушення контролюючим органом прийнято рішення від 15.07.2015 року №00000/14-07-15/НОМЕР_1, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у сумі 17 000 грн. (а.с. 15).
Позивач скористався своїм правом на оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, проте скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій - без змін (а.с. 20-23).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем правил провадження господарської діяльності стало здійснення суб'єктом підприємницької діяльності продажу алкогольних напоїв 05.05.2015 року без наявності відповідної ліценції.
Не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій, посилаючись на їх безпідставність та на невідповідність вимогам Закону висновків контролюючого органу про допущення порушень під час провадження господарської діяльності, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення податкового органу.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки термін дії ліцензії, виданої позивачу на продаж алкогольних напоїв, у перевіряємий період сплинув, висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил провадження господарської діяльності відповідають дійсним обставинам справи та узгоджуються із нормами чинного законодавства, а штрафні санкції застосовано правомірно та підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
При цьому, встановлюючи закінчення строку, протягом якого позивач мав провадити господарську діяльність з продажу алкогольних напоїв, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а отже останнім днем реалізації суб'єктом господарської діяльності права на торгівлю буде дата, що передує кінцевій даті, зазначеній у дозвільному документі (ліцензії).
Проте колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій, які видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (ч. 18 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).
За порушення вимог вказаної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР).
Згідно із ст. 1 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
При цьому, оскільки Законом України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР не визначено порядок обчислення строку дії ліцензії, колегія суддів на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо визначення та обчислення строків, закріплених у Главі 18 Розділі V Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно із ст. 252 вказаного Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно із ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що строк дії дозвільного документу, протягом якого суб'єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2014 року ГУ Міндоходів в Одеській області видано ФОП ОСОБА_3 ліцензію Серії АЕ №423341 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додавання спирту) за місцем торгівлі: Комінтернівський р-н, с. Чорноморське, вул. Гвардійська, 28, магазин «Ветеран», строком дії з 05.05.2014 року до 05.05.2015 року.
Таким чином, з урахуванням правил ст.ст. 254, 255 Цивільного кодексу України, останнім терміном реалізації суб'єктом господарської діяльності права на торгівлю на підставі ліцензії Серії АЕ №423341 є останній день строку визначеного у дозвільному документі (ліцензії), тобто 23:59 година 05.05.2015 року.
Отже, оскільки ліцензія Серії АЕ №423341, яка видана позивачу 17.04.2014 року, в силу ст.ст. 254, 255 ЦК України дійсна до 05.05.2015 року включно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про те, що продаж суб'єктом господарювання алкогольних напоїв в цей день є порушенням ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що 30.04.2015 року ГУ ДФС в Одеській області видано позивачу ліцензію Серії АЕ №603788 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додавання спирту) за вказаним місцем торгівлі зі строком дії з 06.05.2015 року до 06.05.2016 року.
Колегія суддів враховує, що за правилами п.п. 28, 29 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року №493, для одержання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності подає до органів, визначених у пункті 26 цього Порядку, зокрема, заяву на одержання ліцензії за зразком згідно з додатком № 1.
Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії приймається не пізніше ніж через 15 днів від дати реєстрації заяви зазначеними у пункті 26 органами.
Отже, отримання дозвільного документу на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюється в заявочному порядку із перевіркою поданих для його оформлення документів на наявність підстав для його видачі або відмови у видачі вказаного документа.
При цьому, дослідивши зміст заяви у Додатку №1 Тимчасового порядку від 13.05.1996 року №493, яка подається суб'єктом господарювання для оформлення ліцензії на право здійснення вказаної господарської діяльності, колегія суддів звертає увагу на те, що у заяві суб'єктом зазначаються, зокрема, його прізвище, ім'я, по батькові; місце проживання та реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності; реєстраційні дані щодо свідоцтва та розрахункових рахунків; перелік документів, що додаються до заяви.
Аналіз наведених правил дає колегії суддів підстави для висновку, що визначення строку, з якого ліцензія на право провадження відповідної господарської діяльності починає діяти, визначається органом уповноваженим на видачу дозвільного документу, а тому врахувавши термін дії попередньої ліцензії, цей орган самостійно встановив строк дії нової ліцензії з 06.05.2015 року по 06.05.2016 року чим спростував наявність з боку позивача порушень вимог вказаного Закону за місцем торгівлі станом на 05.05.2015 року.
Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил провадження господарської діяльності не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та не ґрунтуються на Законі, враховуючи те, що позивач виконуючи свій обов'язок, встановлений ч. 12 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР та в п. 28 Тимчасового порядку від 13.05.1996 року №493, звернувся в компетентний орган за видачею дозвільного документу до закінчення строку дії попереднього, цим органом самостійно визначено період, з якого починається діяти ліцензія, чим спростовано висновки про порушення, колегія суддів вважає, що застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення є безпідставним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що застосування фінансових санкцій відбулось без урахування вжиття з боку позивача заходів щодо недопущення порушень вимог Закону, за наявності в суб'єкта господарювання у перевіряємий період права на провадження певного виду діяльності, отже оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам Закону, у зв'язку із чим вбачає всі підстави для його скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.07.2015 року №00000/14-07-14/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у сумі 17 000 грн.
Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1 023 (одна тисяча двадцять три) грн. 12 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2016 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Л.П. Шеметенко
