П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Прокопенка О.Б.,
суддів:
Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області (далі - управління ПФУ) про визнання неправомірними дій щодо відмови в зарахуванні стажу роботи зі шкідливими умовами праці до пільгового стажу та зобов'язання відповідача призначити і виплатити пенсію на пільгових умовах,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах і зобов'язати зарахувати до його пільгового стажу період з 22 серпня 1992 року по 29 лютого 2000 року та призначити йому пенсію на пільгових умовах.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 1 липня 2014 року він звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ). Посилаючись на відмову управління ПФУ у призначенні йому вищевказаної пенсії на пільгових умовах у зв'язку з непроведенням атестації робочих місць, він був змушений звернутися до суду із цим позовом. Вказав на те, що його робота та стаж, що дають право на пенсію на пільгових умовах, підтверджуються даними записів його трудової книжки та архівних довідок, а отже, відповідач неправомірно відмовив йому у призначенні такої пенсії, перекладаючи відповідальність за це на підприємство яке не провело дії з атестації робочих місць.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 23 березня 1987 року по 29 лютого 2000 року працював на посадах електрозварювальника та газоелектрозварювальника в сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області, що підтверджується відповідними наказами, архівними довідками.
1 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 13 пункту «б» Закону № 1788-ХІІ.
Рішенням управління ПФУ від 17 вересня 2014 року № 29 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено.
Вважаючи зазначену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах і зобов'язати зарахувати до його пільгового стажу період з 22 серпня 1992 року по 29 лютого 2000 року та призначити йому пенсію на пільгових умовах.
Жовтневий районний суд Миколаївської області постановою від 18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи з 22 серпня 1992 року по 29 лютого 2000 року до стажу роботи зі шкідливими умовами праці; зобов'язав управління ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період з 22 серпня 1992 року по 29 лютого 2000 року; зобов'язав управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 9 березня 2014 року, нарахувати та виплатити пенсію на пільгових умовах починаючи з 9 березня 2014 року з урахуванням пільгового стажу у період з 23 березня 1987 року по 29 лютого 2000 року. В частині вимог щодо зобов'язання відповідача до виплати пенсії з урахуванням зазначених періодів у подальшому відмовлено.
Жовтневий районний суд Миколаївської області додатковою постановою від 26 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, допустив негайне виконання в межах суми платежу за один місяць постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2014 року в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 9 березня 2014 року з урахуванням пільгового стажу у період з 23 березня 1987 року по 29 лютого 2000 року.
Вищий адміністративний суд України постановою від 22 жовтня 2015 року постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2014 року, додаткову постанову цього суду від 26 грудня 2014 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року скасував, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відмова управління ПФУ щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах внаслідок непроведення атестації посади є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.
Таким чином, висновок судів про протиправність відмови управління ПФУ щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 внаслідок непроведення атестації посади та призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України у спорах цієї категорії, висловленій, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року (№ 21-585а14).
Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 13 Закону № 1788-ХІІ, Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2).
Просить постанову Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2014 року, додаткову постанову цього суду від 26 грудня 2014 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року (№ К-11314/07), 25 січня, 7 лютого, 8 листопада, 6 грудня 2012 року (№№ К/9991/77263/11,
К-34876/10, К/9991/54484/12, К-58263/09 відповідно), 14 березня, 27 червня, 5 вересня, 24 жовтня 2013 року (№№ К/9991/26718/11, К/9991/80837/12, К/9991/79640/11, К/800/9867/13 відповідно), в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що законодавець поклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, організацій, а тому непроведення або неповне проведення атестації робочих місць не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова № 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації робочих місць дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року, 17 березня 2015 року (№№ 21-183а13,
21-519а14, 51-585а14 відповідно).
За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
О.Б. Прокопенко
Судді: О.Ф. Волков
М.І. Гриців
О.А. Коротких
О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
І.Л. Самсін
О.О. Терлецький
