Справа № 729/1480/13-к
1-кп/729/6/16 р.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2016 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді - В.І.Бойко ,
при секретарі – Шлапак Н.А.,
за участю прокурора – Олейнікова О.В.,
адвоката - ОСОБА_1,
обвинуваченого – ОСОБА_2,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013260020000132 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України , -
встановив:
Згідно ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2016 року вирок Бобровицького районного суду від 28 вересня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191 КК України та ч.1 ст. 366 КК України скасований і провадження направлено на новий судовий розгляд, яке 01.02.2016 року надійшло до Бобровицького районного суду.
Відповідно до ст. 416 КПК України після скасуваня судом апеляційної інстанції вироку, суд першої інстанції здійснює судове провадженя згідно з вимогами розділу 1У цього Кодексу в іншому складі суду.
Згідно розділу 1У глави 27 ч.1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта суд не пізніше п»яти днів з дня надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Ухвалою Бобровицького райогго суду від 05 лютого 2016 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 призначено підготовче судове засідання на 16 лютого 2016 року.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, а підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 підтримали думку прокурора.
Вислухавши думку всіх учасників судового провадження , суд приходить до наступного висновку .
Ст. 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню , доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Єкропейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі « Абрамян проти Росії « від 09 жовтня 2008 року зазначив,що у тексті підпункту « а « п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз»ясненню обвинувачення особі , стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред»явленого йому обвинувачення ( рішення від 19.12.1989 р у справі Камасінскі проти Австрії № 9783/82 п.79).Крім того , суд констатував , що положення підпункту « а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті у кримінальній справі надання повної , детальної інформації щодо пред»явленого особі обвинувачення та відповідно , про правову кваліфікацію , яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі « Пелісьє та Сассі проти Франції « п.52) .
Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і в ньому не повинно бути жодних внутрішніх суперечностей, граматичних помилок і описок, а всі складові частини цього документа повинні бути узгоджені між собою.
Обвинувачення згідно з п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння , передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунете в порядку , встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення ( суб»єкт, об»єкт, суб»єктивну та об»єктивну сторону ) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Саме в межах висунутого обвинувачення , відповідно до обвинувального акта , суд здійснює судовий розгляд , як це передбачено вимогам ст. 337 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. На стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням - у визначених законом межах перевіряється законність рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, відповідність вимогам КПК обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності - та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження - судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.
Пунктом 5 ч.2 ст. 291 КПК України передбачено ,що обвинувальний акт , серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення до обвинувального акта , який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним , що є прямим обов»язком органу досудового слідства та невід»ємною частиною права обвинуваченого на захист.
Проте всупереч вказаним нормам закону в обвинувальному акті не конкретизовано, які дії обвинуваченого ОСОБА_2 органи досудового розслідування кваліфікують за ч.2 ст. 191 КК України, а які за ч.1 ст. 366 КК України. Тому під час судового розгляду суд буде позбавлений можливості роз»яснити обвинуваченому суть пред»явленого обвинувачення, в зв»язку з його неконкретністю, а сторона захисту буде позбавлена можливості у повній мірі реалізувати свої законні права щодо здійснення захисту обвинуваченого. Вище названі недоліки на думку суду та проблеми , які виникнуть під час судового розгляду, в тому разі, якщо їх не усунути, не являється оцінкою обставин та правової кваліфікації і тому суд зобов»язаний під час підготовчого судового засідання звернути увагу на те, чи викладені в обвинувальному акті належним чином фактичні обставини кримінального провадження. Таким чином неухильне дотримання вимог закону щодо складання обвинувального акта, дає можливість обвинуваченому розуміти в чому саме він обвинувачується, та ефективно захищатись від висунутого обвинувачення, а суду за результатами розгляду провадження прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 11 березня 2015 року ,якою скасовано вирок Бобровицького районного суду від 06 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2В,встановлено порушення права обвинуваченого на захист ,оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на пред»явлену йому підозру,що призвело до неможливості обвинуваченого захищатися від обвинувачення, і обвинувачений був позбавлений права захищатися від конкретно пред»явленої йому підозри, враховуючи , що йому була повідомлена підозра не про конкретні суми збитків, а на загальну суму збитків, а також суд не звернув уваги на те за яким обвинуваченням були внесені дані про скоєне правопорушення до ЄРДР та за яким обвинуваченням було повідомлено про підозру.
Таким чином фіксування процесуальних порушень судом апеляційної інстанції повинно унеможливлювати їх повторення, а тому відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення , є обов»язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Дані факти вказують на неконкретне викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 ,та відповідно до вимог п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування законодавства ,яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві « № 8 від 24.10.2003 року на порушення права обвинуваченого на захист.
Крім того , відповідно до ст. 291 КПК України , реєстр матеріалів досудового розслідування є невід»ємною частиною обвинувального акта та повинен відповідати положенням ст. 109 КПК України та містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.
Із ч. 4 ст. 110 КПК України вбачається, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
В порушення п.2 ч.2 ст.109 КПК України до реєстру не внесено таке процесуальне рішення, як обвинувальний акт, і його реквізити.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України ,не обговорюючи питання щодо істотності чи неістотності допущених слідчим порушень закону і не визначає, у якій мірі ці порушення кожне окремо або в їх сукупності перешкоджають призначенню судового розгляду, оскільки ст.2 КПК України вимагає, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином , суд вважає, що перевірений обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 підлягає безумовному поверненню прокурору через його невідповідність п.5 ст. 291 КПК України без обговорення питання про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст.338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акта, а виключно для зміни правової кваліфікацї та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
Суд при поверненні обвинувального акта прокурору враховує також відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді, крім того у суду не має на то законних підстав, передбачених чинним законодавством у підготовчому судовому засіданні керуватися майбутньою думкою прокурора, і не має на то законних підстав передбачити в подальшому його позицію , оскільки це не обов»язок прокурора , а тільки його право, тому з метою не порушення права на захист обвинуваченого , суд приходить до обґрунтованого висновку про неможливість призначення обвинувального акту до розгляду в судовому засіданні , так як це буде прямо суперечить загальним засадам кримінального провадження, у тому числі, й забезпеченню права на захист, оскільки, відповідно до ст.42 КПК України, обвинувачені мають право знати у вчиненні яких кримінальних правопорушень їх обвинувачують.
Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати вимогам ст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Вказані невідповідності є істотним порушенням встановленого Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 11 березня 2015 року права обвинуваченого на захист при пред»явленні йому органами досудового розслідування підозри і позбавлення його права захищатися від неї, що не може бути усунено як при проведенні підготовчого судового засідання,так і при судовому розгляді,оскільки такі порушення можуть бути усунені лише шляхом повернення обвинувального акту, а тому суд позбавлений можливості призначити дане провадження до судового розгляду.
Суд також вважає,що призначення судового розгляду за наявності вище недоліків і порушень закону з їх усуненням прокурором на наступних стадіях провадження законом не передбачено.
За таких обставин обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 слід повернути прокурору Чернігівської області для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст. ст. 314, 372, 395 КПК України, суд,- ухвалив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260020000132 від 24.05.2013 року з додатками , повернути прокурору Чернігівської області для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи діб з дня її проголошення. Якщо ухвалу судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Суддя В.І.Бойко
