Справа № 729/1480/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/795/204/2015 Категорія - ст.191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24 травня 2013 року за № 12013260020000132, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_8 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2014 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піски Бобровицького району Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого на посаді голови Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2014 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1.ст.366 КК України та призначено покарання:
за ч.2 ст.191 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік,
за ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробовуванням і встановлено йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Новобасанської сільської ради грошові кошти в сумі 12 465 грн. 22 коп. та на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 978 грн. 00 коп.
Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_7 будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, що відноситься до 4 категорії посадових осіб органів місцевого самоврядування, діючи всупереч інтересам служби, з метою заволодіння державними коштами, умисно підписав рішення першої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 16.11.2010 року, в якому містилося питання, яке не виносилося та не розглядалося на сесії селищної ради, а саме, що стосується надання останньому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", згідно яких преміювання сільського голови та надання матеріальної допомоги призначається рішенням відповідної ради.
В подальшому Новобасанський сільський голова ОСОБА_7 , посилаючись на не існуюче рішення першої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 16.11.2010 року отримав премію та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на загальну суму 12465,22 грн.
Крім того, ОСОБА_7 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, що відноситься до 4 категорії посадових осіб органів місцевого самоврядування, діючи всупереч інтересам служби, повторно 19 липня 2013 року вніс зміни до протоколу третьої сесії шостого скликання Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 12.01.2011 року, в якому містилися питання, які не виносилися і не розглядалися на сесії селищної ради, а саме, що стосуються надання останньому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади , органів прокуратури, судів та інших органів", згідно яких преміювання сільського голови та надання матеріальної допомоги призначається рішенням відповідної ради.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 заподіяв шкоду державному бюджету, шляхом безпідставного отримання премій та матеріальної допомоги, на суму 12 465 грн. 22 коп.
Захисник ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2014 року скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які виразились у тому, що висновки, які зроблені судом та викладені у вироку не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та на істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, які виразились в тому, що в матеріалах кримінального провадження є достатні докази та підстави для закриття судом кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
Вказує, що доказами вини обвинуваченого є сфальсифіковані, звертає увагу що депутати Новобасанської сільської ради Бобровицького району у судового засіданні зазначили, що протоколи допитів їх в якості свідків під час досудового розслідування неправдиві та підтвердили, що на першій сесії шостого скликання 16 листопада 2010 року розглядалось питання про оплату праці сільського голови ОСОБА_7 , а саме: посадовий оклад, надбавка за вислугу років, ранг, преміювання, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення і депутати одностайно проголосували за таке рішення.
Крім того, безпосередньо ОСОБА_7 не вносив зміни до протоколу та рішення сесії від 12 січня 2011 року, в якому містились питання, які не вносились та не розглядались на сесії селищної ради, а саме надання ОСОБА_7 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Вказані протокол та рішення виготовила секретар сільради ОСОБА_9 , що вона і підтвердила своїми показаннями, а голова підписав ці документи, не знаючи, що підписує виправлений протокол та неіснуюче рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурор відділу прокуратури Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв`язку із м`якістю призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.191 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 2 роки та за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності строком на 1 рік. Згідно вимог ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій в установах та організаціях будь-якої форми власності на строк 2 (два) роки.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний і матеріальний стан, але судом не враховано, що ОСОБА_7 скоєно злочини пов`язані з незаконним заволодінням бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем. Також, суд не врахував, що ОСОБА_7 з метою уникнення відповідальності, під час розслідування надав суперечливі покази, здійснював тиск на депутатів, які є свідками, а також намагався звинуватити у вчиненні інкримінованих йому злочинів інших працівників сільської ради, а отже призначене покарання, яке повинно бути адекватним суспільній небезпеці скоєного, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого. Крім того, при призначенні покарання за ч.2 ст.191 КК України судом не застосовано додаткове покарання у вигляді права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що прямо передбачено санкцією даної статті. При цьому відсутні будь-які посилання на застосування положень ст.69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, чим порушено положення ст.65 КК України.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу захисника, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу з підстав у ній наведених та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник в ставить питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження у справі за відсутністю події кримінального правопорушення та складу злочину в діях ОСОБА_7 , прокурор ставить питання про скасування вироку у зв`язку з м`якістю призначеного покарання.
При цьому жоден з апелянтів не просить провести повторне дослідження доказів та обставин, встановлених під час кримінального провадження, а просять їх переоцінити. Такого права суд апеляційної інстанції не має виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів судом.
Згідно зі ст. 370 КПК України рішення суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що як при розгляді кримінального провадження судом так і при постановлені вироку місцевий суд допустив порушення права обвинуваченого на захист, оскільки не звернув увагу на пред`явлену йому підозру, що призвело до неможливості обвинуваченому захищатись від обвинувачення. Місцевий суд не звернув увагу на те, що обвинувачений був позбавлений права захищатись від конкретно пред`явленої йому підозри, враховуючи, що йому була повідомлена підозра не про конкретні суми збитків, а на загальну суму збитків за рік. Суд також не звернув увагу на те за яким обвинуваченням були внесені дані про скоєне правопорушення до ЄРДР та за яким обвинуваченням було повідомлено про підозру. Всі ці обставини підлягають ретельному дослідженню під час розгляду справи місцевим судом.
Крім того вирок суду не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Так, в суді особа може бути тільки обвинуваченим, а не підозрюваним. Засудженою особа може бути визнана тільки після набрання вироком законної сили. Але місцевий суд неправильно визначив статус обвинуваченої особи під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Також місцевий суд в обґрунтування підстав для постановлення вироку послався на ст. ст. 323, 324 КПК України, що передбачають відповідно наслідки неприбуття обвинуваченого та наслідки неприбуття прокурора і захисника. Що є неприпустимим порушенням норм закону і не мають ніякого відношення до постановлення вироку.
За касаційною скаргою захисту та прокурора дане кримінальне провадження переглядалось Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ, за рішенням якого була скасована попередня ухвала апеляційного суду і вказано на необхідність дослідження доказів в апеляційному суді. Враховуючи що питання про дослідження доказів ніхто не ставить, а за своєю ініціативою апеляційний суд позбавлений можливості провести таке дослідження та враховуючи що порушено право обвинуваченого на захист, колегія суддів вважає що вирок суду як такий що постановлений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду суду необхідно звернути увагу на пред`явлену підозру обвинуваченому, з тим щоб не порушувалось право обвинуваченого на захист. Крім того звернути увагу, що призначене покарання обвинуваченому порушує вимоги ст. 61 КК України.
Місцевий суд при розгляді кримінального провадження також повинен звернути увагу на Бобровицького районного суду від 04 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.
Враховуючи що апеляційний суд позбавлений можливості прийняти остаточне рішення без дослідження доказів по справі, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати і кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно прийняти судове рішення у повній відповідності з вимогами КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Бобровицького районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2014 року щодо ОСОБА_7 скасувати внаслідок істотних порушень КПК України, і призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання у іншому складі суддів.
.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4