КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2009 № 36/275
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників сторін:
від позивача - Тарасун В.Г.,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2009
у справі № 36/275 (суддя
за позовом Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по
ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом’янського району міста Києва”
до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2
про виселення з приміщення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 позов задоволено повністю. Виселено СПД-ФО ОСОБА_2 з орендованої споруди, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, підземний перехід ст. метро „Політехнічний інститут”, загальною площею 34 кв.м. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішення суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про відповідність оскаржуваного рішення нормам як матеріального, так і процесуального права, у зв’язку з чим просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ кодексу. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ч. 1 ст. 101 ГПК України).
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади м. Києва, і виступає суб’єктом права комунальної власності майна, що перебуває у власності територіальної громади.
Рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 за № 309/410 затверджено Положення про порядок надання майна територіальної громади міста Києва у користування або управління” (чинне на момент укладення договору), відповідно до розділу 6 якого підставою для укладення договору оренди майна є рішення Київської міської ради.
28.02.2003 між Комунальним підприємством „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом’янського району м. Києва” як орендодавцем та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_2 як орендарем було укладено договір № 6 оренди нерухомого майна (споруд).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.12.2003 № 213/373 передав, а орендар прийняв в оренду споруду, вартість якої визначена експертним шляхом, що знаходиться у підземному переході по АДРЕСА_1, біля станції метро „Політехнічний інститут”, загальною площею 34 кв.м. для розміщення торгівельного ряду.
Згідно положень ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” істотною умовою договору оренди, зокрема, є термін, на який укладається договір оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 6.2. договору від 28.02.2003 строк дії договору встановлений з 1 березня 2003 р. до 1 березня 2006 р.
Пунктом 6.4. договору від 28.02.2003 передбачено, що укладення повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (рішення Київської міської ради).
Відповідно до п. 6.5. договору від 28.02.2003 договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
07.06.2006 між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору оренди № 6 від 28.02.2003, згідно якої п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: „до розгляду питання в Київраді про дозвіл на переукладання основного договору оренди в установленому порядку сторони продовжують дію договору від 28 лютого 2003 № 6 про оренду 30,0 кв.м. вбудованого приміщення, розташованого в підземному пішохідному переході біля ст. метро „Політехнічний інститут”, а п. 9.1. договору викладено в такій редакції: „цей договір діє з 01.03.2006 до розгляду питання про дозвіл на переукладання основного договору оренди у встановленому порядку”.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 у справі № 17/234 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом’янського району м. Києва” та Головного управління комунальної власності м. Києва, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2008, було встановлено, що орендар протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди № 6 від 28.02.2003 не отримував заяви про відмову в продовженні його дії, а навпаки, отримав листи з погодженням на його продовження, в зв’язку з чим визнано договір № 6 від 28.02.2003 продовженим на новий строк та на тих же умовах.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 № 17/234, 30.07.2007 між сторонами по справі укладено договір № 6/07 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв в оренду споруду за адресою: пр. Перемоги, № 35, підземний перехід ст. метро „Політехнічний інститут”, загальною площею 34 кв.м. для розміщення торгівельного ряду.
Пунктом 9.1. договору № 6/07 від 30.07.2007 строк дії договору встановлений з 1 березня 2006 р. до 1 березня 2009 р.
Відповідно до п. 9.3. договору № 6/07 від 30.07.2007 після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.
Згідно з п. 9.5. договору № 6/07 від 30.07.2007, договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Враховуючи положення ст. 654 Цивільного кодексу України та преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2007 у справі № 17/234, колегія суддів дійшла висновку, що договором № 6/07 оренди нерухомого майна від 30.07.2007 змінено умови договору оренди цього ж майна № 6 від 28.02.2003, в т.ч. і щодо терміну дії договору, встановленого додатковою угодою від 07.06.2006.
Листом від 30.03.2009 № 292 позивач повідомив відповідача про те, що термін дії договору № 6/07 від 30.07.2007 щодо оренди зазначеного об’єкту закінчився 01.03.2009 та запропонував відповідачу звільнити приміщення у встановленому законодавством порядку. Вказаний лист позивачем відправлено 31.03.2009, що підтверджується фіскальним чеком № 0443 від 31.03.2009.
Як зазначалось вище, частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено місячний строк для звернення заінтересованою особою із заявою про припинення умов договору після закінчення його строку.
Отже, позивач відповідно до вимог чинного законодавства звернувся до відповідача з відповідною заявою (лист від 30.03.2009 № 292) про закінчення терміну дії договору 1 березня 2009 р. та з пропозицією звільнити орендоване приміщення.
Відповідач відповіді на лист позивача від 30.03.2009 № 292 не надав, орендоване приміщення не звільнив.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач листом від 29.12.2008 № 230 звертався до Головного управління комунальної власності м. Києва з проханням надати дозвіл на продовження оренди нежилого приміщення.
Однак, рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 № 336/1392 „Про питання оренди об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва”, зокрема п. 45 додатку № 3 Фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3 відмовлено в переукладенні договору на приміщення по пр-ту Перемоги, 35, підземний перехід ст. метро „Політехнічний інститут”, площею 34 кв.м. в у зв’язку із заборгованістю по орендній платі.
Позивач листом № 508 від 02.06.2009 повідомив відповідача про те, що з прийняттям Київрадою рішення та зважаючи на зміст домовленостей сторін за додатковою угодою від 07.06.2006 (термін дії договору до розгляду питання про дозвіл на переукладання основного договору) договір № 6 від 28.02.2003 припинив свою дію, в зв’язку з чим вимагав звільнити об’єкт оренди. Вказаний лист надіслано відповідачу 02.06.2009, підтвердженням чого є фіскальний чек № 8092.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Висновок суду першої інстанції, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію 23.04.2009 у зв’язку з прийняттям Київською міською радою рішення № 336/1392 від 23.04.2009, колегія суддів вважає помилковим у зв’язку з тим, що договором № 6/07 від 30.07.2007 встановлено строк його дії з 1 березня 2006 р. до 1 березня 2009 р.
Проте, помилковість такого висновку суду щодо закінчення строку дії договору не впливає на правомірність задоволення позовних вимог позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, біля станції метро „Політехнічний інститут”, загальною площею 34 кв.м., оскільки підставою для користування майном є відповідний договір оренди, а як встановлено вище, дія договору закінчилась 01.03.2009, і відповідачу не надано розпорядчих документів та не укладено нового договору оренди на спірне приміщення, що свідчить про безпідставність користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що суд не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 764, 777 Цивільного кодексу України, не приймаються колегією суддів до уваги, так як у відповідності до ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” позивач висловив своє заперечення щодо продовження дії договору, і крім того, підставою для реалізації наймачем свого переважного права перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк згідно ст. 777 ГПК України є належне виконання обов’язків за договором найму, тоді як рішенням Київської міської ради № 336/1392 від 23.04.2009 відповідачу відмовлено у переукладенні договору оренди саме у зв’язку із заборгованістю по орендній платі.
Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм не залучив до участі у справі в якості третьої особи Головне управління комунальної власності м. Києва та Київську міську раду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу або їх може бути залучено до участі у справі, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін, а, як зазначалось вище, Київська міська рада, наділена виключними самоврядними повноваженнями з розпорядження, володіння та користування майном територіальної громади міста Києва, у п. 45 додатку № 3 рішення № 336/1392 від 23.04.2009 відмовила відповідачу в користуванні майном територіальної громади міста Києва.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 у справі № 36/275 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 у справі № 36/275 - без змін.
2. Матеріали справи № 36/275 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
