КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2010 № 36/275
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Бортник О.М. – юрист;
від відповідача: Нечипорчук Н.О. – юрист, Онісемчук О.О. – заступник начальника відділу оформлень права власності на об’єкти нерухомості.
від третьої особи 1: Тутик М.Б. – електромеханік, Понько Ю.І. – юрист.
від третьої особи 2: Касьяненко А.М. – юрист;
від третьої особи 3: представник не з’явився;
від третьої особи 4: Шаповал В.П. – головний спеціаліст відділу.
від третьої особи 5: Легендзевич О.Ю. – юрист.
від третьої особи 6: представник не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство транспорту та зв"язку України
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2010
у справі № 36/275 (Трофименко Т.Ю. .....)
за позовом Міністерство транспорту та зв"язку України
до Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа позивача Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
третя особа відповідача Київську міську раду, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекцію архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, Фонд державного майна України.
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Міністерство транспорту України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи 1. Дочірнє територіальне – галузеве об’єднання «Південно – Західна залізниця», 2. Київська міська рада, 3. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 4. Інспекція Архітектурно – будівельного контролю у м. Києві, 5. Фонд державного майна України, 6. Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права власності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 у справі № 36/275 у задоволенні позовних вимог Міністерство транспорту України було відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство транспорту України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 у справі № 36/275 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 у справі № 36/275 без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.
Третьою особою1 надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 у справі № 36/275 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Судові засідання по розгляду поданої апеляційної скарги неодноразово відкладався колегією суддів для надання можливості учасникам судового процесу надати суду апеляційної інстанції всі можливі та необхідні докази і заперечення стосовно виникнувшого спору.
В судове засідання призначене на 30.11.2010 року представники третьої особи 3 та третьої особи 6 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи 3 та третьої особи 6.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:
Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» з метою проведення державної реєстрації права власності на спірне майно звернулось до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою, в якій просило оформити свідоцтво на право державної власності на спірне майно.
Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами № 042/13/1-7284 від 24.10.2008 та № 042/13/1-3560 від 22.04.2009 відмовило в оформленні права власності на спірне майно у зв’язку з відсутністю підстав для такого оформлення. При цьому відповідач у листах повідомив, що оформлення права власності на об’єкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності здійснюється відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, наданий пакет документів не містить документів на підтвердження надання дозволів на будівництво, актів приймання об’єктів в експлуатацію, розпоряджень про присвоєння поштової адреси тощо.
Статтею 4 Закону України «Про транспорт» встановлено, що державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту та здійснює державне управління в галузі транспорту.
Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
В процесі розгляду справи судовими інстанціями позивач стверджував, що до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України входить Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця», яке відповідно до преамбули Статуту Державного територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.
Як було встановлено, що до складу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» входять відокремлені підрозділи: Київська дистанція електропостачання, Енергозбут та Київська дистанція сигналізації і зв’язку, які діють на підставі Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію електропостачання Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», затвердженого наказом начальника Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» від 08.06.2006 № 284-Н та Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію сигналізації і зв’язку Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», затвердженого наказом начальника Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» від 11.08.2006 № 401-Н.
Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію електропостачання основним завданням Дистанції є забезпечення надійного електропостачання та тягу поїздів, засобів сигналізації, централізації, блокування, зв’язку та обчислювальної техніки.
Згідно Положення про відокремлений підрозділ Київську дистанцію сигналізації та зв’язку метою діяльності дистанції є забезпечення підрозділів залізниці зв’язком для функціонування всієї інфраструктури залізниці, забезпечення руху поїздів в тій частині, яка закріплена за галузевою службою сигналізації та зв’язку та на закріплених за дистанцією дільницях залізниці, якісне функціонування всіх пристроїв автоматики, телемеханіки та зв’язку на закріплених за дистанцією дільницях залізниці.
Позивач вказує на те, що згідно Технічних паспортів, виданих Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, довідок Дистанцій про балансову належність, інвентарних карток обліку основних засобів цех монтажу вагонів-шляховимірювачів, літера «Л» за технічним паспортом, інвентарний номер 010041, рік введення в експлуатацію 1973; арочний склад, літера «Н» за технічним паспортом, інвентарний номер 010043, рік введення в експлуатацію 1975; склад депо, літера «Л» за технічним паспортом, інвентарний номер 010044, рік введення в експлуатацію 1972; склад вугілля, літера «М» за технічним паспортом, інвентарний номер 010045, рік введення в експлуатацію 1972; будівля інженерно-побутового корпусу – 2, 3, 4 поверхи, літера «К» за технічним паспортом, інвентарний номер 046134/1, рік введення в експлуатацію 1957; нежитлова будівля, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, обліковуються на балансі Київської дистанції електропостачання та Енергозбут та Київської дистанції сигналізації та зв’язку, та знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця».
Міністерство транспорту та зв’язку України зазначає, що зазначені об'єкти нерухомого майна є державними, знаходяться в господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні третьої особи та перебувають на балансі Київської дистанції електропостачання та Енергозбут та Київської дистанції сигналізації та зв’язку, що підтверджується зазначеними довідками про балансову належність об'єкту нерухомого майна та інвентарними картками обліку основних засобів.
Позивач, надаючи пояснення в судових засіданнях, підтвердив, що на час розгляду виникнувшого спору в суді, право власності на спірне майно належним чином не оформлено та не зареєстровано.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення викладенні в поданій апеляційній скарзі, як такі, що належним чином недоведені та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.
У відповідності до положень статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виконання, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).
Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952 – IV із змінами та доповненнями.
Згідно пп. 10 п. «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делеговані повноваження це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Підпунктом «а» пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 передбачено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.
Відповідно до наданих пояснень учасниками судового процесу та матеріалів справи встановлено, що до відповідача звернулось Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» із заявою про оформлення права власності на спірне майно, але за результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило заявника своїм листом про відсутність підстав для оформлення права власності у зв'язку з ненаданням необхідних для оформлення права власності документів, передбачених Положенням.
Таким чином, з наведеного вбачається, що у відповідності до Положення на Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було оформлено заявнику право власності на спірне майно, в зв’язку з ненаданням останнім належно оформленого пакету документів, що передбачені Положенням.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Міністерства транспорту та зв’язку України є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 36/275 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 36/275 залишити без змін.
Матеріали справи № 36/275 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.
07.12.10 (відправлено)
