Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 301/2178/13-к
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
02.07.2015 місто Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання
ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальне провадження за № 11-кп/777/1/15 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року, яким
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
з вищою освітою, одруженого, має на утриманні
двох дітей, непрацюючого,
раніше не судимого,
громадянина України,-
засуджено за ч.2 ст. 365 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки та зі сплатою штрафу в сумі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.;
за ч.1 ст. 371 КК України - до позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено щодо ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки та зі сплатою штрафу в сумі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
На підставі ст. 75 КК України ухвалено звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 1 рік.
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_2
з вищою освітою, одруженого, має на утриманні
одну дитину, працюючого водієм СРЗ в
Іршавському РВ УМВС України в Закарпатській області
раніше не судимого,
громадянина України,-
засуджено за ч.1 ст. 371 КК України до позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки.
ОСОБА_9 за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 366 КК України визнано невинним і по суду виправдано.
Як убачається з вироку, суд встановив, що ОСОБА_8 , обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області, а ОСОБА_9 помічника дільничого інспектора і міліціонера водія СРЗ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області, 21 січня 2013 року в період часу з 6-ої години 45-ої хвилини до 6-ої години 56-ої хвилини за викликом заступника начальника автостанції м. Іршава ОСОБА_11 у складі оперативно-слідчої групи на службовому автомобілі прибули на автостанцію на АДРЕСА_3 і з`ясували, що в приміщенні автостанції розбито скло на касі і до цього причетний ОСОБА_12 .
Отримавши від слідчого Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_13 усну вказівку опитати ОСОБА_12 , на порушення вимог ст. 29 Конституції України, ст. 208 КПК України, ст. ст. 4,5, 10,11 Закону України «Про міліцію», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 умисно, незаконно з застосуванням фізичної сили помістили ОСОБА_12 до службового автомобіля і доставили його до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області.
Під час доставки ОСОБА_12 . ОСОБА_8 перевищив свої службові повноваження: знаходячись на задньому сидінні разом з ОСОБА_12 , кулаком правої руки наніс йому удар в область правого ока, схопив його за комір куртки і здавив нею шию, спричинивши цим діями легкі тілесні ушкодження.
Після доставлення ОСОБА_12 до приміщення Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 продовжували обмежувати його у свободі пересування поки до них не підійшов начальник СДІМ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_14 і не звільнив ОСОБА_12 від незаконного затримання.
ОСОБА_8 обвинувачувався і втому, що 04 лютого 2013 року у період часу з 9-ої години 40-ої хвилини до 10-ої години 30-ої хвилини поблизу перехрестя вулиць Шевченка та Поштової в м. Іршава, при виконанні службових обов`язків, побачивши, що ОСОБА_12 мобільним телефоном знімає його на відео, перевищив свої службові повноваження з застосуванням фізичного насильства, вибив з рук ОСОБА_12 мобільний телефон вартістю 973.38 грн., заволодів ним і тримаючи ОСОБА_12 за одяг намагався доставити до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області, однак не зробив цього з причин, що не залежали від його волі.
З приводу правової кваліфікації органом досудового розслідування і прокурором діянь ОСОБА_8 за ч.2 ст. 365 КК України і як таких, що ображають особисту гідність потерпілого, суд у вироку зазначив, що стороною обвинувачення не надано доказів незаконності таких дій ОСОБА_8 , і що відповідно до ст. 307 ЦК України, відеозйомка фізичної особи може бути здійснена лише за її згодою.
Тому кваліфікуючу ознаку передбаченого цією нормою кримінального закону перевищення службових повноважень, як таких, що ображають особисту гідність потерпілого з обвинувачення ОСОБА_8 суд виключив, як таку, що не стверджена належними доказами.
ОСОБА_9 обвинувачувався і в тому, що 21 січня 2013 року з метою приховання факту завідомо незаконного затримання ОСОБА_12 , в приміщенні Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області до офіційного документу журналу обліку відвідувачів та запрошених Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області завідомо вніс неправдивий запис №1 від 21 січня 2013 року про з`явлення ОСОБА_12 до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області за заявою до слідчого ОСОБА_13 , який ОСОБА_12 не викликав і не запрошував.
Такі дії ОСОБА_9 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, однак за цим обвинуваченням ОСОБА_9 судом першої інстанції визнано невинним і по суду виправдано.
У апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_9 порушують питання про скасування вказаного судового рішення і закриття кримінального провадження, посилаючись на те, що 21 січня 2013 року ОСОБА_12 в приміщенні автостанції м.Іршава порушував громадський порядок, ображав працівників автостанції, висловлювався в їх адресу нецензурно, ударом кулака розбив скло на касі, зупинив її роботу, чим змусив заступника начальника автостанції ОСОБА_11 викликати наряд міліції, а отже його затримання і доставлення працівниками міліції в Іршавський РВ УМВС України в Закарпатській області для вияснення обставин були правомірними.
Що стосується обвинувачень ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у перевищенні службових повноважень, спричиненні ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, такі в судовому засіданні підтвердження не знайшли. В обґрунтування цих тверджень обвинувачений і захисник посилаються на показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , судово-медичного експерта ОСОБА_18 .
Обвинувачений ОСОБА_9 в своїй апеляційні скарзі, окрім цього зазначає, що поводження ОСОБА_12 в приміщенні автостанції давало підстави вбачати в його діях ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, і що слідчий навіть розпочав щодо нього кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, але згодом закрив.
При цьому в постанові про закриття кримінального провадження зазначив про виділення матеріалів щодо ОСОБА_12 для притягнення його до адміністративної відповідальності за дрібне бешкетування, чого в подальшому зроблено не було. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_12 звернувся до прокуратури з заявою про спричинення йому тілесних ушкоджень 21 січня 2013 року, того ж дня його оглянув судово-медичний експерт і видав акт судово-медичного освідування (а.с. 19-20,Т.2), однак кримінальне провадження було розпочато тільки 30 січня 2013 року. ОСОБА_9 також стверджує, що не мав умислу на незаконне затримання ОСОБА_12 , не був службовою особою, а отже і не може нести відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 371 КК України. Запис з камери відеоспостереження вважає недопустимим доказом і вказує, що його зміст не узгоджується з тим, що вказано про нього судом у вироку.
В частині виправдання ОСОБА_9 за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 366 КК України та виключення кваліфікуючої ознаки з обвинувачення ОСОБА_8 в кримінальному правопорушенні,передбаченому ч.2 ст. 365 КК України судове рішення учасниками судового провадження не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинувачених, захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, доводи прокурорів, які заперечили проти апеляційних скарг і просили вирок залишити без змін, дослідивши докази, у тому числі за клопотанням захисника, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи, викладені в апеляційних скаргах, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.
Стаття 11 КК України визначає злочином, передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб`єктом злочину.
Злочином за який передбачено кримінальну відповідальність у ч.2 ст. 365 КК України визнається умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб і супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосування зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Злочином, за який передбачено кримінальну відповідальність за ч.1 ст.371 КК України визнається завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
Суб`єктивна сторона цих злочинів характеризується наявністю лише прямого умислу, а це означає, що злочинний характер діяння охоплюється свідомістю винного.
Щодо наслідків дій, передбачених ч.2 ст.365 КК України, можлива як умисна, так і необережна форма вини.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення злочину.
Отже висновки про винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, має ґрунтуватись не тільки на доказах, якими підтверджується факт затримання і доставки ними ОСОБА_12 до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області та наявності у останнього тілесних ушкоджень, але і доказах, які б доводили, що поводження самого ОСОБА_12 не містило ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; що ця обставина була очевидна і для ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 ; що вони затримали і доставили ОСОБА_12 до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області незважаючи на це, і що саме ОСОБА_8 безпідставно застосував щодо нього фізичне насильство.
Як убачається з вироку, доказами, які на думку суду, дають підстави для висновку про винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є: показання потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , відеозапис камери відеоспостереження при вході до приміщення автостанції в м. Іршава (а.с.71,Т.1), висновки судово-медичного експерта, його показання, висновок службового розслідування, зміст рапорту ОСОБА_8 (а.с.21,Т.1).
Потерпілий ОСОБА_12 під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції дав показання з яких видно, що 21 січня 2013 року на автостанції в м. Іршава придбав білет до м. Ужгорода, однак в поїздці водієм автобуса йому було відмовлено за браком вільних місць.
Він звернувся за роз`ясненнями до касира, однак остання зачинила вікно і відвернулась. Через це він став стукати у вікно і розбив його.
Згодом приїхали чотири працівники міліції, в тому числі і обвинувачені, які завернули йому руки за спину, вивели на подвір`я і заштовхнули в службовий автомобіль. Дорогою ОСОБА_8 перетиснув йому шию коміром куртки і наніс удар кулаком в обличчя.
В райвідділі міліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 силоміць вивели його з автомобіля, в коридорі приміщення міліції повалили на підлогу і били до тих пір, поки не підійшов ОСОБА_14 .
Обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду в суді першої інстанції і при перегляді судового рішення в суді апеляційної інстанції дав показання про те, що 21 січня 2013 року в складі оперативно-слідчої групи, разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 виїжджав до автостанції в м. Іршава у зв`язку подією за участю ОСОБА_12 .
Останній поводився зухвало, висловлювався нецензурно, розбив скло на касі, а на пропозицію вийти з приміщення автостанції виявив бажання поїхати в райвідділ міліції і написати скаргу на працівників автостанції.
До службового автомобіля ОСОБА_12 сів добровільно і дорогою його ніхто не чіпав. В приміщенні Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області до них підійшов ОСОБА_14 і з цього моменту подальші події, пов`язані з ОСОБА_12 йому не відомі.
Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду і перегляду вироку в апеляційному порядку дав аналогічні показання, додавши, що перед тим як до нього, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підійшов ОСОБА_14 , він записав дані про ОСОБА_12 в журнал обліку відвідувачів.
Наведені показання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 доказами обвинувачення,наведеними у вироку, не тільки не спростовані, але і знаходять в них своє підтвердження; а показання ОСОБА_12 підтверджується тільки в тій частині, в якій не суперечать показанням обвинувачених.
Так, свідок ОСОБА_16 диспетчер автостанції показала, що вранці 21 січня 2013 року автобус до м.Ужгород запізнювався на 20 хвилин, і в ньому не було вільних місць. Тому водій автобуса відмовився брати стоячих пасажирів у тому числі і ОСОБА_12 . Останній з приводу цього обурився, на відміну від інших пасажирів відмовився їхати іншим автобусом, ображав працівників автостанції, лаявся в їх адресу нецензурно, повернуті йому гроші за білет шпурнув у касира, а потім кулаком розбив скло на касі, яке посипалося на обладнання, на касира, порізавши їй руки.
В зв`язку з цим робота автостанції була зупинена на 25 хвилин.
Свідок ОСОБА_15 касир автостанції показала, що 21 січня 2013 року вранці ОСОБА_12 сварився на неї через відсутність вільних місць в автобусі, який відправлявся до м.Ужгорода. При цьому ОСОБА_12 ображав її, висловлювався в її адресу нецензурно, шпурнув у неї повернуті йому за білет гроші, а потім кулаком розбив скло на касі, яке посипалося на комп`ютер, на неї, порізавши її руки. Працювати на комп`ютері стало неможливо, а тому робота автостанції на 25 хвилин була зупинена.
Після цієї події як вона, так і ОСОБА_16 , побоюючись погроз, які висловлював в їх адресу ОСОБА_12 , змушені були звільнитися з роботи на автостанції і перейти на іншу роботу.
Свідок ОСОБА_11 заступник начальника автостанції м. Іршава дав показання з яких убачається, що 21 січня 2013 році вранці ОСОБА_12 , через відсутність вільних місць в автобусі, який відправлявся до м.Ужгорда вів себе агресивно, ображав працівників автостанції, лаявся в їх адресу нецензурно, шпурнув у касира гроші, які йому було повернута за білет, а потім розбив скло на касі, яке порізало руки касиру.
Після цього касир не могла продовжувати нормально працювати, роботу автостанції на деякий час було зупинено, і він змушений був викликати працівників міліції.
З показань свідка ОСОБА_13 старшого оперативно-слідчої групи убачається, що 21 січня 2013 року вранці група була направлена з Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області до автостанції м. Іршава в зв`язку з порушенням на автостанції громадського порядку.
З`ясувавши обставини події він доручив ОСОБА_8 і ОСОБА_9 отримати від ОСОБА_12 пояснення з приводу вказаної події.
Свідок також показав суду, що групою на автостанції було виявлено розбите скло на касі, руки касира були пошкоджені, вона перебувала у шоковому стані.
Свідок ОСОБА_23 - працівник Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області дав показання з яких убачається, що він, як черговий давав вказівку оперативно-слідчій групі у яку входили ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виїхати до автостанції м.Іршава, звідки поступило повідомлення про те, що невідомий громадянин порушує на автостанції громадський порядок.
Працівники міліції в приміщенні райвідділу тілесних ушкоджень ОСОБА_12 не наносили.
Свідок ОСОБА_27 працівник міліції Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області також показав суду, що ОСОБА_12 в приміщенні Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області тілесних ушкоджень ніхто не наносив.
Четвертий зі складу оперативно-слідчої групи свідок ОСОБА_17 під час судового розгляду дав показання, які повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Зокрема, пояснив, що старший групи ОСОБА_13 доручив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з`ясувати обставини події і для цього опитати ОСОБА_12 .
ОСОБА_12 сам вийшов з приміщення автостанції і виявив бажання поїхати до райвідділу міліції для оскарження дій працівників автовокзалу.
Свідок ОСОБА_14 відповідальний за роботу Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області 21 січня 2013 року, під час судового розгляду показав, що у вказаний день ОСОБА_28 та ОСОБА_9 повідомили йому про подію, яка сталася на автостанції м. Іршава за участю ОСОБА_12 .
Він мав бесіду з ОСОБА_12 і останній будь-яких скарг з приводу застосування щодо нього фізичного насильства з боку працівників міліції не висловлював.
Показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , висновок службового розслідування та рапорт обвинуваченого ОСОБА_8 в сукупності підтверджують тільки факти, які сторонами не заперечуються: 21 січня 2013 року на територію автостанції м.Іршава, в зв`язку з порушеннями там громадського порядку, приїжджали працівниками міліції, які невдовзі поїхали з автостанції з затриманою особою, якою виявився ОСОБА_12 .
Допитати потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_12 апеляційний суд немає можливості в зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено відповідним свідоцтвом.
Про те, що ОСОБА_12 нібито побили працівники міліції, показали в судовому засіданні тільки його дружина та теща - свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_25 з його слів. При цьому пояснили, що про обставини його побиття ОСОБА_12 їм не розповідав, мав тілесні ушкодження під правим оком та на шиї.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз (а.с.22-24,Т2; а.с.183-186,Т.3; ас.192-195,Т.3)синець шкірних покровів вилично-підочної ділянки зправа виник у ОСОБА_12 за 1-3 доби до 21 січня 2013 року, а синець шкірних покровів попередньо-бічної поверхні шиї зправа виник внаслідок дії туго-еластичного предмету за механізмом стискання чи притискання, яким міг бути комір одягу.
З пояснень експерта під час судового провадження в суді першої інстанції і під час апеляційного розгляду кримінального провадження вбачається, що синюшно-фіолетовий колір синця шкірних покровів вилично-підочної ділянки зправа на обличчі у ОСОБА_12 може свідчити про те, що дане тілесне ушкодження не вкладається в час події і не могло бути спричинено одночасно з тілесними ушкодженнями на шиї, а отже виникло раніше 21 січня 2013 року.
Тілесне ушкодження у вигляді синця бичної поверхні шиї могло бути спричинено притисканням, могло виникнути самоспричиненням, тобто потерпілий ОСОБА_12 міг сам його собі спричинити.
ОСОБА_12 був обстежений судово-медичним експертом 21 січня 2013 року, невдовзі після події. Інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 виявлено не було.
В оскарженому судовому рішенні зазначено, що суд вважає ствердження експерта « ОСОБА_18 тільки припущенням і приймає до уваги досліджені докази по справі, а саме названі висновки судово-медичних експертиз, покази свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , покази потерпілого ОСОБА_12 , які узгоджуються і достовірно стверджують, що саме під час затримання і доставлення до Іршавського РВ міліції потерпілого ОСОБА_12 в салоні службового автомобіля обвинуваченим ОСОБА_8 було нанесено легкі тілесні ушкодження потерпілому».
З наведеним судженням суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з таких обставин.
Відповідно до закріпленої в ст.17 КПК України засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в кримінальному провадженні усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Викладене у вироку судження з приводу оцінки висновків і показань судово- медичного експерта ОСОБА_18 , показань потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 цій засаді кримінального процесуального закону суперечать.
Висновки судово-медичного експерта і його пояснення під час судового розгляду не містять розбіжностей і в сукупності не дають підстави категорично стверджувати, що синець шкірних покровів вилично-підочної ділянки зправа у ОСОБА_12 має відношення до подїй, яка мала місце 21 січня 2013 року та доводять, що синець шкірних покровів передньої бічної поверхні шиї зправа вини за механізмом стискання, можливо самоспричиненням, але не від удару.
Відеозапис з камери відеоспостереження, як зазначив у вироку суд, підтверджує тільки те, що 21 січня 2013 року у період часу у 06:57:37 по 06:57:51 з центрального входу автостанції м.Іршава двома особами, одна з яких була у форменному одязі, під руки був виведений громадянин, який робив спроби вивільнитися.
Отже, ні висновками судово-медичних експертиз, показаннями свідків, даними відеозапису, показання ОСОБА_12 про те, що його побили працівники міліції не підтверджуються.
За таких обставин не тільки показання ОСОБА_12 про його побиття працівниками міліції, але і похідні від них показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , з його слів, не можуть бути покладені в основу обвинувачення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відкидання доводу сторони захисту про те,що затримання і доставлення ОСОБА_12 до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області було зумовлено його протиправними діями в приміщенні автостанції м.Іршава, суд першої інстанції мотивує у вироку тим, що цей довід не підтверджений належними доказами, а також відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК країни.
З наведеним судженням суду першої інстанції апеляційний суд також не погоджується зі слідуючих підстав.
По-перше, з показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 ,показань самого потерпілого ОСОБА_12 , які суд взнав належними і доступними доказами убачається, що діяння останнього в приміщенні автостанції м.Іршава, зокрема, образи на адресу працівників автостанції, нецензурні висловлювання, погрози на їх адресу, розбиття скла в касі автостанції, яким поранено руки касира, що на певний час порушило нормальну роботу автостанції, містили ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ст. 296 КК України, і дали підставу, як для виклику працівників міліції на автостанцію, так і для початку досудового розслідування кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 194 КК України.
По-друге, закриття цього кримінального провадження та відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення не утворюють ні підстав для спростування зазначених доказів, ні основу для обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у завідомо незаконному затриманні ОСОБА_12 .
Та обставина, що ОСОБА_12 був обурений фактом його затримання і доставлення до райвідділу міліції не може вважатися достатнім доказом незаконності таких дій.
Отже, надані стороною обвинувачення і досліджені судами першої та апеляційної інстанцій докази не дають підстав стверджувати, що в тих або інших діях ОСОБА_8 і ОСОБА_9 міститься склад кримінального правопорушення.
В разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження, відповідно до вимог п.2 ч 1 ст.284 КПК України, підлягає закриттю.
Відповідно до вимог ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2014 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині їх засудження скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у цій частині закрити за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя ОСОБА_1
