ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2015 року
Справа № 918/1731/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,
за участю представників:
ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Туніка Г.В. (дов. від 08.07.2013),
власника ТОВ "Медея" Александрова О.В. - Шульги А.О. (дов. від 02.04.2015),
ліквідатора Шутки Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015
та ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.03.2015
у справі №918/1731/13 господарського суду Рівненської області
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея"
про визнання банкрутом,
встановив:
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.03.2015 (суддя Трускавецький В.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Західліс". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західліс". Припинено провадження у справі.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.03.2015 залишено без змін.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 06.04.2015, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 41, 42, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 101 ГПК України.
У відзивах на касаційну скаргу арбтіражний керуючий Шутка Я.С. та представник власника ТОВ "Медея" просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).
За вимогами частини 1 ст. 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.
Відповідно до частини 1 ст. 33 та частини 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника та необхідність його ліквідації. Оскільки вимоги кредиторів залишені без задоволення, боржник не вільний від боргів і не може продовжувати свою підприємницьку діяльність звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підлягають затвердженню, провадження у справі - припиненню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком господарського суду, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2014 постановою господарського суду Рівненської області ТОВ "Медея" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С.
Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржником і відкриття ліквідаційної процедури здійснене на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 4271 від 29.05.2014 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.10.2014 ліквідатором ТОВ "Медея" подано на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.
Із наявного в матеріалах справи звіту ліквідатора вбачається, що загальна сума визнаних вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Медея" становить 5 038 641,54 грн., а саме, вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в розмірі 4 864 517,65 грн., Гощанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області в розмірі 172 905,89 грн. та 1 218 грн. - оплата судового збору за подання заяви, як вимоги першої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів.
В ході ліквідаційної процедури ліквідатором отримано від колишнього керівника печатку та установчі документи, що підтверджується актом приймання
-передачі від 23.04.2014 та встановлено відсутність бухгалтерської документації боржника, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.10.2013.
Стосовно майнових активів боржника у звіті зазначено, що ліквідатором вживалися заходи по розшуку майна банкрута шляхом направлення запитів до реєструючих органів. Майна для задоволення вимог кредиторів ліквідатором не виявлено. Оцінка майна ТОВ "Медея" не проводилась у зв'язку з його відсутністю.
Оскільки внаслідок вжитих ліквідатором заходів встановлено відсутність грошових коштів та майна товариства, боржник не здійснював підприємницької діяльності протягом останніх трьох років, не має оборотних активів, основних засобів та дебіторської заборгованості, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, не погашеними залишилися кредиторські вимоги на суму 5 038 641 грн. 54 коп.
Однак, дані висновки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки висновок про фінансове становище боржника зроблено за відсутності первинної бухгалтерської документації боржника, яка б давала можливість провести аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника з виявленням як кредиторів, так і дебіторів боржника, а також його активів. Не може бути обґрунтованою підставою для висновку про відсутність первинної бухгалтерської документації довідка Головного управління статистики у Рівненській області від 16.04.2014 № 05-02-08/509, якою надано копію фінансової звітності боржника станом на 31.12.2011 у складі ф. № 1-м, та акт приймання-передачі від 09.10.2013 самого ж підприємства-банкрута, складений між колишнім та нинішнім керівниками. При цьому, доказів вжиття ліквідатором боржника належних заходів, спрямованих розшук та встановлення місцезнаходження бухгалтерської документації боржника, матеріали справи не містять.
На необхідність виявлення фінансової та бухгалтерської документації боржника для здійснення обґрунтованого висновку про його фінансове становище неодноразово наполягав ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на засіданнях комітету кредиторів, що підтверджується відповідними протоколами, та у клопотаннях, направлених до суду.
За відсутності докуентів, згідно яких можна було б зробити обгрунтований висновок про фінансове становище боржника, звіти ліквідатора в ліквідаційній процедурі жодного разу комітетом кредиторів боржника не схвалювалися.
Однак, дані обставини залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.
Крім того, висновок судів про необгрунтоване не проведення оцінки майна ТОВ "Медея" у зв'язку з його відсутністю, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.
Проведення інвентаризації майна підприємства повинно здійснюватися на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69 (дійсної на дату складання звіту ліквідатора).
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначене зазначити, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника та належне виконання ліквідатором усіх дій в ході ліквідаційної процедури не відповідають вимогам статей 37, 41, 42, 46 Закону про банкрутство та є передчасними.
В ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходяться у третіх осіб. Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна.
Ухвала суду першої інстанції за резульатами розгляду звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, та постанова суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, в порушення норм ст.86 ГПК України, ч. 1 ст. 4 Закону про банкрутство, є необгрунтованими у звёязку з відсутністю аналізу повноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, їх оцінки тап затвердження судами з огляду на вимоги законодавства. Відтак, судами попередніх інстанцій передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм ст.ст. 34, 38, 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, а тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, виконати вказівки Вищого господарського суду України, що містяться в даній постанові, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.03.2015 по справі №918/1731/13 скасувати.
Справу № 918/1731/13 направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області на стадію ліквідаційної процедури.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.
