РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/21840/14-ц
пр. № 2/759/1708/15
26 лютого 2015 року Святошинський районний суд м.Києва в складі головуючого судді:
Лук”яненко Л.М., при секретарі - Борей В.Г. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків,-
Встановив:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив, стягнути з відповідача на його користь грошовий внесок згідно ощадної книжки, рахунок № НОМЕР_1 в сумі 369,05 грн (з урахуванням грошової реформи), 2 1196, 40 гривень - 3% річних за час прострочення, індекс інфляції, 98 000 гривень - моральної шкоди, що нанесена порушенням умов договору, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.02.2012 року він написав заяву на імя начальника відділення №7 ПАТ «Енергобанк» з проханням дати роз'яснення про стан рахунку № НОМЕР_1, оскільки не закрита сума 36905000 карбованців станом на 01.02.1995 року. ПАТ «Енергобанк» листом №121/09-1574 від 17.05.2012 року повідомили, що даний рахунок закритий 26.04.1995 року.
Через незгоду з даним висновком позивач звернувся за роз'ясненням до Національного банку України, на що отримав відповідь, що якщо позивач вважає, що його права порушені ПАТ «Енергобанк» він має прво звернутись до суду за захистом своїх прав.
У судове засідання, позивач зявився, просив позов задовольнити.
Представник відповідача Іванова М.О., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що 26 квітня 1995 року, було закрито вкладний рахунок № НОМЕР_1, що належав ОСОБА_2, однак в інформаційній базі даних Банку відсутня інформація про наявність залишку на вищевказаному рахунку та причини його закриття, оскільки в 2005 році всі документи, пов'язані з відкриттям, обслуговуванням: та закриттям рахунку були знищенні на підставі Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 грудня 2004 року №601, в якому визначено, що строк зберігання документів по особовим рахунках вкладів фізичних осіб становить 10 років після закриття вкладів. На підставі вищевикладеного, ст.ст.213-215 ЦПК України, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та незаконними і просила відмовити в задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як встановлено в судовому засіданні рахунок № НОМЕР_1 було відкрито ОСОБА_2 в 1994 році. (а.с. 6-7).
На 01.02.1995 р. залишок по рахунку склав 36 905 000,00 карбованців.
У 1996 році, згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні»№ 762/96 від 26.08.1996 р, українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000,00 карбованців за 1 гривню.
Також згідно наданих до матеріалів справи документів, встановлено, що рахунок № НОМЕР_1 був закритий 26 квітня 1995 року (а.с. 8,9).
В 2005 році всі документи, пов'язані з відкриттям, обслуговуванням та закриттям рахунку були знищенні на підставі Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 грудня 2004 року №601, в якому визначено, що строк зберігання документів по особовим рахунках вкладів фізичних осіб становить 10 років після закриття вкладів. З цих причин встановити достовірність тверджень ОСОБА_2 щодо залишку на рахунку та неправомірності його закриття неможливо.
З врахуванням вищезазначеного суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь грошовий внесок згідно ощадної книжки, рахунок № НОМЕР_1 в сумі 369,05 грн (з урахуванням грошової реформи) та відповідно 2 1196, 40 гривень - 3% річних за час прострочення, індекс інфляції .
Стосовно частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 98000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, вбачається, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як зазначав позивач в позові моральну шкоду йому було завдано внаслідок небажання відповідача повернути банківський внесок у добровільному порядку, а також враховуючі потрачені сили на пошук порозуміння, звернення до різних інстанцій, щоб з'ясувати, куди подівся її внесок, де її заощадження. При цьому позивач не зазначив в чому саме полягає завдана моральна шкода.
Враховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, та в зв'язку з відсутністю самої шкоди як такої, а також протиправних та винних дій банку суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки посилання позивача про порушення його прав з боку відповідача не знайшли свого підтвердження, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 10, 11,60, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України , суд ,
ВИРІШИВ :
В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків - відмовити .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів .
Суддя :
