КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №759/21840/14-ц головуючий у суді І інстанції Войтенко Ю.В
провадження №22-ц/824/4429/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Стеблиненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків, у якому просив, стягнути з відповідача на його користь грошовий внесок згідно ощадної книжки, рахунок № НОМЕР_1 в сумі 369,05 грн (з урахуванням грошової реформи), 21196, 40 гривень - 3% річних за час прострочення, індекс інфляції, 98000 гривень - моральної шкоди, що нанесена порушенням умов договору.
В обґрунтування позову зазначив, що 27.02.2012 року він написав заяву на ім`я начальника відділення №7 ПАТ «Енергобанк» з проханням дати роз`яснення про стан рахунку № НОМЕР_1 , оскільки не закрита сума 36905000 карбованців станом на 01.02.1995 року. ПАТ «Енергобанк» листом №121/09-1574 від 17.05.2012 року повідомили, що даний рахунок закритий 26.04.1995 року. Через незгоду з даним висновком позивач звернувся за роз`ясненням до Національного банку України, на що отримав відповідь, що якщо позивач вважає, що його права порушені ПАТ «Енергобанк» він має право звернутись до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, та залишено без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вказує, що відповідно до відповідей НБУ №57-0009/55167 від 12.10.2018 та №61-0016/45066 від 24.05.2021 термін дії для вкладеного документа Законом №873-ХІІ не встановлено. Документи, що підтверджують факт отримання ОСОБА_1 дублікату ощадної книжки, в описах архівних справ банку не зазначені та на архівне зберігання до НБУ ліквідатором Банку не передавались. Стверджує, що вказані нововиявлені обставини суттєво впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом та в повній мірі спростовують факти, що покладені в основу судового рішення. У зв`язку з чим, заявник просив переглянути рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2015 за нововиявленими обставинами з підстав, що передбачені пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, який передбачає підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що на даний час, СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42015100070000222 від 03.11.2015р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України. Вказане кримінальне провадження відкрито після рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2015 року. Листом від 08.07.2021 року № 12150/125/53-21 слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надано відповідь на його клопотання, із змісту якого, зокрема, він дізнався, що в ході розслідування кримінального провадження № 42015100070000222 на адресу Національного банку України надіслано листи з метою отримання інформації, що має значення для кримінального провадження № 42015100070000222 та отримано відповіді за № 57-0009/55167 від 12.10.2018 та № 61-0016/45066 від 24.05.2021. Звертає увагу суду на відповідь НБУ, у якій зазначено, що приймання грошей на вклади здійснювалося банками з видачею вкладнику вкладного документа. Термін дії для вкладного документа Законом №873- XII не встановлено. Відповідно до статті 384 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963р. (набув чинності у січні 1964р.), в редакції від 04 лютого 1994р., яка діяла на момент здійснення вкладу та редакції від 28 лютого 1995р., яка діяла на дату закриття банком вкладного рахунку, громадяни могли зберігати кошти в кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів, провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих у встановленому порядку правил. Держава гарантувала таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника. Порядок розпорядження вкладами, внесеними в кредитні установи, визначався їх статутами і зазначеними у частині першій цієї статті правилами. Статут комерційного банку відповідно до статті 23 Закону №873-ХІІ повинен був відповідати вимогам законодавства України про акціонерні товариства та інші види товариств, положенням цього Закону, нормативним актам Національного банку. Статтею 83 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963р. визначено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на «вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених в державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР». Відповідно до пункту другого частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (чинна редакція) позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансовою установи) про видачу вкладу.
Згідно з відповіддю НБУ від 24.05.2021 документи, що підтверджують факт отримання ОСОБА_1 дублікату ощадної книжки, в описах архівних справ Банку не зазначені та на архівне зберігання до НБУ ліквідатором Банку не передавалися.
Крім того, у відповіді зазначено, що відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред`явлення ощадної книжки.
Вважає, що зазначені в листах-відповідях НБУ обставини - інформація про вкладний документ, термін дії вкладного документа, є нововиявленими та істотними для справи, і не були свого часу встановлені судом, а також вони не є новим доказом по справі. Крім того, ці обставини, не були і не могли бути відомі позивачу, але на їх підставі можна зробити висновок про наявність гарантованого законодавством України права на стягнення заборгованості по ощадній книжці. Однак, судом першої інстанції не надано оцінку вищезазначеним доказам та не прийнято вищенаведені факти.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не подав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заява про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2015 за нововиявленими обставинами не містять доводів стосовно того, як саме згадані документи впливають на висновки суду, згідно яких встановити достовірність тверджень ОСОБА_1 щодо залишку на рахунку та неправомірності його закриття неможливо. Наведені в заяві обставини щодо перегляду в розумінні ст. 423 ЦПК України не є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення за правилами розділу V глави 3 ЦПК України.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. зазначену постанову у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 38)).
Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, та залишено без змін рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами.
Підставою для перегляду рішення заявник зазначає відповіді НБУ №57-0009/55167 від 12.10.2018 та №61-0016/45066 від 24.05.2021 та наявність кримінального провадження № 42015100070000222 від 03.11.2015р. у СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві, в якому здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про захист прав споживача, стягнення заборгованості по ощадній книжці, матеріальних та моральних збитків.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року, оскільки відомості, що містяться у відповіді НБУ №57-0009/55167 від 12.10.2018 та №61-0016/45066 від 24.05.2021 та наявність кримінального провадження № 42015100070000222 від 03.11.2015р. у СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві не є нововиявленими обставинами, в розумінні ст. 423 ЦПК України. Крім того, подання такого доказу спрямоване на переоцінку тих доказів, які вже дослідив суд під час розгляду справи.
Крім того, надані заявником документи є новими доказами, а тому, перегляд судового рішення на підставі нових доказів, який раніше суди не оцінювали, суперечитиме пункту 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України.
Відтак, жодних підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами немає.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17.
Доводи апеляційної скарги про те, що у листах-відповідях НБУ обставини - інформація про вкладний документ, термін дії вкладного документа, є нововиявленими та істотними для справи, і не були свого часу встановлені судом, а також вони не є новим доказом по справі. Крім того, ці обставини, не були і не могли бути відомі позивачу, але на їх підставі можна зробити висновок про наявність гарантованого законодавством України права на стягнення заборгованості по ощадній книжці, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішеннята вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 423 ЦК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «17» лютого 2022 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко
