КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/24836/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Смірнової Л.Г.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Беззубкін С.М.;
від відповідача - Осадча А.І.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 р.
по справі № 910/24836/14 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс»
до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
про стягнення 285 641,77 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» 133 600,70 грн. основного боргу, 44 399,07 грн. інфляційних втрат та 98 310,69 грн. річних, 5 526,21 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014р. по справі №910/24836/14 в частині відмови у задоволенні заяви ДАТ про відстрочення виконання рішення до 01.01.2016р. Відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014р. у справі №910/24836/14 до 01.01.2016р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» прийнято до провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2015р., у зв'язку із виходом судді Кропивної Л.В з відпустки, яка входять до складу постійної колегії суддів, сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В. та Смірнова Л.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014р. у справі №910/24836/14 без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
24.05.2012р. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 494, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначені строки у власність покупця товар, відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти товар і оплатити його відповідно до умов цього договору. /а.с.21/.
Згідно п.2.2. договору поставка товару здійснюється в строк 30 днів з моменту надання покупцем письмової заявки. Поставка товару може здійснюватись партіями у відповідності до заявки та потреб покупця.
Пунктом 4.1. встановлено, що сума договору складає 5 894 064,00 грн. з ПДВ.
Умовами п. 4.2. договору сторони визначили, що оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника з відстроченням платежу 20 днів з моменту поставки партії товару і підписання актів приймання-передачі обома сторонами, за умови наявності виставленого постачальником рахунку, оригінала податкової накладної, оформленої у відповідності до діючого законодавства; сертифікатів якості на продукцію.
По видаткових накладних РН-0000208 від 02.10.2012р., РН-0000210 від 04.10.2012р., РН-0000211 від 05.10.2012р., РН-0000214 від 08.10.2012р., РН-0000217 від 10.10.2014р., РН-0000228 від 15.11.2012р., актам приймання - передачі №02/10 від 02.10.2012р., №04/10 від 04.10.2012р., №05/10 від 05.10.2012р., №08/10 від 08.10.2012р. №10/10 від 10.10.2012р., №15/11 від 15.11.2012р. та згідно довіреностей №608/634 від 01.10.2013р., №747/634 від 12.11.2012р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 628 619,82 грн. /а.с. 24-37/.
Платіжним дорученням №5307 від 24.05.2013р. відповідач сплатив 5 586 019,12грн. /а.с. 39/.
31.12.2013р. сторони вивірили розрахунки, згідно акту звірки станом на 31.12.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 133 600,70 грн., акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін, без зауважень. /а.с.38/.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Доказів на спростування наявності заборгованості на спірну суму відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не подав.
Відповідно до ст.ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність перерахунку інфляційних витрат та 3% річних, Київський апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції щодо стягнення 44 399,07 грн. інфляційних втрат та 98 310,69 грн. річних.
Разом з цим, господарський суд міста Києва відмовив публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у відстрочці виконання рішення до 01.01.2016р.
Суд виходив з того, що пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р., підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення апелянта посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації щодо частини території України товариство втратило можливість використання власних виробничих потужностей, не має фізичного доступу до виробничих активів і, як наладок, позбавлене прибутку від господарської діяльності. Також на підтвердження факту відсутності коштів на рахунках відповідач надав копії постанов про арешт коштів боржника від 25.11.2014р. ВП №44526193, ВП №44526103, ВП №44526126, ВП №44526058, копію постанови про накладення арешту на цінні папери боржника від 15.09.2014р. Крім того, відповідач надав копії Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №2018 Торгово-промислової палати України від 03.12.2014р. та листа Торгово-промислової палати України від 04.12.2014р. №5668/05-5.
Апелянт вважає, що вищезазначені обставини є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, а, отже, є всі підстави для відстрочки виконання рішення.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п. 7.1.1).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. (п. 7.2.).
Позивач звернувся до суду із захистом свого порушеного права, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, в частині оплати за поставлений товар.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Правовідносини сторін згідно договору почалися у 2012 році, часткова оплата за поставлений товар у 2013р., а арешт на рахунки накладено 2014р., тобто тривалий час відповідач ухилявся від виконання договірних зобов'язань, що не надає останньому підстав для відстрочки виконання рішення.
Відповідачем же не подано до суду доказів того, що, починаючи з 01.01.2016р. він почне виконувати рішення суду у справі №910/24836/14.
Крім того, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» зареєстроване у місті Києві, а не в Криму.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014р. у справі №910/24836/14.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2014 р. у справі №910/24836/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/24836/14 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.В. Кропивна
Л.Г. Смірнова
