Б-48/08-04
Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25»липня 2006 року Справа № Б-48/08-04
Судова колегія у складі:
головуючого судді Істоміної О.А, суддів Горбачової Л.П., Гончар Т.В.,
при секретарі Крупа О.В.
за участю представників:
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" –Мар‘їної І.О. –представник, дов. № 56/102 від 30.01.2006 року (копія у справі)
ЗАТ «Харківгаз»- Галигіної В.М. –представник, дов. № 3394/1188 від 04.11.2005 року (копія у справі)
Розпорядника майна-арбітражний керуючий –не з'явився
боржника –Барішевського О.В. –представник, дов. № 670 від 21.10.2004 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх. № 1562Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 року по справі № Б-48/08-04
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест", смт. Чапаєво
до Відкритого акціонерного товариства "Куп'янський цукровий комбінат "
про визнання банкрутом
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 року в задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з вимогами до боржника в частині визнання кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості в сумі 3272227,20 грн. було відмовлено. Визнано вимоги кредитора Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до боржника в сумі 6511,53 грн. основного боргу та 376,88 грн. санкцій.
Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з даною ухвалою не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та визнати грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до боржника на суму поставленого в листопаді-грудні 1999 року природного газу –3272227,20 грн., а також включити грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на суму поставленого природного газу –3272227,20 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника. При цьому посилається на те, що судом були неповно з'ясовані фактичні обставини справи та порушені норми матеріального та процесуального права.
Розпорядник майна - арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. Надіслав клопотання про розгляд справи без його участі в зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.
Відкрите акціонерне товариство "Куп'янський цукровий комбінат" у відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 26 травня 2004 року було порушено провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест" про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Куп'янський цукровий комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У офіційному друкованому органі «Голос України»№ 236 (3486) від 14 грудня 2004 року опубліковано оголошення про порушення справи № Б-48/08-04 про банкрутство ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат».
Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі кредитор) звернувся до боржника з грошовими вимогами в сумі 6511,53 грн. (основний борг), 961,36 грн. (сума, на яку збільшено борг внаслідок інфляції) та 321,65 грн. (3 % річних) за договором від 31 січня 2003 року за № 06/03-1095ТЕ-31, укладеним між боржником та кредитором, а також з вимогою визнати грошові суми по поставленому в листопаді-грудні 1999 року природному газу в сумі боргу 3272227,20 грн.
Боржник визнав заборгованість за договором від 31 січня 2003 року в сумі 6511,53 грн. основного боргу та 376,88 грн. санкцій, в т.ч. в сумі 235,05 грн. (інфляційні) та 141, 83 грн. (3% річних), які розраховані станом на дату порушення справи про банкрутство; а заборгованість в сумі 3272227,20 грн. не визнає, посилаючись на те, що кредитором не надано належних доказів поставки газу боржнику протягом листопада-грудня 1999 року.
Відповідно до положень статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно статті 151 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний здійснити на користь кредитора певні дії, зокрема, заплатити гроші.
Кредитор посилається на те, що він є правонаступником Харківської філії ДК „Торговий дім „Газ України", якою боржнику було поставлено природний газ в листопаді-грудні 1999 року на суму 3272227,20 грн., за поставлений газ боржник не розрахувався. Але докази, що саме Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставила боржнику природний газ –в матеріалах справи відсутні.
Згідно статті 153 Цивільного кодексу УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами у потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовам.
Відповідно пункту 2.1 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженому наказом Держкомнафтогазу № 355 від 01 листопада 1994 року, кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими лімітами. Пункт 10.1 Правил зазначає, що розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною, газозбутовою організаціями та споживачами. Пункт 10.2 цих Правил встановлює, що термін оплати, порядок нарахування оплати та перевірки правильності нарахування обумовлюються договором між сторонами.
По жодному з вищезазначених суттєвих умов, угоди між кредитором та боржником досягнуто не було.
Згідно пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року № 1978, основними організаційними формами продажу природного газу для суб'єктів господарювання у 1999 році є аукціони (тендери) та прямі договори, в тому числі укладені на товарних біржах.
Відповідно пункту 4 Порядку забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року № 1978, суб'єкти господарської діяльності задовольняють свої потреби в природному газі виключно шляхом його закупівлі за прямими договорами з постачальниками природного газу, в тому числі укладених на біржах, а також через аукціони (тендери).
Частина 9 зазначеного Порядку встановлює, що газотранспортні підприємства відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу складають разом із споживачами та постачальниками акти про обсяги використаного газу за місяць, які є підставою для остаточних розрахунків за використаний газ і надані послуги з його транспортування.
Згідно вимог частини 10 зазначеного Порядку, за відпуск газу без укладення договору на постачання газу споживачам відповідальність несуть газотранспортні підприємства.
Також обов'язок по постачанню природного газу на договірних умовах покладено на постачальників згідно Наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 257 від 20 грудня 1998 року, яким затверджені умови діяльності постачальників природного газу у 1999 році (п.п. 4.1., 4.7.).
Зміна постачальника природного газу споживачами може бути проведеною за умови відсутності заборгованості споживача перед постачальником або наявності згоди попереднього постачальника на укладання договору і тільки з початку місяця, наступного за місяцем досягнення домовленості, про що зазначається в договорі (п. 4.8. Умов діяльності постачальників природного газу у 1999 році).
Дочірньою компанією "Газ України" Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" не надано доказів про повідомлення боржника про припинення поставки газу ЗАТ "УкрРосконтрактЕнерго" у листопаді - грудні 1999 року та про намір укласти договір на поставку газу іншим постачальником, не надано доказів узгодження або зазначення ціни, за якою новий постачальник має намір поставити газ.
Як вбачається з матеріалів справи, договір на постачання природного газу на 1999 рік було укладено 28 грудня 1998 року між боржником та Закритим акціонерним товариством "УкрРосконтрактЕнерго" –за № 272-010/98. Ніяких домовленостей з Закритим акціонерним товариством "УкрРосконтрактЕнерго" щодо укладання договорів з іншими постачальниками природного газу на той же 1999 рік не було і у вищевказаному договорі про це не зазначалось.
Інформацію щодо постачальника природного газу, який здійснював постачання газу цукровому комбінату у листопаді, грудні 1999 року також підтверджує Куп'янська філія Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз», про що свідчить лист вих. № 229 від 28 березня 2006 року.
Матеріали справи свідчать, що з Харківською філією ДК "Торговий дім "Газ України" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" договорів на 1999 рік чи окремо на листопад, грудень 1999 року боржник не укладав.
Надані Дочірньою компанією "Газ України" Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в обґрунтування вимог акти про виконання робіт по транспортуванню газу від 29 листопада 1999 року та 28 грудня 1999 року є підставою для розрахунків саме з газопостачальною організацією згідно договору № 09Т-2П18043 від 30 грудня 1998 року на транспортування природного газу і цілком вірно не були прийняті місцевим господарським судом як докази зобов'язання боржника здійснити розрахунки за газ з його постачальником, оскільки акти не складені разом з постачальником, як того вимагає частина 9 Порядку забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року.
Крім того, апелянт посилається на те, що право власності на газ ХФ „Торговий Дім "Газ України" є підписані Відкритим акціонерним товариством „Харківгаз" реєстри фактичної реалізації. Але оскільки такі реєстри не є правоустновчим документом, що підтверджує права власності на природний газ, то таке посилання скаржника є необгрунтованим. Крім того, перший заступник директора Управління магістральних газопровадів „Харківтансгаз" пояснює листом від 07 лютого 2005 року за № 257/18, що в управлінні відсутні документи, що свідчать про факт постачання газу боржнику Дочірньою компанією „Газ України"; голова правління ВАТ „Харківгаз" листом від 11 лютого 2005 року за № 359 пояснює, що Відкрите акціонерне товариство „Харківгаз" не підписувало актів приймання-передачі газу (за договором з постачальником), а щодо власника переданого газу, то немає документального підтвердження, яка саме особа була власником за поставкою в листопаді-грудні 1999 року; із листа начальника Куп'янської філії ВАТ „Харківгаз" від 28 березня 2006 року за № 229 також не вбачається, що у зазначений період Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз" було протранспортовано газ боржнику ХФ „Торговий дім „Газ України".
Слід зауважити, що боржник не заперечує приймання природного газу і він дійсно фактично споживав природний газ, але кредитор всупереч статей 1, 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надав належних доказів того, що саме він поставив цей газ і в матеріалах справи відсутні докази постачання газу на адресу боржника в листопаді-грудні 1999 року з боку ЗАТ „УкрРосконтрактЕнерго" та відсутні докази отримання газу від вказаного постачальника. Але, із матеріалів справи і не вбачається, що ЗАТ „УкрРосконтрактЕнерго" звертався до суду або до боржника з вимогами визнати його кредитором, зазначена заборгованість не погашалася та була списана у 2003 році як прострочена внаслідок перевірки боржника податковим органом.
Стосовно посилань Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо того, що сторони угоду на поставку газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме в силу загальних приписів цивільного законодавства, замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначеної пропозиції (оферті) умов договору, зокрема прийняти товар, сплатити відповідну суму, колегія суддів вважає ці посилання нічим необґрунтованими та не підтвердженими, згідно статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається . А апелянтом не надано доказів звернення з пропозицією саме постачальника поставити газ в певному обсягу та за певною ціною. Крім того, застосування статті 42 Цивільного кодексу УРСР можливо для угод, по яким законом не встановлена певна форма.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд цілком вірно визнав те, що статут Дочірньої компанії „Газ України", в п. 1.2 якого є посилання на те, що Компанія є правонаступником реорганізованої дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України" та дочірньої компанії „Укртрансгаз" в п. 1.2 частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу „Головпобутгаз", не може бути визнаний достатнім доказом того, що Дочірня компанія „Газ України" є правонаступником прав та обов'язків Харківської філії Торговий дім „Газ України", і ним не доведено, що Дочірня компанія „Газ України" є правонаступником прав та обов'язків Харківської філії Торговий дім „Газ України", також кредитором не доведено факту щодо зобов'язання боржника заплатити йому або Харківській філії Торговий дім „Газ України" певну грошову суму, оскільки не надано доказів укладення договору на поставку природного газу боржнику, не надано доказів досягнення згоди на обсяги та ціну природного газу.
Крім того, твердження кредитора про те, що господарським судом Харківської області порушено норми процесуального та матеріального права є недоречними та безпідставними, оскільки судом, на думку колегії суддів, були досліджені та прийняті до уваги всі докази надані сторонами. Треті особи (Відкрите акціонерне товариство «Харківгаз», УМГ «Харківтрансгаз») підтвердили лише факт поставки газу на підприємство боржника, але не визначились з питанням хто є постачальником.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому ухвала господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 року по справі № Б-48/08-04 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 99, 101, 102, 103 пунктом 1, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 року по справі № Б-48/08-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
