Б-48/08-04
УКРАЇНА
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30 жовтня 2006 року Справа № Б-48/08-04
Колегія суддів у складі: головуючого судді Лащенко Л.Д., судді Гончар Т.В. судді Погребняк В.Я.
При секретарі –Андросовій О.В.
За участю представників сторін:
Кредитора –Лук’яненко О.Г. (дов. № 2/5317 від 22.09.2006 року).
Розпорядника майна –Шапілов С.А. (ліц. Серія АВ № 081149 від 24.07.2006 року).
Боржника –Барішевський О.В. (дов. № 670 від 21.10.2004 року).
розглянувши апеляційну скаргу (вх. 3258 Х/2-6 від 04.09.06 р.) кредитора, Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ на Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.06. 2006 року по справі № Б-48/08-04
за заявою ТОВ «Енергоінвест», смт. Чапаєво, Харківської області
до ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат», м. Куп‘янськ
про визнання банкрутом
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2006 р. (суддя Плахов О.В.) грошові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ в сумі 2760028,53 відхилено, з посиланням на те, що кредитор не надав ні боржнику, ні суду доказів виконання свого обов’язку за договорами, спірні правовідносини виникли у 1998 році, строк позовної давності по вимогам Державного комітету України з державного матеріального резерву витік у 2001 р.
Кредитор, Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ з Ухвалою господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить Ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою визнати кредиторські вимоги в сумі 2 760 028,53 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом». Апелянт вказує на те, що згідно законодавства, яке діяло як під час визнання боржником сум заборгованості так і під час порушення провадження у справі про банкрутство боржника ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат», кредиторські вимоги Держкомрезерву України відносились до таких, на які не поширється позовна давність.
Розпорядник майна у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з апеляційною скаргою скаржника, вважає, що за договорами про взаємні поставки № 61 від 16.09.1998 року, № 270 від 20.10.1998 року, № 273 від 20.10.1998 року на загальну суму 1.120.441,20 грн. Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ не надав жодного доказу в підтвердження отримання ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат» матеріальних цінностей. До цього часу не винесено жодного рішення суду, яке б встановило незаконне володіння державним майном з боку ВАТ «Куп’янський цукровий комбінат». Крім того, відповідно до вимог ст. 71 ЦК УРСР строк позовної давності для захисту порушеного права у кредитора за укладеними договорами закінчився ще 02.12.2001 року, що є підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Боржник, ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат», м. Куп‘янськ просить Харківський апеляційний господарський суд залишити Ухвалу господарського суду Харківської області без змін, а апеляційну скаргу кредитора Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ без задоволення. Жодного з документів, підтверджуючих факт поставки та прийняття матеріальних цінностей боржником кредитор не надав. Акти, що свідчать про приймання товару відповідно інструкцій П-6 та П-7 кредитором не представлені. Наданий Державним комітетом України з державного матеріального резерву Наряд № 2-7/178м від 30.10.1998 року за формою Р-28а, з посиланням на договір № 273 від 20.10.1998 року є підставою лише для відвантаження продукції, але ніяк не свідчить про те, що кредитор відвантажив вказану у наряді продукцію, а ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат»її прийняв. Заборгованість визначена у акті звірки від 16.12.1999 року, на який посилається кредитор, не підтверджується первинними документами, які б свідчили про факти поставки кредитором нафтопродуктів на користь ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат». Також, в акті звірки не вказані угоди, по яким здійснювалися взаємні поставки, тому цей документ не може бути належним доказом виконання кредитором обов’язку по поставці.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в Ухвалі суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення кредитора, боржника, розпорядника майна, апеляційний суд встановив, що прийнята судом Ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга кредитора - скаржника Державного комітету України з державного матеріального резерву без задоволення, виходячи з наступного.
14.12.2004 року в газеті «Голос України»№ 236 було надруковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат». 13.01.2005 року Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 2760028,53 грн., та внесення суми кредиторської заборгованості до третьої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ «Куп‘янський цукровий комбінат».
Згідно повідомлення розпорядника майна про результати розгляду вимог кредитора № 25/03/48/04 від 20.01.2005 року вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, які складають 2760028,53 грн. не визнано.
Як зазначає кредитор у поданій заяві з грошовими вимогами до боржника, на протязі 1998 року між кредитором - Державним комітетом України з державного матеріального резерву та боржником - ВАТ "Куп"янський цукровий комбінат" було укладено договора про взаємні поставки № 61 від 16.09.1998року, № 270 від 20.10.1998 року, № 273 від 20.10.1998 року, відповідно до умов яких Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов’язався відпустити з державного резерву дизельне пальне, автобензин А-76 та мазут топковий на безоплатній основі, а «Підприємство»ВАТ «Куп"янський цукровий комбінат»зобов’язалось поставити до державного резерву цукор (п.п. 1.1., 1.2. договорів). Поставку цукру повинно було здійснити до 01.12.1998р. (п. 4.1. договорів).
Відповідно п. 4.5 договорів приймання продукції за якістю і кількістю проводиться у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. Згідно вимог п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (№ П-7), та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№ П-6), за результатами приймання продукції складається відповідний акт приймання за підписом уповноважених осіб організації-отримувача.
Жодного з документів, підтверджуючих факт поставки та прийняття матеріальних цінностей за вказаними договорами кредитором не надано, акти, що свідчать про приймання товару відповідно інструкцій П-6 та П-7 кредитором не предоставлені. Наданий Державним комітетом України з державного матеріального резерву Наряд № 2-7/178м від 30.10.1998р. за формою № Р-28а, з посиланням на договір № 273 від 20.10.1998р. є підставою лише для відвантаження продукції. Він не не є і не може слугувати доказом того, що ВАТ «Куп"янський цукровий комбінат» прийняв продукцію зазначену у Наряді.
Заборгованість, визначена у акті звірки від 16.12.199р., на який посилається кредитор, не підтверджується жодними первинними документами кредитора або боржника, які б свідчили про факти поставки нафтопродуктів на користь ВАТ "Куп"янський цукровий комбінат". В акті звірки не вказані угоди по яким здійснювались взаємні поставки, не вказано період, за який виникла заборгованість, та відсутні посилання на первинні документи, відповідно цей документ не може бути належним доказом наявності дебіторської заборгованості у кредитора і відповідно кредиторської заборгованості у боржника.
Боржник ВАТ «Куп’янський цукровий коибінат»у судовому засіданні пояснив, що він не обліковує кредиторську заборгованість перед даним кредитором і не може її обліковувати у якості кредиторської заборгованості, оскільки навіть умовами договорів було встановлено інший порядок розрахунків, а саме "Підприємство" повинно було поставити до державного резерву цукор в кількості 507,1 тонн в нових джутових мішках з поліетиленовими вкладишами, або сплатити вартість отриманих нафтопродуктів до 01.12.1998р. за цінами, діючими на момент повернення, узгодженими Комітетом (п. 2.1. договору), тобто за цінами 1998 року.
Кредитор - Державний комітет України з державного матеріального резерву доказів виконання свого обов’язку по договору поставки в 1998 році (або у наступних роках) боржнику нафтопродуктів на умовах вказаних договорів ні боржнику, ні суду не надав, у судовому засіданні пояснив, що він таких документів не має, як не має і ніяких узгоджень щодо цін на нафтопродукти ВАТ «Кугп’янський цукровий комбінат».
Таким чином, розрахунок грошовими коштами по договору № 273, який стосується перерахунку вартості належного до поставки цукру-піску за цінами на момент повернення, не підтверджується ні первинними документами кредитора, ні первинними документами боржника.
За таких обставин, судова колегія вважає, що підстав для включення до реєстру вимог кредиторів грошової суми у розмірі 1120441 грн. 20 коп. кредитор суду не надав, включення даної суми до реєстру вимог кредиторів не відповідає даним бухгалтерського обліку боржника та потягне за собою невідповідність реєстру вимог кредиторів розміру кредиторської заборгованості боржника.
Щодо укладеного 26 березня 1996 року між кредитором та боржником договору № 79-8/96 про відпуск матеріальних цінностей в порядку запозичення з перервою у часі та підписаного сторонами 27.04.1997р. додатку № 1/95 до договору № 79-8/96, згідно умов якого "Комітет" - Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов'язується відпустити в порядку запозичення у першому кварталі 1996 року 1070,0 тонн цукру - піску з держрезерву без оплати, а «Підприємство»- ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" поставляє до держрезерву з нового врожаю 1997 року запозичену кількість цукру-піску в IV кварталі 1997 року, або сплачує його вартість (п. 1.1. додатку № 1/95 до договору № 79-8/96).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов договору боржник зобов'язався повернути «Комітету»до 1 листопада 1997 року запозичену кількість цукру 1070 тонн, яка по якості, тарі відповідає ГОСТу 21-94 з сертифікатом відповідності або сплатити його вартість по цінам на момент повернення та додатково повернути, починаючи з 1 січня 1997 року, щомісяця 2% від кількості відпущеного цукру в порядку запозичення (п. 2.2. додатку № 1/95 до договору № 79-8/96).
Оприходування цукру-піску оформляється приймальним актом по формі № Р-16, один примірник якого з відміткою «В рахунок розпорядження Кабінету Міністрів України № 113-р»подається держкомрезерву до 31.12.96р. (п. 2.3. договору № 79-8/96).
Актів, які б підтверджували факт оприходування цукру-піску боржником по договору № 79-8/96, Державний комітет України з державного матеріального резерву колегії суддів не надав.
Щодо Акту звірки повернення боргу по цукру до державного резерву від 16.12.1999 року, необхідно відмітити, що він не може бути належним доказом по справі, оскільки в акті не вказано, що заборгованість боржника перед кредитором виникла саме по договору № 29-8/96 від 26.03.1996р., акт не є доказом поставки кредитором цукру-піску по вищевказаному договору. Інших первинних документів, які б свідчили про передачу кредитором боржнику у 1996 –1997 роках цукру-піску, кредитор ні боржнику, ні суду не надав, у судовому засіданні представник кредитора заявив, що таких документів він не має.
Що стосуєтся питання фактичної наявності чи відсутності у ВАТ «Куп'янський цукровий комбінат»матеріальних цінностей (цукор, паливно-мастильні матеріали) належних Державному комітету України з державного матеріального резерву, то слід зазначити, що на даний час вказані кредитором у заяві цінності, які начебто мають бути передані по заявленим договором, на підприємстві відсутні. Цукор - пісок - являється продуктом власного виробництва та його кількість, що на даний час перебуває у власності чи на зберіганні у боржника, обліковується як активи боржника та поверненню до державного резерву відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»не підлягає в зв’язку із тим, що не має на те документально підтверджених підстав.
Відповідно до п. 1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори до заяв з грошовими вимогами до боржника зобов’язані додати документи, що їх підтверджують. Кредитор Державний комітет України з державного матеріального резерву не додав до заяви з грошовими вимогами до боржника документів, які підтверджують виконання самим кредитором - Державним комітетом України з державного матеріального резерву своїх обов’язків за договорами вказаними у заяві з грошовими вимогами до боржника, не надав суду доказів, які свідчать про прийняття боржником виконаного кредитором за договорами обов’язку, не надав доказів виконання боржником обов’язків по договорам № 61 від 16.09.1998 року, № 270 від 20.10.1998 року, № 273 від 20.10.1998 року, № 79-8/96 від 26.03.1996 року.
За таких обставин, прийнята судом Ухвала підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а апеляційна скарга кредитора - скаржника Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, 105, 106 ГПК України
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ залишити без задоволення.
Ухвалу суду господарського суду Харківської обл. від 07.06.2006 року по справі № Б-48/08-04 залишити без змін.
Справу направити для подальшого розгляду до господарського суду Харківської обл.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Погребняк В.Я.
