4/350
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"13" листопада 2007 р. |
Справа № 4/350 |
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засіданні Волоткевича А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/350
за позовом: Приютівської сільської ради, с. Приют Новоукраїнського району Кіровоградської області
до відповідача: Арбітражного керуючого Білуги Інни Володимирівни, м. Кіровоград
Представники сторін:
від позивача - Булат В.А , сільський голова;
від позивача - Ємченко В.М., довіреність № 191 від 13.11.07;
від відповідача - Білуга І.В., особисто.
Час прийняття постанови: 13.11.2007 року о 16:00 год.
Дослідивши матеріали справи, факти та відповідні їм правовідносини між сторонами, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним.
07.06.2005 року ліквідатор ТОВ “Приют-Агро” та ПАФ “Приютівська” вилучила 6 справ по розпаюванню КСП “Дружба”, які не повернула до цього часу Приютівській сільській раді.
Відсутність вказаних документів ускладнює роботу Приютівської сільської ради, в тому числі створює умови для ухилення від сплати податків, виникають непорозуміння між співвласниками майнових паїв.
Постановою Верховної Ради від 18.01.01 року та Указом Президента України від 20.02.2001 року про захист прав членів реорганізованих сільськогосподарських підприємств передбачено, що документи по розпаюванню повинні знаходитись в сільській раді.
На думку позивача ліквідатор повинен був зробити необхідні копії матеріалів по розпаюванню, а вилучені оригінали повернути сільській раді.
Заявою №189 від 13.11.2007 року позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на п.17 Типового положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №177 від 28.02.2001 року “Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки” просить визнати неправомірними дії Білуги І.В. як ліквідатора “Приют-Агро” та ПАФ “Приютівська” та зобов'язати її повернути Приютівській сільській раді 6 справ та стягнути на користь Приютівської сільської ради всі судові витрати, понесені по справі.
Відповідач заперечив позовні вимоги, оскільки вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст.105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, фактично подана до фізичної особи і не може бути розглянута в рамках ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги не є обґрунтованими та в позові необхідно відмовити повністю.
Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.
Згідно до постанови господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2004 року по справі №10/143”а” Білугу І.В. призначено ліквідатором ТОВ “Приют-Агро” та відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута.
В період виконання своїх обов'язків як ліквідатора, згідно до акту від 07.06.2005 року відповідач отримала від керівника позивача спірні матеріали на підставі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згруповані в 6-ти справах.
Таким чином, на час передачі вказаних документів сторони спору усвідомлювали характер своїх дій та визначились, що діють в рамках Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Будь-яких заперечень чи додаткових умов при передачі документів сторонами при складанні акту приймання-передачі не заявлено.
Господарський суд вважає, що визначальним для вирішення спору є саме норми спеціального Закону, а саме Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За приписом ст. 34 вказаного Закону ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.
Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.
Господарський суд прийшов до переконання про необхідність розглянути спір по суті в порядку Кодексу адміністративного судочинства України враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлений нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень.
Згідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача, але не стягуються, оскільки, були сплачені ним при зверненні до суду.
На підставі ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 162, 163, 167, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
В адміністративному позові відмовити повністю.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 13 листопада 2007 року.
|
Суддя |
|
Ю. І. Хилько |
