Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 371/1524/15 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/1623/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги засудженого та його захисника на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяв про перегляд судового рішення за виключними та нововиявленими обставинами,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року ОСОБА_8 засуджено за ст.ст.289 ч.3, п.6, п.12 ч.2 ст.115 , 70 ч.2, 71 ч.2 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого, ОСОБА_10 засуджено за ст.ст.289 ч.3, п.6, п.12 ч.2 ст.115 , 70 ч.2, 71 ч.2 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого, ОСОБА_11 засуджено за ст.ст.289 ч.3, п.6, п.12 ч.2 ст.115 , 70 ч.2, 71 ч.2 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого, і штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. , який відповідно до ст.72 ч.3 КК України виконувати самостійно.
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області із заявою про перегляд вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за виключними обставинами та просив скасувати судове рішення в частині призначеного покарання і постановити новий вирок , яким замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Виключною обставиною засуджений вказує Рішення Конституційного Суду України від 16.09.2021р. №6-р(ІІ)/2021, яким визнано, що встановлене Кримінальним Кодексом України покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення є несумісним з Конституцією України.
Засуджений ОСОБА_8 також подав заяву про перегляд вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за нововиявленими обставинами, у якій просить змінити судове рішення в частині призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк у межах санкцій норм Кримінального Кодексу України, за якими його було засуджено.
Нововиявленими обставинами засуджений зазначає рішення ЄСПЛ від 16.09.2021 року у справі «Радченко проти України», в якому зазначено, що існування в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі, в такому вигляді і стані в якому його було впроваджено, і в якому існує на сьогоднішній день, порушує норми та вимоги ст.3 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод,аналогічну практику ЄСПЛ у інших справах та Рішення Конституційного Суду України від 16.09.2021р. №6-р(ІІ)/2021, яким визнано, що встановлене Кримінальним Кодексом України покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення є несумісним з Конституцією України.
Вважає, що суд зобов`язаний привести вирок Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року у відповідність до ратифікованих міжнародних договорів України практики ЄСПЛ, Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 та надати засудженому ОСОБА_8 реальну можливість звільнення шляхом заміни йому довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.04.2024 року заяви ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими та за виключними обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року у справі №371/1524/15-к залишено без задоволення.
Мотивуючи ухвалу, суд встановив, що засуджений ОСОБА_8 у заяві не навів нововиявлених обставин, які передбачені ч.2 ст.459 КПК України, а зазначені у заяві виключні обставини не є такими, що тягнуть за собою зміну вироку у частині покарання.
На ухвалу суду засуджений та його захисник подали апеляційні скарги.
Засуджений ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, не оспорюючи правильність судового рішення у частині відмови у задоволенні заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки Рішенню Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року та Рішенню Європейського Суду з прав людини (заява №303/21 від 16 вересня 2021 року) щодо ОСОБА_8 , які є виключними обставинами і мають пріоритетне значення у цій справі, а тому слід застосувати загальні засади кримінального провадження.
Вважає, що вирок в частині призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі має бути скасований, оскільки таке покарання не відповідає людській гідності та судом має бути призначено альтернативне, з перспективою звільнення, покарання, яке відповідає Конституції України та практиці Європейського Суду з прав людини.
Захисник засудженого в апеляційній скарзі, не оспорюючи правильність судового рішення у частині відмови у задоволенні заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву засудженого ОСОБА_8 в частині перегляду вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за виключними обставинами.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції фактично не задоволено заяву ОСОБА_8 та не виконано приписи Постанови Верховного Суду від 11.10.2023 року, а саме не переглянув вирок Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за виключними обставинами, з урахуванням змін до КК України і КПК України від 06.11.2022 року, а саме не указав в судовому рішенні на перспективу звільнення від відбування довічного покарання ОСОБА_8 , зокрема можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечив проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 459 КПК України виключними обставинами визнаються: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Засуджений ОСОБА_8 , як на підставу наявності виключних обставин для перегляду вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за яким йому призначено довічне позбавлення волі, посилається на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Радченко проти України», де зазначено, що існування в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі, у такому вигляді і стані в якому його було впроваджено, і в якому існує на сьогоднішній день, порушує норми та вимоги ст. 3 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Констатувавши порушення Конвенції, ЄСПЛ орієнтувався на чинне на момент розгляду провадження національне законодавство, у якому загалом була відсутня можливість у перспективі звільнення від відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.
18 жовтня 2022 року Верховна Рада України прийняла два Закони України № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».
Ключові аспекти Закону № 2690-ІХ: 1) заміна довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк можлива у випадку відбуття особою не менше 15 років призначеного судом покарання; 2) строк позбавлення волі, на який може бути замінено довічне позбавлення волі, варіюється від 15 до 20 років; 3) клопотання (подання) про вирішення питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк розглядається колегіально судом у складі трьох суддів.
Ключові аспекти Закону № 2689-ІХ: 1) право засуджених звертатися до суду через адміністрацію установи виконання покарань із заявами про надання копій матеріалів кримінального провадження, у тому числі в електронній формі (проблема неможливості засудженого отримати матеріали своєї справи для свого захисту в ЄСПЛ є предметом групи справ «Найдьон проти України»); 2) уточнено порядок заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк; зокрема вказується, що у разі відмови суду замінити покарання, повторне подання щодо цього стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, може бути внесено через один рік з дня винесення постанови про відмову; 3) разом з поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до позбавлення волі; до такого подання, засуджена до довічного позбавлення волі особа повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації; 4) засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання.
Таким чином обставина, якою було констатовано ЄСПЛ порушення ст. 3 Конвенції державою Україна щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, що було відображено у його численних рішеннях, на сьогодні усунута законодавцем у визначений ним спосіб та для надання особі, що засуджено до довічного позбавлення волі, перспективи звільнення, окрім Президентського помилування, визначено певну правову процедуру, за умов дотримання якої засуджена особа може реалізувати своє право.
Рішенням Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року та Рішенням Європейського Суду з прав людини (заява №303/21 від 16 вересня 2021 року) щодо ОСОБА_8 не встановлена неконституційність норм Кримінального Кодексу України , які регулюють призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, чи невідповідність такого покарання Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, тому доводи апеляційної скарги засудженого про неправильність вирішення місцевим судом його заяви про перегляд вироку Миронівського районного суду Київської області від 19.01.2016 року за виключними обставинами в частині призначеного покарання є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд не указав в судовому рішенні на перспективу звільнення від відбування довічного покарання ОСОБА_8 , зокрема, можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, є необґрунтованими, оскільки як вирок, так і оскаржувана ухвала відповідає вимогам щодо їх змісту, викладених у ст.ст.372,374 КПК України, а можливість такої заміни і її процедура, передбачена ч.5 ст.82 КК України та ст.ст.537,539 КПК України.
Порушень норм процесуального права, які б слугували безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника, залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими та за виключними обставинами вироку Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання її копії .
Суддя: Суддя: Суддя:
