Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 128/1464/24
Провадження №22-ц/801/523/2025
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.
Доповідач :Матківська М. В.
УХВАЛА
22 січня 2025 рокуСправа № 128/1464/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Матківської М. В.
суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
До Вінницького апеляційного суду17 січня 2025 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року у цивільній справі № 128/1464/24.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.
У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (зокрема апеляційних скарг), а саме: висловлюючись щодо судді першої інстанції називає її «працівник Вінницького районного суду»; щодо суддів Вінницького апеляційного суду зазначає, що залишає за собою право у відповідності до положення статті 106 частини 1 п. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернутися до «вищої зради правосуддя». Крім того, ОСОБА_1 у тексті апеляційної скарги заявляє клопотання «про відвід усьому складу цивільної палати Вінницького апеляційного суду», у зв`язку з нібито «систематичними допущеннями апеляційним судом порушення норм процесуального права, які призвели до довготривалого не розгляду його апеляційних скарг».
Наведені вище висловлювання ОСОБА_1 виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є виявом зневаги до суддів та судової системи загалом, а тому такі дії скаржника повинні кваліфікуватися як зловживання правом на подання апеляційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. ч. 1-2, 4 ст. 44 ЦПК України).
Наведений у ч. 2 ст. 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у ч. ч. 3, 4 ст. 44, п. 1 абз. 2 ч. 4 ст. 135, ч. 9 ст. 141, ч. 1 ст. 143, п. 5 ч. 1 ст. 144, статті 148 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвала від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36).
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства», заява № 17101/90, § 65).
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій він демонструє зневажливе ставлення до суддів першої і апеляційної інстанцій та до судової системи загалом становить очевидну неповагу, не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Аналогічного дійшов Верховний Суд в ухвалі від 28 лютого 2024 року у справі № 128/4411/23, якою повернув касаційну скаргу особи, та зазначив, що подібні висловлювання є неприпустимими при оформленні процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому, враховуючи, що такі дії, поєднані з невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні касаційних скарг, є свідомими та системними, про що свідчить практика Верховного Суду за подібними скаргами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив відвід усьому складу суду цивільної палати Вінницького апеляційного суду.
Вказана заява про відвід підлягає поверненню ОСОБА_1 , зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, вказаних у ст. ст. 36, 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
За ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У рішенні в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року («Belukha v. Ukraine», заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним все ж є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що нормами ЦПК України передбачено можливість задоволення відводу у разі існування передбачених законом підстав, що є доведеними та обґрунтованими, натомість зі змісту заявленого ОСОБА_1 відводу слідує, що його висловлювання ґрунтуються на припущеннях та нічим не доведені, тому не можуть бути підставою для відводу, відтак заявлення ним завідомо безпідставного відводу у силу п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України є дією, що суперечить завданню цивільного судочинства та визнається зловживанням процесуальними правами.
У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.
Отже, у даній справі позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення йому апеляційної скарги на ухвалу суду від 14 травня 2024 року, яка містить заяву про відвід суддям, на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України.
Керуючись ст. 44, 143, 148, 259, 260, 381 ЦПК України, суд
ухвалив:
Визнати, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 та заявлений ним відвід усьому складу суду цивільної палати Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу та заяву про відвід повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання її повного тексту.
Суддя-доповідачМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин І. М. Стадник
