Справа № 128/1464/24
Провадження №22-ц/801/1919/2024
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.
Доповідач :Береговий О. Ю.
УХВАЛА
12 серпня 2024 рокуСправа № 128/1464/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Берегового О.Ю. (суддя - доповідач),
суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року,
встановив:
Не погодившись із ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) рішення або ухвала, що оскаржуються;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 356 ЦПК України скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Водночас, відповідно до загальнодоступних словників української мови «підпис» - прізвище або ініціали, написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що слово "підписання" має власну етимологію, яка пов`язана з його коренем та походженням.
Корінь "під-" української мови вказує на щось, що знаходиться нижче чи під чимось іншим. "Підпис" складається з двох частин: "під" та "пис".
"Під" (попередній варіант - "підо") це префікс, що означає розташування під чимось чи чиє-небудь впливом.
"Пис" або "пись" це корінь, що пов`язаний із письмом чи написанням.
Отже, "підписання" безумовно слід розглядати, як дію чи процес покладання свого підпису під щось, що написано або документально зафіксовано.
Таким чином, підпис особи, яка подає апеляційну скаргу, має бути розміщений під викладеним текстом апеляційної скарги як свідчення, підтвердження авторства такого тексту.
Проте, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить його підпису під текстом скарги, а підпис розміщено у лівому верхньому куті перед текстом апеляційної скарги, що не дає підстави суду вважати, що апеляційна скарга підписана особою, яка таку скаргу подала.
Частина 5 статті 357 ЦПК України визначає самостійні підстави неприйняття апеляційної скарги до розгляду і повернення її судом апеляційної інстанції.
Зокрема, п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Тобто, процесуальний закон визначив, що відсутність підпису на апеляційній скарзі є підставою для повернення такої апеляційної скарги.
Враховуючи відсутність у надісланій апеляційній скарзі підпису ОСОБА_1 , апеляційна скарга, в силу п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, не приймається до розгляду і повертається заявнику.
Регулярне направлення ОСОБА_1 до суду процесуальних документів з порушенням порядку їх підписання, не дивлячись на те, що суд йому неодноразово вказував йому про це, свідчить лише про повну неповагу з його сторони до судової системи і зловживання процесуальними правами.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 12 липня 2024 року в справі № 128/1072/24 (провадження № 61-8843 ск 24).
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховним Судом неодноразово повертались касаційні скарги з вказаних підстав, зокрема, які не містили підпис заявника під текстом документа (провадження: № 61-9610ск22, 61-11264ск22, 61-12564ск22, 61-12931ск22, 61-571ск23, 61-933ск23, 61-1842ск23 та інші).
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу також на наступне.
У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовує висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема виражає явну неповагу до судді суду першої інстанції, під головуванням якої ухвалено оскаржуване судове рішення, та відображає зневажливе ставлення до судової гілки влади загалом.
Обґрунтування апеляційної скарги з використанням таких висловлювань: «…не підписана у тому місці де захотів працівник вінницького районного суду…»; «…примхи працівника суду…»;«…кандидат юридичних неуків…»; «Увага до працівників апеляційного суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .!…»; «…працівники Вінницького апеляційного суду… не мають бажання враховувати судову практику викладену вище, таким чином ухвалюють цілу низку непотрібних, необґрунтованих та безпідставних ухвал про повернення апеляційної скарги, про залишення без руху, про відмову у відкритті провадження, про залишення апеляційної скарги без розгляду, таким чином завантажують вищі судові інстанції касаційними скаргами а також для держави завдають збитки замість того щоб ці потрачені в пусту кошти, спрямувати на рахунки ЗС України.»; «…підібраний працівниками апеляційного суду, метод та підхід для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не є правильним…»; «Прошу врахувати мою думку, зупинитися та схаменутися, та не перекручувати норму 44 статті з метою досягнути протилежного результату. У тому випадку, якщо працівники апеляційного суду намагатимуться повторно та даремно відтягувати розгляд апеляційної скарги а також завдати для країни збитків я залишаю за собою право у відповідності до положення статті 106 частини 1 п. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів звернутися до вищої зради правосуддя зі скаргою щодо неправомірних дій працівників апеляційного суду які полягають у навмисному відтягуванні розгляду апеляційної скарги а також марнотратством державних коштів», виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви.
Таким чином, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, заявник використовує при цьому некоректну лексику, яка має цинічний (зневажливо-знущальний характер).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21) вказано, що: «у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19). Їхня наявність є достатньою для того, щоби суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України (повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ КАС України заяв, скарг, клопотань)».
Аналогічно ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 та № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Апеляційний суд звертає увагу, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.
Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
Отже, звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій використана некоректна лексика, яка має цинічний (зневажливо-знущальний характер), є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення йому апеляційної скарги на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з частинами першою другою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги в даному випадку не може розцінюватись як порушення права на доступ особи до суду. Адже, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
При цьому слід зауважити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 356, 357, 389 ЦПК України,
ухвалив:
Визнати,що зверненняв апеляційнійскарзі ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Відмовити у прийняті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди та повернути зазначену апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач О.Ю. Береговий
Судді: О.В. Ковальчук
О.С. Панасюк
