Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 128/1464/24
Провадження №22-ц/801/2092/2024
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.
Доповідач :Міхасішин І. В.
УХВАЛА
31 жовтня 2024 рокуСправа № 128/1464/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: судді - доповідача: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року,
встановив:
11 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2024 року вказана позовна заява залишена без руху, а позивачу було надано строк для усунення її недоліків.
06 травня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо виконання ухвали від 22 квітня 2024 року, до якої ОСОБА_1 долучив договір на виконання будівельних робіт та позовну заяву. Інші недоліки позову, в тому числі й щодо сплати судового збору, відповідно до ухвали суду усунуті не були.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу ОСОБА_1 , якому роз`яснено, що він не позбавлений права повторного звернення до суду з цією позовною заявою, після усунення обставин, що стали підставою для повернення позовної заяви.
04 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 13вересня 2024року апеляційнускаргу залишенобез рухута надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження та надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
30 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 надіслав до Вінницького апеляційного суду клопотання про звільнення відповідачки від сплати судового збору, та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як на підставу звільнення від сплати судового збору посилається на Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20 березня 2024 року, згідно яких за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня та на довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 березня 2023 року №1225-0200-0206-11 про те, що ОСОБА_1 пенсію та інші виплати не отримує (субсидію, пільги).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу продовжено ОСОБА_1 строкна усуненнянедоліків апеляційноїскарги наухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, установивши скаржнику п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання вимог вказаної ухвали від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 надав документ під назвою «Щодо виконання ухвали від 03.10.2024», який обґрунтований такими висловлюваннями:
«Ознайомившись зі змістом цієї ухвали суду, вважає, шо така ухвала не підлягає до задоволення»;
- зазначив, що в іншій справі за номером 128/1795/20 суд звільнив його від сплати на підставі аналогічної довідки»;
- «просить суд повторно розглянути його заяву щодо звільнення його від сплати судового побору та врахувати висновки Верховного Суду та зупинити тиск на його апеляціні скарги»;
Відповідно до частини 2 статті 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.
Відповідно донаказу №110/02-07голови Вінницькогоапеляційного судуС.Медвецького від12вересня 2024 року головуючий суддя Міхасішин І.В. з 14.10.2024 року 27.10.2024 року включно перебував у відпустці, що унеможливило завчасно вирішити питання відкриття провадження у цій справі.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу досудує невід`ємною складовою права насуд,гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
У заяві на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 використовує висловлювання на адресу суду, які виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, зокрема такі: «…Ознайомившись зі змістом цієї ухвали від 03.10.2024 року надавши оцінку виявлені судом недоліків апеляційної скарги, вважаю, шо така ухвала підлягає до задоволення…».
Вказані висловлювання скаржника є неприпустимими при оформленні процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому враховуючи, що такі дії, поєднані з систематичним невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні апеляційних скарг, про що свідчить практика Верховного Суду і Вінницького апеляційного суду за скаргами ОСОБА_1
ОСОБА_1 як на підставу звільнення від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги посилається на Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.03.2024 року, згідно яких за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня та на довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 березня 2023 року №1225-0200-0206-11 про те, що ОСОБА_1 пенсію та інші виплати не отримує (субсидію, пільги).
Сама по собі інформація яка міститься у поданих ОСОБА_1 документах не підтверджує факту скрутного матеріального стану заявника, а лише свідчить про те, що він не є пенсіонером, і не звертався за призначенням субсидії або для її призначення відсутні підстави визначені законом.
Довідка про відсутність доходів за перший квартал 2023 року четвертий квартал 2023 року не є беззаперечним і достатнім доказом скрутного майнового стану апелянта та не підтверджує достовірність тієї обставини, що останній не може сплатити зменшений судовий збір у розмірі 400,00 грн.
Інших доказів, які б підтверджували майновий стан апелянта, матеріали справи не містять.
Визначений судом розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду не є надмірним та не свідчить про наявність перешкод у доступі до правосуддя. Аналогічний правовий висновок закріплений також і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року у справі № 905/1630/15 (провадження № 61-3022ск23).
Право насуд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ досудупотребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу досудудля визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу досудунастільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу досудуне є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Відтак апеляційний суд виснує, що надані ОСОБА_1 відомості на підтвердження підстав для звільнення його від сплати судового збору, на переконання суду, не є беззаперечними документами, які підтверджують майновий стан скаржника та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір у розмірі 400,00 грн, що не є значною сумою, а отже підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.
Посилання позивача ОСОБА_1 на справу № 128/1795/20 Вінницького апеляційного суду та постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 120/6039/22, як на підтвердження достатності поданих ним документів, що підтверджують підстави для звільнення його від сплати судового збору, апеляційним судом відхиляються, оскільки такі обставини встановлюються судом у кожному випадку окремо залежно від обставин кожної окремої справи.
Хоча апеляційний суд і зазначив про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, проте з огляду на приписи частини 3 статті 44 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про повернення апеляційної скарги не через зловживання процесуальними правами, а через не усунення недоліків апеляційної скарги, а саме ненадання доказів сплати судового збору за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору (в порядку частини 2 статті 357 ЦПК України).
Крім того апеляційна скарга, не підписані ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 3 статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі 930/191/23 виснувала, що підпис має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом та послалася на таке:
Підпис це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства (пункт 36 Постанови).
Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності) (пункт 37 Постанови).
Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу (пункт 38 Постанови).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу «на конструкцію нормативного регулювання суспільних відносин, передбачену в ЦПК України. Стаття 356 ЦПК України, яка регламентує форму і зміст апеляційної скарги, передбачає певну послідовність викладу законодавчих приписів. Законодавець передусім зазначає, що апеляційна скарга подається у письмовій формі (частина перша цієї статті); далі про те, що особа, яка подає апеляційну скаргу, має зазначити найменування суду, до якого подається скарга (пункт 1 частини другої), повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу (пункт 2). Наприкінці особа має зазначити перелік документів та інших матеріалів, що додаються (пункт 9).
Лише після викладення нормативних вимог до змісту апеляційної скарги у частині третій наведеної статті Кодексу закон урегульовує, що таке процесуальне звернення має бути підписано заявником.
Тож лише після визначення всього обсягу обов`язкової інформації, згаданої у частині другій статті 356 ЦПК України, законодавець указує на те, що апеляційна скарга має бути підписана особою, яка її подає, або представником такої особи.
За наведеною логікою побудови згаданої статті процесуального закону підпис особи, яка звертається з процесуальним документом до суду, підсумовує викладене вище за текстом, що тим самим унаочнює погодження з усім тим, що в ньому наведено. Хоча формально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо розташування місця накладення підпису заявника (автора звернення), проте це випливає із його змісту і духу закону.
Наміром законодавця було структурувати вимоги до апеляційної скарги не лише у змістовному (перелік певної інформації, яку особа, що подає апеляційну скаргу, має викласти), а й логічно-послідовному (хронологічному) контексті (найменування суду, до якого подається апеляційна скарга, не повинне зазначатися наприкінці апеляційної скарги; а отже й підпис особи, яка подає апеляційну скаргу, чи її представника не має розташовуватися на початку апеляційної скарги).
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає подібні за змістом правила також і для інших процесуальних документів: заяви про забезпечення доказів (стаття 117), заяви про скасування судового наказу (стаття 170), позовної заяви (стаття 175), відзиву (стаття 178), письмової заяви, клопотання, заперечення (стаття 183), заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285), касаційної скарги (стаття 392).
Викладене не лише забезпечує логічність, послідовність і зрозумілість викладу змісту апеляційної скарги, але й слугує запобіжником від зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами, оскільки унеможливить виникнення такої ситуації, коли в одному разі заявник стверджуватиме, що процесуальний документ ним підписаний, а в іншому разі ні.
Сформульований принцип гарантуватиме однозначність правових наслідків подання апеляційної скарги та унеможливлюватиме неоднозначне тлумачення його змісту іншими учасниками справи» (пункти 39 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 120/11814/21-а, від 28 березня 2023 року у справі № 120/2708/22, від 17 травня 2023 року у справі № 120/2366/22-а, від 08 червня 2023 року у справі № 120/5397/22, щодо вирішення питання про прийняття судом документа, що не містить підпису особи, яка його подала, під текстом скарги або під відміткою про наявність додатків, та зазначила, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), що свідчитиме про дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливить спотворення його змісту. Такий підхід запобігатиме зловживанню заявником своїми процесуальними правами в частині оспорення юридичної сили документа (його підписання чи непідписання), а також усуватиме сумніви в інших учасників відповідних правовідносин щодо правових наслідків подання такого документа (пункт 73 Постанови).
Апеляційна скарга подана від імені ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, містить графічне відображення підпису, розташоване у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом зазначеної скарги, тобто не підписана скаржником після викладу тексту цієї скарги.
Згідно з пунктом першим частиною 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, зокрема, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Зазначене також стосується і документу, наданого до апеляційного суду 25вересня 2024 року під назвою «щодо виконання ухвали від 13.09 2024 року» та документу наданого до апеляційного суду 17 жовтня 2024 року під назвою «щодо виконання ухвали від 03.10.2024 року .
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (пункт 81 Постанови).
Суд, установивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (абзац перший частини четвертої статті 183 ЦПК України) (пункт 82 Постанови).
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 наголошено, що «такий підхід не звужує обсягу існуючих процесуальних прав учасників судового процесу, а створює підґрунтя для належного використання таких прав та запобігає їх зловживанню. У такому разі потреба в дотриманні завдання відповідного судочинства превалює над бажанням особи розташувати підпис в іншому місці, ніж під текстом його документа, особливо коли таке бажання не має переконливого обґрунтування» (пункт 74 Постанови).
Відтак, з огляду на приписи статті 183, частини 5 статті 357 ЦПК України, вище зазначена обставина є додатковою підставою для повернення апеляційної скарги.
Керуючись ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст.357 ЦПК України,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Вінницькогорайонного судуВінницької областівід 14травня 2024рокувважати неподаною та повернути цій особі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.В. Міхасішин
Судді Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник
