Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
14 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/2827/24
адміністративне провадження №К/990/48524/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.01.2024 № 145-о; визнати протиправним та скасувати наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 08.01.2024 № 3-дс; зобов`язати Львівську митницю Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Угринів" Львівської митниці; стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
Рішенням від 17.07.2024 Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою від 16.10.2024 Восьмого апеляційного адміністративного суду, рішення суду першої інстанції скасовано, а позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду, Львівська митниця звернулася до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року повернути особі, яка її подала. У цій ухвалі Суд вказв, що постанови Верховного Суду, на які скаржник посилався як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалені за інших фактичних обставин, які не є подібними до правовідносин у цій справі, та відрізняються нормативним регулюванням, а тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень, щодо яких подано касаційну скаргу в цій справі, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
16 грудня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга Львівської митниці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як убачається із рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1, 2, 4 та 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме про те, що звільнення працівника за порушення Присяги державного службовця (на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу») може бути кваліфіковано за сукупністю дисциплінарних вчинків, передбачених пунктами 2, 4 та 9 частини другої статті 65 вказаного Закону, як такі, що вчинені проти інтересів державної служби, суперечать покладеним на державного службовця обов`язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що доводи позовної заяви зводяться до незгоди з висновками дисциплінарної комісії та неналежного, на думку позивача, проведення службового розслідування відповідачем, не встановлення факту вчинення будь-яких діянь окрім тих, що зазначені у повідомленні про підозру та підлягають кримінально-правовій оцінці в межах кримінального провадження.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували вчинення позивачем порушення пунктів 1, 2, 4, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (як наприклад, відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення). Цей суд зазначив, що доказів в підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування не надано, крім обставин, описаних в поданні Львівської обласної прокуратури від 23.10.2023 № 31/2-4373-23, відповідно до якого прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023140000000119 від 21.04.2023 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Отже, як убачається із оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за наслідками проведення службового розслідування відповідач не встановив факту вчинення позивачем дисциплінарних вчинків, передбачених пунктами 1, 2, 4 та 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Поряд із цим, у касаційній сказі Львівська митниця наводить доводи щодо необхідності формування Верховним Судом правового висновку про те, що звільнення працівника за порушення Присяги державного службовця (на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу») може бути кваліфіковано за сукупністю дисциплінарних вчинків, передбачених пунктами 2, 4 та 9 частини другої статті 65 вказаного Закону.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновку оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Водночас в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен зазначити норму права, яка повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій.
Суд звертає увагу, що зазначення норми права, яку, на думку скаржника, застосовано судом неправильно, безвідносно обставин справи не є належним обґрунтуванням пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками цього суду щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, у зв`язку з відсутності документу про сплату судового збору.
Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання касаційної скарги).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору складав 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що позивач звернувся до суду у 2024 році, судом апеляційної інстанції задоволено три вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною та вимогу майнового характеру у розмірі 108 618,88 грн.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Отже, розмір ставки однієї позовної вимоги немайнового характеру складає 1 211,20 грн (3?028 грн х 0,4). Таким чином за три вимоги немайнового характеру, одна з яких похідна, судовий збір складає 2?422,40 грн (2 х 1?211,20 грн).
Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд апеляційної інстанції постановив стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108 618,88 грн і 1 відсоток від указаної суми дорівнює 1?086,19 грн.
Отже, ціна позову в частині оскаржених позовних вимог майнового характеру складає 1?086,19 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 4?844,80 грн (200% від 2?422,40 грн) за три позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких похідна, та 2?172,38 грн (200% від 1?086,19 грн) за одну позовну вимогу майнового характеру, що разом складає 7?017,18 грн. З урахуванням подання касаційної скарги в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8, що зменшує суму судового збору до 5?613,74 грн.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Водночас до касаційної скарги скаржником не додано документів на підтвердження сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Також, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, роз`яснивши, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Вказану ухвалу скаржник отримав 10 грудня 2024 року. Враховуючи, що повторну касаційну скаргу подано без зайвих зволікань, просить поновити строк на касаційне оскарження.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження суд виходить з наступного.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Оскільки вперше касаційну скаргу скаржник подав протягом тридцяти днів від постановлення оскаржуваного судового рішення, а повторно із касаційною скаргою звернувся до Суду без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги, Суд уважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. (наказ від 17.12.2024 № 992/0/52-24), питання щодо залишення касаційної скарги без руху та розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується колегією суддів в перший робочий день виходу судді з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Визнати поважними підстави пропуску Львівською митницею строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 380/2827/24, поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк.
Касаційну скаргу Львівської митниці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи;
2) оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 5?613,74 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)).
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду
