У Х В А Л А
18 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 917/1212/21
Провадження № 12-36звг24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Василенко Н. В.,
позивач - Полець Д. М.,
відповідач-1 - Кутаков П. В.,
відповідач-2 - Бойко І. Ю., Герасько О. А.,
відповідач-3 - не з'явились,
відповідач-4 - не з'явились,
відповідач-5 - не з'явились,
третя особа-1 - не з'явились,
третя особа-2 - не з'явились,
розглянула в судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Державної служби геології та надр України, Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт Капітал», приватного нотаріуса Назаренко Катерини Валеріївни,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України
та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-5 - приватного нотаріуса Удовіченко Марини Юріївни,
про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння,
У С Т А Н О В И Л А
1. У липні 2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Кабінету Міністрів України (далі - Позивач, КМУ) звернувся до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - НАК «Надра України», Компанія), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» (далі - ТОВ «ГК «Інвестсервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт Капітал» (далі - ТОВ «ІК «Комфорт Капітал», Товариство), приватного нотаріуса Назаренко Катерини Валеріївни (далі - Нотаріус), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), з позовом про (з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.09.2021):
- визнання незаконним та скасування рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Компанією на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5 242,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54 (далі - Майно);
- визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадра від 15.05.2020 № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «НАК «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником» (далі - Наказ) у частині зобов'язання Компанії вчинити правочин щодо відчуження Майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.08.2020, укладеного між Компанією та ТОВ «ГК «Інвестсервіс» щодо продажу нерухомого Майна (далі - Договір купівлі-продажу);
- витребування у Товариства на користь КМУ нерухомого Майна;
- скасування державної реєстрації права приватної власності на Майно, проведеної за ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» на підставі рішення державного реєстратора - Нотаріуса № 53961682 від 09.09.2020 з одночасним припиненням речових прав цього Товариства на вказане нерухоме Майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1065479953101).
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що реєстрація права власності за НАК «Надра України» та подальше відчуження Майна, яке є державним, здійснене з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передане державою до статутного фонду НАК «Надра України» Майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно цього майна діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна. Власником цього Майна є держава в особі КМУ, який не приймав рішення про зміну його правового режиму, отже, зміна форми власності з державної на приватну не відбулася, тому Договір купівлі-продажу не відповідає нормам чинного законодавства, як і Наказ Держгеонадр. Відтак реєстрація права приватної власності на Майно за НАК «Надра України» здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а в розумінні статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» постанова КМУ від 17.08.2000 № 1273, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та НАК «Надра України» від 27.04.2001 № 16 не є документами, на підставі яких може бути проведено реєстрацію права приватної власності.
Отже, спірне Майно було відчужено без волевиявлення власника - держави в особі КМУ, тому воно підлягає витребуванню у державну власність від останнього набувача відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Майно було передано до статутного фонду НАК «Надра України» у власність як плата за акції, про що свідчать Указ Президента України № 802 від 14.06.2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» (далі - Указ № 802), постанова КМУ від 14.07.2000 № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - Постанова № 1128), а також положення статуту Компанії, які розділяють поняття «майно, передане до статутного фонду» та «майно, передане в користування».
Суди вказали, що акціонерне товариство як суб'єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством, та відповідно корпоративні права щодо управління товариством. При цьому якщо положення установчих документів товариства не передбачають застережень про те, що внеском учасника товариства до статутного капіталу товариства є майнові права, у тому числі право користуватися майном, то майновий внесок учасника до статутного (складеного) капіталу є об'єктом права власності товариства. Станом на 26.10.2016, тобто на час проведення державної реєстрації права приватної власності на Майно за НАК «Надра України», редакція пунктів 21, 22, 23 статуту Компанії не містила відповідних обмежень, а стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначає вичерпного переліку документів, на підставі яких може здійснюватися реєстрація права власності.
Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили посилання Прокурора як на обґрунтування його вимог на норми, які застосовуються до корпоратизованих товариств, та твердження про створення НАК «Надра України» в процесі корпоратизації державного унітарного підприємства у господарське товариство як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
НАК «Надра України» не є державним унітарним та/або державним комерційним підприємством та не проходила процедуру корпоратизації (перетворення) за Указом Президента України № 210 від 01.06.1993 «Про корпоратизацію підприємств» (далі - Указ про корпоратизацію), Компанія була утворена відповідно до Указу № 802 та Постанови № 1128 як акціонерна компанія, при цьому Компанія, не будучи державним підприємством, отримала статус власника майна, переданого засновником (КМУ) до її статутного фонду як плату за акції (пункт 5.1 статуту), і доказів іншого в матеріали справи не надано.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу в частині зобов'язання Компанії вчинити правочин з відчуження Майна місцевий господарський суд вказав, що компетенція Держгеонадр як єдиного акціонера НАК «Надра України» визначається статтею 33 Закону України «Про акціонерні товариства» та пунктом 43 її статуту, за підпунктом 30 якого до виключної компетенції загальних зборів належить питання про прийняття рішення про вчинення Компанією правочинів щодо відчуження її майна, переданого до її статутного капіталу засновником. У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Наказ Держгеонадр видано відповідно до норм чинного законодавства, положень статуту та в межах повноважень. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
Щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу суди зазначили, що права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215, 216 ЦК України, такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (висновок Верховного Суду України від 31.10.2012 у справі № 6-53цс12).
Суди вказали, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що власником Майна є КМУ, та того, що спірне Майно вибуло з його володіння або особи, якій він передав це майно, поза їхньою волею, отже, наведене свідчить про відсутність дефекту волі КМУ щодо передачі Майна не тільки до статутного капіталу Компанії, а й у її власність.
Враховуючи, що Прокурор та Позивач не довели порушення прав держави у спірних правовідносинах, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог. Разом з цим суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими доводи Нотаріуса про недоведеність Прокурором факту об'єктивної неможливості довідатися про спірну державну реєстрацію у 2016 році, клопотання Прокурора про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності таким, що не підлягає задоволенню, та відповідно про сплив позовної давності на звернення Прокурора до суду з цією вимогою.
4. Постановою від 03.04.2024 Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу Прокурора; рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у цій справі скасувала; ухвалила нове рішення, яким частково задовольнила позов Прокурора в інтересах держави в особі КМУ до Нотаріуса, Держгеонадр, НАК «Надра України», ТОВ «ГК «Інвестсервіс», ТОВ «ІК «Комфорт Капітал», ФДМУ та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-5 - приватного нотаріуса Удовіченко Марини Юріївни, про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію та Наказу, визнання недійсним Договору купівлі-продажу, витребування Майна із чужого незаконного володіння; витребувала у ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» на користь КМУ Майно; у решті позову відмовила.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за аналізом статті 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України) всі суб'єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.
Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їх статутного фонду.
На відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а й спеціальним законодавством.
Так, за частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов'язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно, у цьому випадку на праві господарського відання.
Державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання, про що також свідчать вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських товариств з корпоративними правами держави понад 25 %, що закріплено в пунктах 19, 20 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Велика Палата Верховного Суду вказала, що корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого до їх статутного фонду.
У зв'язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, сто відсотків акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
За наведеного Велика Палала Верховного Суду виснувала, що єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ.
У цих висновках вона також послалася на те, що обмеження на відчуження державного майна, переданого до статутного фонду Компанії, були закріплені в статутах, чинних на час реєстрації права приватної власності (26.10.2016), спірного Наказу (15.06.2020) та укладення Договору купівлі-продажу (14.08.2020), а державне майно, у тому числі Майно, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплене за нею на праві господарського відання.
Велика Палата Верховного Суду вказала також, що за частиною другою статті 145 ГК України, статтею 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 № 803 (далі - Порядок № 803), зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника. КМУ не приймав рішення про зміну режиму спірного Майна, у зв'язку із цим зміни форми власності з державної на приватну не відбулося, а правовий режим майна НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений лише шляхом приватизації.
З огляду на наведене, а також те, що власник не приймав рішення щодо зміни правового режиму цього Майна, Держгеонадра не були наділені законодавством та статутом Компанії повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження державного майна, а єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що передане на підставі постанови КМУ до статутного фонду Компанії Майно є та залишилося у власності держави, а власник рішення про зміну правового режиму цього Майна не приймав, тому реєстрація права власності за Компанією та подальше відчуження нею цього Майна Товариству відбулися незаконно, у зв'язку із чим власник в особі КМУ має право на витребування цього майна з незаконного володіння, що є ефективним способом захисту, враховуючи зміст та характер спірних правовідносин учасників справи.
5. У червні 2024 року НАК «Надра України» (далі також Заявник) звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій просить переглянути постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі за нововиявленими обставинами, скасувати її та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні касаційної скарги Прокурора в інтересах КМУ в повному обсязі, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 залишити без змін.
Як на нововиявлені Заявник посилається на такі обставини.
5.1. На Майно, яке є предметом справи, внесене державою до статутного капіталу НАК «Надра України», поширюється дія прийнятого Верховною Радою України 22.02.2024 Закону України № 3587-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління», який набрав чинності 08.03.2024 (далі - Закон).
5.2. НАК «Надра України» не підлягала включенню до переліку підприємств, які підлягали корпоратизації, а відтак не є корпоратизованим підприємством та не підпадає під дію Указу про корпоратизацію, про що вказало Міністерство економіки України (далі - Мінекономіки) в листі від 03.06.2024 № 3222-06/40511-07.
5.3. Видача Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України (далі - НКЦПФР) на користь НАК «Надра України» свідоцтва про реєстрацію випуску акцій є свідченням здійснення повної оплати їх вартості засновником - КМУ шляхом внесення Майна до статутного капіталу товариства в обмін на акції, про що додатково вказала та підтвердила НКЦПФР у своєму листі від 26.05.2024 № 26/03/11205.
5.4. Нововиявленою обставиною є те, що НАК «Надра України» була уповноважена її засновником - КМУ на прийняття рішення щодо відчуження спірного майна, про що вказали листами ФДМУ від 27.05.2024 № 10-17-14248, Міндовкілля від 27.05.2024 № 25/4-17/6948-24, Міністерство юстиції України від 24.05.2024 № 77634/6152-4-24/8.1.6. та підтверджується статутом НАК «Надра України».
6. Ухвалою від 27.06.2024 Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження про перегляд за новивиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі та призначила заяву НАК «Надра України» до розгляду на 18.09.2024, а ухвалою від 17.07.2024 відмовила в задоволенні заяви ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» про зупинення дії цієї постанови суду касаційної інстанції.
7. 17.09.2024 від Держгеонадр та від ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» надійшли пояснення до заяви, в яких вони просять задовольнити заяву НАК «Надра України» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі, скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким залишити без змін прийняті у справі рішення про відмову в позові.
8. 18.09.2024 від НАК «Надра України» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю отримання узгодженої консолідованої позиції від КМУ як позивача у цій справі щодо визначення правового статусу Майна, внесеного державою до статутного капіталу акціонерних товариств, у відповідь на лист Генерального прокурора, що є важливим для розгляду поданої у цій справі заяви.
9. 18.09.2024 від ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів участі його представника в іншому судовому засіданні.
10. Велика Палата Верховного Суду в судовому засіданні 18.09.2024 відмовила у задоволенні поданих клопотань про відкладення розгляду справи, враховуючи, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалася, про дату та час розгляду справи сторони та треті особи були повідомлені завчасно.
Подане представником ТОВ «ІК «Комфорт Капітал» клопотання не містило доказів поважності причин неявки в судове засідання та обґрунтування неможливості забезпечити представництво цією юридичною особою себе в суді. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона одержала письмові пояснення цієї сторони, в яких сторона мала можливість викласти свою позицію стосовно заяви.
Клопотання НАК «Надра України», обґрунтоване необхідністю одержати консолідовану позицію від КМУ, Велика Палата Верховного Суду також відхилила з огляду на те, що в судовому засіданні був присутній представник КМУ, який є виразником цієї позиції і який заперечив проти задоволення клопотання.
11. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
12. Звертаючись у цій справі із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду касаційної інстанції на підставі наведеної норми, Заявник звертає увагу на те, що висновки постанови Великої Палати Верховного Суду у цій справі фактично звелися до такого.
12.1. НАК «Надра України» створена на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств, тобто шляхом корпоратизації, що зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статутного фонду.
12.2. Майно господарських товариств, акціонерних товариств, засновником і єдиним акціонером яких є держава, має спеціальний правовий режим майна, відповідно до якого всі суб'єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.
12.3. Передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є способом його приватизації та не є рішенням власника (засновника), яке б надавало такому товариству право на його відчуження.
12.4. Державне майно, у тому числі нерухоме Майно, передане НАК «Надра України» відповідно до законодавства, закріплюється за Компанією на праві господарського відання.
12.5. Майно у приватну власність НАК «Надра України» не передавалось, право державної власності не змінювалось.
12.6. Держгеонадра (служба) не наділена законодавством та статутом Компанії повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження державного майна, єдиним власником Майна є держава в особі КМУ.
13. Наведені висновки, на думку Заявника, повністю спростовуються з огляду на обставини, які він вважає нововиявленими та такими, що є підставою для перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі.
Заявник зазначає таке.
13.1. На спірне майно як на майно, внесене державою до статутного капіталу НАК «Надра України», поширюється дія Закону, який набрав чинності 08.03.2024, у той час коли ця справа перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, за частиною дев'ятою статті 11 якого майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майно, внесене до статутного капіталу його дочірнього підприємства або господарського товариства, більше 50 відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, єдиним акціонером (учасником) якого є держава, чи набуте зазначеним господарським товариством або дочірнім підприємством у процесі господарської діяльності, є власністю такого господарського товариства або дочірнього підприємства відповідно, крім випадків, визначених законом.
У зв'язку із чим, обґрунтовуючи підстави звернення з цією заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі, НАК «Надра України» як на нововиявлені обставини посилається на те, що на Майно, внесене державою до її статутного капіталу, поширюється дія Закону, про що Заявник дізнався з листа НКЦПФР від 26.05.2024, а також з листів Мінекономіки від 30.05.2024 № 3222-06/39506-03; Міндовкілля від 27.05.2024 № 25/4-17/6948-24; Мін'юсту від 24.05.2024 № 77634/6152-4-24/8.1.6.; від 10.06.2024 № 84682/6751-4-24/8.1.6; Держаудитслужби від 14.06.2024 № 000700-14/7422-2024 (вх. № 661/2), висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 30.05.2024 № 126/72-е.
Тобто, на думку Заявника, наведена норма підтвердила, що державне майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, є власністю такого господарського товариства.
Заявник наголошує, що положення частини дев'ятої статті 11 цього Закону не є новими, цими положеннями лише закріплено сформульовані та чинні норми законодавства України щодо відносин власності в господарських товариствах у цілому.
13.2. У зв'язку із набранням чинності цим Законом Заявник звернувся до НКЦПФР із запитом про надання роз'яснення стосовно правового режиму спірного Майна, яка у відповідь на цей запит підтвердила, що відповідно до частини дев'ятої статті 11 цього Закону майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майно, внесене до статутного капіталу його дочірнього підприємства або господарського товариства, більше 50 відсотків акцій (часток) якого належать господарському товариству, єдиним акціонером (учасником) якого є держава, чи набуте зазначеним господарським товариством або дочірнім підприємством у процесі господарської діяльності, є власністю такого господарського товариства або дочірнього підприємства відповідно, крім випадків, визначених законом.
Також у цьому листі НКЦПФР зазначила, що згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасником товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Таку ж думку викладено у висновку, підготовленому в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України на запит заявника, а також у відповідних листах Міндовкілля, Мінекономіки.
Заявник зазначає, що про те, що зазначені положення Закону поширюються на майно, яке вже було внесене до статутного капіталу акціонерного товариства, він дізнався лише з цього листа НКЦПФР.
13.3. У листі від 14.06.2024 № 000700-14/7422-2024 Держаудитслужба вказала, що з боку НАК «Надра України» не було виявлено порушень при укладенні Договору купівлі-продажу, а Майно, яке було предметом цього договору, належить Компанії та могло бути відчужене у порядку, встановленому законодавством і статутом НАК «Надра України» та не вимагало отримання згоди від КМУ і ФДМУ.
13.4. Як на нововиявлену обставину Заявник посилається також на те, що НАК «Надра України» не підлягало включенню до переліку підприємств, які підлягають корпоратизації, а відтак не є корпоратизованим підприємством та не підпадає під дію Указу про корпоратизацію, про що вказало Мінекономіки в листі від 03.06.2024 № 3222-06/40511-07 у відповідь на запит НАК «Надра України» від 23.05.2024 стосовно надання роз'яснення щодо включення Компанії до переліку підприємств, які підлягають корпоратизації, та порядку її створення. У цьому листі Мінекономіки повідомило, що на момент створення Компанії підстав для включення її до переліку підприємств, що підлягають корпоратизації, не було.
НАК «Надра України» стверджує, що про цю обставину дізналася лише з листа Мінекономіки, але вона існувала на час вирішення справи та є істотною.
13.5. Нововиявленою обставиною, на думку Заявника, є також інформація, зазначена в листі НКЦПФР від 26.05.2024 № 26/03/11205, за якою на час видачі свідоцтв про реєстрацію випуску акцій НАК «Надра України» від 14.11.2001 № 565/1/01, від 31.07.2012 № 141/1/12, у тому числі діючого свідоцтва про реєстрацію випуску акцій від 10.09.2019, було враховано як повну оплату за акції внесене державою до статутного капіталу Компанії спірне Майно, а держава як власник 100 відсотків акцій Компанії не є власником переданого до її статутного капіталу майна як плати за акції.
13.6. НАК «Надра України» зазначає, що нововиявленою обставиною є те, що Компанію було уповноважено її засновником - КМУ на прийняття рішення про відчуження Майна, про що вказано в листах ФДМУ від 27.05.2024 № 10-17-14248, Міндовікілля від 27.05.2024 № 25/4-17/6948-24, Мін'юсту від 24.05.2024 № 77634/6152-4-24/8.1.6. та підтверджено статутом Заявника.
Міндовкілля як центральний орган виконавчої влади у вказаному листі підтвердило, що повноваження загальних зборів НАК «Надра України», передбачені статутом, здійснюються Держгеонадра як акціонером одноосібно; рішення Держгеонадра як єдиного акціонера держави оформлюється письмово (у формі наказу) (пункт 42, підпункт 30 пункту 43, пункт 45 статуту Заявника) без додаткового погодження з КМУ, що є істотною для справи обставиною, про яку НАК «Надра України» дізналося лише із вказаного листа.
Мін'юст у своєму листі від 24.05.2024 № 77634/6152-4-24/8.1.6. підтвердив, що КМУ як засновник НАК «Надра України» своєю постановою від 31.08.2011 № 912 «Деякі питання Національної акціонерної компанії «Надра України» передав (делегував) Держгеонадра як акціонеру Компанії повноваження з управління державними корпоративними правами Компанії, підтвердивши правомірність видачі наказу від 15.05.2020 № 224 на вчинення Договору купівлі-продажу.
ФДМУ у своєму листі від 27.05.2024 № 10-17-14248 вказав, що Порядок № 803 не поширюється на відчуження майна, переданого акціонерним товариствам, тобто НАК «Надра України», і відтак не потребує додаткового погодження з боку ФДМУ, що є істотною обставиною, яка стала відома Заявнику лише із вказаного листа ФДМУ.
14. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
15. За своєю природою нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 726/938/18).
16. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення [постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (пункт 26)].
17. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи [постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)].
18. Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи [постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)].
19. Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». Європейський суд з прав людини зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
20. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.
21. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону.
22. Отже, для нововиявлених обставин необхідними є одночасна наявність таких ознак як-от: ці обставини існували на час розгляду справи, ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, ці обставини є істотними для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято).
23. За відсутності принаймні однієї із цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та відповідно бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
24. Обставинам, про які повідомляє НАК «Надра України» у своїй заяві, вказані ознаки не характерні.
25. Внесення змін у законодавчі акти на стадії розгляду справи нововиявленою обставиною вважатися не може, як і отримання Заявником на його запит, направлений після прийняття рішення судом касаційної інстанції, листів на обґрунтування його позиції у справі.
26. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що обставини, про які стверджує НАК «Надра України» та про які йдеться у зазначених вище листах та висновку, входили до предмета доказування у справі, суди досліджували аргументи та надані сторонами докази на їх підтвердження та спростування.
27. Зокрема, у відзиві на позовну заяву НАК «Надра України» стверджувала, що Компанія не є такою, що створена шляхом корпоратизації. Також у цьому ж відзиві на позов Компанія обґрунтовувала ту обставину, що на спірні правовідносини не поширюється дія Порядку № 809, оскільки НАК «Надра України» не входить до переліку підприємств, установ та організацій, що у ньому зазначені, і Договір купівлі-продажу був укладений без порушень, оскільки Майно було передано у власність Компанії, а вона не мала обмежень щодо розпорядження цим Майном.
28. Саме надавши оцінку застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій норм права з урахуванням встановлених у ній обставин, а також аргументам учасників справи щодо цих обставин, Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, про перегляд за нововиявленими обставинами якої просить Заявник.
29. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що зазначені НАК «Надра України» обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 ГПК України, а отже, не можуть бути підставою для здійснення перегляду постанови суду касаційної інстанції від 03.04.2024 у цій справі.
30. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
31. Згідно із частиною четвертою статті 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. УркевичСуддя-доповідач К. М. ПільковСудді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. БулейкоС. Ю. Мартєв Ю. Л. ВласовС. О. Погрібний І. А. ВоробйоваО. В. Ступак М. І. ГрицівІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук І. В. ЖелєзнийЄ. А. Усенко В. В. КорольН. В. Шевцова О. В. Кривенда
