Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №440/6856/22
адміністративне провадження №К/990/22912/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Смоковича М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Полтавської міської ради
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 (головуючий суддя - Н.Ю. Алєксєєва)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 (головуючий суддя - О.А. Спаскін, судді - Л.В. Любчич, Я.В. П`янова)
у справі № 440/6856/22
за позовом ОСОБА_1
до Полтавської міської ради
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської міської ради, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненнні в сумі 162 571 грн 80 коп.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що судовим рішенням у справі № 440/4853/21 стягнуто на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 22 367 грн 26 коп. 20.07.2022 відповідач виплатив позивачу заборгованість по виплаті компенсації за невикористану відпустку у розмірі 22 367 грн 26 коп. Оскільки повний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 20.07.2022, а тому з посиланням на положення статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач вказує про обов`язок відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43 569 грн 82 коп з відрахуванням податків і зборів. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 грн 20 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп.
4. Ухвалюючи рішення суди обох інстанцій дійшли висновку, що у спірних правовідносинах для відповідача настає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Застосувавши до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суди попередніх інстанцій виснували, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить 43 569 грн 82 коп.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши розмір стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до розміру 2 236 грн 73 коп з відрахуванням податків і зборів, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, а постанову апеляційного суду скасувати в повному обсязі.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України заявник касаційної скарги вказує про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 10 %, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 757/37241/20-ц, від 15.03.2023 у справі № 201/8085/21, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 31.08.2022 у справі № 363/3659/20. Так, відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на підставі принципів справедливості, співмірності та пропорційності розмір середнього заробітку необхідно зменшити до 10 % від належної до виплати позивачу суми при звільненні, що складає 2 236 грн 73 коп.
8. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статі 117 Кодексу законів про працю України в частині застосування обмеження шістьма місяцями суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. На переконання заявника, стягнення судами середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2020 по 20.07.2022, тобто за 17 місяців, суперечить приписами статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин.
Позиція інших учасників справи
9. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавської міської ради.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. З 17.12.2010 по 29.12.2020 ОСОБА_1 перебував на посаді сільського голови Кротенківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (з 22.12.2017 перейменована на Сем`янівську сільську раду).
12. Відповідно до пункту 5 рішення позачергової другої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 29.01.2021 Полтавська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, у тому числі Сем`янівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
13. Згідно розпорядження Полтавського міського голови О. Мамая від 29.12.2020 № 49 ОСОБА_1 звільнено з посади Сем`янівського сільського голови 29.12.2020 у зв`язку із припиненням повноважень на підставі підпункту 1 пункту 6-1 Розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
14. Під час проведення розрахунків, пов`язаних із звільненням з посади відповідачем не виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку в сумі 22 367 грн 26 коп.
15. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 440/4853/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 22 367 грн 26 коп. Стягнуто з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 10.08.2021 у розмірі 5 000 грн 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
16. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 440/4853/21 скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 10.08.2021 у розмірі 5000 грн 00 коп. Прийнято в цій частині постанову про відмову в задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 440/4853/21 залишено без змін.
17. На виконання судового рішення у справі № 440/4853/21 відповідачем 20.07.2022 виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 22 367 грн 26 коп.
Релевантні джерела права
18. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Статтею 47 Кодексу законів про працю України визначено, що роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
20. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
21. За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Висновки Верховного Суду
22. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
23. Суди попередніх інстанцій під час вирішення цього спору керувалися приписами статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), та застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, визначили суму, яка підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 43 569, 82 грн.
24. Разом з тим, на дату виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку (20.07.2022) та на дату звернення позивача до суду з цим позовом (15.08.2022) стаття 117 Кодексу законів про працю України діяла в новій редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX.
25. Так, Законом № 2352-ІХ текст статті 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».
26. Вказана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала законної сили з 19.07.2022.
27. Насамперед для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з роботодавця за невиконання ним приписів частини другої статті 116 Кодексу законів про працю України, необхідно установити дату виникнення спірних правовідносин, пов`язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.
28. Незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником в строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.
29. Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України у цій справі, є 29.12.2020 - дата звільнення позивача.
30. За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
31. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23, від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22.
32. Однак, період стягнення середнього заробітку з 19.07.2022 до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
33. Отже, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 30.12.2020 до 20.07.2022, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
34. Період з 30.12.2020 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.
35. Проте, період з 19.07.2022 до 20.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
36. Колегія суддів визначила, що спірним та ключовим питанням у вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, якими визначено критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ, якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців.
37. Під час касаційного перегляду встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.
38. Так, у постановах від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 у справі № 420/11416/23, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 Верховний Суд зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 Кодексу законів про працю України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.
39. Верховний Суд у вищеозначених постановах вказав, що застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, до правовідносин, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ, недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
40. Разом з цим, у постанові від 20.06.2024 у справі № 120/10686/22 Верховний Суд зауважив, що фактично зміст частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України із набранням чинності Законом № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022.
41. Викладене, за позицією суду у справі № 120/10686/22, не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.
42. Вказані висновки застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі № 520/9192/22, від 29.08.2024 у справі № 200/3662/23.
43. З урахуванням різних підходів щодо застосування приписів статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX із застосуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
44. Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
45. Згідно зі частиною першою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
46. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 440/6856/22 (касаційне провадження № К/990/22912/23) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ухвалив:
Справу № 440/6856/22 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
М.І. Смокович
