Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 686/26591/21
провадження № 61-4281св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності, стягнення грошової компенсації
за касаційними скаргами адвоката Савченка Ярослава Васильовича як представника ОСОБА_1 та адвоката Гуменюк Алі Павлівни як представника ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив поділити спільно нажите під час шлюбу майно, виділивши йому в натурі у приватну власність 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши іншу 1/2 частку ОСОБА_2 , та припинити право спільної сумісної власності сторін на це майно.
Як на обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 29 серпня 2004 року між сторонами зареєстровано шлюб, наразі в судовому порядку вирішується питання про його розірвання. За час шлюбу за спільні кошти сторони побудували житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,10 га на АДРЕСА_1 , загальною площею 207,2 кв. м, право власності на який зареєстроване 18 січня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 . З приводу поділу майна виник спір.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовним вимог, просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «Renault Scenic», VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в сумі 155 414,00 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що за час спільного проживання за спільні кошти сторони придбали автомобіль марки «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_2 , однак відповідач відчужив його без її згоди, тому вона має право на отримання грошової компенсації половини його вартості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 01 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Провів поділ житлового будинку на АДРЕСА_1 , із відхиленням від ідеальних часток. Виділив ОСОБА_2 частину гаража площею 6,4 кв. м; господарське приміщення площею 35,3 кв. м; коридор площею 9,2 кв. м; санвузол площею 3,3 кв. м; житлову кімнату площею 11,6 кв. м; житлову кімнату площею 23,4 кв, м; кухню площею 16,1 кв. м (1-й поверх будинку). Виділив ОСОБА_1 частину гаража площею 28,9 кв. м; коридор площею 4,5 кв. м; коридор площею 9,6 кв. м; туалет площею 1,4 кв. м; ванну кімнату площею 6,1 кв. м; житлову кімнату площею 13,7 кв. м; житлову кімнату площею 21,5 кв. м; житлову кімнату площею 16,2 кв. м (2-й поверх будинку). Поділ будинку здійснив відповідно до висновку експертизи від 31 серпня 2022 року № 12/22. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості часток у сумі 27 369,00 грн. За вказаним варіантом поділу необхідно виконати такі роботи з перепланування приміщень першого поверху: облаштувати міжкімнатну перегородку площею 5 кв. м у приміщення (поз. 1-3 коридор); замурувати існуючий (демонтувати) дверний проріз у приміщенні (поз. 1-4 санвузол) та облаштувати дверний проріз на ламаній стороні існуючої перегородки площею 1,47 кв. м; облаштувати перегородку у приміщенні (поз. 1-1 гараж) площею 14,5 кв. м та перемурувати гаражні ворота навпіл для облаштування окремих входів у підвальні приміщення. Здійснив поділ земельної ділянки. Залишив у спільній власності частину земельної ділянки площею 0,0188 га під житловим будинком та для його обслуговування. Виділив ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,424 га за поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8. Виділив ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,424 га за поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (позначено жовтим кольором у висновку експертизи). Зустрічний позов ОСОБА_2 залишив без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірний будинок набутий подружжям за час шлюбу, тому належить їм на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу в рівних частинах та виділу часток в натурі відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2022 року № 12/22.Оскільки спірний автомобіль було відчужено під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та в інтересах сім`ї, тому немає правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частини його вартості.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області додатковим рішенням від 19 грудня 2023 року стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 207,00 грн судового збору.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване необхідністю вирішення питання про розподіл судових витрат у справі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Хмельницький апеляційний суд постановою від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2023 року в частині поділу житлового будинку відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2022 року № 12/22 змінив, виклавши абзаци третій-восьмий резолютивної частини в такій редакції: «Виділити ОСОБА_1 у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу якої входять: частина гаража площею 6,4 кв. м, господарське приміщення площею 35,3 кв. м, коридор площею 9,2 кв. м, санвузол площею 3,3 кв. м, житлова кімната площею 11,6 кв. м, житлова кімната площею 23,4 кв, м, кухня площею 16,1 кв. м (1-й поверх будинку) вартістю 1 695 259,00 грн, що становить 51 % житлового будинку, поклавши на нього за його згодою виконання вказаних у висновку експерта робіт з перепланування приміщень першого поверху будинку: облаштувати міжкімнатну перегородку площею 5 кв. м у приміщення (поз. 1-3 коридор); замурувати існуючий (демонтувати) дверний проріз у приміщенні (поз. 1-4 санвузол) та облаштувати дверний проріз на ламаній стороні існуючої перегородки площею 1,47 кв. м; улаштувати перегородку у приміщенні (поз.1-1 гараж) площею 14,5 кв. м; перемурувати гаражні ворота навпіл для облаштування окремих входів у підвальні приміщення. Виділити ОСОБА_2 у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 , до складу якої входять: частина гаража площею 28,9 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м, коридор площею 9,6 кв. м; туалет площею 1,4 кв. м, ванна кімната площею 6,1 кв. м, житлова кімната площею 13,7 кв. м; житлова кімната площею 21,5 кв. м, житлова кімната площею 16,2 кв. м (2-й поверх будинку) вартістю 1 640 521,00 грн, що становить 49 % житлового будинку. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості часток подружжя в спільному майні у сумі 27 369,00 грн».
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2023 року в частині відмови у зустрічному позові про стягнення грошової компенсації скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину компенсації вартості автомобіля марки «Renault Scenic» (VIN НОМЕР_1 ) у сумі 155 414,00 грн.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2023 року в частині поділу земельної ділянки та відмови в зустрічному позові про визнання автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишив без змін. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні питання про виділ кожній із сторін частини будинку суд не врахував інтереси дітей, які фактично проживають із матір`ю, порядок користування житловими приміщеннями, який склався. Різницю у вартості часток у житловому будинку необхідно стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 не довів наявність згоди дружини на відчуження автомобіля та використання коштів в інтересах сім`ї, є правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,адвокат Савченко Я. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 295/10390/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 380/1059/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Визначений судом першої інстанції варіант поділу майна є логічним, послідовним та доцільним, оскільки: зберігає рівність часток у спільному майні; встановлює можливість окремого доступу кожної із сторін до належної їй частки у будинку; забезпечує доступ до будинку кожної із сторін за рахунок частини земельної ділянки, яка виділена кожній стороні.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Разом з тим апеляційний суд безпідставно змінив варіант поділу будинку та створив між сторонами новий спір щодо порядку користування земельними ділянками, адже ОСОБА_1 буде мати можливість доступу до частини будинку виключно за рахунок земельної ділянки, яка рішенням міськрайонного суду виділена ОСОБА_2 , а вона за рахунок земельної ділянки, яка виділена йому. Тому рішення апеляційного суду не тільки не вирішує наявний між сторонам спір щодо поділу спільного майна, а й ускладнює сторонам можливість реалізації прав власника - у подальшому.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, забезпечив виділ кожній із сторін частини земельної ділянки, за рахунок якої сторони мають вільний доступ до належної їм частки у будинку.
Крім цього, апеляційний суд не врахував, що спірний автомобіль відчужено 02 жовтня 2021 року, тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тому підстав уважати, що кошти, отримані від продажу цього автомобіля, були використані ОСОБА_1 у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї, немає.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Гуменюк А. П. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року в частині поділу земельної ділянки та в цій частині ухвалити нове рішення, яким здійснити поділ земельної ділянки таким чином: у спільній власності залишити частину земельної ділянки площею 0188 га (під житловим будинком та для догляду за приміщенням житлового будинку; виділити ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,424 га за поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8; виділити ОСОБА_1 земельну ділянку 0,424 га за поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5, б, 7, 8 (жовтий колір експертизи). В решті постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 295/10390/18, від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині поділу будинку, який ґрунтується на висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2022 року № 12/22, апеляційний суд не взяв до уваги, що цей висновок експерта містив і порядок поділу земельної ділянки для кожного із співвласників задля врегулювання спірних моментів. Апеляційний суд безпідставно послався лише на відсутність доводів з приводу поділу спірної земельної ділянки, не звернувши уваги на право переходу права власності на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені, та на існування спору між сторонами щодо користування земельною ділянкою.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Гуменюк А. П. як представник ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований необґрунтованістю касаційної скарги ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Савченка Я. В. як представника ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою за касаційною скаргою адвоката Гуменюк А. П. як представника ОСОБА_2
06 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 із ОСОБА_2 з 29 серпня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2022 року.
У сторін у шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із матір`ю. Батько сплачує аліменти на їх утримання за судовим рішенням.
За час спільного проживання за спільні кошти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 побудували житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 207,2 кв. м, право власності на який зареєстроване 18 січня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 , та придбали автомобіль марки «Renault Scenic» VIN НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 . За інформацією Територіального сервісного центру МВС № 6841 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області зазначений транспортний засіб 02 жовтня 2021 року перереєстрований на нового власника за договором, укладеним у ТСЦ.
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,10 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ІІ-ХМ № 034469, виданого 26 серпня 1999 року і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18892. Земельна ділянка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Відповідно до висновку Хмельницького бюро технічної інвентаризації про вартість майна від 12 жовтня 2023 року № 186/01-14 ринкова вартість спірного будинку становить 3 523 446,00 грн.
На підставі висновку про вартість майна від 10 січня 2023 року № 100123, складеного ТОВ «Хмельницьке бюро нерухомості», загальна ринкова вартість автомобіля марки «Renault Scenic» VIN НОМЕР_1 становить 310 828,00 грн.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2022 року № 12/22 поділ житлового будинку, що на АДРЕСА_1 , в рівних частках технічно неможливий.
Поділ житлового будинку з відхиленням від ідеальних частин (1/2 до 1/2) технічно можливий. Можливий варіант такого поділу із найменшим відхиленням від ідеальних часток (по 1/2) такий: одному співвласнику виділити частину гаража площею 6,4 кв. м; господарське приміщення площею 35,3 кв. м; коридор площею 9,2 кв. м; санвузол площею 3,3 кв. м; житлову кімнату площею 11,6 кв. м; житлову кімнату площею 23,4 кв, м; кухню площею 16,1 кв. м (1-й поверх будинку), що становить 51 % будинку; другому співвласнику виділити частину гаража площею 28,9 кв. м; коридор площею 4,5 кв. м; коридор площею 9,6 кв. м; туалет площею 1,4 кв. м; ванну кімнату площею 6,1 кв. м; житлову кімнату площею 13,7 кв. м; житлову кімнату площею 21,5 кв. м; житлову кімнату площею 16,2 кв. м (2-й поверх будинку), що становить 49 % будинку.
За вказаним варіантом поділу відхилення від ідеальних часток (по 1/2) становить: для першого співвласника на 27 369,00 грн менше; для другого співвласника на 27 369,00 грн більше, та є необхідність виконати роботи з перепланування приміщень першого поверху: облаштувати міжкімнатну перегородку площею 5 кв. м у приміщення (поз. 1-3 коридор), замурувати існуючий (демонтувати) дверний проріз у приміщенні (поз. 1-4 санвузол) та облаштувати дверний проріз на ламаній стороні існуючої перегородки площею 1,47 кв. м, облаштувати перегородку у приміщенні (поз. 1-1 гараж) площею 14,5 кв. м та перемурувати гаражні ворота навпіл для облаштування окремих входів у підвальні приміщення.
Запропоновано такий варіант поділу земельної ділянки: залишити у спільній власності частину земельної ділянки площею 0,0188 га під житловим будинком та для догляду за приміщеннями житлового будинку; виділити одному співвласнику земельну ділянку площею 0,424 га за поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 1 (жовтий колір); виділити другому співвласнику земельну ділянку площею 0,424 га за поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 1.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо поділу спірного будинку та земельної ділянки
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Встановивши, що у спірному будинку фактично проживає ОСОБА_2 і малолітній син ОСОБА_5 , неповнолітня донька сторін ОСОБА_6 проживає в період навчання за межами України; кімнати дітей облаштовані на другому поверсі будинку; на першому поверсі будинку влаштована майстерня, в якій працював ОСОБА_1 за спеціальністю та яка фактично не використовувалася іншими членами сім`ї, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зміну варіанта поділу спірного будинку згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2022 року № 12/22.
Доводи касаційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують, зводяться до незгоди з таким варіантом поділу будинку.
Разом із цим не можна погодитися з висновками апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині поділу земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок.
Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду, у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що перебував у приватній власності її попереднього власника, право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте знаходить свій вияв у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Встановивши, що земельну ділянку ОСОБА_2 набула до реєстрації шлюбу у 1999 році, і вона є її особистою приватною власністю, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що з виділом у власність ОСОБА_1 частини спірного будинку до нього переходить і право власності на частину земельної ділянки, яка потрібна для обслуговування цього будинку.
Однак апеляційний суд всупереч нормам процесуального права безпідставно послався на те, що апеляційна скарга відповідача не містить аргументів щодо способу поділу земельної ділянки, не встановив, які саме частини земельної ділянки необхідні для обслуговування виділених сторонам частин будинку, та залишив поза увагою прохальну частину апеляційної скарги щодо поділу земельної ділянки, в результаті чого не забезпечив доступ до будинку кожної із сторін за рахунок частини своєї земельної ділянки, створивши між сторонами новий спір щодо порядку користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене постанова апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про поділ земельної ділянки підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.
Щодо стягнення компенсації половини вартості спірного автомобіля
Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).
Встановивши, що спірний автомобіль був придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі; у вересні 2021 року ОСОБА_2 зверталася з письмовою заявою до Територіального сервісного центру про заборону відчуження без її згоди автомобіля марки «Renault Scenic», зареєстрованого на ім`я ОСОБА_1 ; у позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_1 зазначав, що подружні відносини між сторонами припинені у березні 2021 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації половини вартості спірного автомобіля виходячи з дійсної вартості автомобіля на час розгляду справи, адже ОСОБА_1 не довів наявність згоди дружини на відчуження автомобіля та використання коштів в інтересах сім`ї.
Сам по собі факт відчуження ОСОБА_1 спірного автомобіля в період шлюбу за встановлених апеляційним судом фактичних обставин не є підставою вважати, що кошти, отримані від його продажу, витрачені в інтересах сім`ї.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків апеляційного суду в цій частині не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки доказів щодо використання коштів отриманих від продажу спірного автомобіля в інтересах сім`ї, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Висновки суду в цій частині не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційних скаргах постановах.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині поділу земельної ділянки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду, в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги адвоката Савченка Ярослава Васильовича як представника ОСОБА_1 та адвоката Гуменюк Алі Павлівни як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року в частині поділу земельної ділянки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.
В іншій частині постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
