Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 405/4689/19
провадження № 61-1979св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-257, видане відповідачу ОСОБА_2 06 червня 2019 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 1 на 21/100 частин будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення даного позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2019 року, шляхом скасування арешту на 21/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину № 2-257, яке видане 06 червня 2019 року Кропивницькою державною нотаріальною конторою № 1.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
У грудні 2023 року ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
з позовом у цій справі звернувся ОСОБА_1 , про розгляд справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, 02 лютого 2022 року представник позивача - ОСОБА_5 подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю в іншій справі, 02 лютого 2022 року судом першої інстанції ухвалено оскаржене рішення, апеляційна скарга подана позивачем лише 21 грудня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в якій просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не встановив дату складення повного тексту рішення суду першої інстанції та дату вручення повного тексту оскарженого рішення суду першої інстанції стороні, яка не була присутньою при його ухваленні. У повному тексті рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, ухваленого 02 лютого 2022 року, не вказано дати складання повного тексту судового рішення. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про направлення сторонам у справі копії повного тексту рішення суду від 02 лютого 2022 року;
поза увагою апеляційного суду залишилося те, що згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст рішення, ухваленого 02 лютого 2022 року, Ленінський районний суд м. Кіровограда надіслав до реєстру лише 28 грудня 2022 року, яке зареєстровано 29 грудня 2022 року, а оприлюднено 03 січня 2023 року. З апеляційною скаргою на це рішення ОСОБА_1 звернувся 21 грудня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскарженого судового рішення;
суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23) та зробив помилкові висновки про те, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складання повного тексту судового рішення не встановлена.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу.
У травні 2024 року матеріали цивільної справи № 405/4689/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з таких мотивів.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У справі, що переглядається:
при відмові у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 21 грудня 2023 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, факт пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили позивачем та його представником не доведений. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що: ОСОБА_1 21 грудня 2023 року подав апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року; представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 02 лютого 2022 року, у зв`язку з зайнятістю в іншій справі (т. 2, а. с. 17);
аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі наявний супровідний лист Ленінського районного суду м. Кіровограда (вихідна дата 04 січня 2023 року), щодо направлення позивачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року, а також поштовий конверт, адресований позивачу, який повернувся до суду з відміткою про невручення від 14 січня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а. с. 25-27);
в касаційній скарзі ОСОБА_4 посилалась на те, що оскаржене судове рішення Ленінський районний суд м. Кіровограда надіслав до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 28 грудня 2022 року, яке оприлюднено 03 січня 2023 року, з апеляційною скаргою на це рішення ОСОБА_1 звернувся 21 грудня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскарженого судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що:
«виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року у справі № 757/20629/19-ц (провадження № 61-2150св23), зазначено, що:
«аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не встановив дату складення повного тексту рішення суду, касаційний суд відхиляє з таких підстав.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що 24 листопада 2020 року в зв`язку з неявкою усіх осіб, які беруть участь в справі фіксування судового процесу не здійснювалося (а. с. 180).
У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)».
Аналогічний по суті висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2023 року у справі № 757/20629/19-ц (провадження № 61-2150св23), колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 25 червня 2024 року у справі № 752/178/19 (провадження № 61-3675св24), колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 29 березня 2024 року у справі № 760/24829/19 (провадження № 61-3632ск23) та від 11 січня 2024 року у справі № 536/263/18 (провадження № 61-203ск24).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року у справі № 752/178/19 (провадження № 61-3675св24) Верховний Суд вважав безпідставними доводи касаційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року слід відраховувати з моменту оприлюднення його в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 січня 2024 року за особливостей встановлених обставин цієї справи, оскільки позивач та його представник, достеменно знаючи про судове засідання, призначене на 15 вересня 2022 року, з моменту ухвалення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року, отримавши його вступну та резолютивну частину, і до 31 січня 2024 року (подання апеляційної скарги) жодним чином не цікавилися станом розгляду справи, позов у якій подано саме ОСОБА_1, та не вживали можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. На обставини непереборної сили, які завадили позивачу вчасно виконати свій процесуальний обов`язок, ОСОБА_1 не посилається.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 405/6388/16-ц (провадження № 61-3992ск24) вказано, що апеляційна скарга подана більш ніж через два роки після складення повного тексту рішення суду, а наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, апелянтом не доведено, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Верховний Суд зазначив, що сама по собі відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» у розумний строк інформації про стан відомого йому судового провадження. Відомості про те, що ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» після 05 листопада 2021 року і до грудня 2023 року зверталось до Ленінського районного суду м. Кіровограда задля отримання повного тексту рішення суду від 23 вересня 2021 року заявником у касаційній скарзі не зазначені. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України, виклавши відповідні мотиви і висновки в оскаржуваній ухвалі. Подання відповідачем апеляційної скарги на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2024 року у розглядуваній справі, зміст якого зводиться до зазначення дати складання повного тексту рішення суду від 23 вересня 2021 року, висновків апеляційного суду не спростовує.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 183/6029/19 (провадження № 61-3878ск24), зазначено, що:
«апеляційна скарга подана більш ніж через рік після складення повного тексту рішення суду, а наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, апелянтом не доведено, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Доводи касаційної скарги про те, що відсутність дати складення повного тексту рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року унеможливлює перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження, є помилковими. Сама по собі відсутність в судовому рішенні зазначення дати складання його повного тексту не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання АТ «Дніпропетровськгаз» інформації про стан відомого їм судового провадження. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України, виклавши відповідні мотиви і висновки в оскаржуваній ухвалі».
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року у справі № 369/9908/21 (провадження № 61-7443ск23) зазначено, що: «Предметом оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року. Ухвала суду першої інстанції не містить інформації про дату складання її повного тексту. Повний текст оскаржуваної ухвали було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 квітня 2022 року, оприлюднено у вказаному реєстрі 06 квітня 2022 року. З апеляційною скаргою на вказану ухвалу ОСОБА_1 звернулася лише 24 квітня 2023 року, тобто більше ніж через рік після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Встановивши, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 24 квітня 2023 році, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а обставини передбачені пунктами 1, 2 частини другої статтею 358 ЦПК України відсутні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження».
Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), Верховний Суд вказав, що для застосування частини другої статті 358 ЦПК України визначальною є дата складення повного тексту судового рішення, яка не завжди може співпадати з датою ухвалення судового рішення. Рішення суду першої інстанції в цій справі ухвалено 10 травня 2020 року. У порушення вимог пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України в резолютивній частині рішення суду про дату складення повного тексту судового рішення не зазначено. Доказів надсилання судом копії рішення учасникам справи в матеріалах справи немає. Наявний в справі супровідний лист без дати (а.с. 57) цю обставину не підтверджує. Матеріали справи не містять ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду у випадку невручення кореспонденції. До Єдиного державного реєстру судових рішень рішення надіслано судом лише 08 листопада 2022 року й оприлюднено в реєстрі 10 листопада 2022 року, тобто через один рік та шість місяців після його ухвалення. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, дату складення повного рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2020 року не з`ясував, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про можливість застосування норми частини другої статті 358 ЦПК України. Зазначені вище висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 07 грудня 2022 року в справі № 757/31634/15-ц, від 14 червня 2023 року в справі № 200/5831/16-ц, від 17 січня 2024 року в справі № 376/602/20 та від 31 липня 2024 року в справі № 757/54645/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 є позивачем у справі, про її розгляд був обізнаний, однак своєчасно не скористався правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. У зв`язку з цим наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з вимогами частини другої статті 358 ЦПК України. Верховний Суд не погодився з цим висновком суду та вказав, що як вбачається з відомостей ЄДРСР (https://reestr.court.gov.ua/Review/93830939), рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, в якому не зазначено дати складання його повного тексту, було внесене судом до ЄДРСР лише 25 грудня 2020 року і оприлюднене в цьому реєстрі - 28 грудня 2020 року. У справі наявний супровідний лист Печерського районного суду міста Києва, вихідна дата якого - 25 грудня 2020 року, щодо направлення учасникам справи, в тому числі ОСОБА_6 , рішення цього суду від 08 грудня 2016 року. Водночас матеріали справи не містять ні зворотних повідомлень про вручення ОСОБА_6 поштових відправлень, ні конвертів, які мали б повернутися до суду у випадку невручення особі таких відправлень. Також у справі відсутні відомості щодо дати складення Печерським районним судом міста Києва повного рішення в період з 08 грудня 2016 року до 25 грудня 2020 року. При цьому ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу 03 червня 2021 року, тобто до спливу одного року з дня внесення місцевим судом рішення до ЄДРСР та направлення його копії учасникам справи. Аналіз вищенаведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень частини другої статті 358 ЦПК України. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 15 червня 2022 року у справі № 758/13703/14-ц (провадження № 61-18277св21) та від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), на які посилався заявник в касаційній скарзі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23) Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, виявив надмірний формалізм, залишив поза увагою обставини, пов`язані із складанням повного тексту судового рішення та його оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим дійшов передчасного про відмову у відкритті апеляційного провадження. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19-ц (провадження № 61-11680св21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23) апеляційний суд мотивував своє рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що адвокат Приймак О. Ю. чи його довірителі протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду вживали заходів щодо намагання отримати або оскаржити рішення суду першої інстанції, відсутні і докази щодо отримання інформації про стан або рух справи. У свою чергу інтереси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в суді першої інстанції представляв адвокат Приймак О. Ю., що підтверджується договорами про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року та ордерами на надання правової допомоги; у судові засіданні в суді першої інстанції представник позивачок з`являвся, що підтверджується протоколами судового засідання, про розгляд та рух справи був повідомлений належним чином; про судове засідання на 08 лютого 2022 року адвокат Приймак О. Ю., що діяв в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , повідомлений, що підтверджується розпискою та згідно з протоколом судового засідання від 08 лютого 2022 року брав участь у цьому судовому засіданні; 14 лютого 2022 року представник позивачок подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів щодо витрат на правову допомогу, а 15 лютого 2022 року ознайомився із матеріалами справи; позивачки та їх представник поза розумним сумнівом були обізнані про постановлення остаточного рішення у справі та мали достатньо часу для оскарження рішення суду в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, проте скористались своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Верховний Суд не погодився із цим висновком апеляційного суду. Зазначив, що як випливає з відомостей ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108547050), рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2022 року, в якому не зазначено дати складання його повного тексту, було надіслано судом лише 24 січня 2023 року та оприлюднене в цьому реєстрі 25 січня 2023 року, а як свідчать матеріали справи, копія повного судового рішення була направлена позивачці ОСОБА_7 та адвокату Супруну І. І. 27 січня 2023 року. При цьому представник Супрун І. І. подав апеляційну скаргу 08 березня 2023 року, тобто до спливу одного року з дня внесення місцевим судом рішення до ЄДРСР та направлення його копії учасникам справи.
Аналіз вищенаведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень частини другої статті 358 ЦПК України. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22) Верховний Суд вказав, що апеляційний суд, порушивши норми процесуального закону, не встановив день складення повного тексту рішення місцевим судом, що давало б можливість дійти висновку про пропуск відповідачем присічного строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 358 ЦПК України, та дату отримання відповідачем копії повного тексту рішення, в результаті чого дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23) вказано, що:
«суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не встановив дату складання повного тексту рішення суду першої інстанції та дату вручення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції стороні, яка не була присутньою при його постановленні.
У повному тексті рішення Обухівського районного суду Київської області, ухваленого 28 жовтня 2021 року, не вказано дати складання повного тексту судового рішення.
У матеріалах справи наявний супровідний лист Обухівського районного суду Київської області, датований 24 січня 2022 року, про направлення сторонам у справі копії повного тексту рішення суду від 28 жовтня 2021 року, проте це не може бути підтвердженням дати отримання ОСОБА_10 копії вказаного судового рішення, оскільки матеріали справи не містять ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду у випадку невручення кореспонденції.
Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст рішення, ухваленого 28 жовтня 2021 року, Обухівський районний суд Київської області надіслав до реєстру лише 20 січня 2022 року, яке зареєстровано 21 січня 2022 року, а оприлюднено 24 січня 2022 року.
Отже, оскільки повний текст рішення від 28 жовтня 2021 року відповідно до матеріалів справи виготовлений не пізніше 20 січня 2022 року, а із апеляційної скаргою на це рішення ОСОБА_10 звернулася до апеляційного суду 09 січня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складання повного тексту судового рішення не встановлена. За цих обставин відсутні підстави вважати, що апеляційним судом правильно застосовані норми частини другої статті 358 ЦПК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із наявності підстав передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України (сплив одного року з дня складання повного тексту судового рішення), доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію апелянтом своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, апелянт не надав.
Водночас з такими висновками Верховний Суд не погодився, вважав їх передчасними та зазначив, що:
«оскільки встановлення дати складення повного тексту судового рішення має вирішальне значення для правильного обрахунку строку для оскарження судового рішення, в день постановлення якого в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини такого судового рішення.
Верховний Суд вказав, що у повному тексті рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого 24 листопада 2021 року, не вказано дати складання повного тексту судового рішення.
У матеріалах справи наявний супровідний лист Броварського міськрайонного суду Київської області, датований 02 лютого 2023 року, про направлення сторонам у справі копії повного тексту рішення суду від 24 листопада 2021 року, проте це не може бути підтвердженням дати отримання Броварською міською радою Броварського району Київської області копії вказаного судового рішення, оскільки матеріали справи не містять ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду у випадку невручення кореспонденції.
Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст рішення, ухваленого 24 листопада 2021 року, Броварський міськрайонний суд Київської області надіслав до реєстру лише 02 лютого 2023 року, яке зареєстровано 02 лютого 2023 року, а оприлюднено 03 лютого 2023 року.
Отже, оскільки повний текст рішення від 24 листопада 2021 року відповідно до матеріалів справи виготовлений не пізніше 02 лютого 2023 року, а із апеляційною скаргою на це рішення Броварська міська рада Броварського району Київської області звернулася до апеляційного суду 01 травня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складання повного тексту судового рішення не встановлена. За цих обставин відсутні підстави вважати, що апеляційним судом правильно застосовані норми частини другої статті 358 ЦПК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24) зазначено, що:
«14 листопада 2022 року у розгляді справи за позовом ОСОБА_11 до Національного університету фізичного виховання і спорту України про скасування наказу (треті особи - Український центр оцінювання якості освіти, Генеральна прокуратура України) була оголошена перерва до 08 грудня 2022 року (том 2, а. с. 83).
Про час та місце судового розгляду на 11-30 год 08 грудня 2022 року представник Генеральної прокуратури України був належним чином повідомлений (том 2, а. с.90).
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, о 11-30 год 08 грудня 2022 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (том 2, а. с. 99).
08 грудня 2022 року Печерським районним судом м. Києва було ухвалено та оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення у вказаній справі (том 2, а. с. 100).
Разом із тим, в порушення приписів пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України, у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року не вказано про дату складення повного судового рішення (том 2, а. с. 101-106). […]
У матеріалах справи наявні супровідні листи Печерського районного суду м. Києва від грудня 2022 року (том 2, а. с. 107) та від лютого 2024 року, реєстраційний номер *2606*91213007*1*1* (том 2, а. с. 108) про направлення копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року, зокрема на електронну адресу Офісу Генерального прокурора. Водночас, докази на підтвердження направлення та отримання копії цього рішення в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на супровідному листі Печерського районного суду м. Києва від грудня 2022 року відсутній штрих код з реєстраційним номером вихідного документа (том 2, а. с. 107). Таким чином, зазначений документ не може підтверджувати направлення копії рішення суду відповідачу.
Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень повне рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 13 лютого 2024 року, зареєстровано 13 лютого 2024 року, а оприлюднено 14 лютого 2024 року, тобто зі спливом більш ніж одного року після ухвалення судового рішення.
Враховуючи у сукупності вищезазначені обставини, слід дійти висновку, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року залишив поза увагою обставини, пов`язані із складанням повного судового рішення та його оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19-ц (провадження № 61-11680св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23)».
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палатиКасаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24)та зробити висновок про те, що:
«відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалено оскаржене судове рішення, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати справу № 405/4689/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
