Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 405/4689/19
провадження № 61-1979сво24
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко (Васильченко) Зоя Сергіївна, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів Письменного О. А., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог та судових рішень
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-257, видане ОСОБА_2 06 червня 2019 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 1 на 21/100 частку будинку, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2019 року, шляхом скасування арешту на 21/100 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину № 2-257, яке видане 06 червня 2019 року Кропивницькою державною нотаріальною конторою № 1.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко З. С., подав апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко З. С., у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2022 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з позовом у цій справі звернувся ОСОБА_1 , про розгляд справи позивач був належним чином повідомлений. 02 лютого 2022 року представник позивача - Бойко З. С. подала заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншій справі. 02 лютого 2022 року суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення, проте апеляційна скарга подана позивачем лише 21 грудня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Аргументи учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко (Васильченко) З. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не встановив дату складення повного тексту рішення суду першої інстанції та дату вручення повного тексту оскарженого рішення суду першої інстанції стороні, яка не була присутньою при його ухваленні. У повному тексті рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, ухваленого 02 лютого 2022 року, не вказано дати складання повного тексту судового рішення. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про направлення сторонам у справі копії повного тексту рішення суду від 02 лютого 2022 року.
Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) повний текст рішення, ухваленого 02 лютого 2022 року, Ленінський районний суд м. Кіровограда надіслав до реєстру лише 28 грудня 2022 року, яке зареєстровано 29 грудня 2022 року, а оприлюднено 03 січня 2023 року. З апеляційною скаргою на це рішення ОСОБА_1 звернувся 21 грудня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана поза межами річного строку з дня складання повного тексту оскарженого судового рішення.
Суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23) та зробив помилкові висновки про те, що апеляційна скарга подана поза межами річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складання повного тексту судового рішення не встановлена.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Кіровограда.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 рокупередано справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2024 року вказано, що підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення судом норм процесуального права, що свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду, колегія суддів виходила з наявності протилежних
і суперечливих висновків щодо застосування частини другої статті 358 ЦПК України у разі відсутності у судовому рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення до ЄДРСР, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалене оскаржене судове рішення.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що: «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації про стан відомого їм судового провадження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року у справі № 757/20629/19-ц (провадження № 61-2150св23), зазначено, що: «аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не встановив дату складення повного тексту рішення суду, касаційний суд відхиляє з таких підстав.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що 24 листопада 2020 року в зв`язку з неявкою усіх осіб, які беруть участь в справі фіксування судового процесу не здійснювалося.
У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2?5034/11 (провадження № 61-175сво21)».
Аналогічний по суті висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2023 року у справі № 757/20629/19-ц (провадження № 61?2150св23), колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 25 червня 2024 року у справі № 752/178/19 (провадження № 61-3675св24), колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 29 березня 2024 року у справі № 760/24829/19 (провадження № 61-3632ск23) та від 11 січня 2024 року у справі № 536/263/18 (провадження № 61-203ск24).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року у справі № 752/178/19 (провадження № 61-3675св24) Верховний Суд вважав безпідставними доводи касаційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року необхідно відраховувати з моменту оприлюднення його в ЄДРСР 02 січня 2024 року за особливостей встановлених обставин цієї справи, оскільки позивач та його представник, достеменно знаючи про судове засідання, призначене на 15 вересня 2022 року, з моменту ухвалення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року, отримавши його вступну та резолютивну частину, і до 31 січня 2024 року (подання апеляційної скарги) жодним чином не цікавилися станом розгляду справи, позов у якій подано саме ОСОБА_1, та не вживали можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. На обставини непереборної сили, які завадили позивачу вчасно виконати свій процесуальний обов`язок, ОСОБА_1 не посилається.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 405/6388/16-ц (провадження № 61-3992ск24) вказано, що апеляційна скарга подана більш ніж через два роки після складення повного тексту рішення суду, а наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, апелянтом не доведено, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Верховний Суд зазначив, що сама по собі відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» у розумний строк інформації про стан відомого йому судового провадження. Відомості про те, що ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» після 05 листопада 2021 року і до грудня 2023 року зверталось до Ленінського районного суду м. Кіровограда задля отримання повного тексту рішення суду від 23 вересня 2021 року заявником у касаційній скарзі не зазначені. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України, виклавши відповідні мотиви і висновки в оскаржуваній ухвалі. Подання відповідачем апеляційної скарги на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 січня 2024 року у розглядуваній справі, зміст якого зводиться до зазначення дати складання повного тексту рішення суду від 23 вересня 2021 року, висновків апеляційного суду не спростовує.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 183/6029/19 (провадження № 61-3878ск24), зазначено, що: «апеляційна скарга подана більш ніж через рік після складення повного тексту рішення суду, а наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, апелянтом не доведено, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Доводи касаційної скарги про те, що відсутність дати складення повного тексту рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року унеможливлює перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження, є помилковими. Сама по собі відсутність в судовому рішенні зазначення дати складання його повного тексту не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання АТ «Дніпропетровськгаз» інформації про стан відомого їм судового провадження. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України, виклавши відповідні мотиви і висновки в оскаржуваній ухвалі».
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року у справі № 369/9908/21 (провадження № 61-7443ск23) зазначено, що: «Предметом оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року. Ухвала суду першої інстанції не містить інформації про дату складання її повного тексту. Повний текст оскаржуваної ухвали було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 квітня 2022 року, оприлюднено у вказаному реєстрі 06 квітня 2022 року. З апеляційною скаргою на вказану ухвалу ОСОБА_1 звернулася лише 24 квітня 2023 року, тобто більше ніж через рік після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Встановивши, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 24 квітня 2023 році, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а обставини передбачені пунктами 1, 2 частини другої статтею 358 ЦПК України відсутні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження».
Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), Верховний Суд вказав, що для застосування частини другої статті 358 ЦПК України визначальною є дата складення повного тексту судового рішення, яка не завжди може співпадати з датою ухвалення судового рішення. Рішення суду першої інстанції в цій справі ухвалено 10 травня 2020 року. У порушення вимог пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України в резолютивній частині рішення суду про дату складення повного тексту судового рішення не зазначено. Доказів надсилання судом копії рішення учасникам справи в матеріалах справи немає. Наявний в справі супровідний лист без дати (а. с. 57) цю обставину не підтверджує. Матеріали справи не містять ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду у випадку невручення кореспонденції. До ЄДРСР рішення надіслано судом лише 08 листопада 2022 року й оприлюднено в реєстрі 10 листопада 2022 року, тобто через один рік та шість місяців після його ухвалення. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, дату складення повного тексту рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2020 року не з`ясував, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про можливість застосування норми частини другої статті 358 ЦПК України. Зазначені вище висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 07 грудня 2022 року в справі № 757/31634/15-ц, від 14 червня 2023 року в справі № 200/5831/16-ц, від 17 січня 2024 року в справі № 376/602/20 та від 31 липня 2024 року в справі № 757/54645/16-ц.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є позивачем у справі, про її розгляд був обізнаний, однак своєчасно не скористався правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. У зв`язку з цим наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з вимогами частини другої статті 358 ЦПК України. Верховний Суд не погодився з цим висновком суду та вказав, що як вбачається з відомостей ЄДРСР (https://reestr.court.gov.ua/Review/93830939), рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, у якому не зазначено дати складання його повного тексту, було внесене судом до ЄДРСР лише 25 грудня 2020 року і оприлюднене в цьому реєстрі - 28 грудня 2020 року. У справі наявний супровідний лист Печерського районного суду міста Києва, вихідна дата якого - 25 грудня 2020 року, щодо направлення учасникам справи, в тому числі ОСОБА_4 , рішення цього суду від 08 грудня 2016 року. Водночас матеріали справи не містять ні зворотних повідомлень про вручення ОСОБА_4 поштових відправлень, ні конвертів, які мали б повернутися до суду у випадку невручення особі таких відправлень. Також у справі відсутні відомості щодо дати складення Печерським районним судом міста Києва повного рішення у період з 08 грудня 2016 року до 25 грудня 2020 року. При цьому ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу 03 червня 2021 року, тобто до спливу одного року з дня внесення місцевим судом рішення до ЄДРСР та направлення його копії учасникам справи. Аналіз вищенаведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень частини другої статті 358 ЦПК України. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 15 червня 2022 року у справі № 758/13703/14-ц (провадження № 61-18277св21) та від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), на які посилався заявник в касаційній скарзі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23) Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, виявив надмірний формалізм, залишив поза увагою обставини, пов`язані із складанням повного тексту судового рішення та його оприлюднення у ЄДРСР, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19-ц (провадження № 61-11680св21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23) апеляційний суд мотивував своє рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що адвокат Приймак О. Ю. чи його довірителі протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду вживали заходів щодо намагання отримати або оскаржити рішення суду першої інстанції, відсутні і докази щодо отримання інформації про стан або рух справи. У свою чергу інтереси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в суді першої інстанції представляв адвокат Приймак О. Ю., що підтверджується договорами про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року та ордерами на надання правової допомоги; у судові засідання в суді першої інстанції представник позивачок з`являвся, що підтверджується протоколами судового засідання, про розгляд та рух справи був повідомлений належним чином; про судове засідання на 08 лютого 2022 року адвокат Приймак О. Ю., що діяв в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повідомлений, що підтверджується розпискою та протоколом судового засідання від 08 лютого 2022 року брав участь у цьому судовому засіданні; 14 лютого 2022 року представник позивачок подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів щодо витрат на правову допомогу, а 15 лютого 2022 року ознайомився із матеріалами справи; позивачки та їх представник поза розумним сумнівом були обізнані про постановлення остаточного рішення у справі та мали достатньо часу для оскарження рішення суду в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, проте скористались своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Верховний Суд не погодився із цим висновком апеляційного суду. Зазначив, що як випливає з відомостей ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108547050), рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 лютого 2022 року, в якому не зазначено дати складання його повного тексту, було надіслано судом лише 24 січня 2023 року та оприлюднене в цьому реєстрі 25 січня 2023 року, а як свідчать матеріали справи, копія повного судового рішення була направлена позивачці ОСОБА_5 та адвокату Супруну І. І. 27 січня 2023 року. При цьому представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу 08 березня 2023 року, тобто до спливу одного року з дня внесення місцевим судом рішення до ЄДРСР та направлення його копії учасникам справи.
Аналіз наведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування положень частини другої статті 358 ЦПК України. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22) Верховний Суд вказав, що апеляційний суд, порушивши норми процесуального закону, не встановив день складення повного тексту рішення місцевим судом, що давало б можливість дійти висновку про пропуск відповідачем присічного строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 358 ЦПК України, та дату отримання відповідачем копії повного тексту рішення, в результаті чого дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23) вказано, що:
«суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не встановив дату складання повного тексту рішення суду першої інстанції та дату вручення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції стороні, яка не була присутньою при його постановленні.
У повному тексті рішення Обухівського районного суду Київської області, ухваленого 28 жовтня 2021 року, не вказано дати складання повного тексту судового рішення.
У матеріалах справи наявний супровідний лист Обухівського районного суду Київської області, датований 24 січня 2022 року, про направлення сторонам у справі копії повного тексту рішення суду від 28 жовтня 2021 року, проте це не може бути підтвердженням дати отримання ОСОБА_8 копії вказаного судового рішення, оскільки матеріали справи не містять ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду у випадку невручення кореспонденції.
Згідно з інформацією із ЄДРСР повний текст рішення, ухваленого 28 жовтня 2021 року, Обухівський районний суд Київської області надіслав до реєстру лише 20 січня 2022 року, яке зареєстровано 21 січня 2022 року, а оприлюднено 24 січня 2022 року.
Отже, оскільки повний текст рішення від 28 жовтня 2021 року відповідно до матеріалів справи виготовлений не пізніше 20 січня 2022 року, а із апеляційної скаргою на це рішення ОСОБА_8 звернулася до апеляційного суду 09 січня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складання повного тексту судового рішення не встановлена. За цих обставин відсутні підстави вважати, що апеляційним судом правильно застосовані норми частини другої статті 358 ЦПК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із наявності підстав передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України (сплив одного року з дня складання повного тексту судового рішення), доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію апелянтом своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, апелянт не надав.
Водночас з такими висновками Верховний Суд не погодився, вважав їх передчасними та зазначив, що:
«оскільки встановлення дати складення повного тексту судового рішення має вирішальне значення для правильного обрахунку строку для оскарження судового рішення, в день постановлення якого в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини такого судового рішення.
Верховний Суд вказав, що у повному тексті рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого 24 листопада 2021 року, не вказано дати складання повного тексту судового рішення.
У матеріалах справи наявний супровідний лист Броварського міськрайонного суду Київської області, датований 02 лютого 2023 року, про направлення сторонам у справі копії повного тексту рішення суду від 24 листопада 2021 року, проте це не може бути підтвердженням дати отримання Броварською міською радою Броварського району Київської області копії вказаного судового рішення, оскільки матеріали справи не містять ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверта, який мав повернутися на адресу суду у випадку невручення кореспонденції.
Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст рішення, ухваленого 24 листопада 2021 року, Броварський міськрайонний суд Київської області надіслав до реєстру лише 02 лютого 2023 року, яке зареєстровано 02 лютого 2023 року, а оприлюднено 03 лютого 2023 року.
Отже, оскільки повний текст рішення від 24 листопада 2021 року відповідно до матеріалів справи виготовлений не пізніше 02 лютого 2023 року, а із апеляційною скаргою на це рішення Броварська міська рада Броварського району Київської області звернулася до апеляційного суду 01 травня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана за межами річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складання повного тексту судового рішення не встановлена. За цих обставин відсутні підстави вважати, що апеляційним судом правильно застосовані норми частини другої статті 358 ЦПК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24) зазначено, що:
«14 листопада 2022 року у розгляді справи за позовом ОСОБА_9 до Національного університету фізичного виховання і спорту України про скасування наказу (треті особи: Український центр оцінювання якості освіти, Генеральна прокуратура України) була оголошена перерва до 08 грудня 2022 року (том 2, а. с. 83).
Про час та місце судового розгляду на 11-30 год 08 грудня 2022 року представник Генеральної прокуратури України був належним чином повідомлений (том 2, а. с. 90).
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, о 11-30 год 08 грудня 2022 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (том 2, а. с. 99).
08 грудня 2022 року Печерським районним судом м. Києва було ухвалено та оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення у вказаній справі (том 2, а. с. 100).
Разом із тим, в порушення приписів пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України, у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року не вказано про дату складення повного судового рішення (том 2, а. с. 101-106). […]
У матеріалах справи наявні супровідні листи Печерського районного суду м. Києва від грудня 2022 року (том 2, а. с. 107) та від лютого 2024 року, реєстраційний номер *2606*91213007*1*1* (том 2, а. с. 108) про направлення копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року, зокрема на електронну адресу Офісу Генерального прокурора. Водночас, докази на підтвердження направлення та отримання копії цього рішення в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на супровідному листі Печерського районного суду м. Києва від грудня 2022 року відсутній штрих код з реєстраційним номером вихідного документа (том 2, а. с. 107). Таким чином, зазначений документ не може підтверджувати направлення копії рішення суду відповідачу.
Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень повне рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 13 лютого 2024 року, зареєстровано 13 лютого 2024 року, а оприлюднено 14 лютого 2024 року, тобто зі спливом більш ніж одного року після ухвалення судового рішення.
Враховуючи у сукупності вищезазначені обставини, слід дійти висновку, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року залишив поза увагою обставини, пов`язані із складанням повного судового рішення та його оприлюдненням у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19-ц (провадження
№ 61-11680св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23)».
З огляду на викладене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24) та зробити висновок про те, що:
«відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалено оскаржене судове рішення, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України».
Наявність різної правозастосовної практики щодо вирішення подібних спорів за однакових фактичних і правових обставин та у подібних правовідносинах на рівні Верховного Суду зумовлюватиме ухвалення судами першої та другої інстанцій протилежних за змістом судових рішень, що свідчить про виключну правову проблему.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко (Васильченко) З. С. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 рокупідлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними
у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Тому касаційна скарга розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 405/4689/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Призначити справу № 405/4689/19до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська
