Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа №640/14165/19
адміністративне провадження №К/990/32613/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі №640/14165/19 за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
30 липня 2019 року в Окружний адміністративний суд міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго") з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія, відповідач) про:
- визнання протиправними дій щодо прийняття постанови "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 грудня 2018 року №1840" від 12 липня 2019 року №1426 у частині коригування структури тарифу на розподіл електричної енергії в бік зменшення на суму 103096,05 тис. грн, відповідно до додатку до вказаної постанови від 12 липня 2019 року №1426 "Структура тарифів на послуги з розподілу електричної енергії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго";
- визнання протиправною та скасування постанови "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 грудня 2018 року №1840" від 12 липня 2019 року №1426.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії НКРЕКП щодо прийняття постанови від 12 липня 2019 року №1426 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 грудня 2018 року №1840" щодо коригування структури тарифу на розподіл електричної енергії в бік зменшення на суму 103096,05 тис грн, відповідно до додатку до вказаної постанови від 12 липня 2019 року №1426 "Структура тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Полтаваобленерго". Визнано протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 12 липня 2019 року №1426 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 грудня 2018 року №1840".
Постановою Верховного Суду від 27 липня 2023 року касаційну скаргу НКРЕКП задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасовано. Справу №640/14165/19 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 грудня 2018 року №1840" від 12 липня 2019 року №1426 з моменту її прийняття.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала через підсистему "Електронний Суд" касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу другого частини третьої статті 5 та частини дев`ятої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII).
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова НКРЕКП від 17 травня 2019 року №798, якою встановлено допущення АТ "Полтаваобленерго" порушень законодавства, що стало підставою для перегляду тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" шляхом його зміни в бік зменшення, рішенням суду по справі №640/9914/19, яке набрало законної сили, визнана протиправною та скасована, а саме: пункти 1, 2, 4 постанови НКРЕКП від 17 травня 2019 року №798 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання". Відповідно, АТ "Полтаваобленерго" під час здійснення господарської діяльності не допускало порушень законодавства, яке вказано у постанові НКРЕКП від 17 травня 2019 року №798, в тому числі Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 25 липня 2017 року №392. Отже, відсутні підстави для застосування положень Порядку №1175 та прийняття НКРЕКП рішення про перегляд тарифу на розподіл електричної енергії АТ "Полтаваобленерго" шляхом його зміни в бік зменшення на загальну суму 103096,05 тис. грн.
В частині вимог позивача про скасування оспорюваного рішення з моменту його прийняття, судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду до яких той дійшов при розгляді справи №160/1088/19 (постанова від 10 березня 2020 року), рішення суду у справі №804/8091/17 набрало чинності 25 липня 2018 року, що за висновком судів попередніх інстанцій означає не лише неможливість застосування Рішення №1862 на 2018 рік в оскаржуваній частині після цієї дати, а й неможливість покладення на платників обов`язку його виконувати, оскільки, як встановлено судами, таке рішення ще з моменту його прийняття є протиправним.
Так, у касаційній скарзі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу другого частини третьої статті 5 та частини дев`ятої статті 14 Закону № 1540-VIII.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник, є загальними та регулюють гарантії здійснення повноважень Регулятора та порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень.
При цьому, суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин у вказаній справі не застосовували абзац другий частини третьої статті 5 та частину дев`яту статті 14 Закону № 1540-VIII та відповідно оцінку вказаним нормам в оскаржуваних судових рішеннях не надавали, а відтак посилання скаржника не необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм є необґрунтованими.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 640/14165/19 за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
М.В. Білак
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду
