Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31.07.2024Справа № 910/21280/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
(вулиця Січових Стрільців, будинок 17, м. Київ, 04053)
до 1. ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 )
2. ОСОБА_2
( АДРЕСА_2 )
3. ОСОБА_3
( АДРЕСА_3 )
4. ОСОБА_4
( АДРЕСА_4 )
5. ОСОБА_5
( АДРЕСА_5 )
6. ОСОБА_6
( АДРЕСА_6 )
7. ОСОБА_7
( АДРЕСА_7 )
8. ОСОБА_8
( АДРЕСА_8 )
про стягнення 22 861 522 608 грн 37 коп.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
ВСТАНОВИВ:
22.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування шкоди у розмірі 22 861 522 608 грн 37 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що в результаті протиправних дій та рішень керівництва та власника Акціонерного товариства "Дельта банк", членів комітету банку, які призвели до погіршення його фінансового становища та подальшої неплатоспроможності, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Акціонерного товариства "Дельта банк" та його кредиторів про повне солідарне відшкодування шкоди особами, пов`язаними з Акціонерним товариством "Дельта банк".
21.07.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) залишено без розгляду позов до Відповідачів за вимогами Позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №910/21280/21 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022.
Постановою Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 залишено без змін; касаційні скарги без задоволення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/21280/21 передано на розгляд судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023, що занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено у поновленні строку на подання відзиву відповідачу-4 та у закритому розгляді справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023.
13.12.2023 ОСОБА_4 подано заяву про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи №910/21280/21.
05.01.2024 від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
22.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
23.01.2024 від представника відповідача 4 надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
23.01.2024 від відповідача 5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.01.2024 від відповідача 4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.01.2024 від відповідача 6 надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
24.01.2024 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про повернення заяв відповідачів про застосування строків позовної давності заявникам без розгляду.
24.01.2024 у судове засідання з`явились представники позивача, відповідач 4 та представник відповідача 6.
Ухвалою від 24.01.2024 судове засідання було відкладено на 21.02.2024.
19.02.2024 позивача надійшло клопотання про врахування висновків Верховного суду.
20.02.2024 від відповідача 9 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.
20.02.2024 від відповідача 4 надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
20.02.2024 від відповідача 5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
20.02.2024 від відповідача 4 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, клопотання про витребування оригіналів доказів.
21.02.2024 від представника відповідача-6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
21.02.2024 від ОСОБА_6 надійшло клопотання про витребування доказів та письмові пояснення по справі.
21.02.2024 у судове засідання з`явились представник позивача, відповідач 4 та представники відповідача 6.
Відповідач 4 у судовому засіданні 21.02.2024 просив суд задовольнити його клопотання витребування доказів та повернення до стадії підготовчого провадження у справі.
У своєму клопотанні про повернення до стадії підготовчого провадження відповідач 4 просить суд повернутися до розгляду справи №910/21280/21 у підготовчому судовому засіданні з огляду на необхідність витребування оригіналів доказів у Національного банку України, а також у своєму клопотанні посилається на практику Верховного суду, зокрема на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 задоволено заяву відповідача-4 про повернення на стадію підготовчого провадження, витребувано докази по справі у Національного банку України, підготовче засідання у справі призначено на 20.03.2024.
19.03.2024 відповідачем-4 подано клопотання про забезпечення доказів шляхом допиту свідка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язавши її подати до суду заяву свідка із перелічених у клопотанні питань.
В обґрунтування клопотання заявник вказує, що всі рішення, які приймались кредитним комітетом AT "Дельта Банк" по кредитним операціям, були прийняті саме за кредитними заявками ОСОБА_9 , яка в свій час обіймала різні посади в Департаменті продажів корпоративного бізнесу AT "Дельта Банк". Окрім того, ОСОБА_4 вказує, що в 2017 році ОСОБА_9 було вручене Повідомлення про підозру від 24.02.20217 року у кримінальному провадженні №12014100000000703 від 28.04.2014 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. На переконання заявника, відповідне повідомлення про підозру було вручене саме з причин надання членам кредитного комітету недостовірної інформації, шляхом введення їх в оману.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення доказів.
17.04.2024 відповідачем-6 подано письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою суду від 17.04.2024 розгляд справи відкладено на 15.05.2024.
23.04.2024 відповідачем-6 подано клопотання про витребування доказів.
03.05.2024 ОСОБА_4 подано клопотання про витребування доказів.
10.05.2024 ОСОБА_4 подані письмові пояснення по справі.
15.05.2024 від ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.
11.06.2024 від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою суду від 12.06.2024 відповідно до статті 185 ГПК України судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.07.2024.
25.06.2024 від ОСОБА_4 надійшла заява про застосування строків позовної давності у новій редакції.
У судовому засіданні 03.07.2024 суд заслухав вступні слова представників сторін, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
В судовому засіданні 03.07.2024 перед стадією судових дебатів після дослідження доказів судом ухвалено відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 10.07.2024.
10.07.2024 представником ОСОБА_7 подані письмові пояснення по справі.
10.07.2024 представником ОСОБА_7 до суду подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
10.07.2024 в судове засідання з`явились представники учасників справи.
До початку судових дебатів у справі представником ОСОБА_7 підтримано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі з метою належного повідомлення ОСОБА_7 про розгляд справи, надання часу на збирання додаткових доказів по справі, подання письмових пояснень та заперечень.
Вказане клопотання протокольною ухвалою суду від 10.07.2024 залишено судом без розгляду.
Після залишення судом клопотання від 10.07.2024 про повернення до стадії підготовчого провадження без розгляду, представником ОСОБА_7 заявлено суду усну заяву про відвід.
Протокольною ухвалою суду від 10.07.2024 вказана заява визнана судом зловживання процесуальними правами та на підставі ст. 43 ГПК України залишена судом без розгляду.
Розгляд справи у судовому засіданні відкладено до 31.07.2024.
12.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника ОСОБА_7 про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 заяву представника відповідача-7 ОСОБА_7 адвоката Дворцова В.І. про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи №910/21280/21 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 заяву про відвід було передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
15.07.2024 до Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_7 , адвоката Дворцова В.І. надійшло зауваження з приводу неправильності чи неповноти протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_7 від 11.07.2024 про відвід судді Лиськова М.О. від розгляду справи №910/21280/21 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 враховано зауваження представника ОСОБА_7 з приводу неправильності відомостей, зазначених у протоколі судового засідання від 10.07.2024 у справі № 910/21280/21.
В судове засідання 31.07.2024 з`явилися представники учасників справи. Представник Фонду позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представники відповідача-2, відповідача-4, відповідача-6, відповідача-7 проти задоволення позовних вимог заперечили.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.07.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд гарантування, Фонд, Позивач, ФГВФО) 02.03.2015 прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК», відповідно до якого розпочато з 03.03.2015 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» (надалі - Банк, неплатоспроможний Банк, AT «ДЕЛЬТА БАНК») з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 тимчасову адміністрацію у AT «ДЕЛЬТА БАНК» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у AT «ДЕЛЬТА БАНК» до 02.10.2015 включно.
Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації AT «ДЕЛЬТА БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого строк ліквідаційної процедури встановлено на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Також рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 20.02.2017 №619, від 04.04.2019 №772 - продовжено строк здійснення процедури ліквідації AT «ДЕЛЬТА БАНК» до 04.10.2020 включно.
Крім того, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1724 від 24.09.2020 «Про деякі питання здійснення ліквідації AT «ДЕЛЬТА БАНК», відповідно до якого строк управління майном (активами) AT «ДЕЛЬТА БАНК» та задоволення вимог його кредиторів подовжено на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора AT «ДЕЛЬТА БАНК», делеговані провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків ОСОБА_10 на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
В ході здійснення ліквідаційної процедури Банку, на виконання частини третьої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.01.2016 №005/16 «Про розгляд та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК», відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 20.09.2021 № 962) загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить: 54 232 059 399,72 грн. (п`ятдесят чотири мільярди двісті тридцять два мільйони п`ятдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 72 копійки).
Як вказує Фонд, на момент звернення до суду із позовом, AT «ДЕЛЬТА БАНК» здійснила погашення вимог кредиторів на суму 12 412 114 239,70 грн.
Отже, непогашена заборгованість AT «ДЕЛЬТА БАНК» перед кредиторами банку становить: 54 232 059 399,72 грн. - 12 412 114 239,70 грн. = 41 819 945 160,02 грн.
Фонд вказує, що згідно даних оборотно-сальдової відомості в період з 01.08.2014 по 01.09.2014 Банком було надано найбільші кредити 13 позичальникам на загальну суму 2 631 471,2 тис. грн., в тому числі: 82 123 473,4 дол. США, а саме: ТОВ «САБ-Р» -345 883,0 тис. грн.; ТОВ «МЕРЧАНТХАУ3» - 225 855,9 тис. грн., а саме 16 600,00 тис. дол. США; ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» - 255 472,0 тис. грн., в тому числі 7 752,0 дол. США; ТОВ «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» - 413 102,1 тис. грн., в тому числі 20 440,0 тис. дол. США; ТОВ «Український бізнес-франчайзинг» - 216 331,9 тис. грн., а саме 16 600 тис. дол. США; ТОВ «ЕПЛАДА» - 238 101,1 тис. грн., а саме 17 500,00 тис. дол. США.
Також обґрунтовуючи вимоги позовної заяви Фонд зазначає, що перевіркою НБУ встановлено «сумнівні» для АТ «Дельта Банк» кредитні операції, які здійснені не в інтересах Банку, з наступними контрагентами: ТОВ «БОНІ і КЛАЙД»; ТОВ «САБ-Р»; ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ КОМПАНІ»; ТОВ «ЕПЛАДА»; ТОВ «ТРАНСІНВЕСТ Україна»; ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС-ФРАНЧАЙЗИНГ»; ТОВ «ТІ ЕЛ СІ СТЕМС»; ТОВ «МЕРЧАНТ ХАУЗ»; ТОВ «ГРІН ГРЕЙН»; ТОВ «МІНОЛА Україна ЛТД»; ТОВ«АГРІ ІМПЕКС».
Аналогічні обставини підтверджуються Звітом за результатами аналізу неплатоспроможного банку ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» від 20.03.2017, проведеного ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги».
Заявлений до стягнення розмір майнової шкоди Фонд розрахував як різницю між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату їх продажу та сумою, отриманою від продажу, яка становить: 22 883 034 548,50 грн. (балансова вартість прав вимоги за кредитними договорами) - 21 511940,13 грн. (сума отримана від продажу прав вимоги за кредитами) = 22 883 034 548,50 грн. (сума списана у збиток за результатом продажу прав вимоги за кредитними договорами в процедурі ліквідації).
Фонд стверджує, що з огляду на визначення позивачем розміру збитків, як різниці між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату їх продажу та сумою, отриманою від їх продажу в 2019-20 роках (копії договорів купівлі-продажу прав вимоги від 26.09.2019 №1962/К, від 31.08.2020 №2302/К/1, від 20.09.2020 №2304/К/1 наявні в матеріалах справи), реально Фонд довідався про порушення свого права та набув можливість пред`явлення позову про стягнення збитків у такому розмірі з моменту реалізації прав вимоги за кредитами в процедурі ліквідації.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає у позовній заяві, що АТ "Дельта Банк" в особі керівництва та членів комітетів правління протягом 2012-2015 років здійснювало економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб, з надмірною концентрацією (спільна адреса засновників, пільгові умови кредитування (низька відсоткова ставка; відстрочення сплати процентів по кредиту; постійна пролонгація строків повернення основного боргу), подібністю предметів забезпечення, відсутністю належних та ліквідних (необоротних) активів для погашення залучених кредитних коштів), без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів, а також подальше виведення коштів через банки-нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку.
Шкоду в сумі 22 861 522 608 грн 37 коп., за доводами Позивача, завдано спільними діями/рішеннями членів Наглядової ради, Правління та Кредитного комітету АТ "Дельта Банк" в особі Відповідачів, що свідчить про наявність підстав для їх солідарної відповідальності відповідно до приписів статті 1190 Цивільного кодексу України та частин 5-6 статті 58 Закону України "Про банку і банківську діяльність". Вказану суму шкоди розраховано Позивачем як заборгованість за дванадцятьма договорами кредитної лінії, укладеними між АТ "Дельта Банк" та позичальниками, за якими виникла прострочена заборгованість, а також за двома договорами застави.
В позовній заяві наведені обставини видачі кредитних коштів за договорами кредитної лінії з визначенням групи пов`язаних осіб, які брали участь у прийнятті рішень щодо вчинення конкретної кредитної операції.
Позивач визначив предметом спору шкоду, розмір якої визначено, як суму шкоди, завданої, за доводами Позивача, посадовими особами банку, за кожним прийнятим рішенням та укладеним правочином окремо.
Узагальнені заперечення відповідачів проти позову зводяться, зокрема, до такого:
- Фондом не підтверджено жодного з елементів цивільно-правової відповідальності, як і розміру шкоди;
- позовні вимоги Фонду ґрунтуються на переліченні низки угод, укладених між Банком та позичальниками у різні періоди часу, проте доказів того, що саме внаслідок вчинення вказаних угод завдано шкоди Банку, обґрунтування визначеного розміру такої шкоди матеріали позовної заяви не містять;
- долучені Фондом до матеріалів справи довідки фіксують лише суму, списану у збиток за фактами продажу відповідного майна, що не свідчить про наявність шкоди та не кореспондує з розміром такої шкоди;
- відчуження відповідних активів здійснювалося Фондом самостійно і без можливості відповідачів впливати на цей процес; таким чином, саме від Фонду залежало, на яких умовах і за якою вартістю було здійснено продаж; розмір отриманих сум коштів від відчуження активів є наслідком діяльності виключно Фонду; твердження Фонду про апріорну правомірність власних дій повинні сприйматися критично;
- Фонд не надав доказів, які б свідчили про порушення відповідачами приписів ст.43 Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема, жодним документом не підтверджено, що рішення вказаних органів прийняті з перевищенням повноважень, які надані цим органам, чи те, що відповідачі використали своє службове становище у власних інтересах;
- рішення про вчинення операцій ухвалювалися відповідачами на підставі позитивних висновків відповідних служб Банку;
- Фондом не доведено протиправності поведінки відповідачів, позивач ігнорує об`єктивні обставини шоку на банківському ринку внаслідок військових дій проти України у 2014 році; вартість цінних паперів упала через умови фінансової нестабільності на ринку, тоді як управлінські рішення ухвалювалися у період фінансової стабільності;
- з дня ведення тимчасової адміністрації, а пізніше - процедури ліквідації, в AT "Дельта Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через свого уповноваженого працівника (тимчасового адміністратора та ліквідатора) на вимогу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вищезазначеного Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" не належним чином проводились заходи з приводу стягнення кредитної заборгованості з вище перелічених підприємств - боржників, так як до: ТОВ "Бонні і Клайд" за кредитним договором №ВКЛ-2011020 від 09.11.2012 року, ТОВ "САБ-Р" за кредитним договором №ВКЛ-2016313 від 03.04.2013 року, ТОВ "Еплада" за кредитним договором №ВКЛ-2016252 від 17.05.2013 року, ТОВ "Трансінвест Україна" за кредитним договором №ВКЛ-2016495 від 13.08.2013 року, ТОВ "УБФ" за кредитним договором №ІВКЛ-2016489 від 13.08.2013 року, ТОВ "Ті ел сі сістемс" за кредитним договором №ВКЛ-2016314 від 13.08.2013 року, ТОВ "Мерчант хауз" за кредитним договором №ВКЛ-2023652 від 05.12.2013 року, ТОВ "Грін грейн" за кредитним договором №ВКЛ-2026969 від 19.05.2014 року, ТОВ "Агрі імпекс" за кредитним договором №ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 року навіть не подавались позовні заяви що стягнення кредитної заборгованості, а були подані лише до ТОВ "Бонні і клайд" за одним кредитним договором №ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року, ТОВ "Реал істейг компані" за кредитним договором №ВКЛ-2016328 від 23.04.2013 року та ТОВ "Мінола Україна ЛТД" за кредитним договором №ВКЛ-2022815 від 22.05.2014 року, за якими ухвалені рішення щодо стягнення кредитної заборгованості.
- Фонд обґрунтував свої вимоги посиланням на неналежні (ухвалені пізніше) редакції норми Закону "Про банки та банківську діяльність" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки не мають зворотної дії.
Відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову з урахуванням висловлених відповідачами заперечень предметом доказування у даній справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:
1) належність відповідачів до пов`язаних з AT «ДЕЛЬТА БАНК» осіб;
2) факти протиправної поведінки відповідачів;
3) розмір завданої Банку шкоди;
4) наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою.
Частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).
Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту ч.2 ст.1166 ЦК вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними Банку як членами органів управління цього Банку (спостережної ради та кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.
Висновки щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.
Згідно із частинами 3 та 4 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Виходячи з приписів наведеної норми, особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Аналогічні висновки зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.
Також ч.2 ст.89 ГК України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
- іншими винними діями посадової особи.
У статті 63 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції станом на 2012 - 2015 роки) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
Отже, наведеними положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень (фідуціарні обов`язки), а також відповідальність за їх порушення.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.
Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012-2015роки) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
Згідно зі ст.37 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 - 2015 роки) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.
За змістом ст.40 цього ж Закону (у редакції, чинній станом на 2012 - 2015 роки) правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.
Спостережна рада банку здійснює такі функції:
призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів), керівника служби внутрішнього аудиту банку;
контролює діяльність правління (ради директорів) банку;
визначає аудиторську фірму, розглядає її висновок та готує рекомендації загальним зборам учасників для прийняття рішення щодо нього;
встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово- господарською діяльністю банку;
приймає рішення щодо покриття збитків;
приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, відокремлених підрозділів, затвердження їх статутів і положень;
затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;
готує пропозиції щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;
здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку.
Аналогічні повноваження визначені у статуті AT «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - Статут Банку) (з урахуванням змін), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 30.01.2012 (протокол №2), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 25.07.2013 (протокол №5), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 29.04.2014 (протокол №8); та у Положенні про Спостережну раду AT «ДЕЛЬТА БАНК» (з урахуванням змін), затвердженому рішення загальних зборів акціонерів Банку від 22.04.2011 (наказ №16), затвердженого рішення- позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 29.04.2014 (протокол №8).
Так, відповідно до пункту 6.4 статті 6 Статуту Банку та підпунктом 3.2 пункту 3 Положення про Спостережну раду Банку, окрім вищезазначеного, до виключної компетенції Спостережної ради належить, зокрема:
затвердження, в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питаних пов`язані з діяльністю Банку;
прийняття рішення щодо покриття збитків;
прийняття рішення про вчинення значних правочинів та правочинів, щодо яких заінтересованість, у випадках, передбачених законодавством;
визначення ймовірності визнання Банку неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов`язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій;
прийняття рішень щодо притягнення до відповідальності Голови Ради Директорів та членів Ради Директорів Банку;
забезпечення функціонування належної системи внутрішнього та зовнішньо- контролю за фінансово-господарською діяльністю Банку, що включає (але не обмежується виявлення недоліків системи контролю, розробку пропозицій та рекомендацій щодо і вдосконалення, здійснення контролю за ефективністю зовнішнього аудиту, об`єктивністю та незалежністю аудитора, здійснення контролю за усуненням недоліків, які були виявлені під час проведення перевірок Ревізійною комісією Банку, службою внутрішнього аудиту та зовнішніх аудитором;
надання згоди на укладання Банком правочинів з одним контрагентом на суму, що перевищує 25 (двадцять п`ять) відсотків регулятивного капіталу Банку.
Пунктом 6 Положення про Спостережну раду AT «ДЕЛЬТА БАНК» (в редакції від 29.04.2014) визначено, що члени Спостережної ради Банку повинні відповідати критеріях професійної належності та відповідності власним посадам. У зв`язку з цим, найважливіший критеріями для членів Спостережної ради Банку є:
чесність, неупередженість та бездоганна ділова репутація;
наявність адекватної компетентності та здібностей; достатня фінансова платоспроможність.
Разом з цим, відповідно до частини восьмої статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонери та член наглядової ради, який є їхнім представником, несуть солідарну відповідальність за відшкодування збитків, завданих акціонерному товариству таким членом наглядової ради.
Частиною третьою статті 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Голова правління банку несе персональну відповідальність зв діяльність банку.
Згідно частини п`ятої статті 40 цього Закону до компетенції правління банку належать такі функції:
реалізація стратегії та політики управління ризиками, затвердженої радою банку, забезпечення впровадження процедур виявлення, оцінки, контролю та моніторингу ризиків;
інформування ради банку про показники діяльності банку, виявлені порушення законодавства, внутрішніх положень банку та про будь-яке погіршення фінансового стану банку або про загрозу такого погіршення, про рівень ризиків, що виникають у ході діяльності беку;
вирішення інших питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку.
Аналогічні повноваження визначені у статуті AT «ДЕЛЬТА БАНК» та у Положенні про раду директорів AT «ДЕЛЬТА БАНК» (з урахуванням змін), затвердженому рішенням загальних зборів акціонерів Банку від 22.04.2011 (наказ №16) та затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 29.09.2014 (протокол №9) (копії додаються).
Підпунктом 6.5.1. пункту 6.5 статті 6 Статуту Банку та підпунктом 3.1 пункту З Положення про Раду Директорів Банку визначено, що Рада Директорів Банку є виконавчим органом Банку. Рада Директорів здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку та несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності Банку згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів і Спостережної ради Банку.
Згідно підпункту 6.5.7. пункту 6.5 статті 6 Статуту AT «ДЕЛЬТА БАНК» та підпункту 32. пункту 3 Положення про Раду Директорів AT «Дельта Банк» остання:
в межах своєї компетенції затверджує положення, правила, процедури, інші внутрішні документи Банку;
розглядає питання організації роботи Банку по різних напрямках його діяльності, в тому числі повноваження щодо розгляду яких передані Раді Директорів Загальними зборами акціонерів або Спостережною радою Банку;
встановлює основні планові показники діяльності Банку та їх розподіл за філіями; приймає рішення щодо списання за рахунок спеціальних резервів, активів Банку, визнаних безнадійними відповідно до чинного законодавства України та в порядку, визначеному внутрішніми документами Банку.
Статтею 9 Положення про Раду Директорів AT «ДЕЛЬТА БАНК» (в редакції від 29.092014) визначено, що Рада Директорів є підзвітною Загальним зборам акціонерів та Спостережній раді Банку (пункт 9.1.).
Пунктом 9.4. цього Положення передбачено, що члени Ради Директорів несуть персональну відповідальність:
за збитки, які завдані Банку їх неправомірними діями або бездіяльністю в разі порушення покладених на них обов`язків - у розмірі збитків, завданих Банку, якщо інші підстави та розмір не встановлені чинним законодавством України;
за неочікувані збитки, завдані Банку внаслідок прийняття рішення Радою Директорів;
за виконання рішень загальних зборів акціонерів, Спостережної ради та Ради Директорів Банку.
Частиною п`ятою статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема, кредитний комітет.
Як передбачено пунктом 6.8 статті 6 Статуту AT «ДЕЛЬТА БАНК», Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності Банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються Банком.
Банк створює постійно діючий структурний підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень Радь Директорів Банку з питань політики щодо ризикованості та прибутковості.
Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками Банк створює постійно діючі комітети, зокрема:
кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів Банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення.
Банк самостійно вирішує і створює органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.
У відповідності до розділу 1 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет AT «ДЕЛЬТА БАНК» (з урахуванням змін), затвердженого рішенням Спостережної ради Банку від 26.06.2012 (протокол №322) та рішенням Спостережної ради Банку від 09.09.2014 (протокол №495), Кредитний комітет Банку - колегіальний орган Банку, який уповноважений приймати (погоджувати) рішення щодо можливості та умов проведення кредитних та інвестиційних операцій в межах наданих йому повноважень, відповідних прав (лімітів), а також вирішувати інші питання кредитних взаємовідносин з позичальником та виконувати функції, визначені цим Положенням.
Розділ 2 цього Положення встановлює, що у Банку створюється і діє багаторівнева система прийняття рішень щодо проведення кредитних операцій:
рівень - Спостережна рада Банку;
рівень - Рада Директорів Банку;
рівень - Кредитний комітет Банку;
рівень - малий кредитний комітет Банку.
Кредитний комітет Банку (далі - Комітет) та Малий кредитний комітет Банку (далі Малий комітет) є колегіальними, оперативними, постійно діючими органами, які приймають або погоджують рішення щодо можливості та умов проведення кредитних та інвестиційних операцій Банку, а також вирішують інші питання кредитних взаємовідносин з клієнтами/позичальниками та виконують функції згідно з повноваженнями, визначеними цим Положенням.
Комітет та Малий комітет здійснюють свою діяльність виходячи з інтересів Банку, дотримуються основних принципів кредитної та інвестиційної політики Банку та вирішують (погоджують) питання щодо проведення кредитних та інвестиційних операцій з урахуванням очікуваної ефективності розміщення ресурсів (капіталу) Банку т можливої мінімізації ризиків.
Комітет самостійно приймає рішення щодо проведення кредитних операцій в межах~ своїх повноважень та в сумах, що не перевищують 25 % регулятивного капіталу Банку (в національній валюті та еквіваленті іноземної валюти) на дату прийняття рішення.
Рішення щодо надання кредитів в сумах від 25% регулятивного капіталу Банку приймається Спостережною радою Банку.
Розділ 5 Положення про Кредитний комітет Банку та Малий кредитний комітет Банку (в редакції від 26.06.2012) передбачає, що Комітет, Малий комітет, рада Директорів та Спостережна рада Банку приймають (погоджують) рішення на проведення кредитних та інвестиційних операцій, а також затверджують умови кредитних продуктів в межах своїх повноважень, визначених цим Положенням.
Спостережна рада Банку:
приймає рішення щодо можливості проведення кредитних операцій в сумах, що перевищують право (ліміту) Комітету;
приймає рішення щодо можливості зміни умов проведення кредитних операцій, які здійснювалися за рішенням Спостережної ради Банку, у т. ч. щодо пролонгації кредиту,, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення тощо;
приймає рішення щодо можливості надання кредитів (позики, гарантії чи поручительств) особі, яка належить до перших керівників Банку згідно до вимог чинного законодавства;
приймає рішення щодо можливості надання кредиту (гарантії, поручительства) в обсягах, що перевищують встановлений НБУ норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), за умови, що обслуговування боргу за такими кредитами забезпечено грошовим покриттям (депозитом чи депозитним сертифікатом) або безумовним зобов`язанням, визначених Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 28.08.2001 №368, наданим безпосередньо на користь Банку;
приймає рішення щодо можливості надання «великого» (якщо сума всіх вимог Банку до цього контрагента або групи пов`язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов`язань, наданих Банком щодо цього контрагента або групи пов`язаних контрагентів, становить 25 відсотків і більше регулятивного капіталу Банку) кредиту контрагенту або групі пов`язаних контрагентів;
приймає рішення щодо можливості зміни умов проведення кредитних операцій, які здійснювалися за сумісним рішенням Ради Директорів та Спостережної ради Банку, у т.ч. щодо пролонгації кредиту, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення тощо.
Рада Директорів Банку:
приймає рішення щодо можливості проведення кредитних операцій в межах, визначених Статутом Банку;
приймає рішення щодо можливості зміни умов проведення кредитних операцій, які здійснювалися за рішенням Ради Директорів Банку, у т. ч. щодо пролонгації кредиту, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення тощо;
приймає рішення щодо можливості надання кредитів (позики, гарантії чи поручительств) особі, яка належить до перших керівників Банку згідно до вимог чинного законодавства;
готує пропозиції щодо можливості зміни умов проведення кредитних операцій, які здійснювалися за рішенням Спостережної ради Банку, у т.ч. щодо пролонгації кредиту, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення тощо;
приймає рішення щодо списання за рахунок спеціальних резервів, активів Банку, визнаних безнадійними відповідно до чинного законодавства України та в порядку, визначеному внутрішніми документами Банку;
приймає рішення щодо можливості прийняття на баланс Банку заставленого майна;
приймає рішення щодо затвердження нових Положень та/або змін та доповнень до діючих Положень з питань кредитування, проведення активних вексельних операцій, документарних операцій тощо.
Розділ 3 Положення про Кредитний комітет Банку та Малий кредитний комітет Банку (в редакції від 09.09.2014) передбачає, що основними функціями Комітету/Малого комітету є:
прийняття самостійного рішення про проведення кредитних операцій з юридичними та фізичними особами у національній та іноземній валютах;
прийняття рішення щодо можливості зміни умов проведення кредитних операцій, у тому числі щодо пролонгації кредиту, зміни процентної ставки, виду та суми забезпечення тощо;
постійний, не рідше одного разу на місяць, розгляд та аналіз стану кредитного портфеля банку та прийняття, у разі необхідності, рішення щодо його покращення;
заслуховування керівників відповідних підрозділів банку з питань структури кредитного портфеля та розгляд ефективності вжитих заходів щодо її поліпшення;
щомісячна оцінка якості активів банку та підготовка пропозицій щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;
розгляд і визнання боргів безнадійними, підготовка пропозицій щодо можливості покриття їх за рахунок сформованого резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями; можливості прийняття на баланс банку заставного майна.
Розділ 6 Положення про Кредитний комітет Банку та Малий кредитний комітет Банку встановлює відповідальність членів Комітетів. Так, зокрема, члени Комітету та Малого комітету несуть персональну відповідальність за виважене прийняття рішень, збереження комерційно; таємниці та конфіденційної інформації відповідно до діючих внутрішніх нормативних документів Банку, чинного законодавства України, своєчасність виконання прийнятих рішень.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Згідно частин четвертої-шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобіганню настання неплатоспроможності банку.
Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативне - правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможносте несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій ас т бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття рішення про схвалення укладення договорів відступлення) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.
Частиною 5 ст. 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття рішення про схвалення укладення договорів відступлення) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття рішення про схвалення укладення договорів відступлення) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.
При цьому, факт включення або невключення особи в перелік пов`язаних з банком осіб, який затверджується банком або комісією Національного банку України, не має значення для визнання її пов`язаною з банком особою (правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/14646/19).
Таким чином, в силу наведених положень на момент прийняття рішення про схвалення укладення договорів відступлення, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи в розумінні приписів ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття такого рішення).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Також, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
- іншими винними діями посадової особи.
Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Аналогічні висновки зроблені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.
Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.
Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже, навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.
Суд, не є визнаним експертом у галузі економіки чи фінансів, а тому оцінюючи правочин, який Фондом в порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено сумнівним та таким, що привів до настання шкоди, однозначно має тлумачити будь-які сумніви щодо ефективності такого правочину на користь правомірності і добросовісності дій осіб, які його вчинили.
Позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
Відповідно до ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.
Ця ж норма (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (п.1 ч.2 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 5 ч.2 ст.37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.
У розглядуваній справі персональний склад відповідачів визначений Фондом таким чином: ОСОБА_8 - Голова Спостережної ради, власник істотної участі; ОСОБА_6 - Член Спостережної ради; ОСОБА_7 - Член Спостережної ради; ОСОБА_5 - Член Спостережної ради; ОСОБА_1 - Голова Ради Директорів, Голова Кредитного комітету; ОСОБА_2 - Перший Заступник Голови Ради Директорів, Заступник Голови Кредитного комітету; ОСОБА_3 - Заступник Голови Ради Директорів, член Кредитного комітету; ОСОБА_4 - Директор генерального департаменту правового забезпечення діяльності Банку, член Кредитного комітету.
Підтвердження статусу посадової особи є долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені судом копії наказів про призначення та звільнення відповідачів, повідомлення про виникнення особливої інформації, річна інформація емітента цінних паперів.
Як зазначав позивач, під час ліквідаційної процедури, за результатами аналізу кредитного портфелю AT «ДЕЛЬТА БАНК» виявлено, що переважна частина цінних паперів придбана, а кредитів видана в 2012-2015 роках низці контрагентів, які завідомо не мали можливості його повернути, які пов`язані між собою як за предметом забезпечення (цінними паперами), так і взаємними операціями, в т.ч. з акціонерами банку, а саме:
1. ТОВ «БОНІ І КЛАЙД» (Договір кредитної лінії від 09.11.2012 №ВКЛ-2011020)
09.11.2012 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2011020, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 900 000 000,00 грн.
Забезпечення: Договір застави майнових прав від 30.11.2012 №BKJI-2011020/S-l, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання товару (Бензин АІ-95-К5-ЄВРО у кількості 123 935,00 метричних тон) 132 000 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (Позичальник) з Контракту №Sil5 від 05.02.2014, укладеного між компанією SILISTEN TRADING LIMITED ТА ЗАСТАВОДАВЦЕМ на загальну суму 102 040 800,00 дол. США.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 16.10.2012 (протокол №92/6), від 07.10.2013 (протокол №67/03), від 12.12.2013 (протокол №80/79), від 27.02.2014 (протокол №11/110), від 14.03.2014 (протокол №15/1), від 08.04.2014 (протокол №18/02), від 30.04.2014 (протокол №21/08), від 15.05.2014 (протокол №23/41), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 04.09.2014 (протокол №42/59 та №42/62), від 26.09.2014 (протокол №45/01/08 та протокол №45/01/14).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «БОНІ І КЛАЙД», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
2. ТОВ «БОНІ І КЛАЙД» (Договір кредитної лінії від 30.04.2014 №ВКЛ-2011020/1)
30.04.2014 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2011020/1, відповідно до умов якого, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 75 000 000,00 дол. США.
Забезпечення: Договір застави майнових прав від 30.04.2014 №ВКЛ-2011020-1 /S-1, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 86 400 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (Позичальник) з Договору купівлі- продажу №МП8-Е від 14.04.2014, укладеного між компанією MARFORD FINANCE LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 29.04.2014 (протокол №21/01/03), від 08.05.2014 (протокол №22/79)
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «БОНІ І КЛАЙД», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
3. ТОВ «САБ-Р» (Договір кредитної лінії від 03.04.2013 №ВКЛ-2016313)
03.04.2013 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2016313, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювально: відкличної мультивалютно'! кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 860 000 000,00 грн. (копія додається).
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 30.04.2013 №BIOI-2016313/S-1, відповідно до умод1 якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 650 000,00 дол. США процентів за користування депозитними коштами в розмірі 7,5%.
Договір застави майнових прав від 28.02.2014 №BKJI-2016313/S-4, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 87 000 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (Позичальник) з:
Договору купівлі-продажу №Rol5-E від 17.02.2014, укладеного між компанією RONWAY TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ на загальну суму 42 000 000,00 дол. США;
Договору купівлі-продажу №Jamll-E від 18.02.2014, укладеного між компанією J AMICO FINANCE LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ на загальну суму 45 000 000,00 дол. США.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 03.04.2013 (протокол №23/01/2), від 17.04.2013 (протокол №27/01), від 24.05.2013 (протокол №35/01), від 31.10.2013 (протокол №72/91), від 27.11.2013 (протокол №78/49), від 31.12.2013 (протокол №84/6), від 30.01.2014 (протокол №7/80), від 28.02.2014 (протокол №11/05), від 28.02.2014 (протокол №11/07), від 14.03.2014 (протокол №15/2), від 28.03.2014 (протокол №17/01), від 01.04.2014 (протокол №17/10/01), від 08.04.2014 (протокол №18/04), від 30.04.2014 (протокол №21/07 та протокол №21/08/02), від 30.05.2014 (протокол №26/62), від 23.06.2014 (протокол №30/05), від 23.07.2014 (протокол №35/03), від 29.08.2014 (протокол №41/01/02 та №41/01/04), від 04.09.2014 (протокол №42/59), від 26.09.2014 (протокол №45/01/05 та протокол №45/01/12), від 20.10.2014 (протокол №48/01/02), від 19.11.2014 (протокол №52/01).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «САБ-Р», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
4. ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ КОМПАНІ» (Договір кредитної лінії від 23.04.2013 №ВКЛ-2016328)
23.04.2013 - укладено Договір кредитної лінії№ВКЛ-2016328, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 900 000 000,00 грн..
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 28.02.2014 №BKJI-2016328/S-6 (копія додається), відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 60 000 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (Позичальник) з:
Договору купівлі-продажу №МП2-Е від 12.02.2014, укладеного між компанією MARFORD FINANCE LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ на загальну суму 32 000 000,00 дол. США;
Договору купівлі-продажу №SillO-E від 14.02.2014, укладеного між компанією SILISTEN TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ на загальну суму 28 000 000,00 дол. СІНА.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшенні ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 23.04.2013 (протокол №29/2), від 07.10.2013 (протокол №67/01), від 31.10.2013 (протокол №78/90), від 31.12.2013 (протокол №84/4), від 25.03.2014 (протокол №16/01/03), від 28.03.2014 (протокол №17/05), від 01.04.2014 (протокол №17/11/01), від 30.04.2014 (протокол №21/08/02), від 18.05.2013 (протокол №34/01/01), від 23.07.2014 (протокол №35/03), від 11.08.2014 (протокол №38/01), від 04.09.2014 (протокол №42/59).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ КОМПАНІ», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
5. ТОВ «ЕПЛАДА» (Договір кредитної лінії від 17.05.2013 №ВКЛ-2016252)
17.05.2013 -укладено Договір кредитної лінії№ВКЛ-2016252, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 650 000 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 30.05.2013 №BKJI-2016252/S-l, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 1 500 000,00 грн., процентів за користування депозитними коштами в розмірі 19,00%,
Договір застави майнових прав від 28.02.2014 №BKJI-2016252/S-8, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання товару (заморожений концентрат апельсинового соку у кількості 96 910,00 метричних тон) 94 002 700,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (Позичальник) з Контракту №Rol2 від 12.02.2014, укладеного між Компанією RONWAY TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 17.05.2013 (протокол №34/01/1), від 07.10.2013 (протокол №67/02), від 31.01.2014 (протокол №7/04), від 01.04.2014 (протокол №17/09), від 08.04.2014 (протокол №18/03), від 15.05.2014 (протокол №23/42), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 04.09.2014 (протокол №42/62), від 26.09.2014 (протокол №45/01/07).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «ЕПЛАДА», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
6. ТОВ «ТРАНСІНВЕСТ УКРАЇНА» (Договір кредитної лінії від 13.08.2013 №ВКЛ-2016495)
13.08.2013 -укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2016495, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 420 000 000,00 грн.
Забезпечення: -
Договір застави майнових прав від 29.08.2013 №BKJI-2016495/S-l, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 1 099 613,98 грн.. укладеного з ОСОБА_12 .
Договір застави майнових прав від 25.02.2014 №BKJI-2016495/S-5, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 30 900 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «ІНТЕР-ГРЕЙН») з Договору купівлі- продажу №Mfll-E від 10.02.2014, укладеного між Компанією MARFORD FINANCE LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Договір застави майнових прав від 25.02.2014 №BKJI-2016495/S-6, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 27 000 000,00 дол. СІНА, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «Інженерні комунікації») з Договору купівлі-продажу №Rol2-E від 12.02.2014, укладеного між Компанією RONWAY TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Договір застави майнових прав від 31.10.2014 №BKJI-2016495/S-7, відповідно до уме: якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 400 000,00 євро, укладеного з Позичальником.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 13.08.2013 (протокол №56/01), від 31.01.2014 (протокол №71/03), від 25.02.2014 (протокол №10/03), від 28.03.2014 (протокол №17/02), від 30.04.2014 (протокол №21/08/02), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 04.09.2014 (протокол №42/59), від 26.09.2014 (протокол №45/01/01), від 26.09.2014 (протокол №45/01/15), від 30.10.2014 (протокол №50/65 та №50/66 та №50/72).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «ТРАНСІНВЕСТ УКРАЇНА», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
7. ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ФРАНЧАЙЗИНГ» (ТОВ «УБФ») (Договір кредитної лінії від 13.08.2013 №ВКЛ-2016489)
13.08.2013 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2016489, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 480 000 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 29.08.2013 №BKJI-2016489/S-l, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 1 099 613,98 грн., укладеного з ОСОБА_13 .
Договір застави майнових прав від 28.02.2014 №BKJI-2016489/S-3, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 52 000 000,00 дол. СІЛА, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «УБФ») з:
Договору купівлі-продажу №Rol6-E від 19.02.2014, укладеного між Компанією RONWAY TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ, на загальну суму 28 000 000,00 дол. США;
Договору купівлі-продажу №Ве112-Е від 19.02.2014, укладеного між Компанією BELEVON HOLDINGS LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ, на загальну суму 24 000 000,00 дол. США.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 13.08.2013 (протокол №56/02), від 28.02.2014 (протокол №11/08), від 28.03.2014 (протокол №17/03), від 30.04.2014 (протокол №21/08/02), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 20.08.2014 (протокол №39/06), від 26.08.2014 (протокол №40/01), від 04.09.2014 (протокол №42/59), від 18.09.2014 (протокол №44/59), від 26.09.2014 (протокол №45/01/02), від 30.09.2014 (протокол №45/05), від 17.10.2014 (протокол №48/01/01), від 30.10.2014 (протокол №50/71).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «УБФ», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
8. ТОВ «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» (Договір кредитної лінії від 13.08.2013 №ВКЛ-2016314)
13.08.2013 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2016314, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 780 000 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 29.08.2013 №ВКЛ-2016314/Б-1, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 1 099 613,98 грн., укладеного з ОСОБА_14 .
Договір застави майнових прав від 28.02.2014 №ВКЛ-2016314/Б-6, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 45 000 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договор;, та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «Ті ЕЛ СІ СІСТЕМС») з:
Договору купівлі-продажу №Sill2-E від 21.02.2014, укладеного між Компанією SILISTEN TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ, на загальну суму 31 000 000,00 дол. США;
Договору купівлі-продажу №Mfl4-E від 14.02.2014, укладеного між Компанією MARFORD FINANCE LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ, на загальну суму 14 000 000,00 дол. США.
Договір застави майнових прав від 11.09.2014 №BKJI-2016314/S-7, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 178 000 000,00 грн.. укладеного з ТОВ «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС» (НАСТУПНА ЗАСТАВА) (копія додається).
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшенню- ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 13.08.2013 (протокол №56/03), від 29.11.2013 (протокол №78/01/02), від 31.12.2013 (протокол №84/5), від 31.01.2014 (протокол №7/05), від 26.02.2014 (протокол №10/06), від 28.02.2014 (протокол №11/011), від 14.03.2014 (протокол №15), від 24.03.2014 (протокол №16/03), від 27.03.2014 (протокол №17/83), від 28.03.2014 (протокол №17/07), від 30.04.2014 (протокол №21/08/02 та протокол №21/06), від 13.05.2014 (протокол №22/04), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 30.05.2014 (протокол №26/60), від 23.06.2014 (протокол №30/03), від 20.08.2014 (протокол №39/04), від 04.09.2014 (протокол №42/59), від 11.09.2014 (протокол №43/64), від 18.09.2014 (протокол №44/58), від 26.09.201-' (протокол №45/01/06), від 17.10.2014 (протокол №48/01/01), від 30.10.2014 (протокол №48/01/0. та №50/70), від 19.11.2014 (протокол №52/01)
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «ТІ ЕЛ СІ СІСТЕМС», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
9. ТОВ «МЕРЧАНТ ХАУЗ» (Договір кредитної лінії від 05.12.2013 №ВКЛ-2023652)
05.12.2013 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2023652, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованостях 680 000 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 30.04.2014 №BKJI-2023652/S-3, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, ЧЕ включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 10 000 000,00 грн., укладеного з ТОВ «Агроновоком».
Договір застави майнових прав від 29.08.2014 №BKJI-2036252/S-4, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 17 000 000,00 дол. СІНА, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «МЕРЧАНТ ХАУЗ») з:
- Договору купівлі-продажу №Ro26-E від 25.08.2014, укладеного між Компанією RONWAY TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Договір застави майнових прав від 04.09.2014 №BKJI-2023652/S-5, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 60 000 000,00 грн., укладеного з ТОВ «МЕРЧАНТ ХАУЗ».
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 05.12.2013 (протокол №79/73), від 26.02.2014 (протокол №11/05), від 28.02.2014 (протокол №11/013), від 27.03.2014 (протокол №17/82), від 28.03.2014 (протокол №17/04), від 28.03.2014 (протокол №17/08), від 30.04.2014 (протокол №21/05), від 30.04.2014 (протокол №21/08/02), від 13.05.2014 (протокол №22/03), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 30.05.2014 (протокол №26/61), від 23.06.2014 (протокол №30/04), від 23.07.2014 (протокол №35/03), від20.08.2014 (протокол №39/05), від 29.08.2014 (протокол №41/01/01), від 04.09.2014 (протокол №42/59), від 18.09.2014 (протокол №44/61), від 26.09.2014 (протокол №45/01/04), від 30.10.2014 (протокол №50/73), від 10.11.2014 (протокол №51/01/01), від 27.11.2014 (протокол №54/69)
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «МЕРЧАНТ ХАУЗ», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
10. ТОВ «ГРІН ГРЕЙН» (Договір кредитної лінії від 19.05.2014 №ВКЛ-2026969)
19.05.2014 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2026969, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 280 000 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 30.05.2014 №HKT-2026969/S-l, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 7 895 000,00 грн., укладеного з ТОВ «ГРІН ГРЕЙН».
Договір застави майнових прав від 29.08.2014 №BIOI-2026969/S-2, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 10 000 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «ГРІН ГРЕЙН») з:
- Договору купівлі-продажу №Ro27-E від 26.08.2014, укладеного між Компанією RONWAY TRADING LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (збільшення ліміту кредитування, зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 16.05.2014 (протокол №23/58), від 29.05.2014 (протокол №25/16), від 17.06.2014 (протокол №29/01/02), від 29.08.2014 (протокол №41/01/01), від 04.09.2014 (протокол №42/59 та №42/62), від 26.09.2014 (протокол №45/01/03).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «ГРІН ГРЕЙН», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
11. ТОВ «МІНОЛА Україна ЛТД» (Договір кредитної лінії від 22.05.2014 №ВКЛ-2022815)
22.05.2014 - укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-2022815, відповідно до умов якого Банк надав кредит окремими частинами в межах невідновлювальної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 113 637 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 28.05.2014 №НКЛ-2022815/8-1, відповідно до умов якого предметом застави є: майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі, включаючи право на отримання суми депозитного вкладу в розмірі 100 000,00 грн., укладеного з ТОВ «МІНОЛА Україна ЛТД».
Договір застави майнових прав від 30.09.2014 №НКЛ-2022815/Б-2, відповідно до умов якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 21 250 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договору та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «ОЛІМПІК СЕРВІС») з:
- Договору купівлі-продажу №Ве121-Е від 10.09.2014, укладеного між Компанією BELEVON HOLDINGS LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Рішення про видачу кредиту та внесення змін до Кредитного договору (зміна забезпечення, необгрунтоване відстрочення строку повернення кредиту) прийняті Кредитним комітетом від 20.05.2014 (протокол №23/01/01), від 29.05.2014 (протокол №41/01/03), від 30.09.2014 (протокол №45/04).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «МІНОЛА Україна ЛТД», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .
12. ТОВ «АГРІІМПЕКС» (Договір кредитної лінії від 27.05.2014 №ВКЛ-2026968)
27.05.2014 - укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2026968, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, Банк надав кредит окремими частинами в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 310 000 000,00 грн.
Забезпечення:
Договір застави майнових прав від 30.05.2014 №ВКЛ-2026968/Б-2, відповідно до умов, якого предметом застави є майнові права на отримання у власність грошових коштів на загальну суму 36 900 000,00 дол. США, в тому числі, які існують на дату укладання цього Договоря та/або виникнуть у майбутньому у Заставодавця (ТОВ «АГРІ ІМПЕКС») з:
- Договору купівлі-продажу №Mf22-E від 16.05.2014, укладеного між Компанією MARFORD FINANCE LIMITED та ЗАСТАВОДАВЦЕМ.
Рішення про видачу кредиту прийняті Кредитним комітетом від 27.05.2014 (протокол №24/04).
Посадовими особами AT «ДЕЛЬТА БАНК», які приймали рішення щодо кредитування ТОВ «АГРІІМПЕКС», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4
AT «ДЕЛЬТА БАНК» укладено наступні договори поруки
1. за будь-якими грошовими зобов`язаннямп боржника, Компанії СІЛІСТЕН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД, перед банком-нерезидентом Meinl Bank AG
28.11.2011 AT «Дельта Банк» відкрито кореспондентські рахунки у Meinl Bank AG тшг. «НОСТРО» у доларах США та ЄВРО з метою забезпечення проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями клієнтів Банку та власними операціями Банку, шс підтверджується відповідними SWIFT-повідомленнями та листами Національного банку України.
Разом з цим, 22.10.2012 між Meinl Bank AG та Компанією СІЛІСТЕН ТРЕЙДІНІА ЛІМІТЕД укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику Л умовах строковості, повернення та забезпеченості кредитні кошти, з урахуванням змін, розмірі 110 000 000,00 дол. СІНА (копії додаються).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Meinl Bank AG як Заставодержателем та AT «ДЕЛЬТА БАНК» як Заставодавцем укладено Угоду про відповідальне зберігання (Договір застави) від 22.10.2012, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, AT «Дельта Банк» поручився перед банком-нерезидентом власними коштами, що знаходяться на його кореспондентських рахунках, відкритих у Meinl Bank AG, у розмірі, що не перевищує еквівалент 95 000 000,00 дол. США (копія додається).
Крім того, між даними сторонами (Заставодержателем та Заставодавцем) укладено Угоду на передачу прав від 22.10.2012, відповідно до якого AT «Дельта Банк» зобов`язався відступити всі заставні права (грошові кошти, розміщені на рахунках Заставодавця), а Кредиторі Meinl Bank AG, приймає переуступку таких прав у відповідності до умов цієї Угоди
Відповідні рішення щодо надання Банком поруки за будь-якими грошовими зобов`язаннями Компанії СІЛІСТЕН ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД перед Meinl Bank AG прийнято Кредитним комітетом Банку (протоколи від 18.10.2012 №93/67-1а та від 08.11.2012 №98/63), а також Спостережною радою Банку (протоколи від 18.10.2012 №334/1 та від 08.11.2012 №338/1).
2. за будь-якими грошовими зобов`язаннями боржника, Компанії БАНБУРИ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД (BANBURY MANAGEMENT LIMITED), перед банком-нерезидентом Bank Frick & Co AG
28.11.2011 AT «Дельта Банк» відкрито кореспондентські рахунки у Bank Frick & Co AG типу «НОСТРО» у доларах США та ЄВРО з метою забезпечення проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями клієнтів Банку та власними операціями Банку, що підтверджується відповідними SWIFT-повідомленнями та листами Національного банку України.
Як вбачається з протоколу Кредитного комітету від 20.03.2014 №16/88. погоджено у разі затвердження цього рішення Спостережною радою Банку, надання AT «Дельта Банк» договору поруки за будь-якими грошовими зобов`язаннями Боржника (Компанія БАНБУРИ МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД) з загальним лімітом відповідальності Банку за такою порукою перед Bank Frick & Co AG у розмірі, який не перевищує еквівалент 116 000 000,00 дол.США.
Як вбачається зі змісту СВІФТ-повідомлень за період з моменту відкриття та по вересень 2014 року, на рахунках AT «Дельта Банк» обліковувалися значні суми коштів, зокрема в розмірі 115 504 000,00 дол. США.
Таким чином, на переконання Фонду, закономірним наслідком ризикової кредитної політики щодо кредитування юридичних осіб, які несуть спільний економічний ризик, постійне відтермінування строків повернення кредитів цими компаніями та здійснення перекредитування стало те, що 02.03.2015 року AT «ДЕЛЬТА БАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Більше того, як стверджує Фонд, при проведенні таких сумнівних операцій Банку були порушені внутрішні нормативи Банку, зокрема Кредитна політика AT «Дельта Банк» від 10.06.2014, Положення про порядок кредитування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в систему AT «Дельта Банк» від 08.10.2014, Положення про кредитний комітет та малий кредитний комітет AT «Дельта Банк», Положення про методику оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи (крім банків та бюджетних установ) та фізичної особи-підприємця і визначення значень показників ризику за кредитними операціями з цими позичальниками від 2012 року.
Крім того, як вбачається зі Звіту ТОВ «ЕРНСТ енд ЯНГ Аудиторські послуги», враховуючи діяльність Банку в рамках Програми фінансового оздоровлення», AT «Дельта Банк» до моменту введення тимчасової адміністрації зобов`язаний звітувати НБУ про дотримання нормативів миттєвої (щоденно), поточної та короткострокової ліквідності згідно з вимогами Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ №368 від 28.08.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за №841/6032, однак протягом 2014-2015 років Банк не повідомляв НБУ про наявність будь-якого порушення мінімально необхідного значення нормативів.
Таким чином, AT «ДЕЛЬТА БАНК» в особі керівництва та членів комітетів правління в період з 2012-2015 років здійснювало абсолютно економічно невиправдану ризикову діяльність проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб, з надмірною концентрацією (спільна адреса засновників, пільгові умови кредитування (низька відсоткова ставка; відстрочення сплати процентів по кредиту; постійна пролонгація строків поверне- основного боргу), подібність предметів забезпечення, відсутність належних та ліквідних (необоротних) активів для погашення залучених кредитних коштів), без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі Банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитні? коштів (так зване, перекредитування), а також подальше виведення коштів через банки- нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку.
Позивач наголошував, що Національним банком України за результатами інспекційних перевірок AT «ДЕЛЬТА БАНК» сформовано довідку та складено звіт про інспектування AT «ДЕЛЬТА БАНК», в якому встановлено, що проблеми ліквідності виникли у банку через невиважену політику з управління активами і пасивами з огляду на постійне збільшення вкладень в цінні папери, що спричинило високий ризик ліквідності та, як наслідок невиконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
При цьому позивач зазначає, що здійснення кредитування, зміни умов кредитування та придбання/врахування цінних паперів ухвалювалися окремими рішеннями колегіальних органів банку у відповідні дати, а саме: рішеннями кредитного комітету, оформленими протоколами кредитного комітету, у складі: ОСОБА_1 - Голови Ради Директорів, Голови Кредитного комітету; ОСОБА_2 - Першого Заступника Голови Ради Директорів, Заступника Голови Кредитного комітету; ОСОБА_3 - Заступника Голови Ради Директорів, члена Кредитного комітету; ОСОБА_4 - Директора генерального департаменту правового забезпечення діяльності Банку, члена Кредитного комітету.
Отже, через вищенаведений перелік угод, укладених між AT «ДЕЛЬТА БАНК» та позичальниками - юридичними особами у різний період часу (2012-2015 рік), позивач фактично намагається обґрунтувати власне твердження про те, що пов`язаними особами AT «ДЕЛЬТА БАНК» (членами спостережної ради та кредитного комітету) не було забезпечено здійснення AT «ДЕЛЬТА БАНК» своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України, вимог законодавства. Натомість, здійснення активних операцій було направлене на задоволення потреб групи компаній, які пов`язані між собою та власниками Банку, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат).
Крім того, як зазначає позивач, AT «ДЕЛЬТА БАНК» здійснювалися активні операції по кредитуванню одних юридичних осіб з метою погашення боргових зобов`язань перед банком іншими юридичними особами за рахунок кредитних коштів самого банку, виданих під неліквідні цінні папери. Тобто, кошти стабілізаційного кредиту наданого Національним банком України було використано не для забезпечення реальної підтримки ліквідності банку, проведення виплат коштів вкладникам у відповідності до умов договорів з ними, а в першу чергу для забезпечення виконання зобов`язань перед акціонерами, інсайдерами та іншими пов`язаними особами банку та продовження виведення активів з банку.
Разом з тим, ні неправомірність дій відповідачів, ні їх статус по відношенню до юридичної особи - Банку, ні діюча у деліктних правовідносинах презумпція вини заподіювача шкоди, на яких будує свою правову позицію у межах даного спору позивач, не є самодостатніми у розумінні ст. 1166 ЦК України для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, поза доведенням заявленого розміру останньої та її прямого причинно-наслідкового зв`язку з означеними вище діями відповідачів.
І, виходячи зі змісту ст. ст. 13, 74, 73 ГПК України, тягар доведення останніх покладається саме на Фонд, як позивача у справі.
За загальноприйнятим визначенням під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1166 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
Як уже зазначалося судом, розмір заподіяної Банку шкоди визначений позивачем через суму, списану у збиток, тобто як різниця між балансовою вартістю (заборгованістю) на дату продажу активу та сумою, отриманою від його продажу Фондом.
Разом з тим, відчуження відповідних активів здійснювалося Фондом самостійно і без можливості відповідачів впливати на цей процес. Таким чином, саме від Фонду залежало, на яких умовах і за якою вартістю було здійснено продаж, тому розмір отриманих сум коштів від відчуження активів є наслідком діяльності виключно Фонду та заходів, які ним вчинялися з моменту визнання Банку неплатоспроможним, правомірність яких не є презюмованою.
Враховуючи викладене, заявлена до відшкодування за рахунок відповідачів сума шкоди, розрахована через використання такого показника як сума продажу активу самим Фондом, не може вважатися обґрунтованою та правомірною, адже в зворотному випадку відповідальністю відповідачів охоплюватимуться й наслідки вчинюваних Фондом дій протягом 5 років з моменту визнання Банку неплатоспроможним.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним безпосереднім наслідком поведінки завдавача шкоди.
Утім, позивачем так само не доведено й наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між визначеним ним розміром шкоди і діями/рішеннями відповідачів.
Щодо заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
У той же час, приймаючи до уваги, що судом зроблено висновки про необґрунтованість заявленого Фондом позову, наслідки спливу позовної давності в даному випадку не застосовуються.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: змінено назву статті 79 такого Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно між сторонами склалися правовідносини із надання поворотної фінансової допомоги., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, в той час як недобросовісність відповідача полягає у неповерненні суми безвідсоткової фінансової допомоги.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вини відповідачів щодо завдання банку збитків внаслідок здійснення перелічених вище фінансової операції.
У свою чергу, відповідачами доведено, що приймаючи рішення про перелічених операціях, які Фонд відносить до категорії «сумнівних» вони діяли у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, належно виконуючи свої фідуціарні обов`язки, діючи добросовісно і розумно, як керівники банку в його інтересах. Ураховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, зі сплати судового збору покладаються на позивача.
У відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, предметом якої є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Враховуючи, що у відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", позивачем не сплачувався судовий збір за подання даної позовної заяви, витрати по сплаті судового збору не покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 02.08.2024
Суддя М.О. Лиськов
