Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/883/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Заремба О. І., Підопригора Р. Б., Трофімчук П. П.,
прокуратури - Кондратюк Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 (суддя Муха М. Є.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 (колегія суддів: Філіпова Т. Л. - головуючий, Бучинська Г. Б., Маціщук А. В.) у справі
за позовом заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області
до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства
про стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Заступник керівника Шепетівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (далі - Інспекція) до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства (далі - Підприємство) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 10 405 154 грн збитків, завданих незаконною порубкою дерев на території об`єкта природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Мальованка» (далі - Парк).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на виявлений згідно з актом перевірки від 19.03.2021 № 210/05 (далі - Акт) факт заподіяння збитків державі внаслідок здійснення відповідачем незаконної порубки 2484 дерев різних порід на території Парку на підставі незаконно виданих лісорубних квитків за відсутності лімітів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів. При цьому прокурор обґрунтував необхідність звернення з позовом бездіяльністю Інспекції щодо захисту інтересів держави у зв`язку з виявленими порушеннями через відсутність відповідного фінансування.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Справу господарські суди розглядали неодноразово.
2.2 Господарський суд Хмельницької області рішенням від 30.10.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024, у задоволенні позову відмовив.
2.3 Судові рішення мотивовані тим, що Акт у зв`язку з його невідповідністю порядку проведення такого виду перевірок та фіксування фактів порушення вимог природоохоронного законодавства не може вважатись більш вірогідним, належним та достатнім доказом підтвердження факту здійснення відповідачем спірної порубки (вирубки) дерев та, відповідно, встановлення розміру завданої шкоди.
2.4 Також апеляційний господарський суд, врахувавши як встановлені обставини проведення перевірки, так і якість та повноту документального оформлення її результатів, оцінивши із застосуванням критерію вірогідності надані докази, виснував про те, що не вважає доведеною вину відповідача у порушенні природоохоронного законодавства як необхідну складову частину притягнення особи до цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи
3.1 Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2 Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3 Прокурор вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, - зокрема: статей 13, 293, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4- 9, 91, 21, 23, 24, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5, 10, 40, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
3.4 Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 6, 7, 43, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 07.10.2020 у справі № 901/2323/18, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21, у яких сформована правова позиція про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.
3.5 Також, за твердженням прокурора, суди не врахували правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі № 21-25а10, постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 826/12612/17 та від 05.04.2019 у справі № 810/22712/17 у тому контексті, що якщо допуск до перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється органом.
3.6 Касаційна скарга мотивована відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування статей 6, 7, 8, 91, 43, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статей 3, 5, 10, 40, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 13, 293, 1166 ЦК України за результатами вирішення спору про стягнення шкоди, заподіяної довкіллю незаконною порубкою дерев без отримання спеціальних дозволів та лімітів на використання природних ресурсів в об`єктах природно-заповідного фонду місцевого значення.
3.7 Прокурор вважає, що відсутні правові висновки щодо обов`язкового отримання лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі рубки, пов`язані з веденням лісового господарства.
3.8 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з рішенням Хмельницької обласної ради від 10.06.1998 №11 створено склад координаційної ради з розробки проєкту створення регіонального ландшафтного парку «Мальованка» (Парк).
4.2 Згідно з протоколом від 16.09.1998 № 1 координаційна рада сприяння створенню Парку, зокрема, затвердила комісію з вибору земельної ділянки під Парк, акт вибору земельної ділянки під Парк з його схемою та з погодженням меж землекористувачами і землевласниками.
4.3 За рішенням Шепетівської районної ради Хмельницької області від 21.10.1998 надано згоду на включення до Парку 11693,4 га земель району без права вилучення їх у нинішніх землекористувачів.
4.4 Хмельницька обласна рада рішенням від 11.05.1999 створила на території Шепетівського та Полонського районів Парк площею 15660,1 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів; зобов`язало державне управління з екологічної безпеки в другому кварталі 1999 розробити та затвердити положення про регіональний парк; спільно з Державними лісогосподарськими об`єднаннями «Хмельницькліс» та іншими зацікавленими організаціями в другому кварталі 1999 року подати на розгляд сесії пропозиції щодо передачі земель у її постійне користування; до кінця 1999 року провести зонування території та розробити проєкт організації території Парку.
4.5 У додатку до рішення визначено перелік заповідних територій та об`єктів місцевого значення, які включаються до складу Парку, в тому числі на території Шепетівського району Мальованське лісництво - квартали 71, 87 площею 107,0 га; Лісовий масив на північ від с. Мальованка - площею 60 га; Мальованське лісництво - квартал 65, виділ 13, квартал 55, виділи 1, 11, 13, 14, квартал 67, виділи 19, 22, квартал 81, виділи 4- 7, квартал 82, виділи 1, 2; а також наведено перелік землекористувачів.
4.6 Згідно з рішенням Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 20.12.2001 надано згоду на включення території Михайлюцької сільської ради площею 155 га до складу Парку, в тому числі 155 га земель Шепетівського лісокомунального підприємства. Хролинська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області у рішенні від 03.10.2002 надала згоду на включення до складу Парку території Хролинської сільської ради загальною площею 115 га, в тому числі 113 га земель Шепетівського лісокомунального підприємства.
4.7 За рішенням Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 № 23-11/2004 розширено Парк за рахунок земель сільських рад Шепетівського району площею 1255,0 га, які включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком.
4.8 Рішенням Хмельницької міської ради від 23.12.2005 № 8-20/2005 затверджено Положення про Парк у новій редакції - Парк загальною площею 16919,4 га знаходиться на території Шепетівського та Полонського районів; територія Парку не вилучається із землекористування, зокрема відповідача (4395,3 га), квартал 11, квартал 12, виділи 9- 20, квартал 13, виділи 40- 43, 45- 49, квартали 17, 19, 21- 34, 38- 75; функціональне зонування території здійснюється на підставі Проєкту організації території; на території виділяються такі функціональні зони: заказна, рекреаційна, екскурсійно-господарська.
4.9 Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 07.04.2016 № 111 віднесено до відповідних категорій ліси Хмельницької області, що знаходяться в постійному користуванні, зокрема, Відповідача - 2165,3 га лісозахисні ліси та 4545,7 га експлуатаційні ліси.
4.10 У квітні 2016 року позивач провів перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів відповідачем, за результатами якої порушень при проведенні рубок не виявлено.
4.11 Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації 30.05.2017 із супровідним листом № 03/2-3108 направив Відповідачу охоронне зобов`язання від 30.05.2017 № 9/5 (далі - Охоронне зобов`язання), в пункті 2 якого зазначено, що відповідачу передається під охорону та дотримання встановленого режиму частина території Парку загальною площею 4395,3 га на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області. Охоронне зобов`язання оформлене та видане в установленому законом порядку, містить підпис директора департаменту та печатку.
4.12 У пунктах 3, 4 Охоронного зобов`язання зазначено, що землекористувач зобов`язаний дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду: не здійснювати в межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватись вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів територій (об`єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території об`єкта, що перебуває у його користуванні.
4.13 За рішенням Хмельницької обласної ради від 21.06.2019 № 42-26/2019 визнано таким, що втратило чинність, рішення Хмельницької обласної ради від 23.12.2005 № 8-20/2005.
4.14 Згідно з наказом Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької облдержадміністрації від 24.06.2019 затверджено Положення про Регіональний ландшафтний парк «Мальованка», відповідно до якого парк загальною площею 16916,3 га розташований на території Шепетівського та Полонського районів без вилучення земельних ділянок у їх землекористувачів. Межі земельних ділянок, що включені до території парку, встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку. До встановлення меж парку в натурі його межі визначаються відповідно до проєкту його створення. Функціональне зонування території Парку здійснюється відповідно до проєкту організації його території, що затверджується в установленому законом порядку Хмельницькою обласною радою.
4.15 Територія Парку поділена на заповідну, регульовану та стаціонарну рекреаційну зони. На землекористувачів у межах парку оформляються охоронні зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території (пункти 4.3, 5.4. Положення).
4.16 Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.09.2020 № 733/2020-р на підставі статей 6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 17, 122 Земельного кодексу України, статті 47 Закону України «Про землеустрій», статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», з урахуванням висновку державної експертизи землевпорядної документації від 18.08.2020 № 2852-20 затверджено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області загальною площею 16915,3000 га.
4.17 Проєкту організації території Парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів не затверджено.
4.18 На підставі зазначеного рішення до Державного земельного кадастру внесена відповідна інформація.
4.19 Також суди встановили, що працівники позивача 19.03.2021 провели позапланову перевірку щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони лісів, про що складено Акт.
4.20 Згідно з Актом перевіркою встановлено порушення вимог законодавства, зокрема, абзаців 5, 6 статті 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки відповідач виписав лісорубні квитки на проведення лісовідновних та вибіркових санітарних рубок на території Парку за відсутності ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів. При цьому проведено перелік зрізаних дерев різних порід та замір відповідних пнів.
4.21 Також в Акті зазначено, що до нього додані польові перелікові відомості та заперечення відповідача.
4.22 У вказаних запереченнях від 19.03.2021 відповідач не погоджується з Актом та звертає увагу на те, що в Акті наведені посилання на польові перелікові відомості в кількості 8 штук, які до Акта не додані, що унеможливлює факт ознайомлення з ними. Також відповідач зазначив, що за наказом Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обладміністрації від 24.06.2019 М43-Н затверджено Положення про Парк, на місцевості межі території природно-заповідного фонду - Парку не винесені в натурі, межові знаки не передані під охорону, не надано проєкту організації території Парку, не проведено зонування лісових насаджень та не надано на погодження до Шепетівського РСЛП Проєкту землеустрою до організації і встановлення меж території Парку для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області.
4.23 Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 18.08.2020 № 2852-20, виготовленим Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території Парку направлений на доопрацювання, оскільки не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
4.24 Позивач здійснив розрахунок шкоди через незаконно зрізані дерева на території Парку: у кварталі 48, виділ 13, площа 1,4 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 167 штук - на загальну суму 544783,00 грн; у кварталі 48, виділ 13, площа 0,8 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 236 штук - на загальну суму 885055,00 грн; у кварталі 34, виділ 18, площа 1 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 347 штук - на загальну суму 969457,00 грн; у кварталі 33, виділі 27, площа 1,0 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 264 штук - на загальну суму 968843,00 грн; у кварталі 56, виділі 43, площею 1,8 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 252 штуки - на загальну суму 1431680,00 грн; у кварталі 57, виділ 15, площа 1,0 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 432 штуки - на загальну суму 1479251,00 грн; у кварталі 34, виділі 17, 18, площею 1, 2 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 497 штук - на загальну суму 1555946,00 грн; у кварталі 57, виділ 15, площа 2, 1 га, лісовідновна рубка 2020 року, у кількості 619 штук - на загальну суму 3045393,00 грн. Розрахунок здійснено з використанням такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об`єктів природного заповідного фонду України (додаток №1), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541.
4.25 05.04.2021 позивач надіслав підповідачу листи щодо необхідності відшкодування шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев у Парку на загальну суму 10880408,00 грн.
4.26 Департамент природних ресурсів та екології листом від 16.04.2021 повідомив прокуратуру, що в нього відсутнє Охоронне зобов`язання, а в Положенні про Парк, затвердженому наказом від 24.06.2019 № 43-н, площа парку не змінилася.
4.27 Листом від 20.04.2021 ВО «Укрдержліспроект» повідомило прокуратуру, що 2003 року проведено базове лісовпорядкування відповідача на площі 6711,0 га; об`єкти природно-заповідного фонду на момент проведення лісовпорядкування на території РСЛП не були виділені у зв`язку з наявністю судових спорів та Проєкту організації території Парку.
4.28 Згідно з листом 01.06.2021 Департамент природних ресурсів та екології, не затверджував та не погоджував лімітів на використання природних ресурсів у межах території Парку.
4.29 Згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі № 822/1828/17, залишеною без змін за результатами апеляційного та касаційного переглядів, відмовлено у позові Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства до директора Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо оформлення та видачі Охоронного зобов`язання.
4.30 Під час розгляду справи № 822/1828/17 суди адміністративної юрисдикції дійшли висновку про правомірність дій Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації щодо розроблення та погодження проєктів Положень про території та об`єкти природно-заповідного фонду та забезпечення передачі їх під охорону з оформленням охоронних зобов`язань. Зокрема, окружний адміністративний суд зазначив, що така обставина, як недодання до Охоронного зобов`язання картографічних матеріалів меж території, що передається під охорону, не є підставою для визнання нечинним оспорюваного охоронного зобов`язання.
4.31 Суди у справі № 822/1828/17 також встановили, що з метою збереження, відтворення та раціонального використання біологічного та ландшафтного різноманіття Малого Полісся рішенням 6 сесії Хмельницької обласної ради від 11.05.1999 № 21 на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області створено Парк площею 15660,3 га, який рішенням 11 сесії Хмельницької обласної ради від 30.03.2004 №23-11/2004 розширено за рахунок земель сільських рад Шепетівського району на 1255,0 га, а також встановлено, що відповідно до матеріалів створення та 11 картографічних матеріалів до складу території Парку увійшли лісові землі відповідача загальною площею 4359,30 га.
4.32 На підставі договору про закупівлю послуг від 06.05.2020 № 10, укладеного в результаті проведення процедури відкритих торгів між Департаментом природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації та ЗАЦ «Карат», розроблено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території Парку для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області. Також було забезпечено відповідне проходження державної експертизи землевпорядної документації.
4.33 До Державного земельного кадастру внесена відповідна інформація, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 20.10.2020, номер витягу НВ-6812584602020.
4.34 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 02.08.2022, задоволено адміністративний позов Підприємства - визнано протиправним та скасовано розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.09.2020 № 733/2020-р. Верховний Суд у вказаній постанові виходив із того, що проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території Парку не був погоджений з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території природно-заповідного фонду без їх вилучення, зокрема з позивачем у цій справі; а згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 18.08.2020 № 2852-20, виготовленим Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території Парку для збереження та використання регіональних ландшафтних парків на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, тому його необхідно повернути на доопрацювання.
4.35 07.09.2022 прокурор подав суду копії польових переліскових відомостей зрізаних на території відповідача дерев різних порід, копії виданих відповідачем лісорубних квитків з період з січня 2019 року до січня 2021 року.
4.36 Згідно з листом від 19.11.2018 № 02-1635 Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства погодило Підприємству надані переліки заходів з поліпшення санітарного стану лісів Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства при дотриманні вимог статті 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Листи аналогічного змісту надіслано Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства Відповідачу 11.10.2019, 10.11.2020, 29.12.2021.
4.37 Згідно з листом Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2022 № 05-762/2022 відповідно до Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995, протягом 2020-2022 років за результатами розгляду матеріалів комісійних лісопатологічних обстежень лісонасаджень, проведених за участю інженерів-лісопатологів Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Вінницялісозахист», управління погоджувало переліки заходів з поліпшення санітарного стану лісів відповідачу. При цьому зверталась увага на необхідність отримання відповідних погоджень та лімітів у департаменті природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації.
4.38 Представник відповідача надав суду засвідчену 15.09.2022 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Голуб О. Є. заяву свідка ОСОБА_1 , у якій свідок вказав, що у період 09- 19.03.2021 працівники позивача за його участі, зокрема, у лісових масивах відповідача, у тому числі кварталі 34 виділ 17- 18, кварталі 57 виділ 15, кварталі 48 виділ 13 та кварталі 33 виділ 27, не проводили обстеження площ та будь-яких обмірів пнів дерев, польових перелікових відомостей не складали та йому на ознайомлення і підписання не передавали, внаслідок чого він не міг відмовитися від їх підписання, тому відмітки у зазначених вище польових перелікових відомостях про те, що ОСОБА_1 відмовився від їх підписання, є неправдивими.
4.39 ОСОБА_1 послався на те, що під час проведення відповідної перевірки він не мав повноважень на підписання будь-яких документів від імені відповідача, на участь у заходах державного нагляду (контролю), які проводилися посадовими особами позивача, та не мав дозволу, доручення або іншого мандату (документа, що засвідчує законність представництва) на представництво інтересів відповідача перед УСБУ в Хмельницькій області, позивачем та їх посадовими (службовими) особами у період 09- 19.03.2021.
4.40 Водночас ОСОБА_1 зазначив, що працівники Позивача, коли прибули на перевірку до Підприємства, а потім 10, 11, 15 та 16 березня 2021 року, коли знаходилися у лісових масивах підприємства, не мали при собі повіреного засобу вимірювання, - стрічки вимірювальної металевої Р20 УЗК, яку в силу її розмірів та особливостей використання не помітити неможливо.
4.41 Листом від 22.09.2022 № 101/15-41-6016/2022 Хмельницька обласна військова адміністрація повідомила, що Проєкт організації території Парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів Хмельницькою обласною військовою адміністрацією та її структурними підрозділами не затверджувався.
4.42 11.10.2022 прокурор надав суду копії товарно-транспортних накладних за період з 18.05.2020 до 30.01.2021, що підтверджують відпуск деревини з місць рубок, копії договорів підряду про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом, акти виконаних робіт щодо виконання рубок у зазначених вище кварталах, картосхеми функціонування зонування Парку.
4.43 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.44 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).
4.45 Обґрунтовуючи підстави оскарження, прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема: статей 13, 293, 1166 ЦК України, статей 4-9, 91, 21, 23, 24, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5, 10, 40, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах. Також прокурор вважає, що стосовно застосування наведених у скарзі окремих норм права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
4.46 Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
4.47 Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
4.48 Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
4.49 Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
4.50 У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
4.51 Зокрема, підставою для цивільно-правової відповідальності є порушення лісового законодавства та законодавства України про природно-заповідний фонд (стаття 105 Лісового кодексу України, стаття 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). До таких порушень належать незаконне вирубування та пошкодження дерев і чагарників; нецільове використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушення вимог проєктів створення та організації територій природно-заповідного фонду; псування, пошкодження чи знищення природних комплексів територій та об`єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу тощо.
4.52 За визначенням, наведеним у статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (частини 1, 3).
4.53 Згідно зі статтею 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
4.54 За змістом статей 67-69 Лісового кодексу України до спеціального використання лісових ресурсів належать: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування тощо. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети, за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно відповідними органами виконавчої влади (на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування), власниками лісів або постійними лісокористувачами.
4.55 Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів (п. Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»).
4.56 Водночас оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
4.57 Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що не допускається включення до такого акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, оскільки у разі заперечення суб`єктом господарювання, щодо якого проводиться перевірка, зафіксованого в акті факту правопорушення (порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища тощо), він позбавлений можливості спростувати цей факт.
4.58 Для стягнення з відповідача як постійного лісокористувача шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства через здійснення ним незаконної порубки (вирубки) дерев на території Парку, у цій справі необхідним є передусім з`ясування, зокрема, факту здійснення порубки дерев та факту такої порубки саме на території Парку у порушення норм природоохоронного законодавства за відсутності лімітів і без отримання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів.
4.59 У зв`язку з необхідністю належного дослідження наведених обставин Верховний Суд постановою від 26.07.2022 направив цю справу на новий розгляд, звернувши увагу судів попередніх інстанцій на те, що без встановлення факту здійснення відповідачем спірної порубки (вирубки) відсутні підстави для дослідження інших умов для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення шкоди, зокрема й таких як створення та зміни меж Парку з віднесенням до території Парку тієї частини, яка перебуває в користуванні відповідача, повідомлення йому про такі обставини та видачі Охоронного зобов`язання, а також для перевірки складу та підстав нарахування відповідної суми збитків.
4.60 Верховний Суд наголосив, що без дослідження та без надання оцінки відповідним доказам (Акту, польовим переліковим відомостям, на які в Акті містяться посилання, зауваженням відповідача до Акта) неможливо встановити фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення судом справи, - факту вирубки відповідачем дерев, зокрема, у Парку, що перешкоджає вирішенню питання, чи мав цей факт місце, а відповідно, чи мало місце порушення природоохоронного законодавства у Парку та завдання цим шкоди у спірних правовідносинах, як елементу, що підлягає доведенню у правовідносинах з відшкодування шкоди.
4.61 Постановою від 25.05.2023 Верховний Суд, враховуючи, що суди попередніх інстанцій всупереч вказівкам суду касаційної інстанції вирішили спір у справі без належного встановлення обставин щодо наявності чи відсутності вчинення відповідачем спірного діяння - вирубки дерев, зафіксованої в Акті, знову направив справу на новий розгляд. При цьому Суд зауважив, що саме встановлення такого факту є необхідною передумовою для оцінки правомірності дій відповідача стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема вчинення їх на території, передбаченій проєктом створення Парку, або поза її межами, з отриманням необхідних дозвільних документів на спеціальне використання природних ресурсів чи без них, а також для надання оцінки наявності чи відсутності інших елементів цивільного правопорушення, з`ясування обставин щодо вини відповідача в заподіянні збитків та їх розміру (в разі наявності).
4.62 Суди попередніх інстанцій, враховуючи вказівки Верховного Суду, що містились в постанові від 25.05.2023 у цій справі, щодо змісту виявленого порушення, виходили з того, що: відповідач є суб`єктом господарської діяльності, який здійснює лісогосподарську діяльність; лісорубні квитки є дозвільними документами, які надають право на заготівлю деревини, однак не можуть підтверджувати саме факту її заготівлі, а відповідно, і факту вирубки (порубки) дерев (висновки Верховного Суду в постанові від 05.03.2020 у справі № 911/984/19); сама наявність виданих лісорубних квитків, а також наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні за період з 18.05.2020 до 30.01.2021 про відпуск деревини з місць рубок, копії договорів підряду про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом, акти виконаних робіт щодо виконання рубок у зазначених кварталах, на які посилається прокурор, самі собою не можуть свідчити про порушення відповідачем природоохоронного законодавства у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, оскільки вирубка дерев відповідає характеру діяльності відповідача як лісогосподарського підприємства, який може здійснювати таку діяльність в порядку спеціального використання відповідно до статті 67 Лісового кодексу України.
4.63 Суди обґрунтовано зауважили, що встановлення факту порушення природоохоронного законодавства і, як наслідок, вини відповідача, може бути доведено лише сукупністю доказів, які свідчать про наявність, по-перше, вирубки дерев певної кількості, по-друге, певного обсягу деревини, яку складають зрубані дерева, по-третє, знаходженням зрубаних дерев у межах об`єкта природно-заповідного фонду.
4.64 Як зазначалося, в Акті перевірки у розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства» міститься посилання на польові перелікові відомості, які додаються до акта.
4.65 Вимоги щодо форми та змісту польових перелікових відомостей встановлено в наказі Державного агентства лісових ресурсів України 21.01.2013 № 9 «Про затвердження Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України».
4.66 Суди попередніх інстанцій дослідили польові перелікові відомості, які містять такі дані: номер кварталу, номер виділу, площа, рік здійснення рубки - 2020, територія - Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство; щодо дерев внесено такі дані - діаметр (см), категорія придатності, порода. Водночас суд першої інстанції, вивчивши копії польових перелікових відомостей, дійшов висновку, що із вказаних документів неможливо встановити, у зв`язку із чим вони складені, не вказано місця складання та документа, на підставі якого персональний склад комісії, яка проводила обстеження та обміри, не зазначено додатком до якого документа вони є; не вказано, який засіб вимірювання застосовувався і чи є він повіреним, не визначено яку методику обмірів застосовували. Також кількість сухостійних дерев, вказаних у відомостях, не відповідає фактичним даним матеріалів безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду Підприємства зазначених кварталів, які розроблені ВО «Укрдержліспроект» у 2019 році.
4.67 Польові перелікові відомості містять підписи осіб, прізвища, ім`я, по батькові, посади яких не указані. При цьому польові перелікові відомості до Акта перевірки не додавались.
4.68 Також суд першої інстанції з`ясував, що надані суду копії зазначених польових перелікових відомостей не відповідають ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», оскільки у порушення вимог пункту 4 зазначеного ДСТУ «Склад реквізитів документів» не зазначено відмітку, до якого документа вони є додатком.
4.69 Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи підтверджують, що на перевірку Підприємства прибуло 6 посадових осіб, тоді як з Акта вбачається, що останній підписали лише 2 посадових особи із 6, які були направлені на перевірку, і ця обставина визнається як позивачем, так і відповідачем. Водночас не надано доказів, що керівник позивача приймав рішення про зміну складу працівників, які направлялися на перевірку, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Керівник Інспекції також не приймав рішення про продовження терміну проведення перевірки до повернення до виконання службових обов`язків чотирьох осіб із 6, які були направлені для перевірки, підписи яких відсутні при складанні і підписанні Акта.
4.70 Надаючи оцінку цій обставині, апеляційний суд, керуючись положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, виходив з того, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Отже, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
4.71 Отже, принцип «належного урядування» покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
4.72 Невід`ємною частиною акта перевірки є також зауваження, на подання яких має право особа, щодо якої така перевірка здійснена, що відповідає положенням частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
4.73 Суди попередніх інстанцій встановили, що ознайомившись з Актом перевірки, керівник Підприємства не погодився з ним та підписав його із зауваженнями на 4 аркушах, які, проте, до Акта не було долучено.
4.74 З огляду на викладене суд апеляційної інстанції здійснив оцінку Акта у контексті належності та вірогідності доказу з урахуванням встановлених обставин: відсутності підпису посадових осіб, які здійснювали перевірку, відсутності доданих до нього польових перелікових відомостей, які в свою чергу не мають ідентифікуючих даних щодо осіб, які їх складали, і не містять вказівки на посадове становище цих осіб, а також відсутності доданих до Акта зауважень керівника Підприємства, що суперечить вимогам закону. При цьому відсутність на момент перевірки польових перелікових відомостей об`єктивно підтверджується абзацом 5 аркушу 1 зауважень Підприємства, поданих на Акт.
4.75 Встановлено, що польові перелікові відомості були надані до матеріалів справи після винесення постанови Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 924/883/23, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
4.76 Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
4.77 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
4.78 Місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.
4.79 Врахувавши як встановлені обставини проведення перевірки, так і якість та повноту документального оформлення її результатів, оцінивши із застосуванням критерію вірогідності надані докази, суд апеляційної інстанції виснував про недоведеність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Апеляційний суд висловив також обґрунтований сумнів щодо обрахування розміру заподіяної шкоди, оскільки базою обрахування є дані, внесені до польових перелікових відомостей, достовірність даних в яких суд оцінив критично.
4.80 Заявник касаційної скарги посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висловлених у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 правових позицій про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни їх цільового призначення органами державної влади та місцевого самоврядування, а у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 стосовно того, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
4.81 Аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, та судових рішень у справі, що розглядається, свідчить про те, що до предмета доказування у зазначених справах не входило встановлення обставин наявності / відсутності складу правопорушення, а також, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним в означених скаржником постановах касаційної інстанції.
4.82 Щодо решти постанов Верховного Суду, на які посилається прокурор за текстом касаційної скарги, Суд, перевіривши доводи останнього в цій частині, виходить з того, що вказані справи різняться встановленими судовими інстанціями обставинами справи. З урахуванням предмета та підстав позову у справі, судові рішення у якій переглядаються в касаційному порядку, суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у справі надали оцінку фактичним обставинам справи та дійшли висновків про недоведеність належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
4.83 Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.
4.84 Щодо оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
4.85 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.86 Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.87 Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).
4.88 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
4.89 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюють суди на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
4.90 Колегія суддів також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
4.91 Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
4.92 Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про наявність передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги стосуються переважно заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що разом з тим не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України.
4.93 Звідси наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.
4.94 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.95 Колегія суддів бере до уваги доводи Підприємства, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.
4.96 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.97 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
4.98 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 924/883/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ємець
Судді І. Бенедисюк
Т. Малашенкова
