Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 500/5194/16
провадження № 14-81цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішенняІзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року у складі судді Грубіян Л. І.
та постановуОдеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів Цюри Т. В., Сєвєрової Є. С., Комлевої О. С.
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості,
УСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день ухвалення судом рішення по суті спору.
2. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що між нею як замовницею та ОСОБА_1 як виконавцем 27 січня 2015 року укладено договір № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта - житлового будинку з 28 квартирами за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого вона взяла на себе зобов`язання здійснити фінансування будівництва, а ОСОБА_1 зобов`язався збудувати та здати в експлуатацію житловий будинок, після чого передати замовниці об`єкт нерухомості.
3. Згідно з розпискою від 27 січня 2015 року відповідач отримав від позивачки еквівалент 65 000 дол. США як повну оплату за об`єкт нерухомості за договором № 24В/К/2.
4. Після передання їй об`єкта нерухомості позивачка почала здійснювати ремонтні роботи, однак з`ясувалось, що ОСОБА_1 повторно продав збудований ним житловий будинок та запропонував їй замість нього інший об`єкт нерухомості, але вона відмовилась.
5. Зазначала, що відповідач повернув їй грошові кошти в розмірі 56 000 грн, які вона витратила на ремонт. 09 червня 2016 року сторони дійшли домовленості про розірвання договору № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта - житлового будинку з 28 квартирами, а ОСОБА_1 зобов`язався до 01 вересня 2016 року повернути їй еквівалент 65 000 доларів США.
6. Оскільки зобов`язання з повернення коштів відповідач не виконав, ОСОБА_2 звернулася до суду із цим позовом.
7. Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
8. Свої рішення суди мотивували тим, що відповідач не виконав умови договору від 09 червня 2016 року № 24В/К/2/1 про розірвання договору № 24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта нерухомості щодо повернення ОСОБА_2 грошових коштів. Оскільки позивачка визначила розмір зобов`язання в еквіваленті національної валюти, суди вважали наявними підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості, еквівалентної 65 000 дол. США на день виконання судового рішення.
9. Не погодившись із такими судовими рішеннями, відповідач у липні 2023 року через представника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 689 350 грн, що на момент пред`явлення позову в цій справі було еквівалентно 65 000 дол. США.
10. У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) та вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц та у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17, щодо застосування приписів частини другої статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при визначенні «дня здійснення платежу».
11. Також, на переконання відповідача, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, відповідно до яких обов`язок суду полягає в наданні правової кваліфікації відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначенні, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Зазначав, що суди не врахували висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, щодо визначення рівнів тлумачення умов договору.
12. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали з Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, а ухвалою від 11 квітня 2024 року справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13. Ухвалою від 12 червня 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.
14. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що, ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення боргу в сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
15. В ухвалі зазначено, що загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
16. Водночас Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду при розгляді справи № 916/1435/17 вказав, що у статті 533 ЦК України передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором, тому суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 3 126,38 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 15 червня 2017 року (дата направлення позовної заяви до господарського суду) складає 81 335,68 грн.
17. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не погоджується з позицією про необхідність стягнення заборгованості, визначеної на дату звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
18. Ураховуючи те, що із часу звернення до суду з позовом або з часу ухвалення судового рішення судом та до часу виконання рішення суду проходить достатньо тривалий період часу, а права позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції за вказаний період не можуть бути захищені нарахуванням інфляційних втрат, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17, адже в розумінні частини другої статті 533 ЦК України днем платежу в цьому випадку є дата виконання судового рішення, тому і сума, що підлягає сплаті у гривнях, повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день виконання судового рішення, а не на день подання позову.
19. Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
20. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2024 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини другої статті 533 ЦК України.
21. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
22. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
23. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
24. Виходячи з наведеного цю справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
25. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
26. Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду справу № 500/5194/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Призначити справу № 500/5194/16 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 11 вересня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Ступак
Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко
О. Л. Булейко О. В. Кривенда
Ю. Л. Власов М. В. Мазур
І. А. Воробйова С. О. Погрібний
М. І. Гриців І. В. Ткач
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
Н. В. Шевцова
