Номер провадження: 22-ц/813/169/23
Справа № 500/5194/16-ц
Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.
Доповідач Цюра Т. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Цюри Т.В.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.,
За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Одеськогоапеляційного судуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
ВСТАНОВИВ:
26 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. На обґрунтування своїх вимог вона вказала, що між фізичною особою - ОСОБА_4 та нею 27 січня 2015 року був укладений договір №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 . За вказаним договором позивач ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання здійснити фінансування будівництва, а відповідач ОСОБА_5 зобов`язується збудувати та здати в експлуатацію жилий дім, після чого передати об`єкт нерухомості, а саме об`єкт нерухомості - комерційною площею 64,70 м.кв, в Бель - поверсі за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно розписки від 27.01.2015р. відповідач отримав еквівалент доларів США 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) в якості повної оплати за об`єкт нерухомості - комерційною площею 64,70 м.кв. згідно договору №24В/К/2, за адресою АДРЕСА_1 .
Після придбання вказаної нерухомості, позивач почала здійснювати ремонт, однак з`ясувалось, що відповідач ОСОБА_5 , продав повторно вказану комерційну нерухомість, та запропонував їй замість цього інший об`єкт нерухомості, але вона відмовилась. Також відповідачем було повернуто їй грошові кошти, які було витрачені нею на ремонт у розмірі 56 000 грн.
Згодом, дійшовши домовленості між нею та ОСОБА_6 09.06.2016 року було укладено договір №24В/К/2/1 про розірвання договору №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 , за умови якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання повернути їй до 01 вересня 2016 року еквівалент 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США, однак гроші не повернув, тому вона вимушена була звертатись до суду з даним позовом. (т.1, а.с.2-3).
26 квітня 2019 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) суму боргу в розмірі еквівалентній 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення (т.1, а.с.163-164).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.04.2019 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (т.1, а.с.163-170).
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 06 червня 2023 року з`явився представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 , інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками, наявними в матеріалах справи.
05 червня 2023 року Одеським апеляційним судом отримано заяву представника ОСОБА_1 про проведення судового засідання без участі апелянта та його представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано умовидоговору від 09.06.2016р. №24В/К/2/1 про розірвання договору №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 , не виконано зобов`язання повернути в повному обсязі ОСОБА_3 до 01.09.2016 року суму еквівалентну 65000 доларів США, отриманої раніше за об`єкт комерційної нерухомості.
Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний суд вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 27 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с.5).
27.01.2015р.відповідачем ОСОБА_1 складено розписка,що останнійотримав еквівалентдоларів США65000(шістдесятп`ять тисяч)в якостіповної оплатиза об`єктнерухомості -комерційною площею64,70м.кв.згідно договору№24В/К/2,за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с.7).
09.06.2016р. було укладено договір №24В/К/2/1 про розірвання договору №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с.8).
Суд першої інстанції встановив, що оскільки відповідачем не виконано умовидоговору від 09.06.2016р. №24В/К/2/1 про розірвання договору №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 , не виконано зобов`язання повернути в повному обсязі ОСОБА_3 до 01.09.2016 року суму еквівалентну 65000 доларів США, отриманої раніше за об`єкт комерційної нерухомості, то з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути вищевказану суму на користь позивачки.
В свою чергу, звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт вказує, що судом в оскаржуваному судовому рішенні вказано абстрактну суму, яка підлягає стягненню з відповідача, та взагалі, сума повинна розраховуватись по курсу долару США на день передачі грошей, а не на день винесення рішення. Також, апелянт наголошує на тому, що договір, на підставі якого було передано кошти, не є ані договором займу, ані кредитним договором. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано його твердження про те, що грошові кошти було передано третьою особою, а не позивачкою, безпідставно відмовлено у виклику свідка і не взято до уваги факту передачі грошових коштів у національній валюті.
Дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги є неспроможними та такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.
Частиною 2 цієї ж статтіпередбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Отже, валютою зобов`язання може бути як грошова одиниця України, так і грошова одиниця іншої країни іноземна валюта.
У тому випадку, якщо валюта зобов`язання і валюта виконання грошового зобов`язання не співпадають, тобто якщо валютою зобов`язання є не гривня, а іноземна валюта, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Сторони, що застосовують еквівалент, встановлюють для себе зобов`язання розрахуватися в гривнях і виконують зобов`язання в гривнях. Єдина особливість це те, що обсяг зобов`язань визначається курсом національної валюти відносно іноземної валюти.
Таким чином, валютою зобов`язання є грошова одиниця, в якій це зобов`язання номінується, тобто виражається, а валютою виконання грошового зобов`язання є грошова одиниця, в якій таке грошове зобов`язання виконується, повинне виконуватися.
Частина друга статті 524 та частина друга статті 533ЦКдопускають, що сторониможутьвизначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до ч.2 ст.233 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки позивачка передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, 65 тис. доларів США, що підтверджується розпискою від 27.01.2015 року (т.1, а.с.7 зворот), до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_1 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу повинна визначатись станом на момент виконання такого зобов`язання, як вірно вказано судом першої інстанції.
Зазначене узгоджується із висновками Великої палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07 липня 2020 року по справі № 296/10217/15-ц.
Щодо доводів апеляційної скарги про невстановлення особи, яка передавала спірну грошову суму ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Із тексту сказаної розписки вбачається, що ОСОБА_1 отримав від г-ки ОСОБА_3 суму в розмірі еквівалентній 65000 доларів США в якості повної оплати на об`єкт нерухомості.
На вказаній розписці наявний підпис ОСОБА_1 , факт отримання вказаних коштів ним не оспорюється.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник відповідача адвокат Воронков В.О. в судовому засіданні, позов визнав частково, визнав, що його довіритель та позивач ОСОБА_3 уклали договір №24В/К/2 про участь у спільному будівництві об`єкта жилий дім з 28 квартирами за адресою АДРЕСА_1 , довіритель ОСОБА_5 склав розписку про отримання еквіваленту 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США, та 09 червня 2016 року договір було розірвано. Відповідач не відмовляється повернути кошти позивачці, а саме еквівалент 65000 доларів США, але в гривні так як і отримав та по курсу станом 27.01.2015 року, тобто на час укладання договору.
Тому, з огляду на вищевказане, є підтвердженим факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 саме ОСОБА_3 , про що свідчить текст самої розписки.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26.06.2023 року.
Головуючий суддя Цюра Т.В.
Судді: Сєвєрова Є.С.
Комлева О.С.
