Справа № 354/671/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/875/24
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря Струтинської Д.В.
учасники справи
позивач перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України
відповідач Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ДП «Ворохтянське лісове господарство»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Національний Банк України
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури
на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Ваврійчук Т.Л.,
за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Національний Банк України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України,
в с т а н о в и в:
У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду з позовом Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Національний Банк України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №32 від 12.09.2002 року передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2110 га.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі №248436 (судовий №1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
В межах судового розгляду кримінальної справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №32 від 12.09.2002 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2110 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було самостійно складене сільським головою с. Поляниця ОСОБА_2 та є підробленим. На це вказує і те, що у державному акті зазначено, що він виданий на підставі рішення №72, яке у вересні 2002 року виконавчим комітетом сільської ради не приймалося.
ОСОБА_1 із заявою про затвердження проекту землеустрою у сільську раду не зверталася, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилось.
Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 року та знаходиться у кварталі 24, виділ 21 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою.
Впродовж 2002-2003 років члени організованої групи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом сільської ради не приймались, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав.
Внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,2110 га.
У зв`язку з викладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028019 площею 0,2110 га, виданий ОСОБА_1 та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку площею 0, 2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0, 6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована в урочищі «Вишня» у с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2016 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю».
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду від 14 квітня 2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національний Банк України як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду від 14 квітня 2016 року суду від 08 червня 2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів ПАТ КБ «Приватбанк», як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області суду від 20 серпня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» залучено до участі у справі в якості співвідповідача, як власника спірної земельної ділянки.
В січні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» повторно звернулося до суду із клопотанням про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, в обґрунтування якого зазначив, що вимога про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, виданого фізичній особі ОСОБА_1 є неоднорідною та не пов`язаною з вимогою про витребування даної земельної ділянки у АТ КБ «ПриватБанк». З огляду на суб`єктний склад спору про витребування майна з чужого незаконного володіння позовні вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування спірної земельної ділянки підлягаюь розгляду за правилами господарського судочинства та не може бути об`єднані в одне провадження зі спором про визнання недійсним та скасування державного акту.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року провадження у справі в частині позовної вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України закрито та роз`яснено прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, перший заступник прокурора Івано-Франківської області, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтуванняапеляційної скаргискаржник зазначив,що предметом позовних вимог у даній справі є повернення спірної земельної ділянки від теперішнього власника АТ КБ «ПриватБанк» державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України та визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого фізичній особі ОСОБА_1 . Вказані вимоги є взаємопов`язані та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України.
Вимога доАТ КБ«ПриватБанк» проповернення земельноїділянки єпохідною,задоволення якоїзалежить відзадоволення основноївимоги визнання недійснимдержавного акту. Задоволення лише однієї позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , не поновить порушених інтересів держави, оскільки власником земельної ділянки є АТ КБ «ПриватБанк». Вирішення питання про повернення земельної ділянки від АТ КБ «ПриватБанк», як теперішнього власника, без визнання недійсним первинного державного акту, виданого фізичній особі, неможливо, оскільки вказаний документ став підставою для вчинення всіх наступних правочинів, пов`язаних із розпорядженням та відчуженням землі іншим власникам.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 серпня 2021 року у справі №199/6042/19, відповідно до якої при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Всупереч вказаній позиції єдиною підставою закриття провадження у вказаній справі став суб`єктний склад учасників спірних правовідносин. Проте, жодних господарських правовідносин між Державним агентством лісових ресурсів України і ДП «Ворохтянське лісове господарство» з одного боку, та АТ КБ «ПриватБанк» - з іншого з приводу спірної земельної ділянки ніколи не виникало.
Також послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №904/2720/22, відповідно до якої ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору судом іншої юрисдикції.
Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 03.08.2023 року у справі №910/13049/22 зазначив, що з огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.
У справі, що розглядається, жодних господарських правовідносин між АТ КБ «ПриватБанрк» та з ДП «Ворохтянське лісове господарство» так і Державним агентством лісових ресурсів України не виникало, що на думку, скаржника, виключає можливість розгляду вказаного спору в порядку господарського судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає необґрунтованим посилання прокурора на те, що вимога до АТ КБ «ПриватБанк» про повернення земельної ділянки є похідною, задоволення якої залежить від задоволення основної визнання недійсним державного акту з огляду на правові позиції, викладені в постановах Верховного суду від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14, від 13.09.2023 року у справі №359/3912/15-ц, від 20.09.2023 року № 206/2421/16-ц.
Вважає, що не відповідає приписам чинного законодавства посилання скаржника на те, що вирішення питання про повернення земельної ділянки від АТ КБ «ПриватБанк», як теперішнього власника, без визнання недійсним первинного державного акту, виданого фізичній особі, неможливо, адже однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Згідно даної норми, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Посилання скаржника на те, що у справі, яка розглядається немає жодних господарських правовідносин між АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Ворохтянське лісове господарство» і Державним агентством лісових ресурсів України, суперечить приписам ст. 20 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Національного банку України зазначив, що предметом позову в даній справі є вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця, та позовні вимоги до АТ КБ «Приватбанк» про витребування земельної ділянки.
Згідно з фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки, оскільки остання передала її у власність ТОВ «Зірка Буковелю», право власності на яку згодом отримало АТ КБ «Приватбанк».
Спір щодо другої частини позовних вимог стосується захисту майнового інтересу (права власності) позивача і виник між двома юридичними особами щодо земельної ділянки та має приватноправовий характер. Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, в силу вимог статей 1, 12, 17, 20 ГПК України, даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти задоволення доводів апеляційної скарги та зазначає, що відсутні правові підстави для її задоволення. З огляду на суб`єктний склад спору про витребування майна із чужого незаконного володіння ( обидві сторони є юридичними особами), тому такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Та зазначив, що ухвала суду постановлена з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2034/16 від 01.10.2019 року, у справі №911/3749/17 від 15.10.2019, №910/1809/18 від 22.01.2020 року, згідно до яких за вимогою держави про витребування земельної ділянки з володіння набувача юрисдикція суду залежить від виду суб`єкта, з володіння якого держава хоче витребувати цю земельну ділянку, а не від виду суб`єкта, що був її первісним набувачем на підставі відповідного рішення органу влади.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів.
У судовому зсіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» Самсонович О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
У судовому засіданні представник Національного банку України Каратун Т.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
У судовому засідання представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 апеляційну скаргу не підтримала, вважає, що відсутні правові підстави для її задоволення.
У судове засідання представник Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та представник ТОВ «Зірка Буковелю», Пуйда Л.Д., представник ДП «Ворохтянське лісове господарство», не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є вимога прокурора в інтересах держави про визнання недійсним державного акта, виданого фізичній особі первісному набувачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та витребування спірної земельної ділянки із власності АТ КБ «ПриватБанк». Під час розгляду справи встановлено, що на момент звернення прокурора з даним позовом спірна земельна ділянка була відчужена первісним набувачем ОСОБА_1 ТзОВ «Зірка Буковелю», а згодом спірна земельна ділянка перейшла у власність АТ КБ «ПриватБанк».Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що з огляду на суб`єктний склад сторін, спір у даній справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028019 площею 0,2110 га, виданий ОСОБА_1 та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку площею 0, 2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0, 6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована в урочищі «Вишня» у с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».
Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першоїстатті 15 ЦПК України 2004 рокув редакції, яка діяла під час розгляду справи судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зпунктом 6частини першої20 Господарського процесуального кодексу(далі -ГПК) України в чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У пункті 6 частини першоїстатті 12 ГПК Українизазначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянкиз чужого незаконного володіння АТ КБ «ПриватБанк» у власність держави в особіДП «Ворохтянське лісове господарство»є спором про стверджуване порушення права та законного інтересу держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»як постійного користувача землі з боку юридичної особи.
Судом встановлено, що на час звернення прокурора з даним позовом спірна земельна ділянка була відчужена первісним набувачем ОСОБА_1 ТзОВ «Зірка Буковелю», а згодом спірна земельна ділянка перейшла у власність АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.
Тобто, власником земельної ділянки є АТ КБ «ПриватБанк».
Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням характеру правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в справі в частині позовних вимог до АТ КБ «ПриватБанк».
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, постановах Верховного Суду від27 березня 2024 року в справі № 369/473/15-ц, від31 січня 2024 року в справі № 569/19798/20, постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №354/608/15.
У постанові від 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16 за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок, на яку посилається колегія суддів в ухвалі про передачу справи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.
Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), правовідносини у якій є подібними до правовідносину цій справі, підтверджують те, що вимоги позову про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та витребування земельної ділянки не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися за правилами різних видів судових проваджень.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17(провадження № 12-97гс19) зазначено, щовизнання недійсним рішення ради про передачу у власність земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження.
Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги в справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку цивільного судочинства.
Фактичною метою пред`явлення прокурором позову є витребування земельної ділянки на користь ДП «Ворохтянське лісове господарство» як постійного користувача, а тому вимога про витребування землі є основною, а не похідною, як зазначає скаржник.
Задоволення позовних вимог позивача щодо визнаннянедійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку не призведе до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у володіння або користування спірної земельної ділянки.Тобто в справі відсутня ознака «пов`язаності» кількох позовних вимог.
Стосовно посилань скаржника про те, що судом не вірно застосовано постанови Верховного Суду, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки наведені висновки в частині загального правового регулювання підстав розмежування юрисдикції судів застосовні до цієї справи та дотримані судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
З огляду на викладене, висновок місцевого суду про закриття провадження у частині позовних вимог про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння є правильним.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержаннм норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону і підстав для її скасування по доводам апеляційної скарги не встановлено, тому апеляційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева
