Справа № 354/671/15-ц

Провадження № 2/354/4/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

прокурора ОСОБА_1

представників відповідачів адвокатів Самсоновича О.А., Лопатнікової А.В.,

представників третіх осіб адвоката Чекмарьова О.С., Каратун Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Національний Банк України про визнання недійсним державногоакту направо приватноївласності наземельну ділянкуплощею 0,2110га вс.Поляниця та витребування земельноїділянки зчужого незаконноговолодіння удержавну власністьв особіДержавного агентства лісових ресурсів України,-

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області(у подальшому перейменовано на Івано-Франківську обласну прокуратуру) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України(надалі-Держлісагентство), ДП «Ворохтянське лісове господарство» у вересні 2015 року звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради(у подальшому перейменовано на Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області), ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028019 без дати, площею 0,2110 га та зобов`язання ОСОБА_2 повернути вказану земельну ділянку, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року у кримінальній справі №248436 (судовий №1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України. В ході розгляду даної справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №32 від 12.09.2002 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2110 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було самостійно складене сільським головою с. Поляниця ОСОБА_3 та є підробленим. На це вказує і те, що у державному акті зазначено, що він виданий на підставі рішення №72, яке у вересні 2002 року виконавчим комітетом сільської ради не приймалося. ОСОБА_2 із заявою про затвердження проекту землеустрою у сільську раду не зверталася, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилось. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 від 10.11.2001 року та знаходиться у кварталі 24, виділ 21 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою. Впродовж 2002-2003 років члени організованої групи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом сільської ради не приймались, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав. Таким чином, внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,2110 га. Оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №32 від 12.09.2002 року є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним у суді, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у державну власність у особі постійного землекористувача ДП «Ворохтянське лісове господарство». В обгрунтування повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі зазначено, що незважаючи на те, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду та роз`яснено право на його пред`явлення у порядку цивільного судочинства, постійним землекористувачем не вжито жодних заходів щодо повернення спірної ділянки у державну власність, що стало підставою для звернення прокурора до суду із вказаним позовом. Перед зверненням до суду прокурором у відповідності до вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідне повідомлення постійному землекористувачу. Із урахуванням того, що зазначені у позові обставини встановлені постановою суду від 04.03.2015 року прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності з метою захисту інтересів держави та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29.09.2015 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

22.12.2015 року першим заступником прокурора Івано-Франківської області подано заяву в порядку ст.31 ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №028019 площею 0,2110 га, виданий ОСОБА_2 та зобов`язати ТзОВ «Зірка Буковелю» повернути вказану земельну ділянку, яка розташована в урочищі «Вишня» в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою суду від 11.01.2016 року залучено до участі у вказаній справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», як чинного власника спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 14.04.2016 року до участі у даній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національний Банк України як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 08.06.2016 року до участі у вказаній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів ПАТ КБ «Приватбанк», як іпотекодержателя спірної земельної ділянки.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №114 від 12.09.2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.09.2017 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду вказану справу передано у провадження судді Іванова А.П.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №360 від 06.03.2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.03.2018 року у зв`язку із продовженням терміну відрядження судді Іванова А.П. вказану справу повторно передано у його провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №150 від 02.04.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.04.2019 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П.) вказану справу передано у провадження судді Польської М.В., якою 20.06.2019 року постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів АТ КБ «Приватбанк» залучено до участі у справі в якості співвідповідача, як власника спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року зустрічну позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство», Поляницької сільської ради, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Національний банк України, про відшкодування за поліпшення земельної ділянки залишено без руху, а ухвалою суду від 05.12.2019 року-повернуто позивачу.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №69 від 31.07.2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.07.2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

19.01.2021 року заступником керівника Івано-Франківською обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028019 без дати площею 0,2110 га та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою суду від 29.06.2022 року клопотання відповідача АТ КБ «ПриватБанк» та представника відповідача ОСОБА_2 задоволено частково, позов прокурора у даній справі у частині позовних вимог в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

18.10.2022 року заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у даній справі подано заяву в порядку ст.49ЦПК України про зміну предмету позову відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ№028019 без дати площею 0,2110га та витребувати у АТ КБ«ПриватБанк» земельну ділянку, площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

07.11.2022 року судом постановлено ухвали про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про залишення без руху та про повернення без розгляду заяви про зміну предмету позову та прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову у даній справі від 18.10.2022 року.

01.12.2020 року, 19.01.2021 року, 05.03.2021 року, 17.05.2022 року, 21.06.2022 року судом постановлено ухвали про участь представника третьої особи Національного Банку України, представника відповідача ТзОВ «Зірка Буковелю», представників відповідача АТ КБ «ПриватБанк», представника відповідача Пуйди Л.Д. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» земельної ділянки площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, що розташована в урочищі «Вишня» у с. Поляниця з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

Також 01.03.2023 року постановлено ухвалу, якою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

23.01.2024 року АТ КБ «ПриватБанк» повторно звернулося до суду із клопотанням про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що заявлена позовна вимога про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» спірної земельної ділянки не є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, оскільки жодним чином не пов`язана з нею ні підставою виникнення, ні поданими доказами, ні суб`єктним складом, а її вирішення не залежить від питання дійсності спірного державного акту, що підтверджується усталеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17 від 01.10.2019 року у справі №911/2034/16 від 11.02.2020 року у справі №922/614/19, відповідно до яких для витребування власником свого майна відповідно до вимог статей 387, 388 ЦК України оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, державник актів не є ефективним способом захисту прав власника. При цьому, з огляду на суб`єктний склад спору про витребування майна із чужого незаконного володіння, такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства і не може бути об`єднаний в одне провадження зі спором про визнання недійсним та скасування державного акту, підвідомчим судам загальної юрисдикції. Обов`язковість закриття провадження у даній справі у частині позовних вимог, заявлених до АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2022 року у справі №676/7424/19, від 26.01.2022 року у справі №67/8744/16-ц, від 15.12.2021 року у справі №359/288/18. Ухвалою суду від 01.03.2023 року судом відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, проте 15.01.2024 року Івано-Франківським апеляційним судом скасовано рішення Яремчанського міського суду від 25.07.2023 року у справі №354/658/15-ц, яка є тотожною за суб`єктним складом та підставами і предметом позову та закрито провадження у справі в частині вимоги прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарських судів. До аналогічного висновку апеляційний суд прийшов також у справах №354/600/15-ц та 354/608/15-ц, обґрунтувавши свою позицію висновками Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №911/2024/16, від 15.10.2019 року у справі №911/3749/ 17, від 22.10.2020 року у справі № 910/1809/18. Правильність зазначеної позиції підтверджується також висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 12.06.2023 року у справі №676/7428/19. Про існування даної практики Івано-Франківського апеляційного суду АТ КБ «ПриватБанк» стало відомо лише 15.01.2024 року, а тому враховуючи необхідність дотримання судом законодавчо закріплених принципів верховенства права, законності, правової визначеності та єдності судової практики відповідач вважає за необхідне повторно звернутись до суду із клопотанням про закриття провадження у даній справі в частині позовної вимоги, заявленої до АТ КБ «ПриватБанк», оскільки в цій частині даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Івано-Франківська обласна прокуратура 07.02.2024 року подала заперечення на вказане клопотання, в яких зазначено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння постійного землекористувача ДП «Ворохтянське лісове господарство» поза волею останнього на підставі підробленого рішення Поляницької сільської ради, що стало підставою позову. Предметом позову у даній справі є дві вимоги- визнання недійсним державного акту, виданого фізичній особі та витребування земельної ділянки від кінцевого набувача АТ КБ «ПриватБанк». Вказані вимоги є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд із урахуванням положень ст.2 ЦПК України, а в силу вимог ст.20 ГПК України особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності не може бути учасником господарського спору. Вимога до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки є похідною вимогою, задоволення якої залежить від вирішення іншої вимоги-про визнання недійсним державного акту, оскільки задоволення лише однієї позовної вимоги про визнання недійсним державного акту не поновить порушених інтересів держави із урахуванням того, що власником землі на даний час є інша особа і таке рішення не призведе до повернення земельної ділянки у власність держави, і навпаки вирішення питання про повернення земельної ділянки від теперішнього власника без визнання недійсним державного акта як первинного правовстановлюючого документа є неможливим. Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17 вказав, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду необхідно визначити чи правовідносини та спір є господарськими. У постанові від 12.09.2023 року у справі № 904/2720/22 Верховний Суд також зазначив, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду є наявність між сторонами господарських відносин, подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 року у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 року у справі №920/343/22, від 10.05.2023 року у справі №920/155/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №904/1083/18. Крім того, у постанові від 03.08.2023 року у справі №910/13049/22 Верховний Суд прийшов до висновку, що для визначення юрисдикції господарського спору має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Отже визначальним для розмежування загальної та господарською юрисдикцій Верховний Суд визначє не суб`єктний склад учасників спору, а характер спірних правовідносин. Однак у даній справі жодних правовідносин між АТ «КБ «ПриватБанк» та ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Держлісагентством не існує, що в свою чергу виключає можливість розгляду даного спору в порядку господарського судочинства. При цьому не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на практику Івано-Франківського апеляційного суду у подібних справах, оскільки відповідні постанови апеляційного суду оскаржені у касаційному порядку, а в силу положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин підлягають врахуванню відповідні висновки виключно Верховного Суду.

У судовому засіданні представники відповідача АТ КБ «ПриватБанк» подане клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до АТ КБ «ПриватБанк» підтримали та просили його задовольнити, з мотивів наведених у клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні просив у задоволенні вказаного клопотання відмовити, з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Представник позивача Державного агентства лісових ресурсів України у судове засідання не з`явився, проте у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлвся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, направила клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку із її зайнятістю у розгляді іншої справи у Івано-Франківському апеляційному суді.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національного Банку України у судовому засіданні підтримали заявлене АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про закриття провадження у даній справі та просили його задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів ДП «Ворохтянське лісове господарство» у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Проаналізувавши заявлене клопотання та його мотиви, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Положеннями частини другої статті 4ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за вимогою держави про витребування земельної ділянки з володіння набувача юрисдикція суду залежить від виду суб`єкта, з володіння якого держава хоче витребувати цю ділянку, а не від виду суб`єкта, що був її первісним набувачем на підставі відповідного рішення органу влади (див. постанови від 01.10.2019 року у справі №911/2034/16 (пункти 48-52), від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17 (пункти 6.27-6.29), від 22.01.2020 року у справі №910/1809/18 (пункти 35-37)).

У даній справі предметом позову є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним державного акта, виданого фізичній особі-первісному набувачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 та витребування вказаного нерухомого майна із незаконного володіння юридичної особи -АТ КБ «ПриватБанк».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388ЦКУкраїни може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним, оскільки не призведе до відновлення порушених прав власника. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 та інших.

У постанові від 15.10.2019 року у справі №911/3749/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки вимога про визнання незаконним, недійсним і скасування рішення органу державної влади про відчуження земельної ділянки не призведе до відновлення володіння нею, то зазначена вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

У постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння.

Як встановлено судом, на момент звернення прокурора до суду із вказаним позовом спірна земельна ділянка вже була відчужена первісним набувачем ОСОБА_2 і її власником на той час вже була юридична особа-ТзОВ «Зірка Буковелю», а надалі спірне майно було зареєстроване на праві власності за кінцевим набувачем-АТ КБ «Приватбанк».

Із урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що з огляду на суб`єктний склад сторін, спір у даній справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок узгоджується, зокрема, із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 року у справі №676/7428/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити та закрити провадження у даній справі в частині заявленої прокурором в інтересах держави в особі Держлісагентства позовної вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області зчужого незаконноговолодіння удержавну власність, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

При цьому суд також враховує те, що Івано-Франківським апеляційним судом постановами від 21.12.2023 року та від 15.01.2024 року скасовані рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01.05.2023 року у справі №354/600/15-ц, від 01.06.2023 року у справі №354/608/15-ц та від 25.07.2023 року у справі 354/658/15-ц, ухвалені у справах за аналогічними позовами прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, відповідних фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які видані фізичним особам та витребування земельних ділянок від їх кінцевих набувачів-юридичних осіб, в тому числі АТ КБ «ПриватБанк», у державну власність та закрито провадження у даних справах в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність, з посиланням на те, що зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19, 255, 256, 258-260, п.15 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі-задовольнити.

Провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю», Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-Національний Банк України про визнання недійсним державногоакту направо приватноївласності наземельну ділянкуплощею 0,2110га вс.Поляниця та витребування земельноїділянки зчужого незаконноговолодіння удержавну власністьв особіДержавного агентства лісових ресурсів України у частині заявленої позовної вимоги до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області зчужого незаконноговолодіння удержавну власністьв особіДержавного агентства лісових ресурсів України-закрити, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 07 травня 2024 року.

Головуючий суддя: Т. Л. Ваврійчук