ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 333/8899/21
провадження № 61-6732св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний банк України,
третя особа ? приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуНаціонального банку України на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2023 року у складі судді Дмитрієвої М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, третя особа ? приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В. М., про скасування заборони відчуження нерухомого майна.
Позов мотивований тим, що 09 квітня 2004 року між ним та Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія» (далі ? ВАТ Банк «Біг Енергія») укладено кредитний договір № 05/J19-04-04, за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 12 600,00 доларів США на придбання нерухомого майна, а саме ? квартири АДРЕСА_1 . Кінцевий термін повернення кредиту - 09 квітня 2014 року. Відповідно до заяви про видачу готівки від 09 квітня 2004 року № 276 йому було видано кошти у сумі 12 600,00 доларів США, що за курсом на вказану дату становило 67 146,66 грн.
З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань, 26 квітня 2004 року між ним та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є вказана квартира. Цього ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку із посвідченням іпотечного договору зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна, що належить йому на праві приватної власності, до повного припинення чи розірвання договору.
У період з 07 травня 2004 року по 30 серпня 2004 року він достроково виконав умови кредитного договору та погасив кредит в повному обсязі. До теперішнього часу жодних претензій з боку кредитора до нього не було.
Водночас у серпні 2022 року, маючи намір на проведення реєстрації місця проживання своєї дочки та онучок у квартирі, йому було відмовлено у здійсненні вказаної реєстрації у зв`язку з наявністю у Реєстрі відомостей про чинність заборони на відчуження вказаного нерухомого майна. Він намагався в позасудовому порядку вирішити спір шляхом звернення до приватного нотаріуса, проте отримав відмову, оскільки право на подання заяви про скасування заборони належить виключно іпотекодавцю.
02 квітня 2015 року Національним банком України було прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ Банк «Біг Енергія». Непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано ТОВ «Брокінвестгруп». Архіви вказаного банку ліквідатор мав передати до Національного банку України для подальшого зберігання. На звернення його представника відповідач повідомив, що його кредитна справа (кредитний договір) в описах архівних справах банку не значиться та на зберігання не передавалась. У документах (рішеннях НБУ, звітах та ревізіях про оцінку майна, протоколах проведення аукціону, договорах з продажу майна (активів) банку та кредитного портфелю, в договорах купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами) інформація за його кредитним договором відсутня. Крім того, ТОВ «Брокінвестгруп» у відповідь на адвокатський запит також повідомило, що в його розпорядженні компанії відсутня кредитна справа за договором від 09 квітня 2024 року № 05/J19-04-04, а тому відсутня будь-яка інформація щодо позичальника.
Зазначене свідчить про те, що за кредитом не проводилось відступлення права вимоги, його не було включено до кредитного портфелю під час продажу пасивів та активів ліквідованого банку, відсутня будь-яка інформація та відомості, які б могли свідчити про невиконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором та правомірності дії обтяження щодо належного йому майна.
Позивач просив суд скасувати заборону відчуження нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. у реєстрі за № 66 від 26 квітня 2004 року, реєстраційний номер обтяження 2155053, підстава обтяження: іпотечний договір, посвідчений 26 квітня 2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. за реєстраційним номером 1675.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, позов задоволено.
Скасовано заборону відчуження нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. в реєстрі за № 66 від 26 квітня 2004 року, реєстраційний номер обтяження 2155053, підстава обтяження: іпотечний договір, посвідчений 26 квітня 2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. за реєстраційним номером 1675.
Стягнено з Національного банку України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи відсутність відомостей про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, а також надані позивачем квитанції про внесення: 07 травня 2004 року коштів у сумі 2 105,00 доларів США з призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 11 216,28 грн; 09 серпня 2004 року коштів у сумі 4 900,00 доларів США з призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 26 043,99 грн, 30 серпня 2004 року коштів у сумі 5 280,00 доларів США з призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 280 46,30 грн, суд приходить до висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинені шляхом його виконання.
Оскільки основне зобов`язання ОСОБА_1 припинено шляхом виконання, припиненою є і іпотека за іпотечним договором від 26 квітня 2004 року № 1675. Наявність запису щодо заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна позбавляє його, як власника нерухомого майна, можливості реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Суд відхилив посилання Національного банку України на те, що він є неналежним відповідачем через те, що ТОВ «Брокінвестгруп» є правонаступником ТОВ Банк «Біг Енергія» в частині переданих йому активів та зобов`язань, в тому числі процесуальним правонаступником в справах. Встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 97 від 24 лютого 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ Банк «БІГ Енергія» із 01 березня 2010 року. 02 квітня 2015 Національним банком України прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора та завершення процедури ліквідації банку. За рішенням ліквідатора непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі ? ТОВ «Брокінвестгруп» відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року. ВАТ Банк «БІГ Енергія» ліквідований у 2015 році. ТОВ «Брокінвестгруп» не є правонаступником банку, а здійснює управління непроданими активами та пасивами банку відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року. ТОВ «Брокінвестгруп» жодних вимог до позивача щодо повернення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки не пред`являв, а відтак не порушує охоронюваних інтересів позивача, тому позовна вимога не може бути звернена до ТОВ «Брокінвестгруп, який є неналежним відповідачем.
Суд врахував й те, що, у зв`язку з припиненням діяльності кредитора та іпотекодержателя ВАТ Банк «БІГ Енергія» без правонаступників, позивач не має іншої можливості, ніж як за рішенням суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року Національний банк України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі виник у зв`язку із виконанням/невиконанням зобов`язань за кредитним договором та іпотечним договором, укладеними між позивачем та ВАТ Банк «Біг Енергія». Національний банк України не є стороною зазначених договорів, не є правонаступником ВАТ Банк «Біг Енергія», не є обтяжувачем предмету іпотеки за іпотечним договором та взагалі не є учасником спірних правовідносин.
До функцій Національного банку України, які визначені статтями 6, 7 Закону України «Про Національний банк України», не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком. Судами встановлено, що до Національного банку України від банку на архівне зберігання кредитна справа позивача не передавалася, а тому немає можливості підтвердити чи спростувати твердження позивача по суті спору, зокрема, щодо факту наявності кредитного та іпотечного договорів, щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Отже, Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банку та за претензії боржників до такого банку.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 754/5394/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17, від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18, від 18 травня 2022 року у справі № 826/14230/16).
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 09 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено кредитний договір № 05/J19-04-04, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 600,00 доларів США на придбання нерухомого майна, а саме ? квартири АДРЕСА_1 . Кінцевий термін повернення кредиту - 09 квітня 2014 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 26 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 05/J19-04-04 від 09 квітня 2004 року є вказана квартира. Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1675.
26 квітня 2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності до повного припинення чи розірвання договору, за реєстровим номером 66.
Згідно з заявою на видачу готівки від 09 квітня 2004 року № 276 ОСОБА_1 було видано кошти у сумі 12 600,00 доларів США, що за курсом на вказану дату становило 67 146,66 грн.
Згідно з квитанціями про погашення заборгованості:
07 травня 2004 року ОСОБА_1 сплатив грошові кошти у сумі 2 105,00 доларів США за призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 11 216,28 грн;
09 серпня 2004 року ? 4 900,00 доларів США за призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 26 043,99 грн,
30 серпня 2004 року ? 5 280,00 доларів США за призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 28 046,30 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2010 року № 97 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 01 березня 2010 року ВАТ Банк «БІГ Енергія».
02 квітня 2015 Національним банком України прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора та завершення процедури ліквідації ВАТ Банк «БІГ Енергія». За рішенням ліквідатора непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі ? ТОВ «Брокінвестгруп» відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року.
Згідно з листом Національного банку України № АЗ/Ц-28 від 25 серпня 2021 року, кредитна справа (кредитний договір) на ім`я позичальника ОСОБА_1 в описах архівних справ банку не значиться та на зберігання до Національного банку України не передавалась. У документах Національного банку України (рішеннях, звітах та ревізіях про оцінку майна, протоколах проведення аукціону, договорах з продажу майна (активів) банку та кредитного портфелю, в договорах купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами) інформація по кредиту ОСОБА_1 відсутня.
Згідно з відповіддю ТОВ «Брокінвестгруп» на адвокатський запит АЗ/Ц-29 від 25 серпня 2021 року, в розпорядженні компанії відсутня кредитна справа за договором № 05/J19-04-04 від 09 квітня 2004 року з ОСОБА_1 , а тому задовольнити запит і надати відповідну інформацію ТОВ «Брокінвестгруп» не має можливості.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 серпня 2021 року, наявний запис - тип обтяження заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 2155053, зареєстрований 05 липня 2005 року, реєстратор: приватний нотаріус Морозова В. М., на підставі іпотечного договору № 1675 від 26 квітня 2004 року, об`єкт обтяження?квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 754/5394/17 (провадження № 61-31222св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «згідно з статтею 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення заробітної плати можуть заявлятися до особи, з якою позивач уклав трудовий договір. У вказаній справі Національний банк України не є належним відповідачем, оскільки не є суб`єктом матеріально-правових відносин та не має перед позивачем обов`язків, які з них випливають».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судувід 18 травня 2022 року у справі № 826/14230/16 вказано, що «статтею 527 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість виконання зобов`язання належними сторонами - боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання. Оскільки Національний банк України не є стороною кредитного договору (договорів), у нього відсутні зобов`язання перед позивачем та третіми особами, що витікають з умов кредитного договору. З огляду на це, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав твердження ОСОБА_1 про порушення Національним банком України її прав та законних інтересів, які витікають із цивільно-правових (кредитних) відносин, безпідставними».
Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) зроблено висновок, що:
«у справі, що переглядається: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна; суди не звернули увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусовому порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання; з урахуванням установлених обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця (ПАТ КБ «Західінкомбанк») за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 261206/2203-271, укладеним між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 , існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором, та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ПАТ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1;
касаційний суд зауважує, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ «Західінкомбанк», щодо якого 03 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.
Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя ? рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
… за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2006 року. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку».
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України, частини четверта, шоста статті 294 ЦПК України).
ЦПКУкраїни не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Касаційний суд акцентує увагу, що рішення суду за заявою іпотекодавця про встановлення факту припинення іпотеки, коли «відсутня» особа - іпотекодержатель, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування заборони відчуження майна, переданого в іпотеку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зобов`язання за кредитним договором припинено внаслідок належного виконання, тому і іпотека є припиненою; згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань діяльність ВАТ Банк «Біг Енергія» як юридичної особи припинено, правонаступники відсутні; ТОВ «Брокінвестгруп» здійснює управління непроданими активами та пасивами ВАТ Банк «Біг Енергія»відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року, якому не передавалась кредитна справа ОСОБА_1 ;
відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначив Національний банк України, мотивуючи це тим, що ВАТ Банк «Біг Енергія» припинив свою діяльність за рішенням Національного банку України;
касаційний суд зауважує, що Національний банк України не є стороною кредитного договору з позивачем, у нього відсутні зобов`язання перед позивачем, тому у цій справі Національний банк України не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна є саме ВАТ Банк «Біг Енергія», проте його діяльність припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження, здійснений на підставі іпотечного договору, не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» банком не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки;
касаційний суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону;
суди дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку та обґрунтовано вважали, що наявні підстави вважати іпотеку припиненою, оскільки позивач виконав зобов`язання за кредитним договором. Тобто суди встановили факт припинення іпотеки за договором іпотеки від 26 квітня 2004 року, який укладений між позивачем та ВАТ Банк «Біг Енергія», за яким приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна. Зазначений факт не оспорюється;
суди не заперечили доводи Національного банку України, що він не є належним відповідачем, проте зробили правильний висновок, що у цій справі, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), позивач не має іншої можливості, ніж як на підставі рішення суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21)).
За таких обставин, з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, відсутності належного відповідача та загальних засад (принципів) цивільного судочинства, суди обґрунтовано ухвалили рішення про скасування заборони відчуження нерухомого майна - квартири, яка внесена на підставі договору іпотеки від 26 квітня 2004 року. Суди не вказали про застосування абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України, яка у таких справах підлягає застосуванню на підставі аналогії закону, однак згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).
Колегія суддів також наголошує, що у справі за заявою про встановлення факту припинення іпотеки, поданою на загальних підставах у порядку позовного провадження, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто належний відповідач, на підставі аналогії закону також підлягає застосуванню частина сьома статті 294 ЦПК України, згідно з якою при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Зазначене зумовлено тим, що покладення судових витрат у зв`язку з розглядом такої заяви на неналежного відповідача, який при встановленні цього факту в порядку окремого провадження як заінтересована особа такі витрати не відшкодовує, суперечить закону.
Ураховуючи, що у цій справі Національний банк України не є належним відповідачем, з яким спір про право позивача відсутній, оскаржені рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати, а в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн скасувати.
В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
А. Ю. Зайцев
Є. В. Краснощоков
