Дата документу 04.04.2023 Справа № 333/8899/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Є.У.№ 333/8899/21 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.
№ 22-ц/807/768/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Бєлки В.Ю.
секретар: Ільїна Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного Банку України на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна про скасування заборони відчуження нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до НБУ, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В.М. про скасування заборони відчуження нерухомого майна.
В обґрунтування позову зазначав, що 09 квітня 2004 року між позивачем ОСОБА_1 (далі Позивач) та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено Кредитний договір № 05/J19-04-04 за умовами якого Позивачу було надано кредит у розмірі 12 600,00 доларів США на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Кінцевий термін повернення кредиту - 09.04.2014 року. На забезпечення виконання умов даного кредитного договору, 26 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банк «Біг Енергія» було укладено Іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року є квартира АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1675. Крім того, 26.04.2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. на підставі ст. 73 ЗУ «Про нотаріат», у зв`язку із посвідченням Іпотечного договору, зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності до повного припинення чи розірвання договору, за реєстровим номером 66. У період з 07.05.2004 року по 30 серпня 2004 року позивачем було достроково виконано умови кредитного договору та погашено кредит в повному обсязі. У серпні 2022 року Позивачу стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до цього часу зареєстроване обтяження на належне позивачу нежитлове приміщення, підставою якого є іпотечний договір № 1953, оскільки після виконання умов кредитного договору ВАТ Банк «БІГ Енергія» не було вилучено з державного реєстру іпотек вказаний запис. Позивач намагався в позасудовому порядку вирішити спір. Так, 02.04.2015 року Національним Банком України (жалі НБУ) було прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ Банк «Біг Енергія». Непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп». Архіви даного банку ліквідатор мав передати до НБУ для подальшого зберігання. На звернення представника позивача ОСОБА_1 , НБУ було повідомлено, що Кредитна справа (кредитний договір) ОСОБА_1 в описах архівних справ Банку не значиться та на зберігання, в НБУ не передавалась. У документах (рішеннях НБУ, звітах та ревізіях про оцінку майна, протоколах проведення аукціону, договорах з продажу майна (активів) Банку та кредитного портфелю, в договорах купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами) інформація по кредиту ОСОБА_1 відсутня. Крім того, ТОВ «Брокінвестгруп» у відповідь на адвокатський запит також повідомило, що в розпорядженні компанії не мається кредитної справи за Договором № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року, а тому відсутня будь-яка інформація по даного позичальнику.
Посилаючись на вищезазначене просив суд, скасувати заборону відчуження нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. в реєстрі за № 66 від 26 квітня 2004 року, реєстраційний номер обтяження 2155053, підстава обтяження: іпотечний договір, посвідчений 26.04.2004 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. за р. № 1675.
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 січня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано заборону відчуження нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. в реєстрі за № 66 від 26 квітня 2004 року, реєстраційний номер обтяження 2155053, підстава обтяження: іпотечний договір, посвідчений 26.04.2004 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. за р. № 1675.
Стягнуто з Національного Банку України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Національний Банк України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2004 року між позивачем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія» було укладено Кредитний договір № 05/J19-04-04 за умовами якого Позивачу було надано кредит у розмірі 12600,00 доларів США на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 . Кінцевий термін повернення кредиту - 09.04.2014 року, що в тому числі підтверджується Графіком погашення кредиту, закріплено в п. 3.2. вказаного договору.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується договором купівлі - продажу від 09.04.2004 року, посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. за реєстровим № 1382, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3385573 від 20.04.2004 року виданого ТОВ «ЗМ БТІ».
На забезпечення виконання умов даного кредитного договору, 26 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Банк «Біг Енергія» було укладено Іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року є квартира АДРЕСА_1 .
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1675.
26.04.2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М, на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку із посвідченням Іпотечного договору, зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності до повного припинення чи розірвання договору, за реєстровим номером 66.
Згідно заяви на видачу готівки від 09.04.2004 року № 276 позичальнику ОСОБА_2 було видано кошти у сумі 12600,00 доларів США, що за курсом на вказану дату становило 67146,66 грн..
Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2010 року № 97 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 01.03.2010 року ВАТ Банк «БІГ Енергія». Вказана постанова є в загальному доступі на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v3139500-10#Text.
Згідно листа Національного банку України № АЗ/Ц-28 від 25.08.2021 року, кредитна справа (кредитний договір) на ім`я Позичальника ОСОБА_1 в описах архівних справ Банку не значиться та на зберігання до НБУ не передавалась. У документах (рішеннях НБУ, звітах та ревізіях про оцінку майна, протоколах проведення аукціону, договорах з продажу майна (активів) Банку та кредитного портфелю, в договорах купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами) інформація по кредиту ОСОБА_1 відсутня.
Згідно відповіді ТОВ «Брокінвестгруп» на адвокатський запит АЗ/Ц-29 від 25.08.2021 року, повідомило, що в розпорядженні компанії не мається кредитної справи за Договором № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року з ОСОБА_1 , а тому задовольнити запит і надати відповідну інформацію ТОВ «Брокінвестгруп» не має можливості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З наданих позивачем відомостей вбачається, що відповідно до умов іпотечного договору, іпотека за цим договором забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року.
Також умовами договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд першої інстанції виходив з того, що на даний час відсутні відомості про наявність будь-якої заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, жодних претензій до нього щодо невиконання зазначеного кредитного договору не заявлялося.
Разом з тим, позивачем на підтвердження відсутності будь-якої заборгованості надані квитанції про внесення: 07.05.2004 року коштів у сумі 2105 доларів США за призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 11216,28 грн.; 09.08.2004 року коштів у сумі 4 900,00 доларів США за призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 26043,99 грн., 30.08.2004 року коштів у сумі 5 280,00 доларів США за призначенням «часткове погашення кредитного договору № 05/J19-04-04 від 09.04.2004 року», що еквівалентно 28046,30 грн.,
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність як заборгованості за кредитним договором, так і будь-яких майнових претензій банку чи його правонаступників до позивача.
Відтак суд першої інстанції дійшов переконливого висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинені шляхом його виконання.
Нерухоме майно ОСОБА_1 було обтяжене забороною відчуження лише на період існування у Данильченка кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.08.2021 року, наявний запис тип обтяження заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 2155053, зареєстрований 05.07.2005 року за, реєстратором: Приватний нотаріус Морозова В.М., на підставі іпотечного договору, 1675 від 26.04.2004 року, об`єкт обтяження - квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Скасовуючи заборону відчуження майна, суд першої інстанції видив з непорушності права власності та ч. 1 ст. 316 ЦК України, яка встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з п. 5 ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Апелянт заперечуючи проти позову, зазначав, що він не є особою відповідальною за відомості щодо припинення кредитного договору, натомість не зазначив яким способом позивач може поновити порушені права.
Його пропозиція щодо звернення з позовом до нотаріуса не ґрунтується на законі позаяк нотаріусом не оспорюється право позивача, він не наділений правом збирання інформації щодо наявності або відсутності обов`язків особи, майно якої обтяжене.
Колегія суддів також звертає увагу, що за юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відтак суд дійшов до висновку, що наявність запису щодо заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позбавляє позивача, як власника нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке було передано в іпотеку, можливості реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що постановою Правління Національного банку України № 97 від 24 лютого 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ Банк «БІГ Енергія» із 01 березня 2010 року. 02 квітня 2015 Національним банком України прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора та завершення процедури ліквідації банку. За рішенням ліквідатора непродані активи банку та перелік вимог кредиторів передано юридичній особі - ТОВ «Брокінвестгруп» відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом спору в даній справі є припинення забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки внаслідок належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором і його припинення.
Встановлено, що кредитор та іпотекодержатель ВАТ Банк «БІГ Енергія» ліквідований у 2015 році. Також, як зазначено у відзиві і встановлено судом, ТОВ «Брокінвестгруп», не є правонаступником банку, а здійснює управління непроданими активами та пасивами банку відповідно до договору про передавання в управління непроданих активів від 28 січня 2014 року. При цьому судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Брокінвестгруп» жодних вимог до Позивача щодо повернення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки не пред`являв, а відтак не порушує та охоронюваних інтересів позивача, що у свою чергу свідчить, що позовна вимога не може бути звернена до ТОВ «Брокінвестгруп, який є неналежним відповідачем.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновоком, що, у зв`язку з припиненням діяльності кредитора та іпотекодержателя ВАТ Банк «БІГ Енергія» без правонаступників, позивач не має іншої можливості, ніж за рішенням суду, скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.
З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Національного Банку України залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 січня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
В.Ю. Бєлка
