Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 170/293/21 Провадження №11-кп/802/303/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участюсекретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12018030000000370 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Шацького районного суду області від 04 серпня 2022 року щодо ОСОБА_8 ,
В С Т А Н О В И В :
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вороблячин, Яворівського району, Львівської області, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, депутат Ковельської районної ради Волинської області VIII скликання, невійськовозобов`язаний, раніше не судимий,
визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та виправданий на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Вироком вирішено питання судових витрат.
Органом досудового розслідування, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він, колишній директор Шацького національного природного парку, депутат Ковельської районної ради VIII скликання Волинської області, перебуваючи відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №330-к від 03 червня 2014 року на посаді директора Шацького національного природного парку, будучи працівником правоохоронного органу та являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в установі, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України, що полягали у здійсненні керівництва підприємством упродовж січня-лютого 2017 року, перебуваючи у приміщенні Шацького національного природного парку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , будучи зобов`язаним керуватись передбаченими актами законодавства, Статутом чи Положенням «Про Шацький національний природний парк», забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, проводити ефективні заходи, пов`язані з веденням лісового господарства відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень, а також будучи наділеним відповідними повноваженнями зі здійснення охорони природно-заповідного фонду України, їх належним чином не виконав через несумлінне ставлення до них, зокрема, в порушення вимог статей 9-1, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», діючи із злочинною самовпевненістю, тобто, передбачаючи можливість завдання шкоди державним інтересам внаслідок своїх протиправних дій, видав лісорубні квитки, а саме: серії 02 ЛКБ №438880 від 25 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438884 від 21 лютого 2017 року, серії 02 ЛКБ №438878 від 25 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438877 від 25 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438871 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438876 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438872 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438875 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438868 від 03 січня 2017 року на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територій Шацького національного природного парку, які являються об`єктами природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державним інтересам, згідно з висновком експерта Волинського науково-дослідного експертного криміналістичного центру № 9 від 12 квітня 2019 року завдано збитків на суму 7345 835,00 грн., що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів, навколишнього природного середовища.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вказує на його незаконність та необґрунтованість через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання обвинуваченого. Вказує, що показання обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 , які безпідставно взято до уваги судом, спростовані актом ревізії окремих питань фінансової господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28 грудня 2018 року № 070-22/01, висновками експертів, спеціалістів та показаннями свідка ОСОБА_11 .. Вважає, що усі наведені органом досудового розслідування докази є належними та допустимими, прямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження. У зв`язку із цим, просить скасувати вирок суду від 04 серпня 2022 року. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, призначивши йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі штрафом в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнути із ОСОБА_8 в користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у цьому кримінальному провадженні. В порядку ст.100 КПК України вирішити долю речових доказів.
У поданому на апеляційну скаргу письмовому запереченні захисник ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції від 04 серпня 2022 року залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримував та просив скасувати вирок суду і ухвалити новий, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу заперечували і просили судове рішення залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Законним є судове рішення, постановлене за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при проваджені у справі кримінально-процесуального закону.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора, які зобов`язані зібрати, перевірити та оцінити докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Положеннями ст.94 КПК України регламентовано, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно приписів ч.1 ст.410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Нормами п.4 ч.1 ст.411 КПК України передбачено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Також, у вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Основою мотивувальної частини вироку є аналіз і оцінка досліджених судом доказів. При ухваленні вироку мають одержати оцінку всі докази, розглянуті в судовому засіданні: як докази, на підставі яких суд визнав установленими ті або інші обставини, так і ті з них, через які суд дійшов висновку, що деякі обставини не мали місці в дійсності. Прийняття одних і відхилення, неврахування інших доказів судом має бути вмотивованим. Підставою неврахування доказів є відсутність у них відомостей про обставини кримінального правопорушення властивостей належності, допустимості або їх недостовірності.
Проте, оскаржуваний вирок суду щодо ОСОБА_8 вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Згідно п.3 ч.1 ст.409, ст.ст.412, 415 КПК України підставою для скасування вироку суду є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Згідно п.7 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п.7 ч.2 ст.412 КПК України.
Згідно з положеннями кримінального процесуального закону, закріпленими в п.20 ч.1 ст.7 КПК України, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами є однією із загальних засад кримінального провадження.
В частинах 4 та 6 статті 107 КПК України зазначено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання за 01 липня 2022 року, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 (т.5 а.к.п.247-249). Показання цих свідків судом покладені в основу виправдувального вироку.
Проте, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутній звукозапис вказаного судового засідання.
На переконання апеляційного суду вказані порушення є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, виправдовуючи ОСОБА_8 суд першої інстанції прийшов до висновку, що досліджені та перевірені в судовому засіданні докази в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 вичерпані, суд дійшов переконання про відсутність вказаної в обвинувальному акті події кримінального правопорушення, недоведеність наявності в діях ОСОБА_8 складу вказаного кримінального правопорушення.
Також місцевий суд встановив, що висновок інженерно-екологічної експертизи від 12.09.2019 №19694/19-48 та висновок додаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31.03.2021 №71/1-2-110/21-22 в описаній частині є таким, що не узгоджується з положеннями ч.1 ст.242 КПК України, а тому не є належним джерелом доказів у справі.
Проте такі висновки місцевого суду є передчасними, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є суперечливими та зробленими без урахування всіх обставин даного кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.1 ст.67 ЛК України, у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
За частиною 1 статті 70 ЛКУ заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555 затверджено Санітарні правила в лісах України. Відповідно до п. 4 цих Правил для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.
За правилами абз.4 п.5 Правил заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону № 2456-XII, інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні підлягають застосуванню положення Закону № 2456-XII, у преамбулі якого визначено правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону № 2456-XII спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Наказом Мінекоресурсів від 06 лютого 2007 року № 54 затверджено Положення про Шацький національний природний парк, яке було предметом дослідження судів попередніх інстанцій і відповідно до приписів п. 4.8 якого спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими органами на місцях у галузі охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.
Зокрема, такі норми Положення відповідають вимогам ст.9-1 Закону №2456-XII щодо здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.
Заготівля деревини під час проведення санітарних рубок у межах територій та об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, належить до спеціального використання лісових ресурсів, отже потребує отримання спеціального дозволу та затвердження лімітів користування.
Таким чином, тлумачення вказаних вище норм матеріального права дають підстави вважати, що місцевий суд передчасно прийшов до висновку, що обвинуваченням не доведено, що в діянні ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Також судом першої інстанції при прийнятті рішення про виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 не було враховано і лист Міністерства екології та природних ресурсів України щодо встановлення лімітів від 06 листопада 2015 року № 5/1-9/13678-15, виданого уповноваженим органом державного управління усфері спеціального використання природних ресурсів.
Отже, місцевий суд, в результаті неправильного тлумачення приписів законодавства, в тому числі Лісового кодексу України, хоча безпосередньо і дослідив висновок інженерно-екологічної експертизи від 12 вересня 2019 року № 19694/19-48, висновок додаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31 березня 2021 року № 71/1-2-110/21-22, акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького НПП від 28 грудня 2018 року № 070-22/01, висновок судово-економічної експертизи від 12 квітня 2019 року № 9, науковий висновок спеціалістів щодо доцільності та результатів санітарно-оздоровчих і лісовідновних заходів, проведених на території Шацького НПП у 2017 році, проте безпідставно визнав їх неналежними доказами, та не дав їм належної оцінки, яка відповідає приписам ст.94 КПК України, у взаємозв`язку з іншими належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та виявлених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає, що при ухваленні виправдувального вироку, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не дав повної та об`єктивної оцінки зібраним в справі усім доказам, в їх сукупності та взаємозв`язку, з усієї доказової бази, що призвело до передчасного висновку про виправдування ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованого ним кримінального правопорушення, що є підставою для скасування такого вироку.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотним порушення вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Встановлена апеляційним судом неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, свідчать, що подальшу оцінку доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, не можливо усунути під час апеляційного перегляду даного кримінального провадження, навіть шляхом проведення повного дослідження всіх доказів по справі, оскільки у такому разі буде порушено принцип інстанційності судової системи та право учасників кримінального провадження на оскарження процесуальних рішень (ст.24 КПК України).
Таким чином, виходячи із передбачених ст.ст.7, 9 ч.6 КПК України загальних засад кримінального провадження, положень ст.ст.409, 411, 412, 415 КПК України, з метою забезпечення права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Скасовуючи вирок у зв`язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, тому вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають частковому задоволенню.
Під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та відповідно до вимог ст.370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, Волинський апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Шацького районного суду області від 04 серпня 2022 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
