ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 170/293/21

провадження № 51-3576км23

Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030000000370, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вороблячин Яворівського району Львівської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шацького районного суду Волинської області від 04 серпня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що упродовж січня-лютого 2017 року, перебуваючи на посаді директора Шацького національного природного парку, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, порушуючи вимоги статей 9-1, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд» (далі - Закон № 2456-XII), діючи зі злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість завдання шкоди державним інтересам унаслідок своїх протиправних дій, без відповідних затверджених лімітів на використання природних ресурсів, видав лісорубні квитки на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на території Шацького національного природного парку, на підставі яких було проведено незаконні рубки формування і оздоровлення лісів, що знаходяться в межах території вищевказаного природного парку, у зв`язку з чим завдано збитків державним інтересам на суму 7 345 835 грн.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій вказує про незаконність та необґрунтованість рішення апеляційного суду, а також стверджує, що апеляційний суд не дотримався приписів статей 2, 7, 404, 419 КПК.

Прокурор уважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження здійснено формально, односторонньо, без належної перевірки викладених в апеляційній скарзі доводів та надання обґрунтованих відповідей на них. Стверджує, що суд належним чином не розглянув викладені в апеляційній скарзі доводи та не навів переконливих мотивів для їх спростування.

На його думку, належної оцінки апеляційного суду не отримали доводи про беззаперечність доказів, що вказують на винуватість ОСОБА_6 , які місцевий суд проігнорував та не проаналізував.

Неспростованими залишилися доводи прокурора про безпідставність визнання неналежними доказами висновків інженерно-екологічної експертизи від 12 вересня 2019 року № 19694/19-48 та додаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31 березня 2021 року № 71/1-2-110/21-22, акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28 грудня 2018 року № 070-22/01, висновку судово-економічної експертизи від 12 квітня 2019 року № 9, висновку спеціалістів щодо доцільності та результатів санітарно-оздоровчих і лісовідновних заходів, проведених на території Шацького НПП у 2017 році.

На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, однак, не зважаючи на наведене прокурором належне обґрунтування до дослідження доказів, апеляційний суд, за відсутності будь-яких мотивів та законних підстав, необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про дослідження доказів, допустивши тим самим порушення статей 22, 23, 94 КПК.

Також прокурор звертає увагу, що відображені в ухвалі показання свідка ОСОБА_8 не відповідають свідченням, які останній давав під час допиту, при цьому відсутність звуко- та відеозапису допиту свідка ОСОБА_8 перешкоджає перевірці цих показань.

Поза увагою суду також лишилося те, що правильне застосування закону про кримінальну відповідальність ґрунтується на тлумаченні, про яке йдеться в листі Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінекоресурсів) від 06 листопада 2015 року № 5/1-9/13678-15 щодо встановлення лімітів на вирубку лісу, де відображена позиція Мінекоресурсівіз посиланням на вимоги чинного законодавства про те, що заготівля деревини під час проведення санітарних рубок у межах територій та об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об`єктів ПЗФ і здійснюється в межах ліміту.

Спираючись на відмінне від наведеного вище тлумачення норм законодавства, суди, на переконання прокурора, дійшли необґрунтованих висновків про відсутність підстав до застосування приписів ч. 2 ст. 367 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала подану касаційну скаргу, просила скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник виправданого - адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора. Також від нього надійшли письмові заперечення, де він зазначив мотиви незгоди з касаційною скаргою.

Виправданий ОСОБА_6 заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги сторони обвинувачення, просив залишити оскаржене судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 94 КПК установлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За приписами ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 зазначених вище вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України (далі - ЛКУ) у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

За частиною 1 ст. 70 ЛКУ заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.

Як передбачено в абз. 4 ст. 70 ЛКУ, деревина заготовлюється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

За змістом ст. 70 ЛКУ заготівля деревини здійснюється як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування), так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів.

За правилами ст. 100 ЛКУ порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону № 2456-XII, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555 затверджено Санітарні правила в лісах України. Відповідно до п. 4 цих Правил для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.

За правилами абз. 4 п. 5 Правил заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону № 2456-XII, інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.

З огляду на наведене підлягають застосуванню положення Закону № 2456-XII, у преамбулі якого визначено правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2456-XII спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому правилами ч. 2 цієї статті передбачено, що перелік установлених указаним Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.

Отже режим та порядок використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається затвердженими у встановленому законом порядку положенням про такий об`єкт.

Наказом Мінекоресурсів від 06 лютого 2007 року № 54 затверджено Положення про Шацький національний природний парк, яке було предметом дослідження судів попередніх інстанцій і відповідно до приписів п. 4.8 якого спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими органами на місцях у галузі охорони навколишнього природного середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.

Такі норми Положення відповідають вимогам ст. 9-1 Закону № 2456-XII щодо здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення (крім водних ресурсів, рибних та інших водних біоресурсів), у тому числі лісових ресурсів державного значення, визначено Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459 (пункт 1 Положення).

За пунктом 7 цього Положення ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінекоресурсів за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі. Затверджені ліміти Мінекоресурсів доводить до заявників, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій.

Заготівля деревини під час проведення санітарних рубок у межах територій та об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, належить до спеціального використання лісових ресурсів, отже потребує отримання спеціального дозволу та затвердження лімітів користування.

Саме з такого тлумачення вказаних вище норм матеріального права виходить Верховний Суд у правозастосовній практиці в подібних правовідносинах (постанова Касаційного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року в справі № 824/540/17-а), і колегія суддів не вбачає підстав до відступу від висновків Верховного Суду про застосування норм права в аспекті реалізації приписів ст. 434-1 КПК.

За приписами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, спеціальне використання природних ресурсів на території Шацького національного природного парку, у тому числі у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою вказане вище і не врахував під час застосування норм права. Крім того, не врахував, що Міністерством екології та природних ресурсів України листом щодо встановлення лімітів від 06 листопада 2015 року № 5/1-9/13678-15, як уповноваженим органом державного управління у сфері спеціального використання природних ресурсів висловлено правозастосовні підходи, які відповідають правозастосовній практиці Верховного Суду.

З огляду на вказане, не знайшли обґрунтованого спростування доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд безпідставно визнав неналежними доказами висновок інженерно-екологічної експертизи від 12 вересня 2019 року № 19694/19-48, висновок додаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31 березня 2021 року № 71/1-2-110/21-22, акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького НПП від 28 грудня 2018 року № 070-22/01, висновок судово-економічної експертизи від 12 квітня 2019 року № 9, науковий висновок спеціалістів щодо доцільності та результатів санітарно-оздоровчих і лісовідновних заходів, проведених на території Шацького НПП у 2017 році, яким не надано такої оцінки, яка відповідає приписам ст. 94 КПК, зокрема, у взаємозв`язку з іншими належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні, хоча і безпосередньо дослідженими місцевим судом, проте оціненими на підставі хибного тлумачення приписів ЛКУ, Закону № 2456-XII та інших галузевих норм права.

Доводи сторони обвинувачення на предмет їх обґрунтованості мають бути оцінені через призму того, що лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів як складова заготівлі деревини здійснюються в порядку спеціального використання лісових ресурсів, а відтак потребують отримання як спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування.

За вимогами ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку висновків місцевого суду на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, а також дослідженим у судовому засіданні доказам. В тій ситуації, коли доводи в апеляційній скарзі сторони щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, суд таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК. Натомість суд апеляційної інстанції на спростування доводів скарги прокурора про наявність беззаперечних доказів, які вказують на винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження обставин провадження, які, за небезпідставними доводами прокурора, за оскарженим вироком встановлені неправильно.

Судом апеляційної інстанції не забезпечено засад змагальності кримінального провадження, порушено право сторони обвинувачення на обстоювання правової позиції, що в аспекті реалізації приписів статей 23, 412, 438 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму матеріального та процесуального права. Проте апеляційний суд необґрунтовано погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, формально обмежився посиланням на правильність висновків суду першої інстанції, не піддав безпосередньому дослідженню докази у провадженні за наявності належних підстав для виконання вимог ст. 23 вказаного Кодексу та перевірки небезґрунтовних доводів прокурора про те, що проведення рубки формування та оздоровлення лісів на території Шацького НПП є видом спеціального використання природних ресурсів і їх проведення без одержання ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2017 році не відповідає вимогам чинного на час їх здійснення законодавства.

За таких обставин обґрунтованими є доводи прокурора про те, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснено формально, односторонньо, без належної перевірки наведених в апеляційній скарзі доводів та надання переконливих відповідей на них, а тому ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, що свідчить про постановлення оскарженого рішення з порушенням вимог статей 22, 23, 94, 370, 404, 412, 413, 419 КПК та наявність підстав до скасування постановленого щодо ОСОБА_6 судового рішення згідно з приписами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, оскільки істотні порушення кримінального процесуального закону призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та передчасного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого за ч. 2 ст. 367 КК кримінального правопорушення.

Доводи про те, що з технічного носія інформації, де мав бути зафіксований допит свідка ОСОБА_8 , неможливо відтворити відповідні аудіо- та відеофайли, суд апеляційної інстанції як суд факту і права має перевірити в межах своєї компетенції та вирішити з огляду на процесуальні позиції сторін кримінального провадження, значення показань указаного свідка для повного встановлення обставин цього провадження та наявну можливість усунути вади, про які вказує прокурор.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені у апеляційні скарзі прокурора, належним чином обґрунтувати свої висновки й ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3