Єдиний державний реєстр судових рішень
КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа№ 170/293/21
Рядок статзвіту 335 Провадження № 1-кп/170/28/22
Шацький районний суд Волинської області
В И Р О К
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2022 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Шацьк кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 26.07.2018 за №12018030000000370 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,який народивсяв с.Вороблячин Яворівськогорайону Львівськоїобласті,зареєстрований тафактично проживаєна АДРЕСА_1 , звищоюосвітою, одруженого, депутата Ковельської районної ради Волинської області VIII скликання, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого,
заобвинуваченням увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.367КК України,
в с т а н о в и в:
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам за таких обставин. ОСОБА_4 , колишній директор Шацького національного природного парку, депутат Ковельської районної ради VIII скликання Волинської області, перебуваючи відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №330-к від 03.06.2014 на посаді директора Шацького національного природного парку, будучи працівником правоохоронного органу та являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в установі, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України, що полягали у здійсненні керівництва підприємством упродовж січня-лютого 2017 року, перебуваючи у приміщенні Шацького національного природного парку, що розташоване за адресою: вул. Жовтнева, 1, с. Світязь, Волинська область, будучи зобов`язаним керуватись передбаченими актами законодавства, Статутом чи Положенням «Про Шацький національний природний парк», забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, проводити ефективні заходи, пов`язані з веденням лісового господарства відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень, а також будучи наділеним відповідними повноваженнями зі здійснення охорони природно-заповідного фонду України, їх належним чином не виконав через несумлінне ставлення до них, зокрема, в порушення вимог статей 9-1, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», діючи із злочинною самовпевненістю, тобто, передбачаючи можливість завдання шкоди державним інтересам внаслідок своїх протиправних дій, видав лісорубні квитки, а саме: серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017 на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територій Шацького національного природного парку, які являються об`єктами природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державним інтересам, згідно з висновком експерта Волинського науково-дослідного експертного криміналістичного центру №9 від 12.04.2019 завдано збитків на суму 7345 835,00 грн., що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів, навколишнього природного середовища.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що виразилося у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену Конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі I Конвенції та розділі VIII Конституції України.
Провівши судовий розгляд, з`ясувавши обставини, встановлені під час кримінального провадження та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що обставини, викладені в обвинувальному акті стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в повній мірі не підтверджуються наданими стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду доказами, а в інкримінованому обвинуваченому діянні відсутня протиправність, а отже, суспільна небезпечність діяння та його наслідків, як обов`язкова ознака, визначеного ч. 1 ст. 11 КК України поняття кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що він свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин не визнає та суду показав, що він дійсно у 2017 році, працюючи на посаді директора Шацького національного природного парку, підписував зазначені в обвинувальному акті виписані інженером національного парку ОСОБА_6 лісорубні квитки на здійснення передбачених статтею 84 Лісового кодексу України рубок догляду за лісом (проріджувальних, прохідних) та вибіркових санітарних рубок, що відносяться до рубок формування та оздоровлення лісів, які були проведені на території лісництв Шацького національного природного парку, що є об`єктом природно-заповідного фонду. Вказані види рубок було проведено з метою поліпшення якісного складу лісів, що відноситься до діяльності національного парку з відтворення лісів; на підставі переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів на 2017 рік, після обстеження лісів на території трьох лісництв національного парку лісопатологічною службою «Херсонлісозахист», після погодження з науково-технічною радою парку, обласним управлінням екології та обласним управлінням лісового і мисливського господарства, тобто рубки проведено з усіма необхідними на той час попередніми заходами і погодженнями. За результатами проведених на підставі вказаних лісорубних квитків вибіркових санітарних, прохідних, проріджувальних рубок було заготовлено деревину, приблизно 90 відсотків якої, як правило, було реалізовано як дрова для населення та підприємств району. І лише незначний відсоток з цієї заготовленої деревини міг бути реалізований як ділова деревина для населення і потреб національного парку. У лісорубних квитках було вказано об`єм деревини на підставі матеріалів відповідного попередньо проведеного відводу. Всі ці рубки є фінансово невигідними, оскільки затрати парку на їх проведення завжди перевищують отримані прибутки. Але вказані рубки проводяться парком, так як вони є необхідними для формування продуктивних лісових насаджень. Ще у 2014 році, за його дорученням було підготовлено та направлено в Міністерство екології України пакет документів на отримання лімітів для такого виду рубок, на що отримано відповідь, що для санітарно-оздоровчих заходів отримання лімітів не передбачено, оскільки вони не відносяться до спеціального використання природних ресурсів. У 2014 році було проведено перевірку діяльності національного парку, під час якої порушень, у тому числі під час проведення санітарно-оздоровчих заходів, не виявлено. Аналогічні рубки було проведено у 2014, 2015, 2016 роках без лімітів, згідно з роз`ясненнями Мінекології. Чи було сплачено рентну плату за заготовлену в ході цих рубок деревину, він точно сказати не може, однак стверджує, що було підготовлено, оформлено і видано усі необхідні, передбачені чинним на час проведення рубок законодавством заходи і документи, у тому числі документи, пов`язані з оприбуткуванням і реалізацією заготовленої в ході цих рубок деревини. Тому жодної протиправності у його діях, порушень вимог закону, про що вказано в обвинувальному акті, немає і свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення він не визнає та вважає себе невинуватим.
Таким чином з показань обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він, працюючи директором Шацького національного природного парку, зокрема протягом січня і лютого 2017 року, був службовою особою; без отримання лімітів підписав дев`ять лісорубних квитків: серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017 на проведення рубок формування та оздоровлення лісів (рубок догляду за лісом, а саме проріджувальних і прохідних, та вибіркових санітарних рубок) на території трьох лісництв Шацького національного природного парку, що є об`єктом природно-заповідного фонду. Тобто вказані фактичні обставини обвинувачення ОСОБА_4 визнає.
Окрім того, ці обставини учасниками судового провадження не оспорюються і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні за клопотанням прокурора доказами.
Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.06.2014 №330-к ОСОБА_4 призначено за контрактом на посаду директора Шацького національного природного парку на термін з 04.06.2014 по 03.06.2015, який 03.06.2015 продовжено до 03.06.2016 та 22.04.2016 продовжено до 03.06.2019.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.05.2017 №153-к ОСОБА_4 звільнено з посади директора Шацького національного природного парку.
Відповідно до укладеного із ОСОБА_4 контракту, директор є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків, передбачених актами законодавства, Статутом чи Положенням про об`єднання, підприємство, установу, організацію; він зобов`язаний безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна; здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених законодавством, Статутом чи Положенням про об`єднання, підприємство, установу, організацію; зобов`язаний проводити ефективні заходи, пов`язані із веденням лісового господарства відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Шацький національний природний парк є державною організацією, а також здійснює такі види діяльності: 91.04 Функціонування ботанічних садів, зоопарків і природних заповідників (основний); 03.12 Прісноводне рибальство; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщення; 02.20 Лісозаготівлі; 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.
Під час судового розгляду встановлено, що юридичною адресою та фактичним місцем розташування адміністративного приміщення Шацького національного природного парку є адреса: вул. Жовтнева, буд. 61 у с. Світязь Ковельського (колишнього Шацького) району Волинської області. Поряд з цим в обвинувальному акті вказано, що місцем вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є приміщення Шацького національного природного парку, що розташоване за адресою: вул. Жовтнева, 1, с. Світязь, Волинська область, що не відповідає встановленим судом обставинам.
Відповідно до Положення «Про Шацький національний природний парк», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.02.2002 №54 (у редакції наказу Мінприроди №285 від 25.05.2012) Шацький національний природний парк є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Директор Шацького національного природного парку вирішує питання діяльності Шацького національного природного парку відповідно до його завдань; в межах своєї компетенції видає розпорядження та накази, які є обов`язковими для виконання (дотримання) усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться на території Шацького національного природного парку та в межах його охоронних зон; розпоряджається коштами та майном відповідно до законодавства, здійснює інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі, уповноважений видавати лісорубні квитки.
Таким чином, згідно з наділеними повноваженнями ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директора Шацького національного парку, був службовою особою, а також згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст. 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, був працівником правоохоронного органу.
Також в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директора Шацького національного природного парку, був зобов`язаний керуватися передбаченими актами законодавства, Статутом чи Положенням «Про Шацький національний природний парк». Судом було безпосередньо досліджено надане стороною обвинувачення Положення «Про Шацький національний природний парк» та усі надані сторонами докази. Проте будь-які відомості про існування Статуту Шацького національного природного парку, яким, на думку сторони обвинувачення, був зобов`язаний керуватися у своїй роботі ОСОБА_4 , суду не надано та відомості про такий документ у досліджених судом доказах відсутні.
Факт підписання і видачі директором Шацького національного природного парку ОСОБА_4 вказаних в обвинувальному акті лісорубних квитків підтверджується дослідженими судом дев`ятьма лісорубними квитками: серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017 (т. 1 арк. 101-109).
Вказані лісорубні квитки виписано та видано на підставі дослідженого судом Переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів по Шацькому НПП на 2017 рік, погодженому ДСЛП «Рівнезахист», ІНФОРМАЦІЯ_2 , Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (т. 1 арк. 120-122), квитки видано Світязькому, Мельниківському та Пульмівському лісництвам Шацького національного природного парку, для проведення заходів формування і оздоровлення лісів (вибіркових санітарних, прохідних, проріджувальних рубок), із зазначенням номера кварталу, номера виділу, площі ділянки, маси і виду деревини, строку проведення рубок тощо.
Дослідженими судом обліково-реєстраційними відомостями, товарно-транспортними накладними підтверджується факт здійснення рубок дерев у кварталах та виділах, що зазначені у вказаних лісорубних квитках, а також відвантаження споживачам одержаної внаслідок здійснення рубок деревини (дров, лісопродукції тощо) (т. 1 арк. 123-253, т. 2, т. 3 арк. 1-66).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які у 2017 році працювали у Світязькому, Мельниківському та Пульмівському лісництвах Шацького національного природного парку, кожен зокрема, в загальних рисах підтвердили обставини здійснення на підставі вказаних у виданих ОСОБА_4 у січні, лютому 2017 року лісорубних квитках рубок формування і оздоровлення лісів, зокрема, вибіркових санітарних, прохідних та проріджувальних рубок дерев, а також заготівлю в результаті вказаних рубок деревини та її реалізацію. Що стосується отримання лімітів та оформлення дозвільних документів на проведення зазначених рубок, то їм нічого про це невідомо, оскільки це не входило до їх обов`язків. Вказані рубки вони проводили з метою покращення якісного складу лісу, відповідно до встановлених вимог, оформлених документів, на підставі проведених попередньо обстежень лісу та відводів. Рубці підлягали, як правило, сухостійні, повалені, пошкоджені, хворі дерева, а також ті, що відставали в рості.
Показання вказаних свідків об`єктивно узгоджуються між собою та узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що в 2017 році він працював на посаді провідного інженера лісового господарства Шацького національного природного парку і до його обов`язків входило оформлення лісорубних квитків. У 2017 році на підставі матеріалів відведення та виданих лісорубних квитків проводилися рубки формування та оздоровлення лісів, з метою покращення якісного складу лісу, на підставі санітарно-оздоровчих заходів, матеріалів лісокористування, погодження з науково-технічною радою парку та інших необхідних погоджень. До обстеження лісу перед відведенням залучалися спеціальні організації, наприклад «Херсолісозахист». В результаті таких рубок заготовлялася деревина, приблизно 90 відсотків з якої реалізовано на дрова, решту незначну частину могла становити ділова деревина, яку також було реалізовано відповідно до встановленого порядку. Лімітів на проведення цих рубок не отримували, тому що це не було спеціальне використання лісових ресурсів, для якого необхідно було отримувати ліміти. Такі були роз`яснення Міністерства екології та природних ресурсів України. У 2014 році за дорученням директора парку було підготовлено і направлено у Мінекології пакет документів для отримання лімітів на такі види рубок, однак вони отримали відповідь, що лімітів на проведення санітарно-оздоровчих заходів не потрібно. Пізніше у 2018 році були зміни в законодавстві щодо отримання лімітів на проведення рубок формування і оздоровлення лісів.
Показання вказаного свідка об`єктивно узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 та з показаннями зазначених вище свідків.
Свідок ОСОБА_22 , начальник відділу управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, суду повідомила, що вона вважає, що проведення у 2017 році санітарних рубок (прохідних, проріджувальних, вибіркових) на території та об`єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення належало до спеціального використання природних ресурсів та лісогосподарських заходів, пов`язаних із заготівлею деревини, для проведення яких необхідно було встановлювати ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема ОСОБА_23 проведення рубок без встановлення лімітів та дозволів не відповідає вимогам природоохоронного законодавства. В той же час свідок показала, що щодо заходів, пов`язаних з відтворенням і збереженням лісів, поліпшенням якісного складу лісів, лімітів немає. На підставі лімітів здійснюються лише заходи з використання лісів. Свідок повідомила суду, що вона є екологом за фахом і в 2017 році вказані питання не входили до її компетенції.
Показання вказаного свідка в частині щодо застосування у 2017 році норм права, що стосуються порядку отримання лімітів під час діяльності Шацького національного природного парку суд до уваги не бере, оскільки свідок є екологом за фахом, і її висловлювання щодо застосування норм права, на думку суду, не можуть бути достовірним джерелом доказів.
Таким чином судом встановлено, що у 2017 році Шацьким національним природним парком на власній території власними силами здійснювалися рубки формування та оздоровлення лісів на підставі виданих директором парку, зазначених в обвинувальному акті, лісорубних квитків, а саме вибіркові санітарні, прохідні, проріджувальні.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно зі статтею 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до статті 19 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення; забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
За змістом пункту 5 частини 2статті 105 Лісового кодексу Українивідповідальність запорушення лісовогозаконодавства несутьособи,винні упорушенні вимогщодо веденнялісового господарства,встановлених законодавствому сферіохорони,захисту,використання тавідтворення лісів.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Закон України "Про природно-заповідний фонд України"визначає правові основиорганізації, охорони, ефективного використання природно-заповідногофонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів, і є спеціальним з питань регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Судом установлено, що ОСОБА_4 поставлено у провину порушення вимог статей 9-1 та 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Стаття 9-1 цього закону в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року (в ред. ЗУ №1826-VI від 21.01.2010) має назву «Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду» і складається з чотирнадцяти частин.
1.Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
2.Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
3.Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.
4.Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.
5.Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.
6.Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.
7.Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (459-92-п) визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.
8.Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.
9.Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу.
10.Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.
11.Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду.
12.Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища або до суду.
13.Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.
14.Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу подається до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища протягом строку, що не перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду заявник повідомляється у письмовій формі.
Стаття 30 цього закону в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року (в ред. ЗУ №2456-ХІI від 16.06.1992) має назву «Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ» та містить дві частини.
1.На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
2.Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Про порушення ОСОБА_4 конкретних положень вказаних статей в обвинувальному акті не вказано.
Судом установлено, що вказаною редакцією статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", що була чинною на час інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення,було врегульовано порядок здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а саме в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, визначено порядок встановлення відповідних лімітів та надання дозволів, необхідних для здійснення спеціального використання природних ресурсів на таких територіях, процедуру анулювання виданих дозволів, підстави для цього та інші питання.
Лісовим кодексом та іншими актами законодавства комплексно врегульовано питання охорони, відтворення та раціонального використання лісових природних ресурсів, з урахуванням при цьому інтересів збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Главою 13 Лісового кодексу України врегульовано питання використання лісових ресурсів.
Відповідно до ст. 65 цієї глави Лісового Кодексу України, використання лісових ресурсів може здійснюватись в порядку загального і спеціального використання.
Статтею 67,що міститьсяу главі13Лісового кодексуУкраїни (в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) визначено, що у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 68 Лісового кодексу України (глава 13) визначає порядок виділення лісових ділянок для спеціального використання лісових ресурсів.
Аналогічні положення містить і Закон України «Про рослинний світ», у статті 8 якого вказано, що використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 10 цього закону, заготівля деревини під час рубок головного користування належить до видів спеціального використання природних рослинних ресурсів. Згідно з ч. 6 ст. 10 закону заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України.
Відповідно довимог статей 70,71 глави 13 Лісового кодексу України(в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка.
При цьому частина 4 статті 70 визначає, що деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
Системний аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку: проведення рубок головного користування, метою яких є заготівля деревини, є видом спеціального використання природних ресурсів, щопотребує отримання відповідного дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів та встановлення відповідного ліміту. У той час як проведення лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів і заготівля деревини в процесі проведення таких заходів законодавчо визнається діяльністю, не пов`язаною з використанням лісових ресурсів.
Отже, це свідчить про те, що поліпшення якісного складу лісів, до заходів якого відноситься і виконання санітарно-оздоровчих заходів, за спеціальним законодавством не належить до спеціального використання природних (лісових) ресурсів.
Главою 14 Лісового кодексу України врегульовано питання відтворення лісів, що відповідно до ст. 79 цього кодексу здійснюється, зокрема, з метою, поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності та біологічної стійкості.
Глава 15 Лісового кодексу України регулює питання підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів та збереження біорізноманіття в лісах.
Стаття 84 цієї глави Лісового кодексу Українивизначає заходи щодо поліпшення якісного складу лісів, та містить норму про те, що з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи, зокрема, рубки догляду за лісом, санітарні рубки.
Отже, санітарні рубки є спеціальним заходом поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей, які в силу положень статей17,19,83-85 Лісового кодексу України, мають здійснювати, зокрема, постійні користувачі лісових ресурсів.
Статтею 100 Лісового кодексу України також визначено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається Законом України "Про природно-заповідний фонд України", цим кодексом та іншими актами законодавства.
ЗаконУкраїни "Про природно-заповідний фонд України"(в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) не містив спеціальних положень щодо порядку проведення рубок формування та оздоровлення лісів.
Главою 4 зазначеного Законуне встановлено заборони щодо проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду.
Також слід зазначити, що проведення рубок під час здійснення заходів з поліпшення якісного складу лісів врегульовано Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724 та Інструкцією з проведення рубок формування та оздоровлення лісів (п. 5 Правил).
Заготівля деревини при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування регулюється Порядком спеціального використання лісових ресурсів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 та Правилами рубок головного користування (п. 12 Порядку).
Таким чином вказані види рубок врегульовано не лише різними нормами законів, а й різними підзаконними актами.
Крім того Положенням про спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459, визначено, що видача дозволів на спеціальне використаня лісових ресурсів здійснюється відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів (п. 1 Положення). Порядком спеціального використання лісових ресурсів передбачено можливість здійснення спеціального використання лісових ресурсів лише шляхом заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів (пункт 1), передбачено погодження відповідних питань при здійсненні спеціального використання лісових ресурсів з обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, до складу яких включено колишні територіальні органи Мінприроди (пункти 2, 10, 12, 24, 40, 41, 49, 51, 65 Порядку). В свою чергу, порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів передбачено, що спеціальним дозволом на використання лісових ресурсів є лісорубний або лісовий квиток (пункт 1).
Порядок та умови здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, що встановлені з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, визначено також Санітарними правилами в лісах України, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555. 11.11.2016 набула чинності нова редакція Санітарних правил в лісах України, в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №756.
Пунктом 2 Санітарних правил в лісах України (в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) передбачено, що заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються власниками лісів, постійними лісокористувачами з метою оздоровлення насаджень у максимально стислі строки за умови недопущення негативного впливу на навколишнє природне середовище. Зазначені заходи є частиною комплексу профілактичних заходів, що здійснюються з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвитку патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха.
Згідно з п. 5 вказаних Правил заходи з поліпшення санітарного стану лісів плануються і здійснюються на основі матеріалів лісовпорядкування, а також санітарних та лісопатологічних обстежень, а в межах природно-заповідного фонду - відповідно до вимог проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них з урахуванням специфіки, ступеня та періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників хвороб лісу.
До санітарно-оздоровчих заходів віднесено: вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки, ліквідацію захаращеності, запобігання виникненню та поширенню осередків шкідників і хвороб лісу, захист заготовленої деревини від шкідників та хвороб.
Також встановлено, що вибіркові санітарні рубки призначаються постійними лісокористувачами на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарного та лісопатологічного обстеження, а на територіях природно-заповідного фонду, зокрема, національного парку - за погодженням з органами Мінприроди, які здійснюють державний контроль за дотриманням вказаних Правил.
Таким чином цілі санітарно-оздоровчих заходів докорінно відрізняються від цілей спеціального використання природних, зокрема, й лісових ресурсів.
Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724, передбачено, що вони визначають основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості і продуктивності деревостанів, збереження біорізноманітності лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів, до яких належать такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафні.
Підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, що проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. Рубки догляду проводяться шляхом періодичного вирубування дерев, подальше збереження яких у складі насаджень недоцільне. Рубки догляду можуть бути таких видів: освітлення, прочищення, проріджування, прохідна рубка.
Вимоги щодо порядку проведення санітарних рубок за цими Правилами узгоджуються з вимогами Санітарних правил в лісах України.
Таким чином законодавчо визначено, що рубки формування і оздоровлення лісів за своєї правовою суттю є одним з видів діяльності з відтворення лісів з метою поліпшення їх якісного складу. Проріджувальні, прохідні та вибіркові санітарні рубки (які здійснено на підставі виданих ОСОБА_4 лісорубних квитків) законодавчо віднесені до рубок формування та оздоровлення лісів.
Таким чином передбачені вказаними нормативними актами заходи з поліпшення якісного складу лісів за своїм змістом, цільовою спрямованістю докорінно відрізняються від спеціального використання природних, зокрема, і лісових ресурсів. Тому порядок спеціального використання природних ресурсів, визначений ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ( в редакції, чинній станом на 2017 рік) не поширюється на діяльність, відмінну від використання, в тому числі на діяльність, пов`язану з відтворенням лісів з метою поліпшення їх якісного складу.
Системний аналіз норм вказаного законодавства дає суду підстави для висновку: виконання усіх видів рубок, за винятком рубок головного користування, має на меті поліпшення якості лісів, а не задоволення інтересів суб`єктів лісогосподарської діяльності в одержанні деревини чи іншої продукції, що може бутиодержана в результаті проведених рубок. Здійснювана у процесі виконання заходів з поліпшення якості лісів рубка лісу та одержання при цьому заготовленої деревини є не ціллю, а засобом досягнення мети відповідних лісогосподарських заходів. В контексті норм екологічного законодавства, яке є спеціальним у цій сфері, правових підстав розглядати санітарно-оздоровчі та інші аналогічні лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів як спеціальне використання лісових ресурсів не вбачається. Встановлення ліміту на спеціальне використання лісових ресурсів було передбачено лише для здійснення рубок головного користування, заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань, тобто на ті види діяльності, що належать до видів спеціального використання лісових ресурсів і передбачають задоволення інтересів користувачів шляхом вилученням відповідних ресурсів з навколишнього природного середовища.
Таким чином, законом передбачено, що заходи з поліпшення якісного складу лісів за спеціальним законодавством чітко відмежовано від спеціального використання лісових ресурсів, а не віднесено до нього.
У дослідженому судом акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28.12.2018 №070-22/01 зазначено, що протягом 2016-2017 років на території Мельниківського, Пульмівського та Світязького лісництв Шацького національного природного парку здійснювалися рубки дерев (прохідні, вибіркові санітарні, проріджувальні) без оформлення належним чином ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2016, 2017 роках, у тому числі, на підставі вказаних в обвинувальному акті лісорубних квитків. Вказане порушення допущене колишнім директором Шацького НПП ОСОБА_4 , і розмір шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства становить 17164190,00 грн. Деревина, заготовлена Шацьким НПП в процесі проведення рубок формування та оздоровлення лісів, належним чином оприбуткована та поставлена на баланс даної державної установи (т. 4 арк. 90-136).
У висновку судово-економічної експертизи №9 від 12.04.2019 вказано, що розмір матеріального збитку внаслідок проведення незаконних рубок дерев без оформлення належним чином ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2016-2017 роках, допущеного колишнім директором Шацького НПП ОСОБА_4 , що встановлений актом ревізії від 28.12.2018 №070-22/01, підтверджується документально частково, на суму 7345835 грн. (т. 5 арк. 83-115).
Стаття 242 КПК України визначає підстави проведення експертизи у кримінальному провадженні. Зокрема частиною 1 цієї статті передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30.05.1997 (з наступними змінами) №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» вказує на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності чи недієздатності особи тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, одним із процесуальних джерел доказів є висновок судового експерта.
У дослідженому судом висновку інженерно-екологічної експертизи від 12.09.2019 №19694/19-48, вказано, що у 2016-2017 роках вибіркові санітарні рубки, прохідні рубки, проріджувальні рубки на території Пульмівського, Мельниківського, Світязького лісництва Шацького національного природного парку було здійснено без встановлення відповідних щорічних лімітів, тобто за відсутності чітких обсягів використання природних ресурсів у межах яких повинні виписуватись лісорубні квитки як дозволи на спеціальне використання природних ресурсів, у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, без врахування особливостей режиму території природно-заповідного фонду України, що є обов`язковою вимогою для підготовки та подачі проектів лімітів до Мінприроди України; вказані рубки проведено всупереч вимогам нормативно-правових актів та чинного законодавства, а саме ст. 100 Лісового кодексу України, ст. 9-1, 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", охоронного зобов`язання №365 Шацького НПП, п.п.1.1-1.4, 2.6 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (т. 4, арк. 185-190).
У дослідженомусудом висновкудодаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31.03.2021 №71/1-2-110/21-22 зазначено, що рубки, проведені на підставі лісорубних квитків серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017, які підписав та видав ОСОБА_4 , належать до спеціального використання природних ресурсів та лісогосподарських заходів, пов`язаних із заготівлею деревини; для проведення зазначених рубок формування та оздоровлення лісів у 2017 році необхідно було встановлювати ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема Шацького НПП, проведення рубок на підставі вказаних вище лісорубних квитків на території Шацького НПП без встановлення лімітів та дозволів не відповідає вимогам природоохоронного законодавства, зокрема, ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України, Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (т. 5 арк. 31-40).
Аналізуючи вказані висновки експерта, суд вважає, що перед експертом поставлено правові питання, а саме щодо застосування норм права під час проведення рубок формування та оздоровлення лісів у 2017 році, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду, і не потребує спеціальних знань. Сформульовані експертупитаннямістятьвиключно з`ясуванняпитань права,оскільки стосуютьсяпитань проте,яка законодавчанорма регулюєправовідносини таяка правованорма маєбути застосованадо конкретнихправовідносин,що виходитьза межікомпетенції експерта,зокрема,у сферіспеціальних знаньв галузіекології. Це питання виключно юридичного характеру, які не стосуються фактичних обставин справи, доведеності тих чи інших обставин тощо. Мова йде про оцінку правовідносин з позицій матеріального права, з метою встановити, чи відповідає закону, актам його тлумачення, правозастосовній практиці оцінка діянь певної особи з точки зору їх протиправності; чи правильно визначені правові наслідки вчинення діяння.
З огляду на викладене, суд вважає, що висновок інженерно-екологічної експертизи від 12.09.2019 №19694/19-48 та висновокдодаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31.03.2021 №71/1-2-110/21-22 в описаній частині є таким, що не узгоджується з положеннями ч. 1ст. 242 КПК України, а тому не є належним джерелом доказів у справі.
Досліджений судом науковий висновок спеціалістів щодо доцільності та результатів санітарно-оздоровчих і лісовідновних заходів, проведених на території Шацького НПП у 2017 році, відповідно до якого санітарно-оздоровчі заходи у вигляді вибіркових санітарних рубок у зонах господарській та регульованої рекреації проведені не у передбачений законодавством спосіб без погоджень лімітів, суд також не бере до уваги, оскільки висновки спеціаліста з цього питання ґрунтуються на висновку інженерно-екологічної експертизи від 12.09.2019 №19694/19-48, який судом не взято до уваги як належне джерело доказів у кримінальному провадженні (т. 5 арк. 2-20).
З листа Державного агентства лісових ресурсів України від 12.08.2015 №0-01/5936-15 Міністерству екології та природних ресурсів України вбачається, що у лісових насадженнях різних категорій заповідності відбуваються природні процеси старіння, зміни цінних порід другорядними, пошкодженням шкідниками та хворобами, розладнання внаслідок стихійних явищ і зміни гідрологічного режиму, тощо. Такі деревостани з метою збереження та покращення їх стану вимагають здійснення лісівничих заходів. Зволікання у погодженні здійснення лісівничих заходів призводять до невідновного погіршення стану насаджень, зниження протипожежної безпеки лісів, розповсюдження шкідників та хвороб, порушення вимог законодавства щодо часу проведення санітарно-оздоровчих заходів. Як наслідок, втрачаються можливості для відтворення цінних, стійких деревостанів та якісного догляду за ними. Деревина заготовлена від рубок формування і оздоровлення лісів, не є використанням лісових ресурсів, і встановлення лімітів на заготівлю такої деревини законодавством не передбачено. Вимоги щодо встановлення лімітів на заготівлю деревини під час проведення рубок поліпшення якісного складу лісів є неправомірними.
У листі Міністерства екології та природних ресурсів України №5/1-8/12845-15 від 16.10.2015 адресованому у Державне агентство лісових ресурсів України за результатами розгляду листа агентства від 12.08.2015 №02-01/5936 щодо припинення виконання заходів формування і оздоровлення лісів на територіях природно-заповідного фонду зазначено, що на виконання вимог Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України» та Лісового кодексу України, Мінприроди під час погодження матеріалів лісовпорядкування не встановлює нормативи та ліміти на заготівлю деревини (крім рубок головного користування) при проведенні рубок формування та оздоровлення лісів та інших заходів, у тому числі на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду. У разі необхідності проведення за результатами натурного обстеження лісогосподарських заходів (крім рубок головного користування), не запроектованих лісовпорядкуванням, пропозиції щодо їх призначення необхідно погоджувати та затверджувати в органах державної влади в установленому порядку, відповідно до чинного законодавства, при цьому нормативи та ліміти на заготівлю деревини не розглядаються і не встановлюються (т. 5 арк. 55, 56).
Проте листом від 12.10.2016 №5/3-8/9646-16 Міністерство екології та природних ресурсів України відкликало свій лист №5/1-8/12845-15 від 16.10.2015 та надіслало лист від 06.11.2015 №5/1-9/13678-15 (т. 5 арк. 148-150).
У листі Міністерства екології та природних ресурсів України №5/1-9/13678-15 від 06.11.2015 щодо встановлення лімітів, адресованого у Державне агентство лісових ресурсів України за результатами розгляду того ж листа агентства від 12.08.2015 №02-01/5936 (але вже з назвою щодо встановлення лімітів) зазначено, що з огляду на викладене, заготівля деревини під час проведення санітарних рубок в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яке відповідно до статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" здійснюється в межах ліміту, а також на підставі дозволів.
Таким чином листи Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2015 №5/1-8/12845-15 та від 06.11.2015 №5/1-9/13678-15 за результатами розгляду одного і того ж самого листа Державного агентства лісових ресурсів України від 12.08.2015 №02-01/5936, під час врегулювання правовідносин одними і тими актами законодавства, є протилежними за змістом. При цьому у листах зазначено, що вони носять інформаційний та рекомендаційний характер, надання офіційних роз`яснень застосування норм права не входить до компетенції міністерства.
На підставі викладеного суд не бере до уваги вказані документи, оскільки питання, роз`яснені у листах, відносяться виключно до питань права, і підлягають з`ясуванню судом під час розгляду вказаного кримінального провадження по суті.
Окрім того суд вважає посилання сторони обвинувачення на те, що спеціальне використання лісових ресурсів, у тому числі деревини, заготовленої під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, підтверджується фактом нарахування відповідачем рентної плати відповідно до вимог ст.256 Податкового кодексу України, безпідставними з огляду на таке.
Податковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. Кодексу). ВіднесенняПодатковим кодексом Українидо об`єктів стягнення збору за спеціальне використання лісових ресурсів деревини, заготовленої при здійснені заходів щодо поліпшення якісного складу лісів слід розглядати як спеціальну норму лише податкового законодавства, запроваджену з метою наповнення державного бюджету та впорядкування здійснюваних платежів.
При цьому Кабінет Міністрів України, який уповноважений визначати порядок та умови здійснення спеціального використання лісових та інших природних ресурсів, встановлення відповідних лімітів, хоча і вніс своєю постановою від 28.12.2011 зміни до Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою №761 від 23.05.2007, однак при цьому не змінив зміст спеціального використання лісових ресурсів та порядок його здійснення. Тобто згідно з чинним у 2017 році Порядком, до видів спеціального використання природних ресурсів, як і раніше, належать лише рубки головного користування, що цілком відповідає сутності та законодавчому врегулюванню спеціального використання природних ресурсів.
Отже, суд вважає, що ця нормаПодаткового кодексу Українине може бути застосована для врегулювання відносин в інших сферах, які врегульовано іншим спеціальним саме для них законодавством, зокрема, це стосується законодавчого врегулювання спеціального використання природних ресурсів та встановлення лімітів і видачу дозволів на здійснення цієї діяльності, яку спеціальним законодавством врегульовано в іншому порядку.
Таким чином вимоги ст. 9-1ЗаконуУкраїни "Проприродно-заповіднийфонд України" (в редакції, чинній у січні, лютому 2017 року), та інших спеціальних актів законодавства, які визначали порядок спеціального використання природних ресурсів у 2017 році, не поширювалися на діяльність, відмінну від використання лісових ресурсів, в тому числі таку, як відтворення лісів з метою поліпшення їх якісного складу шляхом здійснення рубок формування і оздоровлення лісів.
Наданий суду стороною захисту висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України №126/77-с від 27.08.2013, щодо правовогорегулювання зпитань виконаннязаходів,пов`язанихз веденнямлісового господарствав межахтериторій таоб`єктівприродно-заповідногофонду,з якоговбачається,що проведеніз санітарно-оздоровчоюметою рубкине можутьбути віднесенідо видівспеціального використаннялісових ресурсіві дляпроведення цихрубок спеціальнимзаконодавством невимагаються встановленнядодаткових лімітівта видачадодаткових дозволів,суд доуваги небере зогляду натаке.
Сторона обвинувачення ставить під сумнів вказаний висновок з тих підстав, що у ньому висвітлені обставини, що стосуються конкретного підприємства ДП "Цуманське ЛГ", а не обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Науковці у вказаному висновку зробили застереження про те, що цей висновок призначений виключно для використання замовником цієї наукової експертизи, тобто "ДП "Цуманське ЛГ", з метою забезпечення його ділових або інших власних інтересів. Цей висновок не підлягає розповсюдженню без згоди виконавця у будь-який спосіб, у тому числі через засоби масової інформації, друковану пресу, інтернет, або через будь-які інші засоби. Стороною захисту не було надано відомостей, яким чином він потрапив до них, не надано згоди виконавця, також в суді не виявилось можливим з`ясувати у виконавців висновку, чи може він в тій чи іншій мірі стосуватися обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню і чи поширюється в часі на події 2017 року щодо проведення рубок на території Шацького НПП.
Відповідно до положень статей 84, 242, 243 КПК України та Закону України «Про судову експертизу» вказаний висновок не є висновком експерта, як джерелом доказів у кримінальному провадженні в розумінні положень вказаних норм.
Суд не бере до уваги вказаний висновок і як документ, як належне джерело доказів, оскільки висловлені в ньому аргументи та доводи стосуються іншої судової справи, а не обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, що ставить під сумнів його правильність, об`єктивність, раціональність доводів експерта та аргументованість його висновків і пропозицій саме стосовно обставин, на підтвердження яких його надано суду стороною захисту. Крім того суду не надано підтвердження згоди виконавця висновку на його розповсюдження.
Надані судустороною захистусудові рішення,що набрализаконної сили,рішення господарськогосуду Волинськоїобласті від25.09.2020та постановаПівнічно-Західногоапеляційного господарськогосуду від24.12.2020у справі№903/557/20,на думкусуду,відповідно довимог ст.90КПК України,преюдиціального значенняпід часцього судовогорозгляду немають,сторони неможуть посилатисяна ньогояк напреюдиціальний факт,оскільки вказанірішення немають преюдиціальнезначення длясуду щододопустимості доказів,і уних встановленавідсутність порушенняправ людиниі основоположнихсвобод,гарантованих КонституцієюУкраїни іміжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України.Крім тогоположення ч.2ст.84КПК Українищодо процесуальнихджерел доказів,порядку отриманнясудових рішеньінших судів,які теоретичномогли бвикористовуватися якджерела доказів,не містить.При цьомуч.1ст.86КПК Українивизначає,що доказвизнається допустимимлише якщовін отриманийу порядку,встановленому цимкодексом.Крім тоговказані рішенняухвалені бездослідження обставин,які судомдосліджені уході розглядупо сутівказаного кримінальногопровадження.Отже наданістороною захистусудові рішенняпід часцього судовогорозгляду неє доказом,тому судїх доуваги небере.
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №390/934/13-к, згідно з якою Верховний Суд за подібних обставин вважає надання іншим судовим рішенням преюдиціального значення у кримінальному провадженні безпідставним.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що встановленими судом фактичними обставинами та дослідженими доказами підтверджено, що рубки формування та оздоровлення лісів, проведені на території Шацького національного природного парку на підставі вказаних в обвинувальному акті лісорубних квитків євибірковими санітарними рубками та рубками догляду (прохідними і проріджувальними) та були проведені з метою поліпшення якісного стану лісів, і на підставі детально проаналізованих судом правових норм, що були чинними у січні, лютому 2017 року, не є видом спеціального використання природних ресурсів, оскільки мають іншу цільову спрямованість, та не потребували отримання лімітів для їх проведення.
Крім того, судом установлено, що з метою поширення законодавчої вимоги щодо обов`язковості лімітів на використання природних ресурсів також і на види рубок, що не пов`язані з використанням природних ресурсів (в тому числі на рубки формування і оздоровлення лісів та інші види рубок),згідно ізЗаконом України№2362-VIIIвід 22.03.2018,що набравчинності 19.04.2008, до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» внесено зміни і вказану статтю доповнено частиною п`ятнадцятою такого змісту: Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.
Проте на підставі положень статей 4, 5 КК України, беручи до уваги те, що Закон України №2362-VIII від 22.03.2018 не маєзворотної сили,а рубкиформування іоздоровлення лісівбуло здійсненодо набранняним чинності,положенняч. 15 ст. 9-1 цього закону зворотної дії в часі не має і застосовано до правовідносин у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 бути не може.
Таким чином на час здійснення Шацьким національним природним парком на підставі зазначених в обвинувальному акті лісорубних квитків рубок формування і оздоровлення лісів у 2017 році був відсутній законодавчо встановлений обов`язок лісокористувача проводити зазначені рубки згідно з лімітами на спеціальне використання природних ресурсів на підставі дозволів.
З огляду на викладене вказані рубки були здійсненні відповідно до чинного на той час законодавства, на підставі виданих уповноваженим органом лісорубних квитків, а деревина, заготовлена в процесі рубок належним чином оприбуткована та поставлена на баланс установи.
Тому у діянні директора національного парку ОСОБА_4 відсутня протиправність, а отже суспільна небезпечність діяння та його наслідків, що свідчить про відсутність події вказаного в обвинувальному акті кримінального правопорушення, а відтак і про відсутність в діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в якому він обвинувачується.
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, перевіривши та оцінивши докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих суду і безпосередньо досліджених судом доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення по суті кримінального провадження, суд дійшов переконання, що органом досудового розслідування не здобуто і не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаного в обвинуваченні щодо ОСОБА_4 неналежного виконання ним як службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Тому причетність ОСОБА_4 до вказаного в обвинуваченні кримінального правопорушення не доведено. Обвинувачення ОСОБА_4 ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами, здобутими в ході досудового розслідування й наданими стороною обвинувачення суду, що дає суду підстави стверджувати про недоведеність обставин, які згідно зі ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно із статтями 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Європейський суд з прав людини також вказує, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу, відповідно до вимог ч.2 якої жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення усіх питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв`язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 є недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми, належними та допустимими і достовірними доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом.
На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення та стороню захисту, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 вичерпані, суд дійшов переконання про відсутність вказаної в обвинувальному акті події кримінального правопорушення, недоведеність наявності в діях ОСОБА_4 складу вказаного кримінального правопорушення (злочину), тому ОСОБА_4 слід визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати, у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в якому він обвинувачується.
Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні в розмірі 26118,42 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімнадцять гривень 42 копійки) слід віднести на рахунок держави.
Відомості про речові докази у кримінальному провадженні суду не надано.
Керуючись статтями 368, 370 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдати його, у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні в розмірі 26118,42 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімнадцять гривень 42 копійки) слід віднести на рахунок держави.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Шацький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1 Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_1
