Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2024 р. Справа№ 925/1016/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023
у справі № 925/1016/23 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця»
про скасування рішення загальних зборів
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; апелянт) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» (надалі - відповідач; ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця») про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця», оформлене протоколом загальних зборів ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» від 14.04.2021 № 8, у частині підвищення плати за обслуговування будинку по АДРЕСА_1 , з моменту його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 та постановити нове, яким визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця», оформлене протоколом загальних зборів ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» від 14.04.2021 № 8, у частині підвищення плати за обслуговування будинку по АДРЕСА_1 , з моменту його прийняття.
Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю та необґрунтованістю рішення суду першої інстанції, та тим, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не наведено жодної норми права яка б давала право відповідачу здійснювати підвищення тарифу з управління багатоквартирним будинком самостійно без будь якого погодження зі співвласниками будинку чи без погодження органом місцевого самоврядування.
Як вказує апелянт, що судом першої інстанції абсолютно безпідставно зроблено висновок, що ні умови договору від 12.05.2017, ні положення чинного законодавства не передбачають обов`язку відповідача погоджувати зміни до тарифу на власні послуги на загальних зборах мешканців будинків, які обслуговує ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця".
ОСОБА_1 вважає, що незважаючи на відсутність рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку про збільшення тарифу з 2,50 грн до 5,10 грн та / або рішення про погодження кошторису, протоколом загальних зборів відповідача від 14.04.2021 № 8 було збільшено тариф до 5,10 грн та 5,50 грн за кв.м. без будь якої правової підстави.
За твердженнями апелянта, суд першої інстанції звернув увагу на норму статтті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", втім ним не зазначено яким чином позивач надав свою згоду на зміну ціни за відсутності укладеної додаткової угоди до договору та не отримання жодної пропозиції щодо зміни вартості послуг.
Підсумовуючи викладені в апеляційній скарзі доводи апелянт наголошує, що оскільки відповідач здійснює нарахування позивачу плати з управління багатоквартирним будинком на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів, то останнє порушує права ОСОБА_1 , а тому позивач хоч і не є учасником товариства, але в силу порушення його прав наділений правом оскаржити рішення загальних зборів ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 апеляційна скарга апелянта у справі № 925/1016/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 призначено на 08.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 призначено на 17.04.2024.
Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник апелянта в судовому засіданні 17.04.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 12.05.2017 між ОСОБА_1 (Споживач), як власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" (Виконавець) укладено договір на квартиру № 44/ЖЗ про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі Договір), відповідно до п. 1 якого його предметом є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території, вивезення побутових відходів тощо) (далі - послуги) у будинку АДРЕСА_1 , а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.
За п. 2 Договору невід`ємною його частиною є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, що додаються до договору (після отримання цього рішення).
Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення Договору для позивача становить 2,50 грн. за м2 (п. 4 Договору).
Поряд із цим, 14.04.2021 Виконавець, загальними зборами ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця", прийняв рішення, оформлене протоколом № 8 (надалі - Протокол; Спірне рішення), яким збільшив з 01.06.2021 плату за обслуговування будинків і прибудинкових територій по АДРЕСА_3 , № 3, № 3/1, № 5, які обслуговуються відповідачем.
Згідно Протоколу, для будинку № 3, де проживає Споживач, тариф становить 5,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі для 3-10 поверхів; 5,10 грн. за 1 кв.м для 1-2 поверхів.
Рішення про збільшення тарифів вмотивовано неодноразовим підняттям мінімальної заробітної плати, подорожчанням електроенергії, водопостачання і водовідведення, обслуговування ліфтів.
Також Виконавцем складено кошторис виконуваних робіт.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не вправі був збільшувати тариф на свої послуги без його затвердження рішенням Черкаської міської ради. Крім того, рішення співвласників квартир у будинку АДРЕСА_1 про їх погодження із відповідним тарифом теж не існує. Додаткової угоди до Договору про збільшення тарифу між сторонами також не укладалося.
При цьому, ОСОБА_1 вказує, що нарахування Виконавцем плати з управління багатоквартирним будинком на підставі Спірного рішення порушує його права, незважаючи на те, що останній не є учасником ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця», втім з огляду на порушення його прав позивач наділений правом оскаржити рішення загальних зборів відповідача.
Під час розгляду справи суд першої інстанції, серед іншого, прийняв до уваги твердження відповідача про те, що з урахуванням великої кількості мешканців будинків, які перебувають на обслуговуванні, ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" оприлюднило рішення про збільшення тарифів з 01.06.2021 на послуги згідно Протоколу шляхом розміщення оголошення у газеті «Вечірні Черкаси» № 21 від 26.05.2011. За цієї обставини за рішенням загальних зборів ОСББ від 30.01.2022 у будинку, де проживає позивач, прийнято рішення про здійснення самостійного утримання, експлуатації та прибирання території шляхом самозабезпечення будинку АДРЕСА_1 з 01.05.2022.
Надалі мешканці будинку № 3 направили до міського голови м. Черкаси звернення від 09.05.2022 з проханням в т.ч. надати інформацію про затвердження для ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" нових тарифів на обслуговування вказаного будинку.
У відповідь на це звернення Черкаська міська рада повідомила, що виконкомом ради не приймалось рішення про затвердження тарифів для ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" і у Черкаської міської ради немає підстав для оцінки законності дій відповідача.
Також Черкаська міська рада не призначала ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" управителем по конкурсу для надання послуг з обслуговування будинку, де проживає позивач.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, зважаючи на приписи Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» виходив з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що тарифи відповідача на послуги з обслуговування і утримання будинку АДРЕСА_1 за період до часу створення (2021 рік) у будинку ОСББ повинні затверджуватися рішенням Черкаської міської ради.
Також враховуючи приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суд першої інстанції вказав, що оскільки Черкаська міська рада не призначала за конкурсом ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" для обслуговування ним будинку, де проживає позивач, вона і не затверджувала тариф для надання послуг за Договором між сторонами і не повинна затверджувати зміни до цього тарифу.
При цьому, з урахуванням прийняття, на виконання п. б ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 23.06.2004 № 1875, Кабінетом Міністрів України постанови від 12 липня 2005 року № 560, якою було затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за зразком якого між сторонами було укладено Договір, судом першої інстанції вказано, що позивач не надав доказів, що з іншими власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 договори на надання послуг укладалися за іншою формою, ніж Договір із позивачем від 12.05.2017.
Відповідно, якщо не доказано протилежного, відповідач унормував свої відносини із споживачами наданих ним послуг положеннями Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560.
Тому, оскільки питання тарифу на послуги одночасно стосується всіх осіб, з якими відповідач уклав такі договори, то про зміну тарифу відповідач належним чином попередив своїх споживачів шляхом публічної пропозиції розміщенням її у місцевій газеті.
З урахуванням наведених обставин, за висновками суду першої інстанції укладення типового договору з боку відповідача не суперечить чинному законодавству та не порушує прав позивача, оскільки не створює для останнього нерівних умов з іншими споживачами.
Окрім того, ні умови Договору, ні положення чинного законодавства не передбачають обов`язку відповідача погодити зміни до тарифу на власні послуги на загальних зборах мешканців будинків, які обслуговує ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця".
За висновками місцевого господарського суду, ОСОБА_1 не доведено протиправності поведінки відповідача при прийнятті Спірного рішення загальними зборами про підвищення тарифу, а юридичне оформлення такого рішення через Протокол, а не іншим документом, не має принципового значення.
Суд першої інстанції також зазначив, що форма спірного рішення у вигляді протоколу загальних зборів ТОВ не свідчить про виникнення між сторонами корпоративного спору, бо вказане питання стосується господарської (комерційної) діяльності відповідача по обслуговуванню своїх споживачів за оплатними договорами, а не питань організаційної чи управлінської діяльності товариства, як такого.
Відтак, ОСОБА_1 не доведено порушення норм чинного законодавства при прийнятті ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" Спірного рішення, як і не доведено порушення прав позивача таким рішенням.
Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-III визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
За ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".
Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами (ст. 2).
Згідно ст.ст. 4, 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації. Колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи, співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 на установчих зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, прийняте рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жужоми 3» та 26.10.2021 ОСББ «Жужоми 3» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно, з 26.10.2021 у будинку АДРЕСА_1 створено та почало функціонувати ОСББ «Жужоми 3».
За ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішенням загальних зборів ОСББ від 30.01.2022 у будинку, де проживає ОСОБА_1 , прийнято рішення про здійснення самостійного утримання експлуатації та прибирання території шляхом самозабезпечення будинку АДРЕСА_1 з 01.05.2022.
Тим самим, з 01.05.2022 господарче забезпечення діяльності ОСББ «Жужоми 3» здійснюється шляхом самозабезпечення.
Згідно ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.
Статтею 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
За ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право, зокрема, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання.
Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори. Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів (ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Наразі апеляційний господарський суд констатує, що рішення загальних зборів ОСББ «Жужоми 3» про передання функцій з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 управителю - ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» не приймалось, договір між ОСББ «Жужоми 3» та відповідачем про управління будинком АДРЕСА_1 не укладався.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIIІ визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
За ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".
За статтями 2, 5, 6, 9, 10, 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Замовник будівництва або попередній власник будинку зобов`язаний передати паспорт об`єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об`єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, паспорт об`єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону.
Співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання.
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; 8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; 9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.
Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, договір між ОСББ «Жужоми 3» та відповідачем про управління будинком АДРЕСА_1 не укладався.
З огляду на наведені приписи Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», колегія суддів вказує, що посилаючись на абз. 1, 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суд першої інстанції зазначив, що Черкаська міська рада не призначала за конкурсом ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" для обслуговування останнім будинку позивача, та не затверджувала тариф для надання послуг за Договором і не повинна затверджувати зміни до цього тарифу.
Водночас, відповідно до абз. 5 ст. 13 та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі зміни форми управління багатоквартирним будинком або обрання іншого управителя виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій має здійснити остаточне нарахування плати за послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих послуг.
Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив про обставини не призначення Черкаською міською радою за конкурсом ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" для обслуговування ним будинку № 3 по вул. Жужоми в м. Черкаси та не затвердження нею тарифу для надання послуг за Договором.
В той же час, зважаючи, що з 26.10.2021 у будинку № 3 по вул. Жужоми в м. Черкаси почало функціонувати ОСББ «Жужоми 3», а з 01.05.2022 господарче забезпечення діяльності ОСББ «Жужоми 3» здійснюється шляхом самозабезпечення, що вказує про зміну форми управління вказаним багатоквартирним будинком, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач, як співвласник будинку № 3, в силу Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не обмежений в захисті його прав, як співвласника щодо спільного утримання багатоквартирного будинку № 3, а також в здійсненні наданих йому прав, зокрема, щодо організаційних відносин, пов`язаних з реалізацією прав співвласника відповідного будинку з його управління, як після створення (26.10.2021) ОСББ «Жужоми 3», так і після прийняття (30.01.2022) загальними зборами ОСББ рішення про самозабезпечення будинку АДРЕСА_1 з 01.05.2022.
З огляду на вказане, а також з урахуванням висновків місцевого господарського суду про те, що між сторонами не виник корпоративний спір, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Як вже зазначалось колегією суддів, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», за ст. 1 якого встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Тобто, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Як вбачається з матеріалів справи та зважаючи на підстави заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 є мешканцем будинку АДРЕСА_1 та власником квартири в цьому будинку, який увійшов до новоствореного та зареєстрованого ОСББ «Жужоми 3». При цьому позивач вважає, що Протокол, яким змінено тариф на обслуговування будинку № 3 та прибудинкової території, прийнято за відсутності рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про збільшення тарифу до 5,10 грн., однак за встановленим у Протоколі новим тарифом відповідач здійснює нарахування плати з управління багатоквартирним будинком, чим порушує права позивача, як співвласника будинку АДРЕСА_1 , який, в свою чергу, не є учасником такого товариства.
Отже, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 - мешканцем будинку, що увійшов до новоствореного та зареєстрованого ОСББ «Жужоми 3», який має право брати участь у його діяльності, та ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця», як виконавцем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 за Договором.
За таких обставин колегія суддів вважає, що спір спрямований на захист приватного інтересу, а саме прав ОСОБА_1 як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на думку останнього, відповідачем шляхом прийняття Протоколу, що вказує про наявність між сторонами спору, який, зважаючи на обставини цієї справи щодо створення в жовтні 2021 року ОСББ «Жужоми 3» та прийняття загальними зборами ОСББ рішення про самозабезпечення будинку АДРЕСА_1 з травня 2022 року, а також враховуючи фактичне вирішення ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» питання підвищення вартості обслуговування будинку та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 за відсутності, зокрема, укладення договору між ОСББ «Жужоми 3» про управління будинком АДРЕСА_1 , - за своїми ознаками є найбільш подібним до корпоративного.
Тому, апеляційний господарський суд вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що форма спірного рішення у виді протоколу загальних зборів ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця» не свідчить про виникнення між сторонами корпоративного спору.
Водночас, колегія суддів вказує, що за ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.
За ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Статтями 28-30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.
Відповідно, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» презюмується можливість вирішення загальними зборами учасників будь-яких питань діяльності товариства.
Згідно з положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень вказаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Обрання особою способу порушеного права у судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права.
Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах КГС ВС від 11.03.2021 у справі № 925/510/20, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 15.04.2021 у справі № 922/3284/18, від 21.04.2021 у справі № 910/7435/20, від 14.09.2021 у справі № 910/4571/21.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі № 826/7380/15.
Колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 не є учасником ТОВ «Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків «Нова митниця», а відповідно питання, які вирішуються на загальних зборах відповідача, стосуються виключно організаційної чи управлінської діяльності Товариства, як такого, що, тим самим, вказує на відсутність між сторонами саме корпоративних відносин в розумінні ст. 167 ГК України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги незалежно від інших встановлених обставин справи.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
За наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" Спірного рішення.
За цих обставин доводи апелянта, що при прийнятті Спірного рішення відповідач діяв всупереч Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» апеляційним господарським судом оцінюються критично.
Окремо колегія суддів вказує, що 30.07.2004 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» 24.06.2004 № 1875-IV, який визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
12.07.2005 на виконання п. б ч. 2 «Прикінцевих положень» вказаного закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», якою затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Про вище вказане вірно зазначено судом першої інстанції.
В той же час, постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яка, в свою чергу, втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», однак постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 була чинною на момент укладення між сторонами Договору.
Таким чином, з огляду на втрату чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» колегія суддів вказує про викладення місцевим господарським судом висновків в частині застосування зазначеного нормативно-правового акта до регулювання правовідносин за Договором від 12.05.2017 без врахування відповідних змін в нормативному регулюванні затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Враховуючи викладені вище фактичні обставини справи та наведені висновки, апеляційний господарський суд зазначає, що у мотивувальній частині рішення зазначаються інформація та обставини, зміст яких наведено у ч. 4 ст. 238 ГПК України, зокрема, мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, п.п. 4 та 7 ч. 4 ст. 238 ГПК України імперативно зобов`язують суд надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному наявному в матеріалах справи доказу щодо обставин, які є предметом доказування у справі, зазначити норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Проте, мотивувальна частина оскаржуваного рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції надав оцінку окремим аргументам позивача з неправильним застосуванням Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
З огляду на вищезазначене, мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом її викладення у редакції цієї постанови.
Разом з цим, наявність таких висновків місцевого господарського суду в цілому не впливає на суть ухваленого рішення про відмову у задоволенні позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є безпідставним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови, а резолютивна частина рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 - залишається без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 - змінити у мотивувальній частині та викласти мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2023 у справі № 925/1016/23 - залишити без змін.
4. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .
5. Справу № 925/1016/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.05.2024 (з урахуванням часу перебування колегії суддів у відпустці).
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак
