ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1016/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Деркач О. - за довіреністю; Савоста С.В. - адвокат за ордером;
від відповідача: Мисан В.М. - адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" ( м. Черкаси) про скасування рішення загальних зборів
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця"(18021, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, будинок 5, код ЄДРПОУ 39301410) оформлене протоколом загальних зборів ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" від 14.04.2021 № 8, у частині підвищення плати за обслуговування будинку по АДРЕСА_1, з моменту його прийняття.
Попередньо позивач звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із такою ж позовною вимогою (а.с. 59) і ухвалою від 20.07.2023 року у справі № 711/3701/23 суд загальної юрисдикції закрив провадження і роз`яснив позивачу право звернення до господарського суду, вважаючи, що спір виник із корпоративних відносин.
Позивач ухвалу від 20.07.2023 року у справі № 711/3701/23 не оскаржив і вона набрала законної сили.
Такий висновок про віднесення даного спору у справі до корпоративного є помилковим, оскільки позивач не є учасником товариства-відповідача і спір між сторонами виник не з питань створення, діяльності, управління чи припинення діяльності юридичної особи, незважаючи на те, що формально позивач просить визнати недійсним рішення відповідача, оформлене протоколом загальних зборів товариства.
Пункт 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України надає суду право закрити провадження, коли спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому лише у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.
Позивач через не оскарження ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.07.2023 року у справі № 711/3701/23 створив собі перешкоди у належному зверненні до суду загальної юрисдикції за вирішенням спору.
Таким шляхом позивач штучно змінив підвідомчість спору з віднесенням її на розгляд до господарського суду.
При розгляді справи за правилами господарського судочинства суд враховує суть правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року Справа N 243/5078/17 (провадження N 14-393 цс 18) та від 12 грудня 2018 року Справа N 490/9823/16-ц (провадження N 14-509 цс 18) про конфлікт юрисдикцій та загрози порушення прав позивача не отримати судовий захист, за змістом яких спір повинен остаточно бути вирішеним за юрисдикцією того останнього суду, куди позивач звернувся при створеній процесуальній неможливості звернутися до належного суду:
У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16-ц Велика Палата Верховного Суду на прикладі справ цивільного та адміністративного судочинства проаналізувала загальну проблему виникнення юрисдикційного конфлікту через імперативні приписи норм процесуальних кодексів про заборону повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав при закритті провадження за правилами певного виду судочинства, якщо такі рішення були процесуально невірними.
У постанові по справі N 243/5078/17 Велика Палата Верховного Суду вказує, що з огляду на висновок про наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цього спору закриття проваджень за правилами адміністративного та господарського судочинства за аналогічними вимогами позивача поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява N 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява N 36760/06, § 230).
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and Kupchik v. Ukraine", заяви N 7714/06 та N 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява N 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" ("Mosendz v. Ukraine", заява N 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" ("Shestopalova v. Ukraine", заява N 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції спору.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист.
Отже з урахуванням викладених обставин та практики Великої палати Верховного Суду, незважаючи на підвідомчість справи за характером відносин та складом сторін суду загальної юрисдикції, спір між сторонами слід розглянути за правилами господарського судочинства для недопущення загрози порушення прав позивач у доступі до правосуддя.
З цих підстав ухвалою від 15.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача (а.с. 77) про закриття провадженні у справі.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву ( а.с. 83-84).
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи і пояснення представників обох сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а у статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням відповідного способу захисту.
Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 12.05.2017 між ОСОБА_1 , як власником квартири НОМЕР_1 (Витяг з ДР а.с. 37) далі позивач і Споживач по договору) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова Митниця"( далі - Виконавець, відповідач) було укладено договір на квартиру № 44/ЖЗ про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ( а.с. 13-15).
Сторонами визнається, що договір між сторонами є чинним і на час вирішення спору.
Відповідно до п. 1 договору, предметом даного договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території, вивезення побутових відходів тощо) ( далі -послуги) у будинку АДРЕСА_1, а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.
Невід`ємною частиною договору є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, що додаються до договору (після отримання цього рішення ) ( п. 2 договору).
Такий додаток сторонами не складався.
Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору для позивача становить 2,50 грн. за м.2 ( п. 4. договору).
Позивач вказав, що його зверненню до суду із даним позовом передувало звернення відповідача із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 (зокрема щодо стягнення 4720,06 основного боргу за період з 10.09.2011 по 30.06.2022).
За цим позовом відкрито провадження у справі № 711/3230/22 Придніпровським районним судом м. Черкаси (а.с. 19).
Сторонами не заперечується, що розрахунок боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком позивачу зроблено із розміру тарифу 5,50 грн. за кв.м. на підставі спірного рішення з протоколу загальних зборів ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" від 14.04.2021 № 8.
Позивач вважає, що відповідач не вправі збільшувати тариф на свої послуги без його затвердження рішенням Черкаської міської ради, рішення співвласників квартир у будинку про їх погодження із таким тарифом теж не існує. Додаткову угоду до Договору між сторонами про збільшення тарифу також не було укладено.
Позивач вважає, що відповідач порушив чинне законодавство, одноособово піднявши тариф на свої послуги і тому просить позов задовольнити, а спірне рішення, оформлене протоколом загальних зборів ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" від 14.04.2021 № 8, просить визнати недійсним і скасувати стосовно будинку АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ, вже чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон 2189), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
За змістом цього Закону відповідач є виконавцем комунальної послуги - як суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (ст. 2).
Згідно ст. 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належить і житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ст. 18 Закону).
Згідно із частиною 2 ст. 7, частиною третьою статті 20 Закону № 2189 Індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Положеннями ст. 9 вказаного Закону також передбачено, що Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 2189 визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування, зокрема, належать:
1) затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання комунальних послуг;
Згідно п. 1 Договору від 12.05.2017 між сторонами, предметом договору є забезпечення відповідачем надання послуги з утримання будинку і споруд і прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем та технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території, вивезення побутових відходів тощо у будинку АДРЕСА_1.
Споживач зі свого боку проводить своєчасну оплату цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.
14.04.2021 відповідач прийняв рішення загальними зборами ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" з оформленням протоколом № 8 про збільшення з 01.06.2021 плати за обслуговування будинку і прибудинкової території будинків № 1, № 3, № 3/1, № 5 по АДРЕСА_1, які обслуговуються відповідачем.
Визначено також, що для будинку позивача тариф становить 5,50 за 1 кв.м. загальної площі для 3-10 поверхів; 5,10 грн. за 1 кв.м для 1-2 поверхів.
рішення про підняття тарифів умотивовано неодноразовим підняттям мінімальної заробітної плати, подорожчанням електроенергії, водопостачання і водовідведення , обслуговування ліфтів.
Також складено кошторис виконуваних робіт (а.с. 27).
Відповідач не заперечує, що сторонами спору не було укладено додаткової угоди до Договору про підвищення тарифу на послуги до 5,50 грн. та збільшений тариф не було затверджено рішенням загальних зборів мешканців будинку.
За правилами п. 11) ч. 2. ст. 8 Закону "Про житлово-комунальні послуги" № 2189 виконавець комунальної послуги зобов`язаний:11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства.
Відповідач вказав, що з урахуванням великої кількості мешканців будинків, які перебувають на обслуговуванні, ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" оприлюднило рішення про збільшення тарифів з 01.06.2021 на послуги згідно вказаного протоколу зборів шляхом розміщення оголошення у газеті Вечірні Черкаси № 21 від 26.05.2011 року (а.с. 28,29).
За доводами позивача, це спричинило конфлікт між відповідачем та деякими мешканцями вказаних будинків, які почали створювати ОСББ та переходити на самообслуговування. Так, у будинку позивача створено ОСББ, яке переходить на самообслуговування будинку № 3 по вул. Жужоми з 01.05.2022 за рішенням зборів від 30.01.2022.
Ці відомості викладені у зверненні від 09.05.2022 мешканців будинків до міського голови м. Черкаси (а.с. 30) з проханням в т.ч. надати інформацію про затвердження для ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" нових тарифів на обслуговування вказаних будинків.
У відповідь на це звернення (а.с. 33) Черкаська міська рада повідомила, що виконкомом ради не приймалося рішення про затвердження тарифів для ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" і у Черкаської міської ради немає підстав для оцінки законності дій відповідача.
Також Черкаська міська рада не призначала ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" управителем по конкурсу для надання послуг з обслуговування будинку позивача.
За змістом норм ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417 від 14.05.2015 співвласники житла у багатоквартирних будинках мають прав створити ОСББ та перейти на самозабезпечення утримання будинку.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 цього Закону у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСББ у будинку № 3 по вул. Жужоми створено восени 2021 року, а з 01.05.2022 мешканці вирішили перейти на самообслуговування ОСББ.
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що тарифи відповідача на послуги з обслуговування і утримання будинку АДРЕСА_1 за період до часу створення у будинку позивача ОСББ повинні затверджуватися рішенням Черкаської міської ради.
Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" зі змінами, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать 2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" № 2189 до повноважень органів місцевого самоврядування належать: 2) встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно ст. 10 вказаного Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
За умовами Договору між сторонами (п5) п. 13) передбачено, що Виконавець-відповідач має право вносити зміни у договір, що впливають на розмір плати за послуги за погодженням із Споживачем.
На час укладення між сторонами Договору від 12.05.2017 діяли норми ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 23.06.2004 № 1875, частиною 10 ст. 31 якого було передбачено, що :
у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.
Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов`язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.
Оскільки Черкаська міська рада не призначала за конкурсом ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" для обслуговування ним будинку позивача, то вона і не затверджувала тариф для надання послуг за Договором між сторонами і не повинна затверджувати зміни до цього тарифу.
На виконання п.б) ч. 2 Прикінцевих положень ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 23.06.2004 № 1875 Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560 було затверджено ТИПОВИЙ ДОГОВІР про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за зразком якого між сторонами було укладено Договір від 12.05.2017 (а.с. 13).
За правилами ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Типові та примірні договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, вони застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірного зобов`язання. Вони є обов`язковими до застосування у сферах, де їх укладення передбачено законом.
Позивач не надав доказів суду, що з іншими власниками квартир у будинку по АДРЕСА_1 договори на надання послуг укладалися за іншою формою, ніж Договір із позивачем від 12.05.2017.
Отже, якщо суду не доказано протилежного, відповідач свої відносини із споживачами його послуг унормував положеннями Типового договору, затвердженого вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560.
Тому оскільки питання тарифу на послуги одночасно стосується всіх осіб, з якими відповідач уклав такі договори, то про зміну тарифу відповідач належним чином попередив своїх споживачів шляхом публічної пропозиції розміщенням її у місцевій газеті.
З урахуванням вказаних обставин укладення типового договору, ця дія відповідача не суперечить чинному законодавству та не порушує прав позивача, оскільки не створює для нього нерівних умов з іншими споживачами.
Ні умови Договору від 12.05.2017 між сторонами, ні положення чинного законодавства не передбачають обов`язку відповідача погодити зміни до тарифу на власні послуги на загальних зборах мешканців будинків, які обслуговує ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця".
Як вже вказував суд, частиною 10 ст. 31 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 23.06.2004 № 1875, було передбачено, що підставою для коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги є зміна протягом строку дії договору обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси.
Саме на такі обставини у спірному рішенні послався відповідач при збільшенні тарифу у 2021 році до розміру 5,50 грн. за 1 кв.м. площі проти встановленого 2,50 при укладенні Договору в 2017 році.
Позивач вказує, що послуги, які надавалися йому з боку відповідача він споживав, по якості послуг спору між сторонами немає, але позивач оплачував їх за попереднім тарифом в сумі 2,50 грн. за 1 кв.м., оскільки не згоден із підняттям тарифу.
Оскільки позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, то Договір між сторонами не укладався як правочин в індивідуальних відносинах, а був лише окремим договором в ряду типових договорів з мешканцями будинків, які обслуговує відповідач.
З даного приводу суд зауважує і це не потребує доведення, що відповідач не може працювати собі у збиток при наданні власникам квартир послуг з утримання будинків, оскільки при укладенні Договору між сторонами відповідач не зобов`язався діяти стосовно, зокрема, позивача як благодійна організація.
Суд також вважає не потребуючим доведення той факт, що при укладенні Договору його сторони усвідомлювали можливість зміни тарифу на послуги з утримання будинку протягом строку дії договору, оскільки така практика є загальновідомою в цивільних та господарських відносинах стосовно оплати комунальних послуг.
На думку суду, при виконанні умов Договору дії обох сторін мають бути економічно обґрунтованими, тобто одна сторона не може отримувати блага всупереч нормальним економічним інтересам іншої сторони договору, ставлячи її при цьому в завідомо невигідне становище.
У відповідності до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому ст. 13 ЦК України передбачає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Оскільки зверненню до суду із даним позовом про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів відповідача, що оформлене протоколом від 14.04.2021 № 8, у частині підвищення плати за обслуговування будинку по АДРЕСА_1, передував позов відповідача до позивача про стягнення боргу, то єдиною причиною виникнення спору є намір позивача уникнути сплати боргу за підвищеним до 5,50 грн. тарифом по Договору.
Позивач не обґрунтовує, як без підвищення тарифу на послуги повинен бути досягнутим баланс інтересів сторін при виконанні умов Договору між сторонами, якщо очевидним для всіх є те, що тариф 2017 року у розмірі 2,50 грн. у 2021 та наступних роках через ріст цін вже не може покривати витрати відповідача, як надавача послуг по Договору.
На збільшення тарифу відповідачем мешканці будинків відреагували у законний спосіб - з кінця 2021 року в будинку по АДРЕСА_1 створено ОСББ, яке перейшло на самообслуговування з 01 травня 2022 року.
Отже суду не доведено протиправності поведінки відповідача при прийнятті спірного рішення загальними зборами про підвищення тарифу і юридичне оформлення такого рішення через протокол загальних зборів ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця", а не іншим документом, на думку суду принципового значення не має.
Форма спірного рішення у виді протоколу загальних зборів ТОВ не свідчить про виникнення між сторонами корпоративного спору, бо вирішене питання стосується господарської (комерційної) діяльності відповідача по обслуговуванню своїх Споживачів за оплатними договорами, а не питань організаційної чи управлінської діяльності Товариства, як такого.
Тому суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства при прийнятті ТОВ "Компанія з експлуатації та утримання житлових та нежитлових будинків "Нова митниця" спірного рішення та не доведено порушення прав позивача таким рішенням.
Підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Крім того, позивач ніяким чином не обґрунтував підставність визнання недійсним та скасування спірного рішення повністю стосовно свого будинку, якщо воно стосується ще й інших мешканців будинку АДРЕСА_1, до яких позивач не має ніякого відношення і які можуть бути згодними із рішенням відповідача щодо підняття тарифу.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 04 січня 2024 року
Суддя Н.М. Спаських
