УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 125/773/23
Провадження № 51 - 2209 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року щодо нього,
встановив:
Вироком Барського районного суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року, залишеним без зміни ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_4 засуджено за ст. 407 ч. 5 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд вищевказаних судових рішень в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 КПК України.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Згідно з положеннями ст. 438 ч. 1 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону
(ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Засудженому слід врахувати те, щовідповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, однак не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статей 412-414 КПК України.
Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій під час постановлення ними рішень, а відповідно до цього й на порушення норм матеріального і процесуального права, які, на думку засудженого, були порушені місцевим та апеляційним судами.
Водночас у касаційній скарзі вказується на неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України), що відповідно до статей 433, 438 КПК України не є предметом перегляду касаційним судом.
Також у поданій скарзі засуджений не зазначає, в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Разом з тим, доводи касаційної скарги мають узгоджуватися з положеннями
ст. 436 ч. 1 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Отже, засуджений має зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України.
Відповідно до ст. 427 ч. 4 КПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, проте у поданій касаційній скарзі підпис засудженого ОСОБА_4 відсутній.
В порушення вимог ст. 427 ч. 5 КПК України до касаційної скарги не додано копій судових рішень, що оскаржуються.
Крім того, згідно з вимогами ст. 427 ч. 6 КПК України до касаційної скарги необхідно додати копії додатків до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження (не вистачає 2 примірники копій касаційної скарги разом з копіями судових рішень, що оскаржуються).
Відповідно до ст. 427 ч. 3 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху.
Встановити засудженому ОСОБА_4 п`ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3