Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 153/247/24
Провадження № 22-ц/801/845/2024
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Р. В.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 рокуСправа № 153/247/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Луцишина О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу № 153/247/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ямпільська міська рада Вінницької області про встановлення факту постійного стороннього догляду,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.02.2024 року, постановлену у складі судді Швець Р. В. в приміщенні суду в м. Ямпіль, -
в с т а н о в и в :
16.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою (вх № 949), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ямпільська міська рада Вінницької області про встановлення факту постійного стороннього догляду, в якій просив встановити факт, що він здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом І групи - Б згідно довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 019977 від 5.06.2023, яка за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.02.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 2440 від 12.03.2024), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 виконав досудовий порядок та оформив догляд на підставі пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженні Постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила № 57). Оформлення догляду в інший спосіб, тобто на підставі ЗУ «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 року №2671-VІІІ, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній онові, затверджених постановою КМУ від 6.10.2021 № 1040 ( далі Порядок № 1040), є неможливим, так як заявник отримує доходи. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та отримує доходи, тому неможливо завершити оформлення процедури встановлення стороннього догляду за його бабусею ОСОБА_2 , адже дохід заявника перевищує 2684 грн на місяць, тому він не має права на отримання компенсації за догляд. В разі оскарження заявником відмови Управління соціального захисту населення в оформленні догляду на непрофесійній основі до суду це буде неналежним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 , адже така відмова є правомірною і заявник дійсно має офіційні доходи як військовослужбовець. Здійснення догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 підтверджується актом про встановлення факту здійснення догляду Бушанського старостинського округу № 5 від 31.07.2023 року. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник в судовому порядку, що виключає можливість такого розгляду. Заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства та у разі незгоди із прийнятим рішенням, оскаржити його в судовому порядку, а тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав фізичних осіб.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 5.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 3.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 8.09.2021 у справі № 641/5187/20.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 року в справі № 287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Визначаючи, чи пов`язується із встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує приписи статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Отже, цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 , пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, від чого в подальшому залежить виникнення у нього прав та обов`язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням.
В апеляційній скарзі заявник погоджується з висновком суду першої інстанції, що порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, в тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду визначено ЗУ «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 року № 2671-VІІІ, Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою КМУ від 01.06.2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою КМУ від 6.10.2021 року № 1040, Постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру, а також визначають перелік документів, які особа має подати до відповідного органу для підтвердження певного факту.
Так, для підтвердження факту здійснення постійного догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи, в залежності від мети з якого його встановлюють, особа має подати до відповідного органу:
-Акт встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, який складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду; або ж
-Довідку, надану уповноваженими органами, що ведуть облік фізичних осіб, які надають послуги з догляду та мають довідку про проходження навчання та/або склали іспит про надання послуг з догляду.
Таким чином, жоден із нормативно-правових актів не передбачає у переліку документів, якими можна підтвердити факт встановлення постійного стороннього догляду (враховуючи мету його встановлення, зазначену заявником, ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») рішення суду, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством визначений позасудовий порядок встановлення даного факту, оскільки навіть наявність рішення суду не буде мати значення для прав, свобод та інтересів заявника та не створить умов здійснення ним своїх особистих немайнових чи майнових прав.
У спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу.
У даній справі правова мета звернення заявника до суду полягає у наданні йому певного правового статусу, який має значення виключно у публічно-правових відносинах, що виключає можливість вирішення такого питання, як встановлення факту постійного догляду судом.
За наведених обставин Вінницький апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного стороннього догляду не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, а розглядається в позасудовому порядку уповноваженим органом, рішення якого може бути оскаржено до суду.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.02.2024 року у даній справі залишити без змін.
Поновити дію ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 20.02.2024 року у даній справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 22.04.2024 року.
