Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
Іменем України
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/28034/22
провадження № 51-2764 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року,
встановив:
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, окрім житла.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у виді 80 годин громадських робіт, що, відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, відповідає 10 дням позбавлення волі, та за вироком Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у виді позбавлення волі строком 2 роки 10 днів, шляхом часткового складання, призначено остаточне покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, а саме у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого особою яка раніше вчиняла розбій у період воєнного стану.
Як установив місцевий суд, відповідно до Указу Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Так, 13 листопада 2022 року приблизно о 17 год. 09 хв., ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, перебуваючи в магазині «NO TABOO» на АДРЕСА_1 , вийнявши з кишені куртки предмет схожий на ніж та зайшовши в касову зону, куди покупцям заходити заборонено, наблизився впритул до продавця-консультанта ОСОБА_6 , та, спрямувавши предмет схожий на ніж у бік продавця, погрожував нанести їй тілесні ушкодження і наказав віддати йому гроші з касового апарата. Надалі ОСОБА_5 заволодівши однією упаковкою «БАД Herb Viagra» для потенції, вибіг з магазину у невідомому напрямку та, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинив ФОП ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 650 грн.
Також, 13 листопада 2022 року приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, перебуваючи в магазині «Полуничка» на АДРЕСА_2 , тримаючи у руці ніж, підійшов до продавця ОСОБА_8 із вимогою передати йому гроші. Сприймаючи дії ОСОБА_5 , як реальну загрозу життю та здоров`ю, ОСОБА_9 передала йому власні грошові кошти у розмірі 615 грн. Отримавши їх ОСОБА_5 одразу вийшов із приміщення магазину та, розпорядитись викраденим на власний розсуд, завдав ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 615 грн.
Крім того, 13 листопада 2022 року приблизно о 17 год. 43 хв., ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, перебуваючи біля кіоску «Хлібна кава» на АДРЕСА_3 , тримаючи у руці ніж, підійшов до вікна кіоску та, погрожуючи застосуванням насильства, висловив вимогу продавцю ОСОБА_10 передати йому грошові кошти, із касового апарату. ОСОБА_10 , сприймаючи дії ОСОБА_5 , як реальну загрозу життю та здоров`ю, передала йому 550 грн. Отримавши їх ОСОБА_5 з місця вчинення зник та, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдав ФОП « ОСОБА_11 » майнової шкоди на загальну суму 550 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності юридичної кваліфікації вчинених засудженим діянь, просить на підставі пунктів 2 та 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) скасувати оскаржувані судові рішення та призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК. При цьому захисник вказує, що обставинами, які пом`якшують ОСОБА_5 покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, на що суди попередніх інстанцій не зауважили та не врахували призначаючи покарання.
Мотиви Суду
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_5 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 4 ст. 187 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно з частиною 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як убачається з копії судових рішень, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 місцевий суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, особу винного, який знаходиться під наглядом у лікаря нарколога з 28 травня 2021 року, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, поведінку винного під час та після вчинення злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання та обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.
При цьому, місцевий суд критично поставився до доводів захисника обвинуваченого про наявність обставини, яка пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не свідчить про наявність активного сприяння розкриттю злочину.
На підставі викладеного, суд вирішив можливим призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 187 КК - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, не відбувши покарання за попередніми вироками Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року та Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, то, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК, суд правильно призначив остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, з урахуванням правил, визначених ст. 72 КК, у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.
Також місцевим судом було розглянуто клопотання сторони захисту про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК. Проте, врахувавши, що ОСОБА_5 вчинено суспільно-небезпечне кримінальне правопорушення, поєднане з погрозою застосуванням насильства, відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що раніше судами надавалась довіра обвинуваченому з метою його виправлення та призначалися покарання без його ізоляції від суспільства у виді громадських робіт, однак вказані покарання не були виконанні обвинуваченим місцевий суд не встановив підстав для призначення покарання ОСОБА_5 нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 4 ст. 187 КК та застосування до нього положень статті 69 КК.
Із зазначеною позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд. Відповідно до змісту оспорюваної ухвали при перегляді вироку суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційній скарзі захисника, навів переконливі мотиви, з яких він визнав їх неприйнятним і такими, що не є підставою для зміни вироку. При цьому апеляційний суд також не вбачав підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69 КК, оскільки останнім вчинено суспільно-небезпечне кримінальне правопорушення, поєднане з погрозою застосуванням насильства, наявна лише одна обставина, яка пом`якшує покарання, та те, що раніше судами надавалась можливість ОСОБА_5 стати на шлях виправлення, йому призначалися покарання без його ізоляції від суспільства у виді громадських робіт, однак такі покарання не були виконанні останнім.
Крім того апеляційний суд у своєму рішенні спростував доводи апеляційної скарги захисника про необхідність визнання обставиною, що пом`якшує покарання, - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та вказав, що вони не знайшли свого підтвердження.
З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції, та вважає неприйнятними аргументи захисника ОСОБА_4 про наявність підстав для застосування ст. 69 КК щодо засудженого ОСОБА_5
Обраний ОСОБА_5 захід примусу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Суд не вбачає.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та не викликають сумнівів у їх правильності, а посилання захисника на надмірну суворість призначеного покарання ОСОБА_5 , внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є безпідставними.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
