Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1102/24
Справа № 947/22156/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2023 року,
встановив:
Оскарженою ухвалою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 , про звільнення умовно-достроково від відбування додаткового покарання за вироком Одеського апеляційного суду від 13.07.2021 року (справа №947/22156/20), та звільнено умовно-достроково ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_7 був засуджений за тяжкий необережний злочин, строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, що передбачено ч.3 ст.55 КК України. Засуджений відбув майже весь строк призначеного додаткового покарання, оскільки термін додаткового покарання рахується з 19.01.2020 року. При цьому, місцевий суд в обґрунтування свого рішення послався на п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що місцевий суд при ухваленні рішення не дотримався вимог КПК України, а саме:
-порушено вимоги ч.5 ст.539 КПК, яка зобов`язує суд повідомити, зокрема прокурора про розгляд клопотання щодо умовно-дострокового звільнення від призначеного покарання;
-порушено правила підсудності, оскільки відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.539 КПК, клопотання щодо звільнення особи умовно-достроково розглядається судом в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Враховуюче те, що ОСОБА_7 перебував на обліку в Приморському районному відділі пробації, тому лише вказаний суд уповноважений розглядати відповідне клопотання засудженого;
-із аналізу ст.81 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» не передбачено можливості умовно-дострокового звільнення від додаткового покарання осіб, які відбувають лише додаткове покарання;
-суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_7 відбув майже весь строк додаткового покарання, з огляду на вимоги ч.3 ст.55 КК України строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
До початку апеляційного розгляду засудженим подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він посилається на законність та обґрунтованість судового рішення. Звертає увагу на те, що він проживав у Київському районі м. Одеси, а тому саме Київський районний суд м. Одеси мав розглядати подане ним клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до положень ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідності до положень ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб`єктів, усі дії і процесуальні рішення.
Відповідності до вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.
Однак, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону, що потягло за собою постановлення рішення, яке суперечить вимогам КПК.
Згідно положень п.1 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Крім того, стосовно питання щодо правильного застосування судами законодавства про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким Пленумом Верховного Суду України винесено постанову №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» (далі - Постанова). Відповідно до п.5 вказаної Постанови, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81, ч. 4 ст. 82 та ч. 3 ст. 107 КК України.
Тобто, як ст.81 КК України, так і Постановою визначено, що для вирішення питання про можливість застосування до особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, необхідна основна умова, це фактичне відбуття строку покарання, тобто його реальне відбування, при цьому таким покаранням має бути основне покарання, а не окремо додаткове.
Колегія суддів звертає увагу, що діючим кримінальним процесуальним законодавством не передбачено звільнення окремо від відбування додаткового покарання, без вирішення питання про звільнення від відбування основного покарання.
Вказана позиція колегії суддів узгоджується з п.7 Постанови, відповідно до якої, згідно з ч.1 ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2020 року, вироком Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України обвинуваченого звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
13.07.2021 року вироком Одеського апеляційного суду, вирок Київського районного суду м. Одеси від 02.12.2020 року скасовано в частині призначеного покарання с та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керуванням транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
21.12.2021 року Постановою Верховного суду вирок Одеського апеляційного суду від 13.07.2021 року залишено без змін.
З 13.07.2020 року по 21.08.2023 року ОСОБА_7 відбував покарання в установі Державної кримінальної виконавчої служби ДУ «Кагарлицька виправна колонія» №115.
11.08.2023 року ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_7 звільнено умовно-достроково від невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні.
Таким чином, слід констатувати, що ОСОБА_7 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області, а питання щодо звільнення засудженого від додаткового покарання судом не вирішувалось, що свідчить про недоречність посилань Київського районного суду м. Одеси про можливість звільнення засудженого окремо від додаткового покарання.
Доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог ч.5 ст.539 КПК, колегія суддів визнає слушними, з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК, при вирішенні питання, пов`язаних із виконанням вироку, у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган, що відає виконанням покарання, в даному випадку, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Однак, як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд не виконав приписи вимог вищезазначеної статті процесуального закону, оскільки при надходженні клопотання засудженого 19.09.2023 року до місцевого суду, суд не повідомляв про розгляду клопотання осіб, зазначених у ч.5 ст.539 КПК (а.п. 1-33).
Також, слушними визнаються доводи прокурора щодо порушення місцевим судом вимог п.1 ч.2 ст.539 КПК, з огляду на таке.
Клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Однак, матеріали провадження містять відомості про те, що ОСОБА_7 звільнившись з місць позбавлення волі, з 26.09.2023 року, перебував на обліку в Приморському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області.
Із зазначеного слідує, що Київський районний суд м. Одеси не був уповноважений на здійснення розгляду клопотання засудженого, оскільки ОСОБА_7 перебував на обліку в Приморському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, яка у свою чергу перебуває під юрисдикцією іншого районного суду м. Одеси.
Наведені вище обставини свідчать про формальний підхід місцевого суду до розгляду клопотання засудженого та відповідно істотного порушення вимог КПК.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду, або судове провадження здійснено за відсутності прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що судовий розгляд клопотання засудженого про звільнення умовно-достроково від додаткового покарання за вироком Одеського апеляційного суду від 16.07.2021 року, був здійснений судом першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону, що відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК є безумовною підставою для скасування ухвали суду.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляду у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2,3,4,5,6,7 частини другої статті 412 цього Кодексу, в тому числі якщо судове провадження здійснено за відсутності прокурора та з порушенням правил підсудності, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з призначенням нового розгляду справи в суді першої інстанції, в іншому складі суду.
Призначаючи новий розгляд, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції, що при новому розгляді подання суду необхідно дотриматись вимог ст.ст. 537, 539 КПК, врахувавши обставини встановлені апеляційним судом та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 537 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2023 року, якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 та звільнено умовно - достроково ОСОБА_7 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки за вироком Одеського апеляційного суду від 13.07.2021 року (справа № 947/22156/20)- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення умовно-достроково від призначеного додаткового покарання вироком Одеського апеляційного суду від 13.07.2021 року, у суді першої інстанції, в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
