Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/433/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/3356/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.
з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Львівської митниці Тістечка Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 адвоката Шала Ростислава Михайловича та Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року в складі судді Романюка В.Ф. у справі за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями,-
встановив:
У січні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 і Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією, видано лист №1438 від 01.03.2022 року, який містить пропозицію до Львівської митниці незаконно відчужити належний громадянину Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) транспортний засіб марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ; визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022 року №46 Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України, погоджений з Львівською районною військовою адміністрацією, в частині наказу про проведення примусового вилучення наступного майна, яке перебуває у розпорядженні Львівської митниці ДФС, а саме: OPEL Vivaro, PSR8H05; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 і Львівською митницею, за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією, було видано акт №1 про примусове відчуження або вилучення майна від 02.03.2022 року, в частині здійснення примусового відчуження такого майна (з дотриманням пункту 4 частини першої ст. 8 та ст. 23 Закону України Про правовий режим воєнного стану), власником якого є зберігач Державна митна служба України, в особі Львівської митниці: легковий автомобіль торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання, порушник (особа, в якої вилучили), власник майна: ОСОБА_4 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у тому, що Львівською митницею було складено і затверджено, а ІНФОРМАЦІЯ_2 було підписано накладну (вимогу) №29 від 02.03.2022 року, в частині передачі відправником - м/п Рава-Руська, отримувачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , легкового автомобіля торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання; стягнути з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) в якості відшкодування заподіяних збитків протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, вартість незаконно відчуженого автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб., у сумі 340353,75 грн. (триста сорок тисяч триста п`ятдесят три гривні 75 копійок); стягнути з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, внаслідок яких належний йому автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб, було незаконно відчужено.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що у зв`язку із складенням щодо ОСОБА_2 протоколу про порушення митних правил №1644/20900/21 від 26.08.2021, працівниками Львівської митниці з метою забезпечення сплати штрафу, який може бути накладено на порушника митних правил у відповідності до вимог ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України, у позивача на підставі норм ст. 511 Митного кодексу України, вилучено належний йому на праві власності транспортний засіб: автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб, а також свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, яке було видане 09.06.2014.
Надалі Галицький районний суд міста Львова, розглянувши матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, постановою від 11.11.2021, справа №461/7530/21, закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №1644/20900/21 від 26.08.2021 автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію до нього повернуто гр. Республіки Польщі ОСОБА_5 ) або уповноваженій ним особі.
Постановою Львівського апеляційного суду від 16.03.2022 апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Галицького районного суду міста Львова від 11.11.2021 року залишено без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду міста Львова від 11.11.2021 без змін.
Однак, ОСОБА_2 не зміг повернути належний йому автомобіль, який у нього вилучено Львівською митницею, оскільки Львівська митниця листом від 12.04.2022 №7.4 -3/21/10/7413 повідомила позивача, що у зв`язку із введенням в Україні режиму воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 р. №133/2022, пов`язаного із збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Закону України від 12.05.2015р. №389-VIII Про режим воєнного стану, Закону України від 17.05.2012р. №4765-VI Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022р. №186-р Про передачу майна для потреб Збройних Сил, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022р. №46 Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України, погодженого із начальником Львівської районної військової адміністрації (накладна-вимога від 02.03.2022р. №29; акт від 02.03.2022р. №1 про примусове відчуження або вилучення майна), для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме: відчужено належний позивачу транспортний засіб марки OPEL модель VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , 2012 р/в, об`єм двигуна 1995 см куб.
Позивач ОСОБА_2 вважає відчуження належного йому автомобіля протиправним, оскільки щодо нього, як до іноземного громадянина громадянина Республіки Польща, органами державної влади України не міг бути запроваджений такий захід правового режиму воєнного стану, як примусове відчуження майна, що перебуває у його, позивача, приватній власності.
Відтак, на переконання позивача, дії та рішення відповідачів у справі, внаслідок вчинення і прийняття яких його позбавлено права власності на належний йому автомобіль, слід визнати протиправними, відшкодувати позивачу за рахунок коштів державного бюджету України матеріальні збитки, завдані протиправним відчуженням належного позивачу автомобіля у розмірі ринкової вартості автомобіля, визначеній страховою компанією PZU Auto, Республіка Польща у Пропозиції страхування №Т1302413571 від 19.05.2022, а також відшкодувати позивачу за рахунок коштів державного бюджету України моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з незаконним відчуженням транспортного засобу.
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 і Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , за узгодженням з Львівською районною військовою адміністрацією, видано лист №1438 від 01.03.2022 року, який містить пропозицію до Львівської митниці незаконно відчужити належний громадянину Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) транспортний засіб марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ;
Визнано протиправним і скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022 р. №46 Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України, узгоджений з Львівською районною військовою адміністрацією, в частині наказу про проведення примусового вилучення наступного майна, яке перебуває у розпорядженні Львівської митниці ДФС, а саме: OPEL Vivaro, PSR8H05;
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_2 і Львівською митницею, за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією, видано акт №1 про примусове відчуження або залучення майна від 02.03.2022 року, в частині здійснення примусового відчуження такого майна (з дотриманням пункту 4 частини першої ст. 8 та ст. 23 Закону України Про правовий режим воєнного стану), власником якого є зберігач - Державна митна служба України, в собі Львівської митниці: легковий автомобіль торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання, порушник (особа, в якої вилучили), власник майна: ОСОБА_7 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21 /
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у тому, що Львівською митницею було складено і затверджено, а ІНФОРМАЦІЯ_2 було підписано накладну (вимогу) №29 від 02.03.2022 року, в частині передачі відправником - м/п Рава-Руська, отримувачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , легкового автомобіля торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) в якості відшкодування заподіяних збитків протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, вартість незаконно відчуженого автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб., у сумі 340353,75 грн. (триста сорок тисяч триста п`ятдесят три гривні 75 копійок).
Стягнуто з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, внаслідок яких належний йому автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер " НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см. куб., було незаконно відчужено.
Судові витрати щодо сплати судового збору віднесено за рахунок витрат Державного бюджету України.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівської митниці, Львівська районна військова адміністрація на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., тобто по 500,00 грн. з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_2 , в особі адвоката Шали Р.М. та відповідач Львівська митниця, в особі представника ОСОБА_8 .
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 , яка подана в його інтересах адвокатом Шала Р.М. обгрунтована тим, що визначаючи розмір моральної шкоди у 10000 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції не навів в рішенні жодних мотивів, які на переконання суду, дозволяють стверджувати, що отримання позивачем вказаної суми коштів буде належною та достатньою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди. Тим самим, судом першої інстанції порушені приписи абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995р., згідно з якими визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
На переконання позивача, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у 10000 грн., враховуючи факичні обставини даної справи, не може бути визнано співмірним глибині душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів, які призвели до безпідставної та безповоротної втрати майна позивача , яким він володів на праві приватної власності.
Судом першої інстанції не враховано, що найглибших душевних страждань позивачу завдано у зв`язку з усвідомленням позивачем тієї незаперечної обставини, що внаслідок відчуження відповідачами належного позивачу транспортного засобу, протиправний характер якого був очевидний, беручи до уваги іноземне громадянство позивача, він втратив можливість володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, на придбання якого позивач впродовж багатьох років заощаджував кошти, важко працюючи.
За таких обставин, позовна вимога позивача про стягнення 500000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, внаслідок яких належний позивачу автомобіль було незаконно відчужено, є обгрунтованою та підлягала до повного задоволення судом першої інстанції.
Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року в частині визначення судом розміру відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду у сумі 10000 грн. та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким визначити розмір відшкодування у 500000 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача Львівської митниці зазначив, що рішення суду не відповідає обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи та які суд першої інстанції вважав встановленими, недоведені належними та допустимими доказами.
Свої доводи Львівська митниця обгрунтовує тим, що чинне законодавство не встановлює різниці між статусом майна, яке належить гомадянину України та іноземцю, відтак висновок суду про те, що норми Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», не містять вказівки, згідно з якою дія цього Закону поширюється, окрім громадян України та зареєстрованих в Україні юридичних осіб, також на іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, не відповідає чинному законодавству.
Звертає увагу, що відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятком, встановлених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» цей Закон визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Зауважує, що судом першої інстанції не врховано, що Львівська митниця є неналежним відповідачем у справі, оскільки не наділена будь-якими повноваженнями в процедурах примусового відчуження чи вилучення майна згідно із Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Примусове відчуження згідно із ч.1 ст.4 цього Закону здійснюється за рішенням військовового командування, погодженого з відповідною Радою міністрів АРК, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
Зважаючи на викладене, рішення про примусове відчуження майна здійснювалося не Львівською митницею, а іншими особами. Більше того, сама процедура є примусовою, і не передбачає ні згоди власника на це, ні особи, у якої майно перебуває на зберіганні.
Звертає увагу, що ухвала Галицького районного суду міста Львова від 11.11.2021, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення набрала, законної сили 16 березня 2022 року, в той час примусове відчуження було проведено 02 березня 2022 року. Тобто, на момент примусового відчуження, транспортний засіб на законних підставах перебував на зберіганні у Львівській митниці.
Окрім того зауважує, що представник позивача не надав будь-яких документів, що дозволяють стверджувати про належність страхової компанії «PZU Auto» Республіки Польща до суб`єктів оціночної діяльності в Україні, а також не надано звіт про проведену оцінку. У пропозиції страхування №Т1302413571 від 19.05.2022 зазначено вартість транспортного засобу у розмірі 41255 злотих при страхуванні КАСКО. Проте, з даної пропозиції не зрозуміле джерело походження даної суми. Зауважує, що зазначена сума може бути використана при настанні страхового випадку (якщо буде укладений договір страхування, а не для встановлення вартості транспортного засобу.
Також, судом першої інстанції не наведено причинно-наслідкового зв`язку між діями Львівської митниці та моральними стражданнями ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про стягнення 10000 грн. моральної шкоди суд не надав розрахунку суми, яку постановив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , як кошти за спричинену моральну шкоду. Окрім вищезазначеного, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, які б були спричинені діями чи бездіяльністю посадових осіб Львівської митниці.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги №14/4 від 14 квітня 2022 року, на підставі якого інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Шала Р.М. Оплата послуг адвоката Шала Р.М. у сумі 15000 грн. підтверджується платіжною квитанцією від 30.05.2022. Водночас виникає питання, чи на підставі договору про безоплатну допомогу може здійснюватися оплата за правову допомогу. Квитанція про сплату винагороди за надання правової допомоги не є банківським платіжним документом, не завірена печаткою банківської установи, містить назву «Внесення виручки» у терімналі самообслуговування самим адвокатом. Звертає увагу, що цей самий документ, на підтвердження витрат на правову допомогу був долучений до позовної заяви у справі №380/8259/22.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року в частині задоволення вимог щодо Львівської митниця, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Львівської митниці у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Львівська митниця висловила свої заперечення доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 , при цьому зазначила, що в Галицькому районному суді м. Львова вже слухалася справа №461/2760/20 за позовом ОСОБА_2 до Львівськоїх митниці про стягнення 400000 грн. моральної шкоди за незаконне скаладння протоколу про порушення митних правил №1644/20900/21 та вилучення ТЗ OPEL VIVARO, реєстраційний номер PSR8H05, 2012 р.в., об`єм двигуна 1995 см. куб.
Заявляючи вимоги про відшкодування у справі №461/433/23 позивач не навів причинно-наслідкового зв`язку між діями митниці та моральними стражданнями, такого зв`язку не встановив у суд першої інстанці в рішенні від 11.10.2023. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Шала Ростислава Михайловича необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, внаслідок яких позивача громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 позбавлено права власності на належний йому транспортний засіб, не містять вказівки, згідно з якою дія цього Закону поширюється, окрім громадян України та зареєстрованих в Україні юридичних осіб, також на іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб.
Оскільки правовий статус іноземців, які перебувають на території України під час дії воєнного стану не визначається відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, суд дійшов висновку, що іноземці, на відміну від громадян України, не несуть обов`язку щодо примусового відчуження належного їм на праві власності майна під час дії в Україні правового режиму воєнного стану.
Відтак, суд вважав безпідставним посилання відповідачів на норми Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, як на правове обгрунтування прийняття відповідачами відповідних рішень і вчинення дій, внаслідок яких позивача громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 було позбавлено права власності на належний йому транспортний засіб.
Зважаючи на те, що автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб, не був конфіскований, ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав правових підстав, передбачених Розпорядженням КМУ від 26.02.2022 року №186-р Про передачу майна для потреб Збройних Сил, просити Львівську митницю передати вказаний транспортний засіб, який належав позивачу, для потреб Збройних Сил.
Враховуючи вимогу закону, відповідно до якої особа вправі претендувати на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди за умови, якщо спершу буде встановлено незаконність відповідних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту права власності, який полягає у зверненні до суду з основними позовними вимогами про визнання протиправними дій та рішень відповідачів, які у своїй сукупності призвели до позбавлення позивача права приватної власності на майно, та з похідними позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної позивачу відповідними протиправними діями та рішеннями відповідачів, є належним способом захисту, внаслідок реалізації якого порушене право позивача буде захищене належним чином.
Вирішуючи вимогу про стягнення відшкодування майнової шкоди в розмірі 340 353,75 грн., суд врахував вартість примусово відчуженого майна, згідно із наданою стороною позивача пропозиції страхування №T1302413571 від 19.05.2022, підготовленій страховою компанією PZU Auto, Республіка Польща, згідно з якою ринкова вартість автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, становить 41 255,00 злотих, що у гривневому еквіваленті складає 340 353,75 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що саме внаслідок оскаржених позивачем дій та рішень відповідачів - органів державної влади, які визнані судом протиправними, позивача було позбавлено права власності на належний йому автомобіль. Протиправні дії та рішення відповідачів викликали у позивача негативні емоції, які досягли рівня страждання, тому вважав, що належною та достатньою компенсацією заподіяної позивачу моральної шкоди є 10 000 грн., і вказана сума підлягає стягненню з державного бюджету України на користь позивача.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.
Судом встановлено, що згідно із протоколом про порушення митних правил №1644/20900/21, 26.08.2021 о 18 годині 22 хвилин, в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» пункту пропуску «Рава-Руська - Хребене» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, в напрямку «в`їзд в Україну», в`їхав транспортний засіб марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN-код НОМЕР_3 , яким гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_9 ) слідував у приватну поїздку з Республіки Польща до України в якості водія. Під час проходження митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу, після проведення перевірки інформації електронної бази ЄАІС «Перетин кордону транспортним засобом», а також спрацювання АСАУР, встановлено, що громадянин Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_9 ) ввіз на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» 10.09.2018 о 16:30:19, через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер « НОМЕР_4 », VIN-код НОМЕР_5 . Згідно даних програмно-інформаційного комплексу АСМО «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), вищевказаний транспортний засіб з митної території України, станом на 26.08.2021 гр. Республіки Польщі ОСОБА_10 ) не вивозився та в інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений. На момент перетину кордону, у відповідності до ст. 460 Митного кодексу України, зазначеною особою жодних документів з приводу аварії чи дії обставин непереборної сили подано не було. З приводу не вивезення за межі митної території України вищевказаного транспортного засобу гр. Республіки Польщі ОСОБА_10 ) до митного органу не звертався, та в усному чи письмовому порядку задекларував про відсутність у нього коштів на момент перетину кордону для забезпечення сплати штрафу (том 1 а.с.17-21).
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року у справі №461/7530/21, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року, провадження у справі про притягнення громадянина Республіки Польщі ОСОБА_5 ) до адміністративної відповідальності за ст. 481 ч. 6 МК України закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №1644/20900/21 від 26.08.2021 автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію до нього повернуто громадянину Республіки Польщі ОСОБА_5 ) або уповноваженій ним особі (том 1 а.с.22-29).
07 квітня 2022 року адвокат Шала Р., який діяв в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Львівської митниці із адвокатським запитом підтвердити або спростувати інформацію про неможливість повернення вилученого транспортного засобу, оскільки такий був вилучений та переданий Львівською митницею на Збройні Сили України у зв`язку з воєнним станом. Просив також надати копії документів, які підтверджують відповідну передачу (том 1 а.с.30-31).
У відповідь на запит, Львівська митниця повідомила, що у зв`язку із введенням в Україні режиму воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2002 р. №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, пов`язаного із збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Закону України від 12.05.2015р. №389-VIII Про режим воєнного стану, Закону України від 17.05.2012р. №4765-VI Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022р. №186-р Про передачу майна для потреб Збройних Сил, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022р. №46 Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України, погодженого із начальником Львівської районної військової адміністрації (накладна-вимога від 02.03.2022р. №29; акт від 02.03.2022р. №1 про примусове відчуження або вилучення майна), для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану, проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме: відчужено належний позивачу транспортний засіб марки OPEL модель VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , 2012 р/в, об`єм двигуна 1995 см куб. (т. 1 а.с.32-33).
До листа Львівської митниці від 18.04.2022 року №7.4 -3/21/10/7413 були додані копії документів, на підставі яких відбувалось примусове відчуження належного позивачу ОСОБА_2 транспортного засобу марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 : копія витягу з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022 року №1438, погодженого Львівською районною військовою адміністрацією, до в.о. начальника Львівської митниці, який містить прохання, для забезпечення та укомплектування транспортними засобами, передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, а саме: OPEL Vivaro, PSR8H05 (т. 1 а.с.34):
- копія витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022 року №46 Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України, погодженого Львівською районною військовою адміністрацією, згідно з яким наказано провести примусове вилучення наступного майна, яке перебуває у розпорядженні Львівської митниці ДФС, а саме: OPEL Vivaro, PSR8H05 (том 1 а.с.35); копія витягу з акту №1 про примусове відчуження або вилучення майна від 02.03.2022 року, підписаного ІНФОРМАЦІЯ_2 та Львівською митницею, згідно з яким здійснено примусове відчуження майна (з дотриманням пункту 4 частини першої ст. 8 та ст. 23 Закону України Про правовий режим воєнного стану), власником якого є зберігач - Державна митна служба України, в особі Львівської митниці, як її відокремленого підрозділу, та який містить такий опис майна, достатній для його ідентифікації, оцінки майна згідно облікових даних: порушник (особа, в якої вилучили), власник майна: ОСОБА_4 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21, перелік майна: легковий автомобіль торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання (том 1 а.с.36);
- копія витягу з накладної (вимоги) №29 від 02.03.2022 року, видану і затверджену Львівською митницею, згідно з якою на підставі Акту про примусове відчуження або вилучення майна №1 відправником - м/п Рава-Руська, передається отримувачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , легковий автомобіль торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання (том 1 а.с.38).
Вважаючи незаконним відчуження належного позивачу транспортного засобу марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб, що мало місце на підставі протиправних дій та рішень відповідачів, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
За змістом частини другої статті 353 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє по даний час.
Пунктом 2 Указу № 64/2022 установлено військовому командуванню, зокрема Державній прикордонній службі разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а в пункті 6 - обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
Крім цього, пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Вказані адміністрації здійснюють свої повноваження в порядку визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна в юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України №4765- VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» чинного на час виникнення спірних правовідносин, примусове відчуження майна це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №4765- VI визначено: примусове відчуження майна це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2).
Способами примусового відчуження або вилучення майна згідно з приписами статті 3 Закону №4765- VI є: примусове відчуження майна може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості або з наступним повним відшкодуванням його вартості; вилучення майна здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Рішення про примусове відчуження або вилучення, згідно зі статтею 4 Закону №4765- VI приймається військовим командуванням, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.
У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження із зазначеними органами.
Частиною третьою статті 10 Закону №4765-VI встановлено, що оформлення документів для примусового відчуження або вилучення майна, а також оплата витрат з оцінки майна, яке відчужується, здійснюються військовим командуванням, органом, що прийняв рішення про таке відчуження або вилучення, за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до приписів статті 7 Закону №4765-VI, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 31.10.2012 № 988.
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Отже, після підписання відповідного акта вилучене чи відчужене майно вибуває із приватної власності та переходить у державну власність у порядку, що відповідає вказаній нормі закону. Акт у цьому випадку породжує цивільні права - володіння та користування транспортним засобом, та є правовстановлюючим документом.
Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.
Приписами частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі ЦК України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Однак, якщо згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості і тільки у разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно, таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості, то у випадку мобілізації майна згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» таке відшкодування може бути тільки наступним.
Відповідно до преамбули Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» цей Закон визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Разом з тим, закон не передбачає та не визначає механізму примусового відчуженя майна в іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб.
Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що чинне законодавство з приводу примусового відчуження майна в умовах воєнного стану поширюється лише на громадян України, оскільки саме вони підлягають мобілізації.
Аргументи Львівської митниці про те, що норми Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», поширюється, окрім громадян України та зареєстрованих в Україні юридичних осіб, також на іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб є безпідставними.
За навдених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний транспортний засіб марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см. куб. не підлягав примусовому відчуженню на потреби Збройних Сил України, оскільки власником такого майна був іноземець - громадянин Польщі, а також транспортний засіб мав реєстраційний номер іншої держави (PSR8H05).
Зважаючи нате,що підставивилучення угромаданина Польщітранспортного засобубули відсутні,термін зберіганняданого транспортногозасобу неминув,у Львівськоїмитниці,як зберігачатранспортного засобуне булопідстав дляпогодження листа№1438від 01.03.2022року,який містивпропозицію до Львівської митниці відчужити залежний громадянину Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) транспортний засіб марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
Підписання акту№1про примусовевідчуження абозалучення майнавід 02.03.2022року,в частиніздійснення примусовоговідчуження такогомайна,власником якогоє зберігач-Державна митнаслужба України,в собіЛьвівської митниці:легковий автомобільторгової маркиOpelVivaro,р/н НОМЕР_1 ,VIN НОМЕР_2 ,рік випуску2012,двигун дизельнийоб`єм 1995см куб.з ключемзапалювання,порушник (особа,в якоївилучили),власник майна: ОСОБА_7 ,номер ідата первинногодокументу:1644/20900/21 тапідписання накладної(вимоги)№29від 02.03.2022року,фактично призвелодо неможливостіповернути майно,яке належалопозивачу.
Львівська митниця мала обов`язок ретельно перевірити відповідність дій та рішень вимогам закону, в тому числі, встановити, чи належить позивач до категорії осіб, майно яких підлягає примусовому відчуженню в умовах воєнного стану.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 звертаючись, на підставі Розпорядження КМУ від 26.02.2022 року №186-р Про передачу майна для потреб Збройних Сил, до Львівської митниці з листом №1438 від 01.03.2022 року, просив передати конфісковане майно, а саме: автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб, для потреб ЗСУ.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Розпорядження КМУ від 26.02.2022 року №186-р Про передачу майна для потреб Збройних Сил, Кабінет Міністрів України розпорядився передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
Як свідчать матеріали справи, автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб, не був конфіскований у позивача, а лише був тимчасово вилучений, строк зберігання якого не закінчився.
Доводи скаржника Львівської митниці про те, що ця установа не є належним відповідачем у справі, оскільки не наділена будь-якими повноваженнями в процедурах примусового відчуження чи вилучення майна згідно із Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», правильності висновків суду не спростовує, оскільки без прийняття пропозиції ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2022 року №1438, не відбулось би подальше примусове відчуження.
За встановлених обставин, позивач з метою захисту свої прав та інтересів прав правомірно скористався правом на звернення до суду і його вимоги в частині визнання неправомірними дій Львівської митниці знайшли своє підтвердження.
Визначаючи вартість примусово відчуженого майна, позивач надав пропозиції страхування №T1302413571 від 19.05.2022 року, підготовленій страховою компанією PZU Auto, Республіка Польща, згідно з якою ринкова вартість автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, становить 41 255,00 злотих, що у гривневому еквіваленті складає 340 353,75 грн., при цьому суд вважав таку пропозицію належним та допусимим доказом.
Львівська митниця заперечуючи проти ринкової оцінки вартості автомобіля, яку надав позивач, вказувала на те, що така не може вважатися достовірним та достатнім доказом вартості відчуженого у позивача автомобіля, оскільки пропозиція страхування не є звітом про оцінку майна, підготовленим у відповідності до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, до акта, який складається у разі примусового відчуження майна, додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Відповідно до ч. 2 ст. 8Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, уразі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме на органи державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють примусове відчуження майна в умовах воєнного стану, законом покладено обов`язок забезпечити проведення суб`єктом оціночної діяльності оцінки майна, що підлягає примусовому відчуженню.
В судовому засіданні представник Львівської митниці, пояснив, що оцінка майна - автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, що був примусово відчужений у встановленому законом порядку, не проводилася взагалі.
Зазначення оцінки ТЗ в акті №1 від 02.03.2022 та накладній №29 від 02.03.2022 в розмірі 140000 грн. не підтверджується висновком про вартість майна на дату його оцінки, тому така оцінка до уваги судом не береться.
З відповідним клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, жоден із учасників справи не звертався.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки на спростування наданої позивачем вартості транспортного засобу апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, докази про вартість автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, в розмірі 41255,00 злотих, що у гривневому еквіваленті складає 340353,75 грн., які відображені в пропозиції страхування №T1302413571 від 19.05.2022 року, підготовленій страховою компанією PZU Auto, Республіка Польща, є належним і допустимим доказом.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів не погоджується з доводами Львівської митниці в цій частині, що питання про відшкодування моральної шкоди було предметом судового розгляду у справі № 461/2760/22, оскільки у вказаній справі позивач свої вимоги обгрунтовував тим, що протиправною поведінкою працівників Львівської митниці, яка виразилась у безпідставноості складення протоколу №1644/20900/21 від 26.08.2021, провадження у справі, яке в подальшому було закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пригніченому настрої, тривожності та неспокою, неможливості ведення звичного життя.
Тобто, у вказаній справі, підставою для відшкодування моральної шкоди, було складення на позивача протоколу №1644/20900/21 від 26.08.2021 за порушення митних правил, провадження, яке в подальшому було закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Звертаючись із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, позивач заподіяння шкоди обґрунтовував тим, що внаслідок незаконного відчуження належного йому автомобіля марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см. куб., йому завдано моральних страждань, які виразились у позбавлені його права вільно користуватись транспортним засобом.
За змістом ч. 1 ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Також, відповідно до п. 5 цієї ж Постанови , обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Колегія суддів вважає що незаконне відчуження транспортного засобу спричинило позивачу негативні емоції, переживання, оскільки позбавило можливості вільно користуватись своєю власністю у повсякденному житті.
Тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції підставно встановлено факт заподіяння відповідачами позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного відчуження його транспортного засобу.
Докази на спростування зазначеного матеріали справи не містять.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень, завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Виходячи з принципів розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_11 та стягнення з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, внаслідок яких належний йому автомобіль марки незаконно відчужено.
При цьому судом правильно сформульовану резолютивну частину судового рішення про задоволення позову в такому спорі, оскільки саме держава Україна бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Відтак, зважаючи на обсяг, характер та тривалість заподіяних моральних страждань позивача, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений позивачем у позові є завищеним, а визначений судом першої інстанції необхідно вважати правильним та таким, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Що стосується відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначаєтаке.
Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано квитанцію від 30.05.2022 на суму 1500 грн.
Згідно із вимогамист. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписамист. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Вст. 137 ЦПК Українизазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених вимтрт, позивачем долучено квитанцію на суму 1500 грн., де отримувачем зазначено ОСОБА_1 . Водночас встановити, хто саме був платником, не надається за можливе, оскільки квитанція сформована у терміналі самообслуговування. У призначенні цієї квитанції вказано про «надходження від інших видів послуг через ТСО 01 травня 2022 31 травня 2022 наданих правн. допомоги ОСОБА_12 , дог. 14/4 від 14.04.2022». Разом з тим, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги №14/4 від 14 квітня 2022 року, на підставі якого інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Шала Р.М., крім цього суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За відсутності зазначених доказів, відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу в цілому.
За таких обставин, судове рішення в частині вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу не може залишатись в силі, відтак таке необхідно скасувати, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
Керуючисьст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шала Ростислава Михайловича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., тобто по 500,00 грн. з кожного скасувати.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 квітня 2024 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк
