Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/8036/23
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 06.11.2023, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №400/8036/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Волкова Андрія Сергійовича, начальника відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради Щербакової Ірини Михайлівни, директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради Шуліченко Тетяни Василівни, заступника директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради начальника управління економіки та інвестицій Шевченко Діни Олександрівни про визнання протиправними дій (бездіяльності)
У С Т А Н О В И В:
30.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила суд:
- визнати протиправними дії (дії та бездіяльність) Миколаївського міського голови ОСОБА_2 , який під час виконання наданих йому владних повноважень діяв всупереч порядку, встановленому законодавством, а саме здійснив позивачці мобінг з метою подальшого примусового звільнення (не надання їй документів (посадова інструкція, доступ до АСКОД), які необхідні для виконання позивачкою посадових обов`язків; не надання своєчасно та по суті відповіді на її листи щодо службових розслідувань; не здійснення дій щодо проведення службових розслідувань щодо начальника відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради ОСОБА_3 за розпалювання ворожнечі в колективі, приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки, заступника директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради начальника управління економіки та інвестицій ОСОБА_4 та директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради ОСОБА_5 з питань порушення чинного законодавства та перевищення службових повноважень), чим порушив її конституційні права та свободи, що призвело до звільнення позивачки, її психологічних страждань та завдало їй матеріальної та моральної шкоди;
- визнати протиправними дії (дії та бездіяльність) керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Волкова Андрія Сергійовича, який під час виконання наданих йому владних повноважень діяв всупереч порядку, встановленому законодавством, а саме здійснив мобінг позивачці з метою подальшого її примусового звільнення шляхом надання на її звернення відповідей не по суті та з порушенням термінів (листи від 14.06.2023 № Б-2126/3-Е3/1739 та № Б-2126/3-Е3/1738 не по суті та з порушенням термінів; листи від 08.06.2023 № Б-2129/3-Е3/1675 та від 16.06.2023 № Б-2288/3-Е3/1770 не по суті), чим порушив її конституційні права та свободи, що призвело до звільнення позивачки, її психологічних страждань та завдало їй матеріальної та моральної шкоди;
- визнати протиправними дії (дії та бездіяльність) начальника відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради ОСОБА_3 , яка під час виконання своїх повноважень діяла всупереч порядку, встановленому законодавством, а саме здійснила мобінг позивачці з метою подальшого її примусового звільнення, шляхом розпалювання ворожнечі в колективі, приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки (поширення чуток про звільнення позивачки (з підвищенням голосу) в її присутності), чим порушила її конституційні права та свободи, що призвело до звільнення позивачки, її психологічних страждань та завдало їй матеріальної та моральної шкоди;
- визнати протиправними дії (дії та бездіяльність) директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради Шуліченко Тетяни Василівни, яка під час виконання своїх обов`язків діяла всупереч порядку, встановленому законодавством, а саме здійснила мобінг позивачці з метою подальшого звільнення позивачки, шляхом ігнорування її усної скарги на протиправні дії ОСОБА_3 ; ігнорування її прохань щодо надання їй посадової інструкції, складеної відповідно до норм чинного законодавства; примушування позивачки підписати посадову інструкцію, яку позивачка вважає неправомірною; безпідставного направлення листа за своїм підписом на ім`я ОСОБА_2 щодо застосування до позивачки дисциплінарного впливу (догани за невиконання обов`язків); насміхання з позивачки під час вручення їй доган, чим порушила її конституційні права та свободи, що призвело до звільнення позивачки, її психологічних страждань та завдало їй матеріальної та моральної шкоди;
- визнання протиправними дії (дії та бездіяльність) заступника директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради начальника управління економіки та інвестицій ОСОБА_4 , яка під час виконання своїх обов`язків діяла всупереч порядку, встановленому законодавством, а саме здійснила мобінг позивачці з метою її подальшого звільнення, шляхом ігнорування її, як підлеглої; ігнорування її прохань щодо надання їй посадової інструкції, складеної відповідно до норм чинного законодавства; примушування позивачки підписати посадову інструкцію, яку позивачка вважає неправомірною; ігнорування її прохань щодо надання доступу до системи АСКОД; безпідставного направлення листа за своїм підписом на ім`я ОСОБА_2 щодо застосування дисциплінарного впливу (догана за прогул), чим порушила її конституційні права та свободи, що призвело до звільнення позивачки, її психологічних страждань та завдало їй матеріальної та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що Миколаївський міський голова ОСОБА_2 , керуючий справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Волков Андрій Сергійович, начальник відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради Щербакова Ірина Михайлівна, директор департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради Шуліченко Тетяна Василівна, заступник директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради начальник управління економіки та інвестицій ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_1 здійснено мобінг.
Відповідачі із заявленими позовними вимогами не погоджувались вказуючи, що жодних дій, які можливо було б визначити як мобінг, щодо ОСОБА_1 не вчинялись.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі № 400/8036/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Приймаючи означене рішення суд першої вказав, що відповідачі не вчиняли щодо позивачки психологічний та економічний тиск з метою приниження її честі та гідності, ділової репутації. Конфлікт між сторонами був обумовлений, насамперед, різним ставленням сторін до того, чи належним (неналежним) чином позивачка виконувала свої службові обов`язки.
Не погоджуючись із рішенням окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт суду першої інстанції із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Мотивуючи апеляційну скаргу позивачка вказує, що під час розгляду справи та винесення рішення суд по відношенню до ОСОБА_1 діяв упереджено. Також, позивачка зазначає, що окружним адміністративним судом порушено термін розгляд справи. Крім того, скаржниця акцентує увагу на тому, що витребувавши колективний договір, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено, які обставини такий доказ підтверджує, до якого висновку дійшов адміністративний суд за наслідком дослідження колективного договору. До того ж, на думку позивачки рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям, які визначено в статті 246 КАС України, адже у ньому не вказано по кожному пункту позовних вимог підстави, відповідно до яких вини не підлягають задоволенню. Також, ОСОБА_1 ставить під сумнів правомірність виведення її з простою.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом відповідачами до апеляційного адміністративного суду подано відзиви на апеляційну скаргу, у якому учасники справи повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 06.11.2023 у справі № 400/8036/23. На думку відповідачів, спірний судовий акт прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Натомість, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відповідачі уважають необґрунтованими.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, апеляційним судом з`ясовано, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу проєктів та співпраці з міжнародними організаціями управління економіки та інвестицій департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради.
24.02.2022 російською федерацією розпочато військову агресію проти України, а тому в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась.
Колегією суддів з`ясовано, що згідно із підпунктом 2.6 пункту 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Миколаївська міська територіальна громада, на території якої розміщуються Миколаївська міська рада, з 26.02.2022 по 11.11.2022 відносилась до територій активних бойових дій.
У зв`язку з чим та з метою збереження життя і здоров`я посадових осіб органів місцевого самоврядування, відвідувачів, виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 17.03.2022 видано наказ №27к «Про встановлення простою та запровадження дистанційної роботи у зв`язку з введенням воєнного стану та обмеження доступу до адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 ».
Означеним індивідуальним актом на період воєнного стану обмежено доступ посадових осіб органів місцевого самоврядування та відвідувачів до адміністративної будівлі Миколаївської міської ради по вул.Адміральська,20 у м.Миколаєві. Встановлено простій для посадових осіб виконавчого комітету Миколаївської міської ради з 01.03.2022 до закінчення воєнного стану. До закінчення воєнного стану та простою працівникам виконавчого комітету Миколаївської міської ради дозволено не виходити на роботу.
З матеріалів справи убачається, що 27.02.2023 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано наказ №22к «Про зміну істотних умов праці», яким начальника відділу проєктів та співпраці з міжнародними організаціями управління економіки та інвестицій департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради ОСОБА_1 з 01.03.2023 виведено з простою та визначено місце роботи у приміщенні департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради за адресою: м.Миколаїв, вул.М.Морська,19.
Згідно із наказами виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.04.2023 №45в «Про відпустку», від 14.04.2023 №47в «Про відпустку», начальник відділу проєктів та співпраці з міжнародними організаціями управління економіки та інвестицій департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради ОСОБА_1 у період з 10.04.2023 до 14.04.2023 та з 18.04.2023 до 28.04.2023 перебувала у відпустці.
Як зазначає позивачка, після виходу з простою (01.03.2023) ОСОБА_1 в колективі з невідомих причин створено мобінг з повним ігноруванням та зневажливим відношенням з боку керівництва, колег та підлеглих.
Означене власне й слугувало підставою для звернення позивачки за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів до адміністративного суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На законодавчому рівні, в контексті спірних правовідносин, поняття «мобінг» закріплено в Кодексі законів про працю України.
Відповідно до статті 2-2 Кодексу законів про працю України мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:
- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;
- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Як установлено колегією суддів, прояв мобінгу ОСОБА_1 пов`язує із наступним.
Позивачка зазначає, що директор департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради ОСОБА_5 та заступник директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради начальник управління економіки та інвестицій ОСОБА_4 спонукали позивачку до підписання посадової інструкції начальника відділу проєктів та співпраці з міжнародними організаціями управління економіки та інвестицій департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради, яку, на думку ОСОБА_1 , складено з порушенням вимог чинного законодавства та вона не відповідає Положенню про відділ проєктів та співпраці з міжнародними організаціями управління економіки та інвестицій департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради, затвердженому розпорядженням міського голови від 28.07.2021 №222р.
Також, в той момент коли позивачка проходила повз кабінет начальника відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради ОСОБА_3 , остання гучно промовила: «а, що Бернагу ще не звільнили?».
З даного питання позивачка звернулась до директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради ОСОБА_5 . Однак, остання рекомендувала ОСОБА_1 з`ясовувати відносини безпосередньо із начальником відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради ОСОБА_3 .
З метою вирішення ситуації, позивачка звернулась Миколаївського міського голови ОСОБА_2 . Натомість, останнім відповідні звернення розглянуто як звернення громадян, а не як заяви підлеглого працівника. Здійснюючи розгляд звернень позивачки, керуючим справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради ОСОБА_6 не надано відповідей по суті, а також порушено строк розгляду.
До того ж, ОСОБА_1 зверталась до керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Волкова А.С. щодо здійснення заходів із проведення службового розслідування з питань притягнення начальника відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради ОСОБА_3 до відповідальності за розпалювання ворожнечі в колективі, приниження честі, гідності та ділової репутації.
Водночас, відповідного службового розслідування проведено не було.
У подальшому, ОСОБА_1 тричі притягнуто до дисциплінарної відповідальності із накладенням такого виду дисциплінарного стягнення як - «догана» (розпорядження Миколаївського міського голови від 01.06.2023 №170рк, від 08.06.2023 №189рк, від 13.06.2023 №195рк).
Крім того, Миколаївський міський голова ОСОБА_2 із своїми підлеглими вчиняли дії із перешкоджання (не надав дозвіл) ОСОБА_1 на проходження практики за місцем роботи, як студентці заочної форми навчання Миколаївського національного аграрного університету.
15.06.2023 начальника відділу проєктів та співпраці з міжнародними організаціями управління економіки та інвестицій департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради ОСОБА_1 звільнено (розпорядження Миколаївського міського голови від 15.06.2023 №189рк).
За наслідком дослідження оскаржуваного позивачкою рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №400/8036/23 колегією суддів установлено, що судом першої інстанції досліджено спірні правовідносини та надано їм відповідну оцінку в системному зв`язку із законодавчими приписами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 про неправильність відповідних висновків окружного адміністративного суду не зазначає, а тому апеляційний адміністративний суд не надає оцінку такій частині судового акту.
Як вказує позивачка в апеляційній скарзі, під час розгляду справи та винесення рішення суд по відношенню до ОСОБА_1 діяв упереджено.
Надаючи оцінку такому доводу скаржниці колегія суддів виходить із наступного.
Частиною першою статті 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також, неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості апеляційний адміністративний суд уважає за можливе керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, які сформульовано у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Натомість, жодних доказів на підтвердження упередженості судді по відношенню до ОСОБА_1 матеріали справи не мають
Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як установлено апеляційним адміністративним судом, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 питання про відвід судді не ініціювала.
Припущення позивачки про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами, не свідчить про упередженість судді, а тому такі обґрунтування апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.
Стосовно акценту ОСОБА_1 про порушення строку розгляду справи апеляційний адміністративний зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Як установлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 відкрито провадження у справі №400/8036/23.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі №400/8036/23 позовну заяву ОСОБА_1 , з урахуванням приписів ст.ст160, 161, 171 КАС України, залишено без руху із наданням позивачці строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 розгляд справи №400/8036/23 продовжено.
06.11.2023 Миколаївським окружним адміністративним судом у справі №400/8036/23 прийнято рішення по суті заявлених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд погоджується із доводом позивачки стосовно того, що дану справу судом першої інстанції розглянуто поза межами строків, які установлено ч.1 ст.258 КАС України.
Поряд з цим слід відмітити, що вичерпний перелік підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення наведено у статті 317 КАС України.
Відповідно до вказаної норми підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що порушення строку розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє наведені позивачкою в апеляційній скарзі відповідні обґрунтування.
Відносно твердження ОСОБА_1 про те, що в рішенні суду першої інстанції не вказано по кожному пункту позовних вимог підстави, відповідно до яких вини не підлягають задоволенню, апеляційний адміністративний суд відмічає таке.
Відповідно до ч.4 ст.246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
За наслідком дослідження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №400/8036/23 в контексті його обґрунтованості та вмотивованості, колегія суддів відмічає досліджуваний судовий акт цілком відповідає положенням ч.4 ст.246 КАС України.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано рішення, адже приписами чинного процесуального законодавства не визначено критеріїв з урахуванням яких можливо було б вказувати про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення суду.
Суд апеляційної інстанції вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачкою в апеляційній скарзі мотиви не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Не є юридично спроможними доводи ОСОБА_1 відносно того, що окружним адміністративним судом не надано оцінку колективному договору, адже позивачкою не вказано, а колегією суддів не установлено, що положення такого документу спростовують наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки.
Суд апеляційної інстанції також уважає необґрунтованими посилання скаржниці на те, що в матеріалах справи немає наказу про припинення простою, адже такий наказ виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.02.2023 №22к до матеріалів позовної заяви додано самою ОСОБА_1 (т.І а.с.43).
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №400/8036/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Волкова Андрія Сергійовича, начальника відділу бухгалтерського обліку Миколаївської міської ради Щербакової Ірини Михайлівни, директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради Шуліченко Тетяни Василівни, заступника директора департаменту економічного розвитку Миколаївської міської ради начальника управління економіки та інвестицій Шевченко Діни Олександрівни про визнання протиправними дій (бездіяльності) без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян
