Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 462/2590/15-ц
провадження № 61-4284св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Кабінет Міністрів України,
третя особа - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1154-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України»; визнати протиправним та скасувати наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 грудня 2014 року № 4113/ос «По особовому складу»; визнати протиправним та скасувати наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 грудня 2014 року № 4114/ос «По особовому складу»; поновити його на посаді голови правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»); стягнути з АТ «Укрзалізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 74 398 830,48 грн та стягнути з АТ «Укрзалізниця» і Кабінету Міністрів України моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з квітня 2004 року працював на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України, правонаступником якої є АТ «Укрзалізниця».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1154-р його звільнено з займаної посади. На підставі цього розпорядження Державна адміністрація залізничного транспорту України видала наказ від 03 грудня 2014 року № 4114/ос, згідно з яким його звільнено з роботи з 03 грудня 2014 року.
Вважав звільнення незаконним, а зазначені розпорядження та наказ такими, що підлягають скасуванню.
Зазначав, що ні розпорядження, ні наказ не містить підстави звільнення. Також у них не заначено, у чому саме виразилось неналежне виконання ним посадових обов`язків. У порушення вимог закону йому не надали можливості надати пояснення з приводу нібито вчинених ним порушень.
Крім того звільнення проведено з порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки в день звільнення він перебував у відпустці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 23 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1154-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України».
Визнано незаконним та скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 грудня 2014 року № 4114/ос «По особовому складу».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 834 743,65 грн та у відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн.
Стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані розпорядження та наказ про звільнення позивача є незаконними. Відповідачі не довели належними та допустимими доказами свої твердження про неналежне виконання позивачем трудових та посадових обов`язків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 23 лютого 2022 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Позивач звільнений з роботи з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, тому такий спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року й передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин. Зокрема, не врахував, що в матеріалах справи немає доказів, що його звільнено саме за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Ні розпорядження, ні наказ не містить посилання на відповідний пункт та статтю КЗпП України, що й було однією з підстав його позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
12 травня 2023 року справа № 462/2590/15 надійшла до Верховного Суду.
22 травня 2023 року АТ «Укрзалізниця» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
26 травня 2023 року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Відзив надісланий з незначним пропуском установленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку. Зважаючи на положення частини другої статті 127 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе продовжити Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2014 року № 292-р ОСОБА_1 призначено генеральним директором Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 04 квітня 2014 року № 295/ос «По особовому складу», виданого на підставі вказаного вище розпорядження Кабінету Міністрів України, ОСОБА_1 приступив до виконання посадових обов`язків генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2014 року № 696-т до листа Служби безпеки України від 31 серпня 2014 року № 598 та відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08 вересня 2014 року № 198-Г проведено перевірку окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, яка проводилась у строки з 08 вересня 2014 року по 18 листопада 2014 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2014 року № 809-р ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень за посадою генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України на період перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.
За результатами проведення цієї перевірки, 25 листопада 2014 року складено акт № 07/14-14-19-133-17/ДСК, яким зафіксовано встановлені порушення юридичного, господарського, фінансового характеру і, як наслідок, Міністерством інфраструктури України ініційовано перед Кабінетом Міністрів України питання про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України за неналежне виконання посадових обов`язків.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1154-р ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.
На підставі цього розпорядження Кабінету Міністрів України, Державна адміністрація залізничного транспорту України видала наказ від 03 грудня 2014 року № 4114/ос «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України 03 грудня 2014 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частина перша статті 3 ЦПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України в чинній редакції.
Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (пункт 5 частини першої статті 12 ГПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Тобто за змістом цієї норми господарським судам не підвідомчі справи, що виникають з трудових відносин.
Водночас у частині третій статті 99 ЦК України заначено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
У постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання.
За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, у яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).
До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує розпорядження та наказ про його звільнення з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України. Свої вимоги мотивує порушенням відповідачами вимог КЗпП України при його звільненні.
При цьому позивач не посилається на те, що його звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та у зв`язку з порушенням самої процедури його звільнення.
Ні в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1154-р, ні в наказі Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 грудня 2014 року № 4114/ос немає посилання на припинення повноважень позивача за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (частиною третьою статті 99 ЦК України). У трудовій книжці ОСОБА_1 такого запису також немає.
За змістом документів, які стали підставою для звільнення позивача, його звільнено за неналежне виконання посадових обов`язків з посиланням на норми статей 147-149 КЗпП України, які регулюють порядок застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно висновки апеляційного суду про звільнення позивача на пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим.
Зважаючи на викладене, враховуючи характер правовідносин у цій справі, які не є корпоративними, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки такий приватноправовий спір безпосередньо пов`язаний з захистом трудових прав позивача та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. І. Крат
