Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
08 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 925/200/22
Судді Верховного Суду Вронської Г.О.
у справі № 925/200/22
за позовом Приватного підприємства "Агротрейд Групп"
до ОСОБА_1
про стягнення 4 707 000, 00 грн,
1. 18 лютого 2022 року Приватне підприємство "Агротрейд Групп" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 4 707 000,00 грн.
2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 925/200/22, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Верховного Суду від 11.12.2023 касаційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі № 925/200/22 змінено шляхом виключення з їх мотивувальних частин висновків про застосування статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". У решті зазначені судові рішення залишено без змін.
4. У своїй постанові Верховний Суд вирішував питання заповнення прогалини у законодавстві щодо наслідків невнесення учасниками товариства додаткових внесків для збільшення статутного капіталу, прийнятого до набрання чинності новим Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII, який регламентує інакше порядок збільшення статутного капіталу та наслідків несплати додаткових внесків. Суд виснував, що невнесення учасником додаткового внеску не дає підстави для стягнення з нього цього внеску через суд. Верховний Суд також зазначив, що нове законодавство не може застосовуватися до правовідносин, що виникли до його прийняття.
5. 22 січня 2024 року представник Позивача (далі - Заявник) подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови від 11.12.2023, стверджуючи, що встановив ряд обставин та понять, які підлягають роз`ясненню, задля їх правильного розуміння та майбутнього застосування норм права при вирішенні спірних правовідносин.
6. З метою правильного застосування норм права у спірних правовідносинах Заявник просив роз`яснити окремі поняття та висновки, а саме:
- поняття "добровільного зобов`язання", яке сформував Верховний Суд, обґрунтовуючи рішення в частині відмови у застосуванні заявленого Позивачем способу захисту, в системному аналізі з поняттям "зобов`язання" відповідно до чинних норм цивільного законодавства та теорії права;
- застосування норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" при проведенні загальних зборів з метою врегулювання спірних правовідносин відповідно до висновку Верховного Суду щодо вирішення спору шляхом прийняття рішення загальними зборами учасників.
7. Заявник стверджував, що у пунктах 80, 81 постанови Верховний Суд застосував термін "добровільне зобов`язання" щодо правової природи обов`язку Відповідача, який виник у нього на підставі рішення загальних зборів учасників. Такий висновок підлягає роз`ясненню та узгодженню із загальними поняттями норм матеріального права та концептуальних положень теорії держави та права.
8. На підтвердження своєї позиції Заявник послався на норми статей 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, положення підручника "Цивільне право" (том 2. За редакцією професорів В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького), а також зміст поняття "добровільне зобов`язання", що надав штучний інтелект "ChatGPT".
9. Заявник звернув увагу, що штучний інтелект "ChatGPT" ідентифікував цю правову конструкцію як зобов`язання (у теоретичному розумінні), до якого сторони дійшли добровільно (за власним волевиявленням), без втручання в зміст поняття. На думку Заявника, зважаючи на теоретичне визначення поняття "зобов`язання", роз`ясненню підлягає поняття "добровільне зобов`язання", яке вжите судом, - визначення суб`єктів, об`єкта та змісту такого поняття, визначення його відмінності від теоретичного визначення "зобов`язання" (суб`єкта, об`єкта, змісту даного поняття).
10. На думку Заявника, вжите Судом поняття "добровільне зобов`язання" суперечить теоретичному поняттю "зобов`язання", що закріплене в нормах чинного законодавства.
11. З метою практичного виконання запропонованого шляху вирішення спірних правовідносин, зазначеного у постанові Верховного Суду, Заявник також просив розкрити:
- за якою процедурою загальні збори мають привести статутний капітал у відповідність до фактично внесеного учасниками розміру, якщо стаття 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не підлягає застосуванню? Шляхом зменшення чи перерозподілу статутного капіталу?
- як враховуються голоси учасників при проведенні таких загальних зборів з урахуванням положень статей 2, 14, 15, 30, 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"? Голоси учасника, який має заборгованість із внесення статутного капіталу, враховуються при голосуванні у повному обсязі чи у частині внесеного статутного капіталу?
12. Ухвалою від 08.02.2024 у справі № 925/200/22 Верховний Суд визнав подання представником Позивача заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 зловживанням процесуальними правами та залишив цю заяву без розгляду.
13. Верховний Суд, зокрема, зазначив:
- у справі, що розглядається, учасник використовує технологію штучного інтелекту не як засіб сприяння здійсненню належного правосуддя, а навпаки - з метою заперечення (ставлення під сумнів, оскарження) вже зроблених судом висновків. Протиставлення учасником судового процесу у процесуальній заяві висновків судової палати Верховного Суду з правового питання та штучного інтелекту, що не має нормативного регулювання та науково доведеного підґрунтя для використання, як підстава для роз`яснення рішення суду, неминуче спричиняє проблеми з точки зору впливу на авторитет Верховного Суду, його судової практики та довіри до судової влади в цілому;
- навмисне чи недбале зловживання ресурсами суду, в тому числі використання штучного інтелекту без належного розуміння його можливостей, як підстава для протиставлення його висновків висновкам суду, можуть підірвати довіру до судової системи. Така поведінка суперечить меті права на звернення до суду.
- дії заявника у сукупності, зокрема апелювання до "позиції" штучного інтелекту "ChatGPT", згенерованого ним у відповідях з окремого питання, що вже розглянув суд, є виявом неповаги до суддів Верховного Суду.
14. У розрізі наведених аргументів я не погоджуюся з висновком Верховного Суду, що подання представником Позивача заяви про роз`яснення судового рішення є зловживанням процесуальними правами. Вважаю за потрібне звернути увагу на таке.
15. Починаючи з 50-х років ХХ століття, відбувся стрімкий розвиток інформаційних технологій, зокрема технологій штучного інтелекту - сукупності наук і методів, здатних опрацьовувати дані для розроблення надскладних комп`ютерних завдань (далі - ШІ). На сьогодні ШІ застосовується у різноманітних сферах суспільного життя. ШІ дозволяє оптимізувати значну кількість процесів та операцій, прискорити виконання певних завдань та, як наслідок, загалом підвищити продуктивність праці.
16. Попри вагомий потенціал, можливості та межі застосування ШІ у сфері судочинства залишаються дискусійними. Унаслідок розвитку та впровадження технологій ШІ у судові системи провідних країн світу виникла потреба у виробленні єдиних принципів і правил їх використання.
17. Як слушно зазначається в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2024, у грудні 2018 року Європейська комісія з питань ефективності правосуддя прийняла Етичну хартію про використання ШІ у судових системах та їх середовищі (European ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment), що стало першим кроком до сприяння відповідальному використанню ШІ у європейській судовій системі відповідно до цінностей Ради Європи.
18. Пізніше Парламентська асамблея розробила Резолюцію про необхідність демократичного управління ШІ № 2341 (2020), підготувала Звіт щодо здійснення правосуддя за алгоритмом - роль ШІ у поліцейській діяльності та системах кримінального правосуддя (2020).
19. Україна є членом Спеціального комітету із ШІ при Раді Європи та у жовтні 2019 року приєдналася до Рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку з питань ШІ (Organisation for Economic Co-operation and Development, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence, OECD/LEGAL/0449).
20. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 № 1556-р схвалено Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні, що визначає пріоритетні сфери, у яких реалізуються завдання державної політики розвитку галузі штучного інтелекту.
21. Наприкінці минулого року Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) підготувала висновок від 01.12.2023 № 26 (2023) "Рухаючись вперед: використання асистивних технологій у судочинстві", з викладенням переваг та недоліків використання асистивних технологій під час здійснення правосуддя, в тому числі ШІ.
22. Чинне господарське процесуальне законодавство не містить заборони використання технологій ШІ під час здійснення господарського судочинства. Крім того, у судовій практиці відсутній усталений підхід та чіткі критерії, за якими використання ШІ учасниками судового процесу може визнаватися зловживанням процесуальними правами.
23. Водночас слід пам`ятати, що відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі.
24. Частина перша статті 43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
25. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 43 ГПК України).
26. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
27. Зловживання процесуальними правами може виявлятися в тому, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це недобросовісно, на шкоду іншим особам, з метою, яка суперечить завданням господарського судочинства, визначеним у статті 2 ГПК України. Схожі правові висновки викладені в пунктах 65, 67 постанови Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
28. У пункті 102 постанови від 18.08.2022 у справі № 9901/388/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що саме з метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отже, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню судочинства. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, працівників його апарату, осіб, які не беруть участі в судовому процесі. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Правова система має бути спроможною ефективно себе захистити від вияву цієї неповаги. На такий захист спрямовані, зокрема, заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 199/6713/14-ц, від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19, від 07.11.2019 у справі № 9901/324/19, від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21.
29. Разом із тим провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами досить складно, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
30. В ухвалі від 08.02.2024 Верховний Суд послався на пункт 90 висновку КРЄС від 01.12.2023 № 26 (2023): "Використання технологій насамперед має поважати природу судового процесу. По-перше, багато судових рішень є дискреційними рішеннями, заснованими на конкретних фактах окремої справи. По-друге, судді відіграють суттєву роль у розвитку права. Вони не просто застосовують фіксовані та незмінні правила. Судді повинні мати можливість виправляти або доповнювати закон, якщо він не відповідає вимогам або загрожує зашкодити його застосуванню в певних справах. Технології не повинні втручатися у сферу справедливості. Технології не повинні знеохочувати або перешкоджати критичному мисленню суддів, оскільки це може призвести до стагнації правового розвитку та ерозії системи правового захисту. Тому технологічні інструменти повинні поважати процес ухвалення судових рішень і автономію суддів".
31. Верховний Суд дійшов висновку, що звернення Заявника з проханням спростувати чи підтвердити те, що з відповідного питання згенерував штучний інтелект "ChatGPT", який не визнається як джерело достовірної науково доведеної інформації, на противагу висновкам, що були зроблені судом у судовому рішенні, ставить під сумнів суддівський розсуд та судове тлумачення цього питання у рішенні, що набуло статусу остаточного. Цим Заявник знехтував авторитет судової влади.
32. Вважаю, що, пославшись на відповіді, згенеровані ШІ "ChatGPT", з метою обґрунтування своєї позиції, зважаючи зміст заяви, наведені в ній доводи та аргументи, Заявник не виявив неповагу до Суду та не поставив під сумнів його висновки, навпаки - прагнув з`ясувати та уточнити окремі висновки з питань, щодо яких висловився Верховний Суд. У заяві відсутні будь-які принизливі, образливі чи інші негативні висловлювання, відверта демонстрація неповаги до Суду тощо.
33. Саме по собі посилання на інформацію, що була згенерована за допомогою технологій ШІ, за відсутності інших обґрунтованих обставин, які б свідчили про недобросовісні процесуальні дії особи, не може визнаватися зловживанням процесуальними правами.
34. З урахуванням зазначеного, на мою думку, Верховний Суд передчасно визнав подання заяви про роз`яснення судового рішення зловживанням процесуальними правами, надавши діям Заявника надто сувору оцінку.
35. Дійсно, Верховний Суд неодноразово зазначав, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні незрозумілості судового документа. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті та не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу й порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 у справі № 905/2199/20, від 19.06.2023 у справі № 925/632/19, від 06.07.2022 у справі № 904/766/21, від 27.04.2022 у справі № 925/1499/17, від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14, а також Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 та від 29.08.2018 у справі № 911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19.
Ці постанови також процитував Верховний Суд у своїй ухвалі від 08.02.2024 у справі № 925/200/22.
36. Водночас у жодній з перелічених справ Верховний Суд не визнавав подання заяви про роз`яснення судового рішення зловживанням процесуальними правами.
37. На підставі викладеного вище вважаю, що у задоволенні заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 слід було відмовити, однак подання цієї заяви за встановлених Судом обставин не мало ознак зловживання процесуальними правами.
Судді Г. Вронська
