Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5450/23 пров. № А/857/24804/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О. І., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в справі №300/5450/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №914190199054 від 17.03.2023 і зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 09.03.2023,-
суддя в 1-й інстанції - Чуприна О.В.,
час ухвалення рішення - 27.11.2023 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного забезпечення), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі по тексту також - відповідач 2), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №914190199054 від 17.03.2023 і зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 09.03.2023.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №914190199054 від 17.03.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 09.03.2023 пенсію за віком згідно зі статей 26, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 25.12.2012. Позивач 09.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з врахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 17.03.2023 за №914190199054 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 вже призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Як стверджує відповідач 1 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Отже, призначення та виплата пенсії позивачу з грудня 2012 року здійснювалися у відповідності до Закону №1058-IV. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Є хибним твердження позивача про те, що при зверненні із заявою до органу пенсійного забезпечення після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 25.12.2012 отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується заявою про призначення пенсії від 20.03.2013 та Протоколом №1869 від 24.04.2013 (зворотній бік а.с.80, а.с.81).
Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу позивача, для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу за Списком №2 (7 років 6 місяців 10 днів за період роботи з 22.07.1981 по 01.02.1989) зараховано час навчання за фахом (2 роки 10 місяців 20 днів). Загальний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах склав 10 років 5 місяців (зворотній бік а.с.79, а.с.80).
З 01.04.2018 проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058-IV. Страховий стаж ОСОБА_1 склав 30 років 0 місяців 4 дні, про що свідчить розрахунок у пенсійній справі позивача від 31.03.2018 (а.с.94).
Матеріалами справи стверджується, що останній масовий перерахунок пенсії позивача за віком на пільгових умовах проведено з 01.03.2023 у зв`язку зі збільшенням середнього заробітку за три попередні роки (зворотній бік а.с.101).
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 09.03.2023 про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки 2020-2022 роки (а.с.32).
За результатом розгляду заяви позивача від 09.03.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (за принципом екстериторіальності) 17.03.2023 прийнято рішення №914190199054 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачу уже призначено пенсію за віком по Списку №2 (а.с.9).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 28.03.2023 за №2600-0205-8/57431 повідомив позивача про прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 17.03.2023 за №914190199054 (а.с.34).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.03.2023 за №914190199054 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду, з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про скасування такого рішення, та зобов`язання відповідача 2 призначити і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 09.03.2023.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване в цій справі рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше.
Однак вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Так, в силу вимог статті 2 Закону №1788-XII цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом приписів статті 12 Закону №1788-ХІІ (в редакції станом на час призначення позивачу пенсії) право на пенсію за віком, поряд з іншим, мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже особливістю пенсії за віком на пільгових умовах, є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, у 2013 році, орган пенсійного забезпечення призначив з 25.12.2012 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з урахуванням до спеціального стажу роботи 10 років і 5 місяців. Така обставина підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом №1869 від 24.04.2013 (зворотній бік а.с.80).
В подальшому 09.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки 2020-2022 роки (а.с.32). Однак, відповідач рішення №914190199054 від 17.03.2023 відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачу уже призначено пенсію за віком по Списку №2 (а.с.9).
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права, положеннями якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1-2 статті 43 Закону N 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону N 1058-IV регламентовано, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі N 528/196/17 та у постанові від 17.06.2021 у справі N 336/7438/16-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачу з 25.12.2012 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", свідченням чого є, зокрема:
- абзац 2 листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №0500-0202-8/30041 від 13.04.2023 із посиланням на положення Закону №1788-XII (а.с.16);
- протокол №1268 від 24.04.2013 про призначення позивачу з 24.12.2012 пенсії за віком, протокол розрахунку стажу при призначенні пенсії із посиланням на положення статті 100 Закону №1788-XII (зворотній бік а.с.79, а.с.80, зворотній бік а.с.81).
При цьому за призначенням (переведенням) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася у березні 2023 року.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до розрахунку за пенсійною справою (а.с.39-41) позивачка після призначення пенсії не працювала та не сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Оскільки в розглядуваному випадку має місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів наголошує на тому, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Аналогічний підхід до правозастосування наведений в постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року в справі № 500/4392/22.
Однак зазначені обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі, яке підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в справі №300/5450/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 14 лютого 2024 року.
Дата
