Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2023 р. справа № 300/5450/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомич Іван Олександрович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №914190199054 від 17.03.2023 і зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 09.03.2023, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Хомич Іван Олександрович (надалі по тексту також - представник позивача), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного забезпечення), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі по тексту також - відповідач 2), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за №914190199054 від 17.03.2023 і зобов`язання призначити і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 09.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем протиправно, необґрунтовано, в порушення норм чинного законодавства, прийнято рішення від 17.03.2023 за №914190199054, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, з тих підстав, що позивачу уже призначено пенсію за віком по Списку №2. Як стверджує позивач, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 25.12.2012, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ). 09.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. Втім Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (за принципом екстериторіальності) розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 17.03.2023 №914190199054 про відмову в призначені пенсії за віком на загальних підставах, оскільки позивачу вже призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону №1058-ІV та статті 13 Закону №1788-ХІІ, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для застосування показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки.
Згідно доводів позивача, їй призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. При цьому, за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звернулася вперше. Отже, на переконання позивача, вона має право на призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2020-2022 роки, що передували року звернення (2023 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.
З наведених підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю, шляхом скасування оскаржуваного рішення, та призначення пенсії за віком на загальних підставах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.20-21).
Відповідач 2 направив через систему "Електронний суд" заяву від 31.08.2023, яку суд оцінює як відзив на позовну заяву, а також долучив письмові докази щодо обставин справи (а.с.26-27, 28-45). Відповідач 2 не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вважає правомірним рішення від 17.03.2023 №914190199054, оскільки ОСОБА_1 вже призначено пенсію за віком по Списку №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 1 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 31.08.2023 за №0900-0903-8/42281, який зареєстрований в суді 01.09.2023 (а.с.48-51).
Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.
За доводами відповідача 1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 25.12.2012. Позивач 09.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з врахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 17.03.2023 за №914190199054 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 вже призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2. Як стверджує відповідач 1 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Отже, призначення та виплата пенсії позивачу з грудня 2012 року здійснювалися у відповідності до Закону №1058-IV. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Є хибним твердження позивача про те, що при зверненні із заявою до органу пенсійного забезпечення після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах. За наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 03.11.2023 постановлено ухвалу про витребування доказів, необхідних для розгляду даної справи (а.с.57-58).
На виконання вимог ухвали суду від 03.11.2023 представник позивача подав через систему "Електронний суд" заяву від 08.11.2023, реєстрацію якої здійснено 09.11.2023 (а.с.66-68), де зазначив, що самими відповідачами підтверджується факт отримання позивачем пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону №1788-ХІІ.
В свою чергу відповідач 2 також на виконання ухвали суду від 03.11.2023 подав заяву від 10.11.2023 із письмовими поясненнями щодо обставин справи та доказами на їх підтвердження (а.с.69-71, 72-103). Зокрема, за доводами відповідача 2 застосування середньої заробітної плати за 2020-2022 роки можливо лише за умови переведення вперше із пенсії по інвалідності на пенсію за віком при наявності не менше 24 місяців страхового стажу після попереднього призначення/перерахунку пенсії. Станом на 09.03.2023 позивач отримувала пенсію за віком, а не по інвалідності, не працювала, не мала необхідних 24 місяці страхового стажу після попереднього призначення/перерахунку пенсії, правом на застосування нової середньої заробітної плати вже скористалась при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у 2013 році, тому застосування середньої заробітної плати за 2020-2022 роки неможливо через відсутність законних підстав.
Відповідач 1 на виконання ухвали суду 03.11.2023 направив поштовим зв`язком заяву від 09.11.2023 за №0900-0903-7/56613, яка зареєстрована у канцелярії суду 13.11.2023 (а.с.104-107), якою повідомив про неможливість подання витребуваних судом доказів, оскільки доступ до матеріалів справи відповідач 1 мав тільки на стадії розгляду заяви позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиви на позов і додаткові пояснення учасників справи, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 25.12.2012 отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується заявою про призначення пенсії від 20.03.2013 та Протоколом №1869 від 24.04.2013 (зворотній бік а.с.80, а.с.81).
Згідно пояснень відповідача 2 і наявного в матеріалах справи розрахунку стажу позивача, для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу за Списком №2 (7 років 6 місяців 10 днів за період роботи з 22.07.1981 по 01.02.1989) зараховано час навчання за фахом (2 роки 10 місяців 20 днів). Загальний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах склав 10 років 5 місяців (зворотній бік а.с.79, а.с.80).
З 01.04.2018 проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058-IV. Страховий стаж ОСОБА_1 склав 30 років 0 місяців 4 дні, про що свідчить розрахунок у пенсійній справі позивача від 31.03.2018 (а.с.94).
Як пояснив відповідач 2, останній масовий перерахунок пенсії позивача за віком на пільгових умовах проведено з 01.03.2023 у зв`язку зі збільшенням середнього заробітку за три попередні роки (зворотній бік а.с.101).
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 09.03.2023 про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки 2020-2022 роки (а.с.32).
За результатом розгляду заяви позивача від 09.03.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (за принципом екстериторіальності) 17.03.2023 прийнято рішення №914190199054 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачу уже призначено пенсію за віком по Списку №2 (а.с.9).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 28.03.2023 за №2600-0205-8/57431 повідомив позивача про прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 17.03.2023 за №914190199054 (а.с.34).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.03.2023 за №914190199054 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду, з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про скасування такого рішення, та зобов`язання відповідача 2 призначити і виплачувати пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 09.03.2023.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, в силу вимог статті 2 Закону №1788-XII цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом приписів статті 12 Закону №1788-ХІІ (в редакції станом на час призначення позивачу пенсії) право на пенсію за віком, поряд з іншим, мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже особливістю пенсії за віком на пільгових умовах, є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, у 2013 році, орган пенсійного забезпечення призначив з 25.12.2012 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з урахуванням до спеціального стажу роботи 10 років і 5 місяців. Така обставина підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом №1869 від 24.04.2013 (зворотній бік а.с.80).
В подальшому 09.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки 2020-2022 роки (а.с.32). Однак, відповідач 1 рішення №914190199054 від 17.03.2023 відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачу уже призначено пенсію за віком по Списку №2 (а.с.9).
Тобто, на переконання органу пенсійного забезпечення, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 (призначена позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення") та пенсія за віком, яку позивач просить призначити відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є одним і тим самим видом пенсії за віком, а повторне призначення того ж виду пенсії чинним законодавством не передбачено.
В свою чергу позивач стверджує, що вид пенсії, який наразі їй призначено, а саме: пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", та вид пенсії, яку просить їй призначити, а саме: державна пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", - це різні види пенсій, так як їх порядок та умови призначення регламентовані різними законами. А тому позивач вважає неправомірною відмову Управління у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки.
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача і відповідачів, суд вказує на наступне.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права, положеннями якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1-2 статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
У розглядуваному випадку, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №528/196/17 та у постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Отже, якщо особі була призначена пенсія відповідно до Закону №1788-XII, що передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV особа звернулася вперше, то має місце призначення пенсії, а не переведення, а тому для обчислення пенсії має враховуватись середній показник заробітної плати за три останні роки, які передують року призначенню пенсії за Законом №1058-IV
Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачу з 25.12.2012 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", свідченням чого є, зокрема:
- абзац 2 листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №0500-0202-8/30041 від 13.04.2023 із посиланням на положення Закону №1788-XII (а.с.16);
- протокол №1268 від 24.04.2013 про призначення позивачу з 24.12.2012 пенсії за віком, протокол розрахунку стажу при призначенні пенсії із посиланням на положення статті 100 Закону №1788-XII (зворотній бік а.с.79, а.с.80, зворотній бік а.с.81).
Суд не заперечує, що станом на грудень 2012 року вже діяли положення пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, втім відповідачі не змогли надати суду будь-яких доказів (протоколів, розпоряджень тощо), із яких можна було б встановити обставину призначення позивачу пенсії саме на підставі Закону №1058-ІV, однак із урахуванням особливостей Закону №1788-XII, а не навпаки як це вказують коментовані вище матеріали адміністративної справи.
Відтак, за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулася вперше у березні 2023 року.
Таким чином, беручи до уваги зазначені вище висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для призначення їй з 09.03.2023 (моменту звернення із заявою) пенсії за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Всі інші доводи позивача і відповідача, викладені ними у позовній заяві та відзиві на позов, не змінюють зміст встановлених судом обставин і сформованих правових висновків.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В адміністративному позові ОСОБА_1 , обираючи відповідача, який повинен відновити її право на пенсію, просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та виплату пенсію за віком згідно зі Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
В даному випадку, обираючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахувала наступного.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 09.03.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядок №22-1 є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Суд, керуючись статтею 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача 1 вчинити відповідний обсяг дій та прийняти рішення, враховуючи те, що ОСОБА_1 хоча і перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, втім рішення по суті порушеного питання приймалося саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Як визначено пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
В такому випадку, зважаючи на задоволення позову щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію, надходження від останнього до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області такого рішення про призначення позивачу пенсії є безумовною підставою для здійснення органом пенсійного забезпечення за місцем фактичного проживання особи, виплати пенсії.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку виключно відповідач 1 не діяли на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково лише у відношенні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
За змістом частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в електронній формі в розмірі 858,88 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №32528798800007531693 від 14.08.2023 (а.с.1).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини виключно Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії, підлягають стягненню з відповідача 1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 429,44 гривень, що пропорційно становить 50% (відсотків) від задоволених вимог.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №914190199054 від 17.03.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 09.03.2023 пенсію за віком згідно зі статей 26, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 429,44 гривень (чотириста двадцять дев`ять гривень сорок чотири копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Хомич Іван Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №0000055 від 18.11.2015;, ордер на надання правової допомоги серії АА №1337690 від 01.06.2023), проспект Повітрофлотський, 34, оф. 30, м. Київ, Київська область, 03186;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122.
Суддя Чуприна О.В.
