Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1902/21
адміністративне провадження № К/990/40565/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №420/1902/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури від 13 січня 2021 року №53к, яким позивача звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Одеської області та з органів прокуратури;
- поновити позивача на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області або іншій рівнозначній посаді, допустивши негайне виконання постанови;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15 січня 2021 року до моменту фактичного поновлення на посаді та суми, належні йому при звільненні у повному обсязі;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення недорахованої компенсації за невикористану відпустку, премії за вересень 2020 року та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2020 рік в сумі 21105,15 грн, а також премію за вересень 2020 в сумі 5780,88 грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишено без змін.
01 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №420/1902/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підстави звернення до Суду, посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: не застосували приписи пункту 4 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 18 грудня 2017 року №351, та неправильно застосували приписи підпунктів 3, 8 частини першої статті 11 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» у взаємозв`язку із підпунктами 1- 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ), при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Водночас зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зазначені заявником норми права, зокрема, пункт 4 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури від 18 грудня 2017 року №351, взагалі не застосовувались судами при розгляді справи, а приписи підпунктів 3, 8 частини першої статті 11 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» у взаємозв`язку із підпунктами 1- 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ застосовано судами у контексті тлумачення абзацу сьомого пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ і заявником не наведено обґрунтованих підстав щодо неправильного їх застосування, виходячи із обставин цієї справи, що встановлені судами.
Так, мотиви скарги в цій частині зводяться до необхідності перевірити доводи позивача щодо строків застосування до нього дисциплінарного стягнення, проте, як зазначив суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ключовою підставою для відмови в задоволенні позову є судове рішення у справі №640/2846/21, що набрало законної сили та яким установлено, що рішення Кадрової комісії від 15 жовтня 2020 року № 257дп-20 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури є законним та обґрунтованим. Ці обставини суд відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України визначив як преюдиційні та такими, що не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи. Водночас питання порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення, як підстава для скасування оскарженого наказу, заявником під час розгляду справи не порушувалося, про що зазначив суд апеляційної інстанції у мотивах своєї постанови.
Тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у тексті касаційної скарги позивач послався на приписи пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що суди порушили норми процесуального права та принципи адміністративного судочинства, оскільки суд необґрунтовано відхилив його клопотання щодо встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та не дослідив докази у справі, проте не конкретизував визначені цією статтею підстави, що свідчать про порушення норм процесуального права.
Верховний Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такі недоліки касаційної скарги зумовлюють її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №420/1902/21 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко
