Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/1902/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Клюкіна К.І. (за довіреністю),
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Одесі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської обласної прокуратури звернувся ОСОБА_1 . За результатом розгляду позову позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати Наказ виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури від 13.01.2021 року №53к, яким звільнено прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області або іншій рівнозначній посаді, допустивши негайне виконання постанови.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.01.2021 до моменту фактичного поновлення на посаді та суми, належні мені при звільненні у повному обсязі.
Згідно до заяви позивача від 25.01.2023 року про зміну предмету позову, позивач просить суд, крім іншого, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працював на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області з 15 грудня 2015 року. Наказом в.о. керівника Одеської обласної прокуратури № 53к від 13 січня 202І року він був звільнений з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики з 14 січня 2021 року. Підставою для прийняття оскаржуваного Наказу стало рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора № 257дп-20 від 15.10.2020.
Оспорюваний Наказу позивач вважає незаконним, оскільки, підставою для Наказу є рішення кадрової комісії, яке не набрало законної сили; відповідачем грубо порушено фундаментальні принципи процедурної справедливості, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині не дотримання вимог ст. 50, 51, 61, 62 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку звільнення прокурора; всупереч загальному принципу правової визначеності: в Наказі не зазначені конкретні правові підстави для звільнення, що передбачені ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»; Наказ містить лише загальне формулювання про звільнення з посади в органах прокуратури відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», що не дає можливості встановити, за які конкретні порушення мене притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення; - відповідачем не забезпечено повноваження підписанта оспорюваного Наказу; оспорюваним Наказом позивача звільнено з посади, на яку він не призначався; відповідачем не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - порушене право позивача на працю, право на повагу до його гідності та честі та презумпцію невинуватості.
В заяві від 25.01.2023 року позивачем зазначено, що на підтвердження неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо виплати позивачу усіх сум, що належать йому при звільненні суду надано розрахунок розміру відшкодування за невикористану відпуску.
Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче засідання на 18 березня 2021 року о 10 годині 30 хвилин.
09 березня 2021 року електронним засобом зв`язку на адресу суду надійшов відзив на позов, з огляду на який відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 .
Так, в відзиві зазначено, що за результатами службового розслідування доведеним був факт грубого порушення прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 всеукраїнською конференцією прокурорів, Присяги прокурора, правил прокурорської етики.
Підставою для звернення з дисциплінарної скаргою стало встановлене у ході службового розслідування вчинення зазначеним прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Так, прокуратурою Одеської області, до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного пропуску та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів за вих. № 11-68-20 від 28.05.2020 року, направлено дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором ОСОБА_1 проступку.
Наказом в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 13.01.2021 № 53к до ОСОБА_1 застосовано накладене Кадрової комісію дисциплінарне стягнення та на підставі вищезазначеного рішення Кадрової комісії від 15.10.2020 № 257дп-20 звільнено прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5 та 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 14.01.2021 року. Одеська обласна прокуратура при прийнятті вказаного наказу діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому доводи ОСОБА_1 щодо протиправності наказу прокуратури області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року від відповідача витребувані матеріали службового розслідування щодо ОСОБА_1 , які надійшли на адресу суду 12.05.2021 року.
Ухвалою суду від 02 червня 2021 року зупинено провадження у справі № 420/1902/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/22846/21 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа: Одеська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування рішення від 15 жовтня 2020 року № 257дп-20.
Ухвалою суду від 07 лютого 2023 року, яка занесена до протоколу судового провадження у справі поновлено, суд продовжив підготовче засідання та прийняв до провадження заяву про зміну предмета позову від 25.01.2023 року.
Ухвалою суду від 29 березня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання суд приєднав до матеріалів справи відзив від 16.02.2023 року та відповідь на відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмета позову, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Під час судового розгляду справи представник позивача, позивач позовні вимоги підтримали та просив задовольнити, з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов та у відзиві на заяву про уточнення предмету позову
Суд вислухав представника позивача, позивача, представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області з 15 грудня 2015 року.
Наказом прокурора Одеської області №49 від 27 березня 2020 року, з метою перевірки повідомлення щодо затримання у ході досудового розслідування кримінального провадження № 62020000000000277 від 13.03.2020 прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 під час одержання ним неправомірної вигоди призначено службове розслідування щодо позивача.
Висновок про результати службового розслідування затверджено Прокурором Одеської області 27 травня 2020 року.
На підставі проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 та зібраних матеріалів, прокуратурою Одеської області 28.05.2020 № 11-681 вих-20 було направлено дисциплінарну скаргу до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора № 257дп-20 від 15 жовтня 2020 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6, частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
13 січня 2021 року, на підставі вказаного рішення Кадрової комісії, Одеською обласною прокуратурою прийнято наказ № 53к, згідно з яким, звільнено прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 14 січня 2021 року.
Закон України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Пунктом 1 ч.1 ст.16 Закону № 1697-VII встановлено, що незалежність прокурора забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статі 19 Закону № 1697-VII, прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Наказом Генеральної прокуратури України від 04 листопада 2019 року № 266 визначено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, який в свою чергу визначає процедуру проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 3 Розділу III Порядку визначено, що за результатами перевірки член кадрової комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член кадрової комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена кадрової комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 5 Розділу IIІ Порядку, у строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня отримання комісією висновку члена кадрової комісії має бути призначене засідання кадрової комісії, на якому вирішується питання про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону № 1697-VII, на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: звільнення з посади в органах прокуратури.
Суд зазначає, що рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора № 257дп-20 від 15 жовтня 2020 року, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури та на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 53к від 13 січня 2021 року про звільнення прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 з органів прокуратури, було предметом розгляду справи № 640/2846/21.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/2846/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа: Одеська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування рішення від 15 жовтня 2020 року № 257дп-20 відмовлено повністю.
У вказаних рішеннях судів зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, «що Комісія належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретні, визначені законом підстави звільнення позивача з посади в органах прокуратури…».
Згідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої такі обставини були встановлені.
Щодо доводів позивача про те, що на момент прийняття спірного наказу про звільнення його видано на підставі рішення кадрової комісії, яке не набрало законної сили, суд зазначає наступне.
Позивач посилається на пункт 2 частини 2 статі 61 Закону України «Про прокуратуру», який передбачає, що повноваження прокурора припиняються з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, - якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена. Тому вважаючи, що припинення є звільненням, приходить до висновку, що до набуття рішення остаточного статусу, його звільнення є протиправним.
Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.
Норми Закону України «Про прокуратуру» не містять норм, які б забороняли застосовувати дисциплінарну відповідальність у вигляді звільнення під час оскарження рішення дисциплінарної комісії прокурорів.
Винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення до часу завершення процедури оскарження рішення дисциплінарної комісії прокурорів не порушує норми Закону України «Про прокуратуру».
В наказі про звільнення позивача зазначено правові підстави для звільнення позивача (пункти 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру»), рішення Кадрової комісії, яке застосовано.
Статті 51, 61, 62 Закону України «Про прокуратуру», на порушення яких посилається позивач, не регулюють правовідносини щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів та питання звільнення з посади в органах прокуратури в порядку дисциплінарного стягнення, оскільки останні регулюються розділом VI Закону України «Про прокуратуру» (зокрема, статтями 43, 49 Закону).
Щодо посилань позивача на відсутність повноважень у виконувача обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 на підписання вказаного наказу про звільнення, суд зазначає наступне.
Повноваження керівника обласної прокуратури на звільнення прокурора місцевої прокуратури в порядку дисциплінарного стягнення визначені пунктами 3, 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням положень розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
Наказом Генерального прокурора від 11.09.2020 № 292к, виконання обов`язків керівника Одеської обласної прокуратури тимчасово покладено на першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 . З урахуванням положень статей 1, 2, 4 Закону «Про прокуратуру», пункту 13 частини 3 статті 3 Закону України «Про державну службу» прокурори не є державними службовцями, а тому будь-які обмеження та особливості, визначені Законом України «Про державну службу» (у тому числі й частиною 8 статті 31 Закону) на них не розповсюджуються. Доводи позивача щодо звільнення з посади, на яку його не було призначено, спростовуються наявними в справі доказами. Так, наказом прокурора Одеської області від 15.12.2015 № 3338, ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 та саме з цієї посади його і звільнено наказом в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 13.01.2021 № 53к. Суд зазначає, що інші доводи позивача, на думку суду, це незгода з рішенням Кадрової комісії від 15.10.2020 № 257дп-20, правомірність якого була предметом судового розгляду у справі № 640/2846/21. Суд зазначає, що оскільки наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 53к від 13 січня 2021 року про звільнення з Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури прийнято на підставі рішення Кадрової комісії від 15 жовтня 2021 року №257дп-20, яке не скасовано у судовому порядку, то й наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 53к від 13 січня 2021 року не є протиправним та не належить до скасування.Таким чином, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки Одеська обласна прокуратура при прийнятті вказаного наказу діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому доводи ОСОБА_1 щодо протиправності наказу прокуратури області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача згідно заяви від 25.01.2023 року про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в період з 22.09.2020 року по 31.12.2020 року позивач знаходився на лікарняному.
Відповідно до листа Одеської обласної прокуратури №21-32вих-21 від 02.02..2021 згідно табелю обліку використання робочого часу за вересень 2020 року, в якому відображено 15 робочих днів та 7 днів непідтверджений лікарняний, згідно детального розрахункового листа за січень 2020 року позивачу нараховано з урахуванням обов`язкових податків та зборів заробітну плату у розмірі 21 585,57 грн.
При звільненні ОСОБА_1 отримав заробітну плату, в тому числі, як зазначено відповідачем, йому виплачено компенсацію за невикористані відпустки в кількості 55 днів у сумі 15619,89 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 8 від 13 січня 2021 року
В подальшому, позивачем було надано до відповідача листки непрацездатності за період з 22.09.2020 року по 31.12.2020 року. Листом відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури від 13.01.2021 № 07-44вих-21, листки непрацездатності повернуті для внесення відповідних виправлень, так як було виявлено їх невідповідність вимогам Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності та необхідністю виправлення помилок
28.01.2021 року до обласної прокуратури з Одеської місцевої прокуратури № 1 надійшли із супровідним листом вх. № 4075-21 від 27.01.2021 чотири листка непрацездатності ОСОБА_1 за період з 22.09.2020 до 31.12.2020 роки.
Листами відповідача від 29.01.2021 № 07-123вих-21 та № 07-124вих-21, від 01.02.2021 № 07-130вих-21, від 16.02.2021 № 07-212вих-21, позивач повідомлявся щодо необхідності прибути до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури для отримання неналежним чином оформлених листків непрацездатності та подальшого одержання в медичному закладі дубліката зіпсованого листка непрацездатності, внесення відповідних записів тощо, з метою усунення встановлених порушень Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 за № 1456/10055.
Відповідно до частини другої ст. 22 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105- ХІУ), допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України (далі Фонд) застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно з частиною першою ст. 31 Закону № 1105- ХІУ, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Допомога з Фонду виплачується тільки після надходження на окремий рахунок суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку та після їх надходження виплачується звільненому працівнику.
Після отримання від ОСОБА_1 належним чином заповнених листків непрацездатності, виданих закладом охорони здоров`я, ОСОБА_1 отримав виплату по листках непрацездатності за рахунок обласної прокуратури в лютому 2021 року у розмірі - 7010,26 грн, а з Фонду соціального страхування України в квітні 2021 року у розмірі - 61446,07 грн, що підтверджується інформацією, наданою відповідачем.
Також, позивачем зазначено щодо наявності заборгованості компенсації за невикористану відпустку у розмірі 21105,15 грн., премії за вересень 2020 року у розмірі 5780,88 грн. та лікарняних у розмірі 4905,85 грн.
Згідно пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані дні відпустки є останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку.
Саме в день звільнення працівника роботодавець має виплатити всі суми, що належать йому за законодавчими нормами, останній робочий день вважається днем звільнення.
Оскільки, ОСОБА_1 звільнений 14.01.2021, а листки непрацездатності останній надав до відділу кадрової роботи та державної служби 28.01.2021 та 15.02.2021, тобто вже після звільнення, підстав для їх включення до розрахунку після звільнення не було. Надані листи непрацездатності були оплачені у квітні 2021.
Таким чином, виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП України.
Оскільки компенсація за невикористану відпустку є разовою виплатою при звільнені, суд погоджується з твердженням відповідача, що заробіток для її обчислення не може коригуватися.
З приводу відрахування у січні 2021 року премії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 Положення про преміювання працівників органів прокуратури, директора та заступника директора Тренінгового центру прокурорів України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.07.2020 № 313, премія не виплачується працівникам за місяць, у якому наказом уповноваженого керівника органу прокуратури застосовано дисциплінарне стягнення.
За результатами розгляду дисциплінарної скарги прокурора Одеської області 15.10.2020 Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного пропуску та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів прийнято рішення № 257дп-20 про притягнення прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Наказом в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 13.01.2021 № 53к до ОСОБА_1 застосовано накладене Кадрової комісію дисциплінарне стягнення та на підставі вищезазначеного рішення Кадрової комісії від 15.10.2020 № 257дп-20 останнього звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5 та 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 14.01.2021.
З приводу недорахованої премії за вересень 2020 року суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Положення про преміювання працівників органів прокуратури, директора та заступника директора Тренінгового центру прокурорів України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.07.2020 № 313, преміювання працівників здійснюється щомісяця, пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 у вересні 2020 року відпрацював не повній місяць, оскільки з 22.09.2020 по 31.12.2020 року позивач перебував на лікарняному, тому премію йому виплачено відповідно до пункту 2 Положення про преміювання, що підтверджується розрахунковими листками за 2020-2021 роки.
Підсумовуючи доводи сторін, докази надані до суду, суд робить висновок, що при звільненні позивача, відповідач розрахував та виплатив позивачу всі належні до виплати суми. Надані позивачем несвоєчасно листки непрацездатності, на думку суду, не породжують обов`язку відповідача перерахувати розрахунок виплат здійснений при звільненні позивача
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що позов не належить до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач Одеська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ: 03528552, адреса: вул. Пушкінська, будинок 3, м. Одеса, 65026).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 26 липня 2023 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.
